UnRealpolitik

Говорити з ЄС прагматично Ми роками багато говоримо про те, що Україна може отримати від ЄС Але сьогодні ми часто забуваємо, що й ЄС може чимало отримати від вступу України Навіть якщо винести за дужки важливі, але вже дещо клішовані тези на кшталт «Україна — щит Європи», Київ уже сьогодні може запропонувати Брюсселю та столицям держав-членів ЄС чимало практичних переваг Пам'ятаєте, ми якось підіймали тему того, що Європа, хоч і переозброюється, робить це повільно та часто вкрай неефективними методами? Її озброєння занадто дороге для масштабної війни, виробничі потужності недостатні, а рішення, хоч і часто інноваційні, нерідко важко швидко масштабувати. У сукупності це може призвести до того, що через десять років Європа матиме сильну на папері, але недостатньо спроможну армію, а також суспільство, виснажене величезними військовими витратами На цьому тлі українська оборонна промисловість є козирем не лише завдяки своїм рішенням, а й завдяки їхній вартості, можливості швидкого масштабування та здатності оперативно адаптувати продукцію до потреб фронту І що ще важливіше — військова сфера не є нашим єдиним козирем. Ви можете здивуватися, але вже зараз Україні є що запропонувати ЄС: ІТ, модель національної стійкості, аграрний сектор (і так, тут ідеться не лише про конкуренцію) Проте про ці переваги недостатньо просто знати — їх потрібно вміти грамотно доносити до європейської аудиторії. Саме тому хочу запросити вас на захід, присвячений обговоренню того, що Україна вже сьогодні може запропонувати Європейському Союзу Серед спікерів: 🟠Ростислав Огризко, заступник державного секретаря Кабінету Міністрів України 🟠Ярослав Тимофєюк, керівник політичного відділу Делегації ЄС в Україні 🟠Леонід Літра, старший аналітик Центру «Нова Європа» 🟠Дмитро Шульга, директор програми «Європа та світ» Міжнародного фонду «International Renaissance Foundation» Модераторка: 🟠Маріанна Фахурдінова, координаторка програми партнерства ЄС–Україна в TDC та наукова співробітниця CEPA Дата: 22 липня 2026 року Реєстрація: 10:00–10:30 Панельна дискусія: 10:30–12:00 Місце буде повідомлено зареєстрованим учасникам Зверніть увагу: захід проходитиме англійською мовою 🍷 UnRealpolitik

В одному з попередніх постів ми розглядали, чому для Путіна закінчити війну — це складна задача. У цій частині ми розглянемо рецепт закінчення війни від Тімоті Гартона Еша професора європейських студій в Оксфордському університеті. У своїй статті “This is how to defeat Vladimir Putin” він дає декілька цікавих ідей стосовно того, як примусити Москву до миру: 🟠Посилити блок НАТО перед можливою майбутньою атакою Путіна на Європу у 2027–2028 роках. Цей період є особливо небезпечним, оскільки ЄС ще не до кінця готовий до сучасної війни, а Трамп, з його непостійною позицією щодо НАТО, все ще перебуватиме у Білому домі 🟠Стримувати вплив націоналістів, яких Москва використовує для розколу Європи. Основна задача тут полягає у розбудові заможних суспільств, а також у перехопленні порядку денного популістів. Політикам варто брати ініціативу в гострих питаннях як-от міграція і, наприклад, сприяти поверненню сирійців додому, оскільки війна в їхній країні вже завершилась 🟠Працювати з російським населенням та елітами як всередині країни, так і за її межами. Незадоволення всередині Росії зростає, і хто б що не казав, Москва зважає на їхню думку. Це можна побачити на прикладі мобілізації, до якої Кремль ставиться з великим острахом 🟠Допомагати і надалі згуртовувати українське суспільство в боротьбі проти агресора 🟠Максимально швидко вирішити конфлікт з Іраном для зменшення доходів Росії від нафти та газу. У цьому контексті нещодавно підписаний Трампом меморандум з Іраном цілком підходить. Незважаючи на те, що для самих США він може бути не оптимальним, свою головну функцію він виконує, оскільки відкриття Ормузької протоки вже призвело до падіння світових цін на енергоносії, а це ще більше бʼє по економіці РФ 🟠Заблокувати можливості проходу Балтійським морем нафтових танкерів, які знаходяться під санкціями. Європейці вже цим займаються, от нещодавно французи захопили ще один танкер тіньового флоту Тут можна застосувати історичний досвід протистояння з СРСР. Успіх зовнішньої політики Заходу у Холодній війні полягав не стільки в успішних кроках на міжнародній арені, скільки в забезпеченні добробуту громадян. Якраз внутрішня стабільність давала можливість Заходу діяти Від себе можна додати, що Європа має достатньо важелів впливу на Росію, аби змусити її відчути реальну ціну війни. Проблема полягає в іншому: примусити Кремль до укладення мирної угоди зараз означало б залишитися сам на сам із Росією, яка отримала б можливість відновити й переозброїти свої збройні сили, тоді як Європа ще не готова до самостійної оборони, а Сполучені Штати поступово скорочують свою військово-політичну присутність на континенті 🍷 UnRealpolitik

«Ніколи такого не було, і ось знову!» — підбиваємо підсумки першої третини президентства Дональда Трампа 🟠Чи була Європа готова до Трампа 2.0? 🟠Як може змінитися НАТО? 🟠І чи може Україна стати новим гарантом безпеки Європи? У новому випуску подкасту кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики НН ІМВ КНУ говоримо разом із Маріанною Фахурдіновою, координаторкою програми партнерства Україна–ЄС Центру трансатлантичного діалогу та дослідницею CEPA, і Олександром Краєвим, директором програми «Північна Америка» Ради зовнішньої політики «Українська призма», старшим викладачем Києво-Могилянської академії У фокусі — майбутнє трансатлантичних відносин, взаємодія України, ЄС, США та безпека в Європі

У військовій історії існує дивний парадокс Усі диктатори бояться власної армії На перший погляд це здається абсурдним. Саме армія захищає державу від зовнішніх ворогів, чи не так? Саме вона має гарантувати виживання режиму під час війни. Проте жоден зовнішній противник не перебуває так близько до влади, як люди зі зброєю, які формально їй підпорядковуються Протягом століть правителі втрачали владу не лише через поразки на полі бою. Значно частіше загроза приходила зсередини. Перевороти, змови та військові заколоти стали настільки звичним явищем історії, що будь-який авторитарний режим рано чи пізно стикається з однією і тією ж проблемою Як створити армію, достатньо сильну для війни, але недостатньо сильну для перевороту? Саме навколо цієї дилеми десятиліттями будувалася теорія цивільно-військових відносин. Семюел Гантінгтон описував фундаментальну суперечність будь-якої держави: суспільство повинно створити інститут, здатний застосовувати організоване насильство для свого захисту, але водночас не втратити над ним контроль Для демократій це складне завдання Для диктатур — майже нерозв’язне Путінська Росія є хорошим прикладом того, як авторитарна влада намагається обійти цю проблему. Протягом багатьох років Кремль будував не просто армію. Він будував систему взаємного нагляду між людьми зі зброєю. Армія не повинна була залишатися єдиною силовою структурою. Поруч існувала ФСБ. Окремо створювалася Росгвардія. Власні військові формування отримував Кадиров. Паралельно виникали приватні військові компанії на кшталт «Вагнера». Кожна структура мала власні повноваження, власні ресурси та власні канали доступу до президента На перший погляд така система звісно виглядає дуже стійкою. Жоден центр сили не здатний монополізувати насильство. Жоден генерал не може легко повторити шлях Піночета чи Франко Але будь-який захист має свою ціну Коли головною задачею стає не перемога у війні, а запобігання потенційному перевороту, ефективність починає поступово поступатися місцем лояльності. Силові структури конкурують одна з одною за ресурси та прихильність керівництва. Інформація приховується. Помилки замовчуються. Відомства починають більше стежити одне за одним, ніж за противником У мирний час такі проблеми майже непомітні Вже велика війна робить їх очевидними Саме тому заколот Пригожина став настільки показовим. Він був цікавий не лише тим, що колона найманців пройшла сотні кілометрів у напрямку Москви. Значно цікавіше було те, наскільки розгубленою виглядала сама держава. В один момент стало видно те, що зазвичай приховано від сторонніх очей: Росія роками будувала не максимально ефективну військову систему. Вона будувала систему, яка мала бути безпечною для влади Одна з причин проблем російської армії полягає не лише в корупції, поганих генералах чи санкціях Частина цих проблем закладена в самій логіці авторитарного управління Адже сильна армія потрібна диктаторові рівно до того моменту, поки вона не стає занадто сильною Історія показує, що авторитарні режими рідко знаходять ідеальний баланс між цими двома завданнями. Зазвичай вони вирішують одне за рахунок іншого Тому війна в Україні стала випробуванням не лише для російської армії Вона стала випробуванням для всієї моделі російської держави 🍷 UnRealpolitik

Американці готуються до війни, яку ще не так давно вважали неможливою Після розпаду СРСР у Вашингтоні панувала проста логіка: Сполучені Штати настільки сильні, що можуть впоратися з будь-яким противником окремо. Навіть якщо одночасно спалахнуть кілька криз, Америка завжди знайде ресурси, щоб утримати ситуацію під контролем Сьогодні ця впевненість все-таки зникає 🟠У Республіканській партії дедалі частіше можна почути, що США не здатні одночасно стримувати Китай та Росію. Саме тому Вашингтон має визначитися з головним противником. А ще краще спробувати домовитися з одним із них проти іншого Так народилася нині популярна ідея Дональда Трампа про те, що Росію можна відірвати від Китаю Але поки політики сперечаються, кого слід обрати головним ворогом, американські військові дедалі частіше виходять із протилежного припущення: вибору вже немає 🟠У новій доповіді авторитетного американського аналітичного центру CSIS автори прямо говорять про необхідність готуватися до одночасного протистояння: проти Китаю в Азії та Росії в Європі І причина тут не в тому, що Пекін і Москва створили новий Варшавський договір. Вона значно неприємніша Світ поступово повертається до стану, коли війни більше не існують окремо одна від одної Росія воює в Україні завдяки китайській електроніці, північнокорейським снарядам та іранським безпілотникам. Китай уважно вивчає досвід цієї війни для власного планування навколо Тайваню. Північна Корея отримує нові технології. Іран отримує політичну підтримку Кожен учасник цього ланцюга посилює інших. Що і робить ідею відокремити Росію від Китаю дедалі менш реалістичною. Москва вже не просто співпрацює з Пекіном. Російська військова машина значною мірою залежить від китайських технологій та китайського ринку. І чим довше триває війна, тим сильнішою стає ця залежність Саме тому дедалі складніше уявити сценарій, за якого велика війна в Європі не вплине на Азію. А криза навколо Тайваню не вдарить по НАТО 🟠Тут з’являється ще один незручний висновок. США більше не мають беззаперечної військової переваги Американський флот залишається найсильнішим у світі. Американська авіація залишається найпотужнішою. Американський бюджет досі більший за бюджети більшості суперників разом узятих, але війни виграють не цифри у презентаціях і докладах Більше того, деякі американські військові розрахунки показують, що запасів окремих високоточних боєприпасів може вистачити лише на перші дні або тижні великої війни. Китайські верфі вже будують кораблі темпами, про які американці можуть лише мріяти Довгий час вважалося, що результат майбутньої війни визначатимуть новітні технології, штучний інтелект чи винищувачі шостого покоління. Проте досвід України показав значно прозаїчнішу річ: перемагає той, хто здатен виробляти багато і швидко За всіма розмовами про штучний інтелект, гіперзвукові ракети та безпілотники ховається значно прозаїчніша реальність: майбутнє великої війни вирішуватиметься на заводах Саме тому автори доповіді пропонують те, що ще недавно здалося б перебільшенням. Перевести американську оборонну промисловість у режим підготовки до великої війни. Нарощувати виробництво ракет. Будувати нові верфі. Перебудовувати логістику. Створювати запаси на роки вперед І це, мабуть, найкраще показує як змінився світ Ще десять років тому головним питанням було, чи наважиться Китай кинути виклик Америці Сьогодні головне питання звучить інакше: Чи встигне Америка перебудуватися до того, як Китай завершить власну підготовку? 🍷 UnRealpolitik

Припущення, що Путін розпочав війну — Путін її зупинить, зручне, але хибне. І саме воно заводить західну дипломатію в нерозуміння ситуації З одного боку, вже видно, що цілі, які оголошувала влада РФ на початку війни, не можуть бути досягнуті Останнім часом ситуація на полі бою почала змінюватися: Росія все менше просувається, бойові дії майже не приносять результатів і коштують великих людських та матеріальних втрат Україна почала проводити наступальні дії на певних ділянках фронту. Після відключення Starlink росіянам та зміни тактики застосування middle-strike-дронів Київ отримав перевагу в ударах по ближньому тилу ворога, що порушило його логістику, і це визнають навіть російські воєнкори Також Україна тепер випереджає Росію в далекобійних ударах. У результаті відбуваються систематичні руйнування НПЗ, які й наповнюють бюджет РФ І, здавалося б, Росії варто було б якнайшвидше підписати мирну угоду, поки умови зовсім не змінилися на користь Києва Проте за понад чотири роки війна перестала бути окремою безглуздою примхою Путіна. Вона радше стала життєво необхідним способом організації російської держави. Як пишуть Seva Gunitsky та Jeremy Morris у своїй статті для Foreign Affairs, фінансова та промислова бази Росії тепер залежать від військових витрат. Високі зарплати в оборонному секторі дали мільйонам росіян із депресивних регіонів перше зростання доходів за багато років Кількість підприємств ВПК потроїлася, на них зайнято близько 4,5 млн осіб, а цілі міста на кшталт Нижнього Тагілу тримаються виключно на військовому замовленні. У результаті війна породила самодостатній інституційний та економічний порядок, який обмежує дії Путіна Також усе гостріше постає питання, що робити з 1–2 мільйонами військових після закінчення війни. І що, якщо ці люди не погодяться скласти зброю? Крім того, за роки війни наростають соціальне невдоволення та протиріччя в суспільстві. Невирішені ці та низка інших проблем ставлять під сумнів не лише збереження влади, а й саму безпеку правлячих кіл РФ Проте примусити Росію до закінчення війни цілком реально, і про те, як це зробити, ми поговоримо в наступній частині 🍷 UnRealpolitik

АНОНСУЄМО МОДЕЛЬ КОНГРЕСУ США🇺🇸 Як це — бути політиком? Як керувати державою світовим лідером? Чи хотів би колись відчути, як це — бути демократом або республіканцем та приймати відповідні рішення? Ми оголошуємо реєстрацію на масштабну Модель Конгресу США. На два дні ти станеш справжньою частиною Капітолію, адже родзинкою є те, що захід проходить за підтримки Посольства США. Гра охоплює кожну течію країни — на порядку денному ми маємо 7 комітетів з: 1) Комітет із закордонних справ 2) Комітет із внутрішньої безпеки 3) Комітет із фінансових послуг 4) Комітет із питань судочинства 5)Комітет з освіти та робочої сили 6) Комітет з антикорупційної доброчесності 7) Комітет з нагляду та урядової реформи 📅 Дати: 27-28 червня 📍Де: Київ, локацію повідомимо учасникам пізніше. ⏳початок о 10:00 💸 Вартість участі: 300 грн 👥 Кількість місць: 140 🔗 Конгрес, найсміливіші ідеі та рішення вже чекають на тебе! Не гай час, бо дедлайн заповнення до 10-червня та реєструйся за посиланням! Анонс події в Instagram

Що не так з ринком ШІ? У медіа часто критикують Європейський Союз за його повільність та зарегульованість, наприклад, у сфері ШІ. Але з новин про прибутковість штучного інтелекту можна зробити висновок, що ЄС все зробив правильно Будь-яка комерційна компанія має отримувати прибуток чи хоча б мати таку перспективу в майбутньому, і тут для ШІ погані прогнози Тож що відбувається? Anthropic переводять своїх корпоративних клієнтів з підписок, котрі є субсидійованими, на купівлю токенів (базові фрагменти тексту, які ШІ використовує для аналізу чи генерації). Підписки є збитковими для компаній, наприклад, на кожен долар, сплачений за підписку на Claude, користувач витрачає потужностей в еквіваленті 8-13 доларів. З GitHub Copilot відбувається те саме, тільки в цьому випадку Microsoft переводить на потокенну оплату всіх своїх користувачів У мережі зʼявляються новини, де певні компанії використали велику частину свого бюджету на токени для Claude. Наприклад, один працівник випадково витратив 500 млн доларів на ШІ. СЕО Uber говорить, що ціну на штучний інтелект вже важко виправдати. Тож “tokenmaxxing” вже не такий привабливий, як це було колись. Але бізнес-модель, побудована на дешевих підписках, є просто нерентабельною Штучний інтелект видається неймовірним інструментом, коли ти платиш за нього мало, саме через ціну його використання стало повсюдним. Ніхто не задумувався про ROI (Return on Investment) його використання, та й це складно вирахувати, оскільки ШІ не стільки замінив працівників компаній, скільки полегшив їм роботу. Але ROI є життєво важливим для бізнесу, оскільки його задача — приносити прибуток. Отже, коли всіх перевели на потокенну оплату, використання ШІ просто невигідне Прибутковість та доцільність безлічі дата-центрів теж сумнівна. По-перше, вони дуже дорогі: один мегават коштує приблизно 14 млн доларів. А щоб їх побудувати, необхідно 18-24 місяці, тож коли їх добудують, відеокарти, котрі зарезервували для них у Nvidia, будуть вже застарівші, що ставить під сумнів прибутки Nvidia у майбутньому, та що дата-центри взагалі стануть операційними Наразі прибуток у галузі генерується розбудовою інфраструктури, а не її використанням. І тут вимальовується тривожна картина: компанії переводять споживачів на токени, що робить використання ШІ сумнівною ідеєю, ці корпорації і так були неприбутковими, а тепер попит на їх пропозицію ще більше зменшиться, але всі вони продовжують інвестувати в дорогі дата-центри, котрі не добудовують, водночас за які потім доведеться платити. Й, дивлячись на малі доходи, наприклад, Anthropic невідомо, чи буде чим На фоні цієї фінансової невизначеності політика Європейського Союзу набуває іншого значення. Вже у 2024 році європейці впровадили EU AI Act, що мав на меті зменшити негативні наслідки для суспільства. Наприклад, несанкціонований збір даних чи водяні знаки на згенерованих текстах чи фото. Крім того, посилювався контроль за алгоритмами, щоб запобігти будь-яким проявам упередженості та дискримінації. І це спрацювало як запобіжник: через регуляторний клімат та складність залучення капіталу в Європі виникло значно менше власних не прибуткових ШІ-гігантів Тож хоча повільність у політиці не завжди є перевагою, але в цьому випадку саме вона може врятувати ЄС від можливого економічного потрясіння, коли ринок компаній у сфері штучного інтелекту впаде 🍷 UnRealpolitik

Карти на стіл! Ми часто коли говоримо про американську потужність згадуємо про кількість запущених по іранських горах томагавків та надвеликі військові флоти Проте, серйозна ланка американської сили у світі, їхньої ефективної політики, яка тримається навіть попри політику Трампа — це аналітичні центри та з якими ресурсами та наснагою вони підходять до аналізу загроз для США Просто подивіться на останню статтю "CSIS" (американського двопартійного аналітичного центру). Ця стаття присвячена новому китайському авіаносцю. У ній вони знімок за знімком, день за днем відслідковують його будівництво та аналізують його характеристики: 1. Це авіаносець. 🟣 Майже напевно 2. Авіаносець матиме ядерну силову установку. 🟠 Ймовірно 3. Цей авіаносець більший за три попередні кораблі Китаю цього класу. 🟣 Дуже ймовірно 4. Судно матиме чотири стартові катапульти для літаків. 🟢 Цілком можливо 5. Авіаносець матиме третій літакопідйомник. 🟢 Цілком можливо Якісна та вчасно донесена інформація — основа ефективного реагування 🍷 UnRealpolitik

by Paolo Calleri 🍷 UnRealpolitik

Торговці переграли військових Вхід США у затяжну війну з Іраном дав фору економічному і політичному розвитку Китаю Потрібно розуміти, що отримавши контроль над протокою, Іран стає основним гравцем у регіоні, а за таких умов автоматично посилюються позиції Китаю як партнера Чому взагалі Трамп припинив атаки? Іран почав методично наносити ударів по нафтових і газових об’єктах. Переломний момент настав 18 березня, коли Ізраїль розбомбив іранське газове родовище South Pars, а Іран у відповідь атакував катарський Ras Laffan Industrial City — найбільший у світі завод з експорту природного газу, завдавши виробничим потужностям шкоди, на відновлення якої підуть роки Недивно, що на цьому тлі ряд західних інвестфондів та фінансових груп уже починає закладати сценарій підвищення ставок Федеральної Резервної Системи Швидке виснаження стратегічних запасів озброєння — це відтепер слабке місце США. Захід сильний у бліцкригу завдяки потужнішому стартовому потенціалу. Іран починає вигравати під час тривалого протистояння, тому що здатен витримувати довгострокову стратегію працюючи на виснаження І він буде працювати на виснаження Як нещодавно зазначила дослідниця Ірану Сюзанн Мелоні: «Режим, який у січні вбивав власних громадян, щоб придушити протести, цілком готовий і зараз нав’язати їм життя в умовах жорсткої економії» Свого часу завдяки стратегії виснаження противника Монгольська імперія спромоглася стати найбільшою суходільною імперією в історії. Недарма монголів називають «людьми довгої волі». Саме такої тактики і дотримується її послідовниця Піднебесна Ще з давніх часів китайці розглядали свою територію як центр світу, імператор мав «мандат Неба», а навколишні народи сприймалися як периферійні. Але у традиційному китайському світогляді ніколи не було задачі «завоювати» інші країни в прямому сенсі цього слова. Для більш детального розуміння наведемо приклад найвідомішої стратегічної китайської гри — Го або Вэйци У грі го потрібно поступово оточувати чужий простір своїми камінцями і перехоплювати ресурси під власний контроль. Водночас важливо не дозволити противнику побудувати таку саму систему оточення та домінування у відповідь Подібного роду відмінність існує і у випадку з особливою китайською військовою теорією. Її основи були закладені в епоху потрясінь, коли жорстокі битви між ворогуючими царствами винищували населення Китаю. Реагуючи на такі масові вбивства (і намагаючись вижити після них), китайські мислителі розробили стратегічну ідею, згідно з якою на перше місце ставилася перемога, досягнута завдяки психологічній перевазі та всіма силами недопущення прямого конфлікту Прикладів мʼякого освоєння Китаєм дуже багато. Шрі-Ланка після років кредитування інфраструктури опинилася у борговій пастці й була змушена передати стратегічний порт Хамбантота китайській компанії в оренду на 99 років. За офіційними даними китайські компанії залученні у фінансуванні 78 портів Африки. І це ми ще не говорили за Тайвань Можливо, зараз через прорахунок американської влади ми стаємо свідками посилення китайської імперії з великими амбіціями 🍷 UnRealpolitik

Нова оборонна політика для країн Затоки Десятиліттями місцеві уряди покладалися на захист Сполучених Штатів, уникаючи розбудови власної оборони. Насправді поточне загострення показує слабкість цього підходу: американські військові бази на їхній території стали не так гарантом безпеки, як мішенями для ударів Ірану Розрахунок на те, що Вашингтон завжди підтримуватиме стабільність у регіоні, не виправдався. США реагують лише тоді, коли це прямо відповідає їхнім інтересам. Наприклад, стримана реакція американців на попередні атаки по нафтовій інфраструктурі Затоки показує, що пріоритети сторін часто розходяться. Очікувати, що зовнішній захист триватиме вічно, означає ігнорувати вже отриманий досвід Виходом може стати лише пряма домовленість із Тегераном. Головним фактором у цих переговорах є саме те, чого Іран домагається роками — згортання американської військової присутності Але це не має виглядати як звичайний відступ. Сполучені Штати поетапно виводять свої війська з регіону, а Іран — обмежує власну ядерну програму та припиняє фінансувати збройні угруповання у сусідніх державах Країнам Затоки доведеться самостійно відповідати за власне виживання. Їхні армії вже мають ефективні бойові підрозділи, але настав час масштабувати їхній досвід. Тут у нагоді може стати Україна, яка вже котрий рік захищається від чисельно переважаючого супротивника Спектр повітряних загроз як у України, так і у країн Близького Сходу схожий, тож обом сторонам буде вигідна співпраця, й Київ вже робить перші кроки, дозволивши експорт озброєнь і відправивши фахівців із протиповітряної оборони Головне, щоб сторони не зупинялись і продовжили співпрацю, оскільки система оборони держави не будується швидко 🍷 UnRealpolitik

Політична криза у Ризі: чи справді українські дрони стали причиною падіння уряду Евіки Сіліні? У Ризі тиждень почався гучно, зі звільнення міністра оборони Андріса Спрудса 11 травня. Всього через три дні Латвія увійшла у стан гострої політичної турбулентності. Прем’єр-міністерка Евіка Сіліня офіційно подала у відставку, що за конституцією країни автоматично припинило повноваження всього Кабінету Міністрів. Радикальність рішення прем’єрки зумовлена не однією подією, а нашаруванням трьох факторів, які підірвали довіру населення до уряду, а також його єдність Латвія перебуває за крок до парламентських виборів, запланованих на жовтень 2026 року. У цей період політична боротьба традиційно загострюється Метою опозиції був не стільки розпуск уряду, скільки методичне розхитування рейтингу правлячої партії «Нова Єдність». Однак через внутрішню вразливість Кабінету, опозиційні атаки спрацювали як детонатор, спричинивши повноцінний урядовий колапс Коаліційний розкол «Прогресивних» проти «Нової Єдності» є фундаментальною причиною кризи. Конфлікт між ліберально-консервативною «Новою Єдністю» та соціал-демократичними «Прогресивними» тривалий час залишався прихованим, але вибухнув після звільнення Андріса Спрудса «Прогресивні» сприйняли відставку свого міністра як спробу Сіліні перекласти відповідальність за безпекові прорахунки на молодшого партнера по коаліції. Спроба прем’єрки призначити на посаду глави Міноборони аполітичного військового замість представника партії Спрудса остаточно зруйнувала довіру між партіями Відставка уряду стала результатом накопичення непередбачуваних скандалів. Першим ударом по репутації стало розслідування щодо міністра сільського господарства Армандса Краузе. Корупційні підозри в аграрному секторі створили негативне тло, яке опозиція успішно конвертувала у звинувачення в неефективності влади Проте останнім цвяхом в труну Кабінету міністрів стала так звана дронова криза. Інцидент з порушенням повітряного простору Латвії українськими дронами, що були перенаправлені РЕБами росіян на латвійське НПЗ. Розслідування цього інциденту виявило недієздатність сил ППО. Публічне визнання вразливості повітряного простору лише погіршило репутацію Премʼєр-Міністерки та її уряду Політичну ініціативу зараз перехопили «Прогресивні». Незважаючи на міжпартійні політичні ігри, Рига насамперед опікується питанням обороноздатності країни та боротьбою з корупцією. Опозиція в Ризі заявляє, що «політична криза не має дати Росії надій на зміну нашої політики» 🍷 UnRealpolitik

Китайський гамбіт Я не люблю шахи. Порівняно з іншими стратегіями, які придумало людство, це, безумовно, гарний, але в наш час уже вкрай простий винахід. Якби ця гра була справді геніальною, машині знадобилося б більше часу, щоб навчитися стабільно перемагати людину Але є в цій грі одна цікава складова, яка добре римується з реальністю. У шахах часто перемагає не той, хто має більше фігур, а той, хто зумів перехопити ініціативу Багато партій починаються з гамбіту — ходу, який передбачає жертву пішака заради розвитку атаки, контролю над центром або швидкого введення в гру важких фігур. У шахах ініціатива — це ресурс, і жертвувати матеріалом, щоб її здобути, цілком звична стратегія Гамбіт, або з італійської gambetto («підніжка»), хоча й дає суперникові перевагу в матеріалі, змушує його відволіктися. Замість реалізації власного плану він мусить реагувати на ваш хід і витрачати темп на взяття пішака А тепер перенесімо цю логіку на американську стратегію. Чи правий Трамп, коли капслоком у Twitter пише, що знищив десятки іранських кораблів, тисячі дронів, складів і засобів ураження? Правий. На мою думку, це вторгнення стало справжнім розгромом іранської армії та флоту. Але навіть у такому разі постає головне питання: якою була кінцева мета цього всього? США витратили дорогий і стратегічно важливий військовий ресурс на далеку азійську диктатуру. Витратили, бо в певний момент вона здалася тим пішаком, який залишився без прикриття і якого можна було легко забрати І, можливо, в кількісному вимірі вісь Тегеран-Москва-Пекін зараз має менше танків і ракет, ніж до американського вторгнення. Але чи здобули США ініціативу? Ні, вони її втратили. Трамп приїхав домовлятися із Сі Цзіньпіном у гіршій позиції, ніж мав раніше, адже стратегічно іранська авантюра не стала успіхом Усі сотні витрачених ракет-перехоплювачів, дронів і боєприпасів — це ресурс, який міг бути спрямований не на другорядного «пішака», а на зміцнення власних центральних позицій Я вже не кажу про Україну. Очевидно, що для Трампа та нинішніх стратегів Білого дому це далеко не головний пріоритет. Але подумайте про Тайвань — він точно стане однією з ключових тем перемовин у Пекіні А тепер повернімося до глобальної картини. Трампа обрали як президента, який мав змінити стратегію США: оптимізувати витрати на союзників і продовжити американську гегемонію, поки Піднебесна наступає на п’яти. Часу на це з кожним днем дедалі менше, і розпорошення ресурсів під будь-якими іншими гаслами — точно не вихід 🍷 UnRealpolitik

Про що говоритимуть Сі та Трамп? Коли Трамп прибуде до Пекіна цей саміт буде сильно відрізнятися від його останнього візиту у 2017 році — КНР посилила свої позиції на міжнародній арені Китай все більше впевнюється у перевазі Сходу над Заходом. Особливо коли Пекін переміг у тарифній війні з Америкою, обмеживши їхній доступ до рідкоземельних металів. Диверсифікація постачання цих ресурсів у США займатиме роки, а для розвитку технологій вони потрібні вже зараз У сфері економіки Сі буде намагатися дати більше часу розвитку своєї технологічної галузі, а Трамп прагнутиме отримати символічні перемоги: купівля сої та літаків “Boeing” ШІ стає важливою частиною конкуренції між великими державами, тож цю тему точно будуть обговорювати. Наразі Сполучені Штати зберігають перевагу у цій галузі. Китай відстає. Щоб подолати цей розрив, Пекіну буде необхідно добитися скасування заборони на купівлю передових чипів від американських компаній. Назріває протистояння між технологічним домінуванням Сполучених Штатів та ресурсною перевагою КНР Тайвань є наріжним каменем у відносинах між Америкою та Китаєм. Трамп не раз робив різкі та амбівалентні заяви щодо Тайбею — з його слів не можна зрозуміти, наскільки американці дійсно готові захищати незалежність острова. Сі може натиснути на Трампа, й тайванські лідери відчувають цю небезпеку У енергетичній галузі ситуація двояка. З одного боку, Китай є залежним від поставок нафти та газу з інших держав, одна з них — Іран. Війна Америки та Ізраїлю проти Тегерана поставила під загрозу постачання іранської нафти до найбільшого її покупця — КНР. Але з іншого боку, Китай домінує на ринку відновлюваної енергетики: сонячні батареї та літій-іонні батареї — це все виробляється в КНР у великих кількостях, й попит на цю продукцію все більше зростає, оскільки, як ми побачили, потоки нафти та газу можуть бути легко перекриті Що іронічно, одним з наслідків зустрічі Трампа та Сі може стати вплив Пекіна на відкриття Ормузької протоки, що продемонструє важелі тиску на Іран. Тож чекаємо 🍷 UnRealpolitik

UnRealpolitik pinned a photo

Кінець світу — це лише початок Такою є відповідь Пітера Зайхана, відомого письменника та аналітика, на сучасні геополітичні зміни Ще у 2022 році автор описав проблеми, з якими нам доводиться миритися вже зараз, але його прогнози виходять далеко за межі цього десятиліття. Аналітик оглядає світ крізь дві площини: демографію та морську торгівлю Аналізуючи засади сучасної світової логістики та старіння населення, Зайхан пророкує, що у наступні 30 років відбудеться «децивілізація» — занепад глобальної експортної економіки та теперішніх логістичних маршрутів. Причинами цього стануть зменшення споживання населенням та регіоналізація торгівлі. Пройдемося по порядку Усталеною є думка, що скорочення молодого населення знизить кількість робочої сили і, відповідно, зменшить виробничі потужності багатьох держав. Автор йде від зворотного: не так брак робочих рук, як відсутність споживання товарів спричиняє кризу. Адже молодь витрачає найбільше; якщо її кількість зменшиться, то цілі індустрії збанкрутують Тут сам факт відходу США від ролі гаранта світової безпеки подається як причина регіоналізації торгівлі. Зайхан наголошує, що світова логістика (80% усіх товарів доставляються морем) існує в такому стані лише завдяки Сполученим Штатам, які після Другої світової війни встановили складну систему політичних союзів, де взяли на себе питання безпеки морської торгівлі. Відхід Вашингтона від ролі «поліцейського» залишає захист морських шляхів суверенним правом окремих морських держав Головним прогнозом автора є крах світової економіки та значне скорочення населення. Зокрема, для Китаю автор передбачає загибель 50% його громадян через перенавантаження пенсійної системи та низьку народжуваність Другим, не менш значущим пунктом є смерть глобальної торгівлі та її заміна регіоналізацією. Світові ланцюги постачання будуть змушені змінитися через нову геополітичну ситуацію У передмові до українського видання автор наводить російську агресію як приклад зіткнення геополітичних інтересів Заходу і РФ у питаннях економіки, демографії та логістики Зайхан звертається до читачів, ніби підсумовуючи: Україна першою зіткнулася з крахом світового порядку і перебуває на самому вістрі його змін, тоді як західна спільнота ці проблеми воліє ігнорувати 🍷 UnRealpolitik