UNUS CONTRA OMNES

“Мое понятие свободы. Ценность вещи заключается иногда не в том, чего с помощью нее достигают, а в том, что за нее заплатили, — чего она нам стоит. Приведу пример. Либеральные учреждения тотчас же перестают быть либеральными, как только их добились: после этого нет худших и более радикальных врагов свободы, чем либеральные учреждения. Ведь известно, до чего они доводят: они подводят мины под волю к власти, они являются возведенной в мораль нивелировкой гор и долин, они делают маленькими, трусливыми и похотливыми — они являются каждый раз торжеством стадного животного. Либерализм: по-немецки обращение в стадных животных... Те же самые учреждения, пока за них еще борются, производят совсем другое действие; тогда они действительно мощно споспешествуют свободе. Говоря точнее, это действие производит война, война за либеральные учреждения, которая в качестве войны позволяет нелиберальным инстинктам продолжать свое существование. И война воспитывает к свободе. Ибо что такое свобода? То, что имеешь волю к собственной ответственности. Что сохраняешь дистанцию, которая нас разделяет. Что становишься равнодушным к тяготам, суровости, лишениям, даже к жизни. Что готов жертвовать за свое дело людьми, не исключая и самого себя. Свобода означает, что мужские, боевые и победные инстинкты господствуют над другими инстинктами, например над инстинктами «счастья». Ставший свободным человек, а в гораздо большей степени ставший свободным ум, топчет ногами тот презренный вид благоденствия, о котором мечтают мелочные лавочники, христиане, коровы, женщины, англичане и другие демократы. Свободный человек — воин. — Чем измеряется свобода как у индивидов, так и у народов? Сопротивлением, которое должно быть побеждено, трудом, который расходуешь, чтобы оставаться наверху. Высший тип свободных людей следовало бы искать там, где постоянно побеждается высшее сопротивление: в пяти шагах от тирании, у самого порога опасности рабства. Это верно психологически, если понимать здесь под «тираном» непреклонные и страшные инстинкты, требующие по отношению к себе maximum автори-тета и дисциплины, — прекраснейший тип этого Юлий Цезарь; это верно также и в политическом отношении, стоит лишь проследить ход истории. Народы, имевшие какую-либо ценность, ставшие ценными, никогда не делались таковыми под влиянием либеральных учреждений: великая опасность делала из них нечто заслуживающее уважения, опасность, которая впервые знакомит нас с нашими средствами помощи, нашими добродетелями, с нашим оружием, с нашим духом, - которая принуждает нас быть сильными... Первый принцип: надо иметь необходимость быть сильным — иначе им не будешь никогда. — Те огромные теплицы для сильной, для сильнейшей породы людей, какая когда-либо доселе существовала, аристократические государства, подобные Риму и Венеции, понимали свободу как раз в том смысле, в каком я понимаю это слово: как нечто такое, что имеешь и не имеешь, чего хочешь, что завоевываешь...” Ф.Ніцше - Сутінки Ідолів

Третій армійський корпус вітає командира Андрія Білецького з Днем народження! Дванадцять років тому він став одним із тих, хто без вагань узяв на себе відповідальність за захист країни, і пройшов шлях від добровольця до генерала. Змінювалися масштаби війни…

Третій армійський корпус вітає командира Андрія Білецького з Днем народження! Дванадцять років тому він став одним із тих, хто без вагань узяв на себе відповідальність за захист країни, і пройшов шлях від добровольця до генерала. Змінювалися масштаби війни, зростали підрозділи, поставали нові виклики. Незмінним залишалося головне — прагнення справжньої української перемоги! Третій армійський корпус щиро зичить командиру сил, здоровʼя та успіху в усіх починаннях. Нехай попереду буде ще багато перемог — на полі бою і для всієї України. Многая літа, командире! Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Давно помітив тенденцію - що у Путіна на умі, то у Дугіна на язиці. Його крайнє інтервʼю з одного боку досить чітко сигналізує про кризу консенсусу російських еліт щодо меж ескалаціі. Більшість з них не готова мислити категорією «або не буде Росії, або не…

Давно помітив тенденцію - що у Путіна на умі, то у Дугіна на язиці. Його крайнє інтервʼю з одного боку досить чітко сигналізує про кризу консенсусу російських еліт щодо меж ескалаціі. Більшість з них не готова мислити категорією «або не буде Росії, або не буде усього світу». А Дугін готовий. І Путін готовий. І це інтервʼю - сигнал усім, хто не готовий. І що найцікавіше - цей сигнал не звучить, як залякування. Він фактично звертається до пʼятої і шостої колон з посилом: покайтесь і Батьківщина вас пробачить. Він спеціально не називає жодного прізвища, залишаючи їм, тим кого вони вважають пʼятою і шостою колонами, поле для маневру. Це розумний хід, він ефективніший за мобілізацію в лави їх збройних сил, яку ми очікуємо восени. Фактично він говорить про те, що вся Росія - це і є армія, і одночасно вбиває двох зайців: затягує в свою орбіту тих, до кого були питання і тим самим знімає ці питання з уст тих, у кого вони були. Не менш важливо усвідомити, що вони не воюють за кордони Донецької і Луганської областей. В його розумінні субʼєктність РФ визнається не достатнім чином , а отже воюють вони за повне визнання себе окремим цивілізаційним полюсом, тобто Євразійською імперією. Багатополярність він протиставляє однополярності США, як гегемонії зла. Він фактично поляризує це протистояння не навколо геополітичної стратегії, як колись, а навколо питань метафізичних, проголошуючи західні еліти інструментом в руках диявола. Тому компроміс у його системі координат є не політичною поразкою, а метафізичною зрадою. До чого я це все? Аналізуючи війну з рф, ми завжди виходимо з міркувань на наш погляд логічних і прагматичних, керуємось переважно показниками економічними і раціоналізуємо процес крізь призму сприйняття західного політикуму. І частково це працює, тому що його аналіз внутрішньої політики заслуговує на увагу: їм, як Росії, воювати з нами було б набагато легше, якби з кремлівських веж залишились лише «яструби». А ретроспектива логіки процесу говорить нам про те, що це не так. І тут два варіанти: або переможуть яструби з ідеологічною платформою Дугіна і поставлять на кон одразу усе, або все йтиме, як йде, адже інші табори бажають не української субʼєктності, а просто заробляти гроші, тому в обох випадках нас чекає війна. Війни такого масштабу виграються не лише ресурсами, а передусім смислами. Якщо одна Держава мислить категоріями цивілізації, а інша категоріями бюджету , - друга завжди буде приречена на те, щоб реагувати, а не задавати правила гри. І наша система мислення, як Держави, враховуючи виклики, має містити панʼєвропейський характер, з розумінням того, що час вже грає проти нас.

«Розчарований каже - я шукав великих людей, а знаходив лише мавп їх іделу» Ніцше Ми всі є лише мавпуванням власного ідеального майбутнього (минулого?). Жодному не вистачає сил стати таким, яким він себе уявляє. Ми всі носимо в собі секрет, секрет великого…

«Розчарований каже - я шукав великих людей, а знаходив лише мавп їх іделу» Ніцше Ми всі є лише мавпуванням власного ідеального майбутнього (минулого?). Жодному не вистачає сил стати таким, яким він себе уявляє. Ми всі носимо в собі секрет, секрет великого самозванця. Але за Ніцше, ми всі актори театру, то можливо світ і є грою самозванців?

Це фрагмент із фільму Коріолан, знятий по пʼєсі Шекспіра, але адаптований до нашого часу. Пʼєса розповідає історію Гая Марция, римлянина, патріція, воїна з його трагічною долею. Але нам тут показова саме взаємодія з плебсом. Плебеї є раби не за походженням та не через те, що їм не дають владу. Їх рабство суцільно психологічне, ресентиментарне. Вони непослідовні, емоційні, боягузливі, брехливі та інфантильні. Проте, цей фрагмент вже яскраво описав це. Відлуння співчуття до подій фільму відчує будь-яка людина, що робить ризикові та величні речі НЕ заради суспільного схвалення, але ВИМУШЕНА взаємодіяти із нікчемами. І така людина має памʼятати: плебс НІКОЛИ не обере її президентом консулом. Плебс бажає не величі, плебс бажає комфорту. А який саме пан його надасть плебс не дуже турбує.

Две украины, одна срет картонками, другая порядок наводит. Обратите внимание на номер машины.

Щодо поляків, які пресують українців. Будь-яка шовіністична ворожнеча в рамках європейських націй - є зло. В Польщі цьому підіграють проросійські політики. В Україні, принаймні раніше, деякі дурнуваті націоналістичні кола. Хоча у поляків було аналогічно. Але складно назвати ці спільноти усім населенням, але ж саме широке населення все частіше тисне на біженців. Ми тут з вами в моєму обличчі женемо нахєр усіх мігрантів. Звісно, це не стосується європейських мігрантів, але важко із такою риторикою когось звинувачувати у аналогічній діяльності. Можна, звісно, виходити із україноцентризму, але не сьогодні. Сьогодні я скажу інакше. Українці в Польщі знизили середню зарплату полякам за рахунок своєї дешевої робочої сили. Багато заможніх українців по Варшавах схожі не на біженців, а на олігархів. Часто молодих і на мерсах. Як наслідок, хоча і не тільки в наслідок, поляки вимагають зробити Польщу для поляків. І я тут не лізу в історичну хроніку нашої ворожнечі, лише сьогоднішній день та здоровий глузд. Так хто ж адекватний в цьому світі може полякам щось протиставити на їх вимоги у своїй країні? А от інша сторона медалі: сотні тисяч ухилянтів, якщо не мільйоні, кинули свою країну у біді та живуть, горя не знають, по Європах. Багато жінок полиши чоловіків та знайшли місцевих. Багато заможніх дітей стабільно порушують ПДД провокуючи на бажання розбити кабіну навіть мене, не те що поляків. Біженці готові розчинитися серед своїх «нових Батьківщин» та перетворитися на космополітів. Навіть дітей своїх вчать іноземним мовам, забуваючи українську. Але не забуваючи розповідати російськомовних військовим в інтернетах, які вони боти та колаборанти. Сюди ж ТРО Мюнхена (Варшави?), яке розповість скільки лгбт воює в ЗСУ та за яких індусів замість українців гине боєць однойменного корпусу з умовним позивним Адольф. Отже я питаю, а за що мені ненавидіти поляків? Що вони роблять не так?

Трохи скажу про цю історію з Федоровим, Сирським та іншими. Федоров наче вмілий менеджер. Свіжа голова, орієнтована на цифровізацію. Дійсно ефективні реформи. Але гадки не має про реальну війну, отже часто його лінія будувалась на тому, що замість ухилянта будуть воювати дрони, а ЦЕ НЕМОЖЛИВО. Звідси нерозуміння того, що воювати люди йдуть не за нові контракти, а за ідеї, адже людина не стане вмирати за гроші. Ну і топлять за нього ухилянти з картонками, які не збираються підписувати його ж контракти та зовсім не розуміють війну. Також, начеб-то кажуть, що погано тримає субординацію. Сирський. Багато чого про нього кажуть. Я памʼятаю коли він був командувачем ОТУ Соледар і його звинувачували у мʼясництві. Залужний тоді був хорошим у головах населення. Потім Сирський став главкомом, але репутація чомусь не передалась новому очільнику Соледару, а мігрувала вслід за Сирським. І це мені ще тоді здалося непослідовним. Сирський також симпатизує до моделі управління Скелі та інших ОШП, але як я вже казав, ЦЕ ДІЙСНО ПРАЦЮЄ, хоча мабуть десь вони зовсім ігнорують пряник в перевагу батогу, що погано. Менше з тим. Мабуть, він робив і погане, але для повної оцінки ми з вами маємо бути хочаб комбригами, а краще в ГШ. Інакше, наше розуміння недостатнє. Зеленський ідіот тому, що слухає дебілів з картонками. Вони буквально маніпулюють рішеннями, які повинні приймати кваліфіковані люди. Ці зумери не розуміються у війні, в політиці, вони не воюють, багатьом, я переконаний, заплатили. Зараз, начеб-то, Сирського зняли і виявилось, що НІХТО НЕ ХОЧЕ НА ЙОГО ПОСАДУ. Відмовились вже Драпатий та цей головний мусор. (Аптейдт: Драпатого таки поставили). І я гадаю, не тільки вони відмовились. Коротше, посил такий. Не поспішайте засуджувати; не марте уявленнями щодо свого глибокого розуміння, його немає; не вірте думці плебсу с картоном, які не воюють. Але, будемо сподіватись, що все ж таки нові зміни будуть на краще.

Про дисципліну побуту. Вже близько двох місяців я тестив наступний образ життя: 6 днів на тиждень (!) я займався спортом близько 2х годин кожного тренування. Тренування чергувалися бокс/залізо. Зазначаю, що це не був легкий фітнес. Також, кожного дня я витрачав на читання (не художньої) літератури близько години. Паралельно стабілізував сон для прийнятного часу підйому. Адже я трохи жертва ГЕЙмер індустрії, отже сплю, іноді, в специфічному графіку. Ну і звісно робота кожного дня; іноді легші дні, іноді важчі. Висновок такий: 1) якщо у вас не вистачає часу - це відмазка. 100% вам даю. Я багато людей затягнув у спорт і багато не спромоглося. Ніколи дефіцит часу не впливав на результат. Радше їх бажання та моя переконливість. Також, поєднувати це з роботою цілком можливо, за умови що у вас гідна команда та більш творча спеціальність, яка повʼязана не з годинами праці, а з результатом. 2) потреба організму у відновленні значно перебільшена інтернетом. Здорового сну та нормального харчування тричі на добу - що не легко особисто мені, адже я доволі просто можу не їсти дуже довго, і як наслідок худати - вистачає цілком. Тіло саме адаптується разом із нервовою системою. І звідси третій пункт: 3) почати справу - половина успіху. Буде важко. Тут треба памʼятати головне, на мою думку, правило прогресу: якщо легко - тоді марно. Вам буде важко спочатку, але по-перше - важко буде лише перший час, до адаптації організму; по-друге - важко бути ПОВИННО. Це і є ріст. У такому графіку життя вільного часу дійсно не так багато, але якщо спитати себе, куди ж ми діваємо той самий вільний час, ми зʼясуємо що витрачаємо його на гортання стрічок та іншу маячню. Більше того, вільний час все ж таки є, і з таким режимом ви завжди можете звільнити день-другий, адже в цілому доволі ефективно йдете. Отже годі себе обманювати, просто робіть. Бо одного дня ви прокинетесь із думкою, що завжди були зарано, а стало вже запізно.

Прочитайте обовʼязково пост-посилання в повідомленні вище як пояснення до цього явища. В двох словах думка така - порнуха робить з тебе овоча. Будь-які сексуальні надлишки приводять до слабкості та збочень. Не будьте свинями. Ну а верховна рада, як завжди, в бажанні догодити ліберальним підорасам на заході готові продавати хоч рідну матір.

Науковці канадського університету Лавал опублікували результати дослідження над мізками людей, що часто переглядають порнографію. За їхніми словами, така поведінка перетворює дорослий мозок на мозок підлітка. Це наслідок того, що перегляд порно руйнує частини…

Треба розуміти дві речі: 1) суспільний порядок та безпека - це соціальний конструкт, який існує доволі хитко. Насправді, ми не далекі від «початкового стану» по Гоббсу, а саме: belum omnium contra omnes (війни всіх проти всіх), і це добре видно на прикладі країн із менш «цивілізованим» етнічним субстратом, як то Гана, ЮАР або Венесуела (звідки ті самі відоси з відрубанням кінцівок картелями). 2) ми підкоряємось соціальній машині через багато складних соціальних звʼязків, взаємовигідних обовʼязків, альтруїзм, страхів та упереджень. Але якщо розбирати та деконструювати кожен, ми в решті-решт приймемо розуміння того, що основна мотивація соціальної покори - страх перед покаранням. Лише це в кінцевому результаті змушує нас щось робити, а щось не робити. Тому сміливі та сильні в цій грі мають більше. І я тут навіть не про військо. До прикладу Коломойський, Кернес, Міндіч та інші жиди-олігархи, які через свою фінансову силу та наглість прожили дуже солодке життя, і чхали вони на всі закони та соціальні норми.

В мене питання: навіщо потрібен сурдоперекладач в новинах або в будь-яких інших відео трансляціях або записах, якщо можна тупо писати текстом. Тобто, замість цієї людини, яка махає руками - буквально вставляти текст сказаного. Чи глухі не вміють читати? Пояснюйте

Я багато чого хотів написати, але в мене немає слів. Не передати просто як я ненавиджу ухилянтів, сзчшників та пораженців. Якщо (коли?) я буду ТЦКшником, то буде дві новини: перша - я буду кришталево чистим від коррупції; друга - я буду антигуманним.

Побачив не щирі вибачення за вчорашню ситуацію у Львові і вирішив, що потрібні щирі. Вони виглядають так) Виховну бесіду проведено, зрадник переданий у відповідні органи. Дякую небайдужим невідомим патріотам)

Огидний Львів — місце початку української поразки. Поліс безтурботної нірвани тилового підарь'я, реберень і секс-туризму. Місто, в якому не відчувається війна, в наш час тхне тріпером. Так і сталося. На сихові відбувся бунт урогенітальних трихомонад. Охуївші тилові бляді віддячили оборонцям України за захист. Честь і гідність Львова закопана на Марсовому полі. Тому порочність, ублюдочність, безпринципність і бруд з-під нігтів, поєдналися в подобі антропоморфоного голєма, котрий учора виповз на поверхню вулиці. Точніше вистрибнув на дах автівки військових в пориві біснування. Макабричний танок сихівського виблядка на автівці ТЦК — це танок на кістках Хаммера, Руфа, Ідеаліста, Чеки і Да Вінчі. Це біснування русского міра, який пиздить галицьким діалектом, а в неділю вдяга вишиванку до церкви; якому байдуже на кольори прапору, котрий майорітиме над адмінбудівлями. Так, сьогодні назву галицької столиці хочеться писати з маленької літери. Бо відучора — це столиця ганьби і бунту бидла. Єдине місце, яке заслуговує на повагу — Марсове Поле. Кожен підар і свиноблядь, яка була задіяна у цьому сеансі — відповість кров'ю. Бажаємо сихівській тиловій челяді — букетів КАБів та оптоволокна на заправках АЗС.

Важливі та показові події відбувались на фронті Другої Світової влітку 1942. Радянська армія терпіла значні поразки, мала декілька катастрофічних оточень та втрат, після чого (і лише після цього) було прийнято певні міри, які я наведу нижче. І звісно, я вболіваю за протилежну команду, але що працює - те працює. «Діди» не були гуманні, і тому «діди» перемогли. Наказ народного комісара оборони Союзу РСР № 227 від 28 липня 1942 року (отримав неофіційну назву «Ні кроку назад!»). Виданий у зв’язку з різким загостренням стратегічної обстановки на радянсько-німецькому фронті, коли війська Червоної армії після поразки в Харківській операції 1942 року, невдалих боїв у районі Воронежа, на Дону та на Донбасі з величезними втратами відступали до Волги і Північного Кавказу. Німці захопили густонаселені й найбільш розвинені промислові і сільськогосподарські райони СРСР. У документі констатувалося: на окупованій території залишилися 70 млн радянських людей і величезні стратегічні ресурси, СРСР втратив перевагу над Німеччиною в людських резервах і запасах хліба, подальший відступ загрожував державі загибеллю. Наказ мав на меті ліквідувати пораженські настрої у військах, підвищити рівень дисципліни й відповідальності командного складу. Йосип Сталін вимагав наведення в армії «найсуворішого порядку і залізної дисципліни», знімати з посад і судити командирів будь-якого рангу, які допустили відступ військ без наказу вищого командира. Для кожного військовослужбовця оголошувалася вимога — ні кроку назад без наказу командування. Панікерів і боягузів наказувалося знищувати на місці. Передбачалося сформувати в межах фронту 1—3 штрафні батальйони по 800 осіб, а в межах армії — 5—10 штрафних рот по 150—200 осіб у кожній; 3—5 загороджувальних загонів (до 200 осіб у кожному), що мали не допустити несанкціонованого відходу частин із займаних позицій. Командування фронтів зобов’язувалося «ліквідувати відступальні настрої у військах», а також знімати з постів і направляти в Ставку Верховного головнокомандування для притягнення до військового суду командирів, які дозволили самовільний відступ з позицій без наказу командуючого фронту. Аналогічні дії армійського командування передбачалися стосовно командирів та комісарів корпусів, полків і батальйонів. На відміну від радянських військ, 3 Рейх обʼявив «тотальну війну» лише в 1943, коли вже важливий економіст Рейху зазначав, що легкі перемоги 1939-1941 склали їм ілюзію щодо легкості перемоги. Як висновок хочу зробити наступне твердження: щоб ти не робив, якщо ти хочеш досягти успіху, закрий двері для сумнівів та використовуй усі наявні способи для досягнення своєї мети. Бажано, звісно, в рамках кримінального кодексу честі.