Адвайтична світлиця

Друзі, сатсанг почався, заходьте ☝️

📣 Друзі, традиційно щонеділі о 18:00 (за київським часом), ми збираємося в Телеграм-каналі https://t.me/advaita_ua на сатсанг. 🎤 Бесіди проходять в аудіоформаті, записуються і відтак формують контент YouTube-каналу Адвайтичної світлиці. Для кращого розуміння формату та тематики цих бесід, ви можете подивитися плей-лист із записаними сатсангами: https://www.youtube.com/playlist?list=PLeB8O3jEQTCuli3_y-XWvczHLlQEDAOtd 🎧 Якщо у вас є запитання, є чим поділитися або ви просто хочете приєднатися до наших зустрічей як слухачі, побути в цій атмосфері єднання навколо того, що є одним та неподільним в кожному з нас, будь ласка, ми вже чекаємо саме на вас! 🫵 👤 Трансляцію веде Андрій Нікітін, адмін цієї спільноти. До зустрічі сьогодні о 18:00! 💜

Живе лише Один, ніяких нас нема. Він батько і Він син, Він мати і донька, народження і смерть, і відтинок життя... Живе лише Один, ніяких нас нема. Скажи мені, де Він, Один, який живе? Не знайдеш Його дім, нема Його ніде. Назовні і в тобі є простір, а за ним Один, який живе. Скажи мені, де Він? Для того, щоб знайти Того, Хто справді Є, відмовся від мети знайти Його будь-де. У спокої лиши себе передусім, і Той, Хто справді Є, введе тебе в Свій Дім. Нічого не роби, віддай лише одне – ідею, ніби ти життям окремим є. Андрій Нікітін 05.06.2024 Читає Леся Левицька 🙏 https://www.youtube.com/watch?v=O3uvp7g9-4g

Сатсанг, який проходив у неділю 02.08.2026, вже на каналі YouTube чекає на ваші перегляди! 🤩 ✍️ Цитата з трансляції: «– Просвітлена людина вже не буде «наступати на ті самі граблі»? – Якщо на те є воля Тотальності, цей організм тіла-розуму, якщо йому слід проживати досвід «наступання на ті самі граблі», буде його проживати (тому що не існує просвітлених особистостей), а якщо цього нема в сюжеті, то буде зовсім щось інше. Розототожнення з сюжетом не впливає на сюжет. Розототожнення з сюжетом – це закрити книгу і покласти її на полицю. Але коли ви це робите, від цього сюжет в книзі не змінюється. Просто ви ним вже не турбуєтеся, зникає ця стурбованість уявним собою. – Особистість при просвітленні зникає, помирає. – Особистість – це глюк. Вона не помирає. Глюк не може померти, тому що його й не було ніколи. Тут нічого не помирає, просто все це є, але воно не є справжнім. Помирає лише віра в те, що це є справжнім, істинним та реальним. Не помирає ваша тінь. Тінь залишається з вами, але ви вже не плутаєте цю тінь з якимсь ще додатковим собою. Ось і все. Помирає невігластво. Смерть невігластва – це і є мудрість». Андрій Нікітін 🔔 Підписуйтеся на канал https://www.youtube.com/@advaita_ua, щоб не пропустити нові відео, а також приєднуйтеся до наших бесід в Телеграмі https://t.me/advaita_ua. Щонеділі о 18.00 (за київським часом) ми чекаємо на вас! 🫂 https://youtu.be/4P8Ch6AKJGE 🎧 MP3 в першому коментарі під цим дописом 👇

Live stream finished (2 hours)

Друзі, сатсанг почався, заходьте☝️

Live stream started

Live stream scheduled for Aug 9 at 15:00

📣 Друзі, традиційно щонеділі о 18:00 (за київським часом), ми збираємося в Телеграм-каналі https://t.me/advaita_ua на сатсанг. 🎤 Бесіди проходять в аудіоформаті, записуються і відтак формують контент YouTube-каналу Адвайтичної світлиці. Для кращого розуміння формату та тематики цих бесід, ви можете подивитися плей-лист із записаними сатсангами: https://www.youtube.com/playlist?list=PLeB8O3jEQTCuli3_y-XWvczHLlQEDAOtd 🎧 Якщо у вас є запитання, є чим поділитися або ви просто хочете приєднатися до наших зустрічей як слухачі, побути в цій атмосфері єднання навколо того, що є одним та неподільним в кожному з нас, будь ласка, ми вже чекаємо саме на вас! 🫵 👤 Трансляцію веде Андрій Нікітін, адмін цієї спільноти. До зустрічі сьогодні о 18:00! 💜

На початок З: Все змінюється, і тло також. Щоби помітити зміни, не потрібне постійне тло. «Я» короткочасне – це просто точка, в якій минуле зустрічається з майбутнім. М: Звичайно, «я», що ґрунтується на пам'яті, є тимчасовим. Але таке «я» вимагає наявності нерозривної безперервності. Ви з досвіду знаєте, що бувають пробіли, коли ваше «я» забувається. Що повертає його до життя? Що пробуджує вас вранці? Має бути якийсь постійний чинник, що поєднує ці пробіли у свідомості. Якщо ви уважно поспостерігаєте, ви виявите, що навіть ваша повсякденна свідомість проявляється спалахами, розділеними безліччю пауз. Що залишається у цих паузах? Що там може бути, окрім вашого справжнього позачасового буття? Розум і відсутність розуму для нього єдині. З: Ви можете порадити мені якесь спеціальне місце, де мені краще зайнятися духовною практикою? М: Єдине правильне місце усередині. Зовнішній світ не може ані допомогти, ані перешкодити. Жодна система, жодна структура дій не приведе вас до вашої мети. Перестаньте працювати на майбутнє, цілковито зосередьтеся на теперішньому, звертайте увагу лише на те, як ви реагуєте на кожен рух життя в ту саму мить, коли він відбувається. З: У чому причина прагнення мандрувати? М: Причин немає. Вам просто сниться, що ви мандруєте. Через кілька років ваші поневіряння Індією здаватимуться вам сном. В той час вам снитиметься якийсь інший сон. Усвідомте, що це не ви рухаєтеся від сну до сну, а сни течуть перед вами, тоді як ви – незмінний свідок. Ніщо з того, що відбувається, не впливає на ваше істинне буття – це абсолютна істина. З: Чи можна подорожувати фізично і залишатися незмінним усередині? М: Можна, але який у цьому сенс? Якщо у вас є спрямованість, вам зрештою набридне поневіряння і ви пошкодуєте про таку витрату енергії та часу. Щоби знайти себе, вам не потрібно робити жодного кроку. З: Чи є якась різниця між переживанням Я (Атмана) та Абсолюту (Брагмана)? М: Немає ніякого переживання Абсолюту, адже він за межами усіх переживань. З іншого боку, «я» є чинником, що переживає кожен досвід, і таким чином у певному сенсі підтверджує множинність досвідів. Світ може бути сповнений цінних речей, але якщо не буде нікого, хто міг би їх купити, вони нічого не коштуватимуть. Абсолют містить у собі все, що можна пережити, але без самого переживання все це – ніщо. Те, що робить переживання можливим – це Абсолют. Те, що робить його дійсним – це Я. З: Хіба ми не досягаємо Абсолюту через поступовий перехід від переживання до переживання, починаючи з найгрубіших і закінчуючи найтоншими? М: Не може бути жодного переживання без бажання його мати. Може бути поступовий перехід від бажання до бажання, але між найтоншим бажанням і свободою від усіх бажань лежить прірва, яку треба перетнути. Нереальне може мати вигляд реального, але воно короткочасне. Реальне не боїться часу. З: Хіба нереальне не є виразом реального? М: Яким чином? Це все одно що сказати, що істинне виражає себе у снах. Для реального нереальне не може бути реальним. Воно здається реальним лише тому, що ви вірите у це. Поставте це під сумнів, і воно зникне. Коли ви любите когось, ви надаєте цьому реальності – ви уявляєте, що ваша любов всемогутня і вічна. Але коли вона йде, ви кажете: «Я думав, що вона була справжня, але це не так». Недовговічність – найкращий доказ нереальності. Те, що обмежене в часі та просторі і стосується лише однієї людини, не є реальним. Реальне існує для всіх і назавжди. Понад усе ви цінуєте себе. Ви ні на що не проміняєте своє існування. Бажання бути – найсильніше з усіх бажань, і воно зникне лише з реалізацією вашої істинної природи. З: Навіть у нереальному є відтінок реальності. М: Так, реальності, яку ви надаєте йому, вважаючи його реальним. Переконавши себе у чомусь, ви потрапляєте у пастку цього переконання. Коли сонце світить, з'являються кольори. Коли воно заходить, кольори зникають. Де кольори без світла? З: Це мислення у термінах двоїстості. М: Будь-яке мислення перебуває у двоїстості. В істинній тотожності жодна думка не виживає. Нісарґадатта Магарадж «Я є Те»

Запитувач: Якби ви могли сказати мені, чим я стану, це допомогло б мені стежити за моїм розвитком. Магарадж: Як хтось може сказати вам, чим ви станете, якщо немає ніякого «становлення»? Ви просто виявите, хто ви. Підганяти себе під шаблон – це кричуща втрата часу. Не думайте ні про минуле, ні про майбутнє, просто будьте. З: Як я можу просто бути? Зміни неминучі. М: Зміни неминучі в мінливому, але ви їм непідвладні. Ви – це незмінне тло, на якому сприймаються зміни. Читати далі

Бажаннями в контексті вчення Адвайти ми називаємо те, що стосується сфери ментальних навіювань. Потребами є дещо інше, це базові необхідності, без яких організм не зможе належно функціонувати. Ми не вигадуємо собі голод, який слід задовільнити. Він є, коли є брак їжі. Це не стосується наших бажань, це стосується наших потреб. Тут нема вибору. Їсти слід, інакше помреш. Але коли ми починаємо їсти заради їжі, а не для підтримки себе в здоровому стані, це вже про бажання. Усі вони навіяні думками, культурними стереотипами, соціальними трендами тощо. Зазвичай це те, що називають примхами, чимось таким, без чого можна обійтися, але що викликають спеціально для повтору того чи іншого задоволення, таким чином посилюючи залежність. Коли звучить заклик до відмови від бажань, то йдеться якраз про цю область примх на базі потреб. Проблема полягає в тому, що межа між потребами та примхами не завжди є очевидною. Вона варіюється в залежності від культур та індивідуальних особливостей. Може бути так, що у випадку однієї людини примхою є те, що є потребою для іншої. Не існує фіксованої межі для всіх випадків, існують випадки, які зумовлюють цю межу. Ось чому всі контексти, в яких слово «бажання» звучить з негативним відтінком, як дещо, чого слід позбутися, є дуже умовними і пояснюються як відсутність прив'язки до бажань, а не знищення їх самих. Тобто, якщо я не прив'язаний до бажань, вони вже не ведуть мене, проте, це не означає, що вони не існують і час від часу не здійснюються. Неприв'язаність повністю знищує проблему, що містилася в бажаннях, коли ця прив'язаність була, але зі зникненням прив'язки, бажанню не обов'язково зникати також. Це як зі сном. Під час сну ми бачимо сновидіння, але незалежно від нашого повного залучення в сюжет сну, ніхто всерйоз не думає про його реальність після пробудження. Ми залишаємо підтримку ілюзії сну, і це означає, що ми до нього не прив'язані. Так і з бажаннями. Позбутися їх – це лише перестати культивувати власні примхи як марення розуму. На думку може спасти ідея щось зробити. Це ще не є потребою, це всього лише думка. А ось віра в цю думку, як в справжню потребу, стає основою для нової примхи. Коли ж нам здається, ніби без цього ми – не ми, життя неможливе або геть позбавлене сенсу, тоді ми вже опиняємося в стані залежності від бажань. Саме це і є той стан, який традиційно називають стражданням. Приклад: закоханість з вірою, що це почуття вічне і є тим, що визначає моє «я». Далі на цьому будують систему різноманітних ідентичностей, потім виборюють для них права, які ці ідентичності диктують. Апетити таких псевдопотреб безмежні, адже людина – це порожнеча, що плутає себе зі шлунком (обмеженням), наситити який нічого не здатне. Формами обмеження є будь-які асоціації себе з чимось, що піддаються визначенню та опису (сюди входить доволі широкий спектр ототожнень: будь-яка відповідь на питання ким я є). Межа, яка в цьому спектрові відділяє потребу від примхи, у всіх різна, але її координати цілком можна виявити за доволі чіткою ознакою: є страждання чи нема. Так само, як ми для кращого розуміння замінили слово бажання на примху, тут страждання можна виразити словом проблема. Тепер ми можемо подивитися на це з кута індивідуальної межі «потреба/примха». Очевидно, що де немає еґо (віри в себе як в окрему, незалежну сутність), не може бути й страждання, тобто проблеми. Якщо, припустимо, людина постійно курить, але не виправдовує свою звичку жодною ідеєю (вибору, не-вибору, свідомості, ліли, злої волі, гріха тощо), не нав'язує це іншим, не звинувачує зовнішні чинники минулого й сьогодення, не намагається приписати цьому ритуальну або визначальну функцію, і при цьому свідома щодо усіх можливих ризиків здоров'ю та готова прийняти будь-які наслідки, вона зцілена. Бачення відсутності проблеми в тому, що відбувається, не ділить світ на бажаний і небажаний. Ми не можемо сказати, що більш духовною поведінкою є спостерігання за метеликами з улюлюканням мантри про те, що все є свідомість, адже глибоке розуміння цих слів означає прийняття всього того, що є в Тотальності. Без винятків. ㅤ Андрій Нікітін 07.08.2026

Допис

Запитувач: Коли приходить досвід реальності, він залишається? Магарадж: Будь-який досвід нетривалий. Але його основа нерухома. Ніщо з того, що можна назвати подією, не триватиме довго. Але деякі події очищають розум, а інші забруднюють його. Миті глибокого прозріння і всеосяжної любові очищають розум, а бажання і страхи, заздрість і гнів, сліпі переконання та інтелектуальна зарозумілість забруднюють та отуплюють психіку. З: Наскільки важливою є самореалізація? М: Без неї вас поглинуть бажання і страхи, що безглуздо повторюватимуться у нескінченних стражданнях. Більшість людей не знає, що біль можна припинити. Але щойно вони дізнаються цю добру новину, стає очевидним, що вихід за межі конфліктів та боротьби – найнагальніше з усіх можливих завдань. Ви знаєте, що можете стати вільними, і тепер це залежить від вас. Ви або залишитеся назавжди голодними і спраглими, перебуватимете у тузі, пошуку, хапанні, триманні, вічній втраті та смуткові, або ж усім серцем вирушите на пошуки стану позачасової досконалості, до якого нічого не можна додати, від якого нічого не можна відняти. В ньому всі бажання та страхи зникнуть – не тому що ви від них відмовилися, а тому що вони втратили своє значення. З: Я зрозумів усе, що ви сказали. Що мені тепер треба робити? М: Нічого не треба робити. Просто будьте. Не робіть нічого. Будьте. Не треба лізти на гори і сидіти в печерах. Я навіть не говорю «будьте собою», оскільки ви не знаєте себе. Просто будьте. Зрозумівши, що ви не є ні «зовнішнім» світом сприйманого, ні «внутрішнім» світом мислимого, що ви не тіло і не розум, – просто будьте. З: Повинні бути якісь ступені реалізації. М: Немає жодних ступенів реалізації. У цьому немає нічого поступового. Воно трапляється раптово та безповоротно. Ви переходите у новий вимір, з якого попередні бачаться як порожні абстракції. Так само як на світанку ви бачите речі такими, якими вони є, так і після самореалізації ви бачите все таким, як воно є. Світ ілюзій залишається позаду. З: У реалізованому стані речі змінюються? Стають яскравими та наповненими змістом? М: Це правильний досвід, але він є переживанням не реальності (саданубгава), а гармонії (саттванубгава) світу. З: Проте прогрес є. М: Прогрес може бути лише у підготовці (садгані). Реалізація раптова. Плід дозріває повільно, але падає раптово та безповоротно. З: Я фізично та ментально перебуваю у спокої. Що ще мені треба? М: Ваш стан не вищий. Ви дізнаєтеся, що повернулися до свого природного стану, за повною відсутністю бажань та страхів. Зрештою, в основі всіх бажань і страхів лежить почуття, що ви не є тим, що ви є. Так само, як зміщений суглоб болить тільки поки його не вставлять на місце, так і стурбованість собою є симптомом ментальної деформації, яка зникає, щойно ви потрапляєте в нормальний стан. З: Так, але якою має бути садгана для досягнення природного стану? М: Тримайтеся почуття «я є», повністю виключаючи все інше. Коли таким чином розум стане безмовним, він засяє новим світлом і забринить новим знанням. Все відбувається спонтанно, вам слід лише триматися «я є». Так само як по пробудженні або після екстазу ви почуваєтеся відпочилими і водночас не можете пояснити, що сприяло такому гарному самопочуттю, так і при реалізації ви почуваєтеся цілісними, завершеними, вільними від комплексу «насолода-біль», але не завжди спроможними пояснити, що саме сталося, чому та як. Ви можете лише сказати: «Тепер зі мною все гаразд». Лише в порівнянні з минулим ви знаєте, що вийшли з нього. А без цього порівняння ви – це просто ви самі. Не намагайтеся передати це іншим. Якщо зможете, це не справжня річ. Зберігайте внутрішню тишу і спостерігайте, як це виражатиме себе в дії. ㅤ Нісарґадатта Магарадж «Я є Те»

Допис

Запитувач: Мій друг приїхав із Німеччини, а я народився в Англії від батьків-французів. В Індії я вже більше року подорожую з ашраму в ашрам. Магарадж: Виконуєте якісь духовні практики (садгани)? З: Навчання і медитація. М: На що ви медитуєте? З: На те, про що читаю. М: Добре. З: Що ви робите, пане? М: Сиджу. З: А що ще? М: Говорю. З: Про що ви говорите? М: Вам потрібна лекція? Краще запитайте щось, що вас дійсно цікавить, щось, до чого ви відчуваєте сильні почуття. Поки ви не залучені емоційно, ви можете сперечатися зі мною, але між нами не буде справжнього розуміння. Якщо ви скажете: «Мене ніщо не турбує, у мене немає проблем», тоді все гаразд, ми можемо просто помовчати. Але якщо вас щось турбує, є сенс поговорити про це. Давайте я запитаю вас. Навіщо ви переїжджаєте з місця на місце? З: Щоб зустрічатися з людьми, щоб намагатися зрозуміти їх. М: Яких людей ви намагаєтеся зрозуміти? Чого ви хочете? З: Об'єднання. М: Якщо ви хочете об'єднання, то ви маєте знати, кого хочете об'єднати. З: Зустрічаючи людей і спостерігаючи за ними, можна зрозуміти також і себе. Це взаємопов'язано. М: Це не обов’язково взаємопов'язано. З: Одне прояснює інше. М: Це не так. Дзеркало відбиває образ, але образ не проясняє дзеркало. Ви не є ані дзеркалом, ані відображенням у ньому. Удосконаливши дзеркало настільки, щоби воно відображало все точно, істинно, ви можете розвернути його і побачити в ньому своє відображення – настільки істинне, наскільки це можливо в дзеркалі. Але відображення це ще не ви. Ви той, хто його бачить. Зрозумійте це правильно: що б ви не сприймали, ви не те, що ви сприймаєте. З: Я дзеркало, а світ образ? М: Ви можете бачити образ і дзеркало. Ви не є ні тим, ні іншим. Хто ви? Не шукайте формули. Відповідь не міститься у словах. Найближче, що можна сказати словами: я те, що робить сприйняття можливим, я життя за межами сприймача і того, що він сприймає. А тепер, ви можете відокремити себе і від дзеркала, і від образу у дзеркалі і залишитися зовсім одним, самим собою? З: Ні, не можу. М: Звідки ви знаєте, що не можете? Є так багато речей, які ви робите, не знаючи, як їх робити. Ви перетравлюєте їжу, ви сприяєте циркуляції крові та лімфи, ви рухаєте своїми м'язами – і все це не знаючи як. Так само ви сприймаєте, відчуваєте і думаєте, не знаючи як і чому. І так само ви є собою, не знаючи як. З вами як з Я все гаразд. Воно таке, яке є, у цілковитій досконалості. Справа лише в дзеркалі, яке не є чистим та правдивим, і тому дає вам хибний образ. Вам не потрібно покращувати себе, просто виправте своє уявлення про себе. Навчіться відокремлювати себе і від образу, і від дзеркала, завжди пам'ятайте: я не є ні розумом, ні його ідеями. Робіть це терпляче і з переконаністю, і ви неодмінно прийдете до прямого бачення себе як джерела буття-знання-любові, вічного, всеосяжного, всепроникного. Ви – нескінченне, сфокусоване в тілі. Зараз ви бачите лише тіло. Намагайтеся щиро й з наполегливістю, і ви бачитимете лише нескінченне. ㅤ Нісарґадатта Магарадж «Я є Те»

Допис

Live stream finished (2 hours)

Друзі, сатсанг почався, заходьте ☝️

Live stream started