Курган с картинками

Это должен был быть celebration post, но сегодня очередное утро, когда первое, что я делаю, проснувшись, это пишу подруге с вопросом, живы ли ее родители в Киеве. Поэтому нет настроения как-то особо праздновать, есть настроение в очередной раз спросить у необитаемых небес, когда же он наконец-то сдохнет (и вся зетная фашня вместе с ним). Так что просто уведомлю - вышел журнал с публикацией моего рассказа, сайт немного лежит, так что почитать можно тут. Мыш и Каролина - это не та версия, которую вы видели, потому что после всех раундов редактуры главной редакторкой было принято волевое мастерское решение печатать первоначальный вариант. Не могу и не хочу сказать, что он хуже, но он другой; но раз именно в такой итерации эта вещь увидела свет, значит, так было надо. Первая публикация на английском и первый официальный публичный экскурс в сеттинг (хоррор, который притворяется сай-фаем, который притворяется фэнтези/мифпанком), над которым я сейчас работаю. С почином, что ли. #тексты

Ultimate camera-worthy day, в который я отправился в город без камеры. Штош. #город_на_воде #ирландия

Помимо этого, совершенно неожиданно разрисовался наконец на попытках в работу от пятна и даже сделал набросок, который попробую еще довести до ума теперь. Учитывая, что мне надо вотпрямщас рисовать автоэтнографию в диссер, это прямо welcome development. Что не помогло: «соберись, тряпка»; страх и ненависть в Лас-Вегасе Ирландии; экзистенциальная психотерапия, которая мне отлично помогает жить с ПРЛ (экзистенциально-то я пишу книжку, тут все понятно, то есть ответ на запрос не приближает к решению практической проблемы). Что помогло: разговоры с близкими в том смысле, что даже если я не буду рисовать, я все еще не failed as a human и писать истории словами ок; разговор с другом и психоаналитическая практика «мысленно усади на стульчик своего внутреннего Темного Юстициара и объясни ему, что in this house мы чтим Лолт, Тзинча и Ариоха и без него уверены в себе»; попытаться нарисовать то, что я заведомо не умею, как говорится, for shits and giggles. Может, кому-то тоже поможет. #пост_без_картинки

Тем временем наконец-то вышел 46 выпуск журнала поэзии "Воздух", для которого я рисовал комиксизацию стихотворения, автор коего мне неизвестен (these are the rules), но определенно крут. Это был потрясающий и очень важный для меня опыт, который я от всей души надеюсь когда-нибудь повторить (да, кажется, мой творческий кризис наконец-то закончился и начались дедлайны). Спасибо Чедрику @chedr_detected за такую возможность! Делиться номером, разумеется, не могу, но делиться комиксом можно, поэтому - вот. Осторожно, там путин (с козлиными ногами). Но чтобы скомпенсировать путина, там есть и грамотно и безопасно содержащийся котик. #комиксы

Я никогда не буду больше рисовать, сказал он. Я не могу даже видеть чистый лист, сказал он. Это все до первой идеи про дружеское собрание ирландских привидений разных веков на берегу моря, очевидно. Вообще изначально это должны были быть персонажи моей книжки, но потом я вспомнил локальную голуэйскую быличку про привидение женщины времен Великого Голода и подумал - а могут ли призраки видеть друг друга? А было бы этой женщине о чем поговорить с обитателем одного из местных курганов?.. #иллюстрации #диджитал

Пока у меня продолжается некоторый кризис рисования, разбираю снимки, до которых все никак не мог добраться. Вот любовные птицы в окне круглой башни 10 века. Буквально coilm cille. #фото

Еще немного жизни и смерти. #фото

У мене є час та можливість взяти ще кількох нових людей. І я дуже прошу допомоги в поширенні, щоб ми з ними мали шанс зустрітися. Отож: Я психолог (бакалаврат, магістратура, PhD, 16 років досвіду). Працюю в методі емоційно-образної терапії, а також маю підготовку з тілесно-орієнтованого підходу. Люблю індивідуально підходити до кожного та притримуюся думки, що спочатку треба навчитися радити собі тут і зараз, а вже потім йти розбиратися з усім травматичним матеріалом останніх десятиліть. Тому багато уваги приділяю тілу, його стану, навичкам саморегуляції та самодопомоги. Про те, як я працюю і що думаю з того чи іншого приводу можна прочитати у моєму фейсбуці та телеграмі (посилання покладу в коментарі). З ким та чим я працюю? • З підлітками від 10 року життя • З дорослими будь-якого віку • З біженцями, темою вимушеної міграції та всім, що з цим пов'язано: тривога, сором, провина, страх, знецінення та ще купа інших цікавих тем. “Я виїхала і хочу повернутися” “Я виїхала і не хочу повернутися” “Я відкладаю своє життя до перемоги/повернення/тощо” “Я живу закордоном набагато краще, ніж жила вдома і через це відчуваю сором/провину/тривогу” “дорогі біженці та громадяни” або як пережити виключення з суспільних процесів, можливість зустріти потенційний шакалячий експрес та як подолати страх/сором/тощо проявляти себе і жити, коли найстрашніші події ти бачиш лише як свідок. • З людьми, хто вийшов з ситуації насильства: емоційного, фізичного, фінансового, рідше - сексуального. • З тими, у кого внутрішній кат вгодований набагато краще, за власний голос. Тобто з темою аутоагресії, нав'язливими думками, ненавистю до себе, систематичним знеціненням себе, своїх потреб та досягнень. • З тими, для кого першою ланкою допомоги є психіатр. Необхідність його обов'язкового супроводу залежить від ступеню важкості поточного стану. • З людьми з нейровідмінністю, їх проблемами та пошуком спробів підлаштуватися до нейротипового світу. • З родинами дітей з важкою формою інвалідності: їх батьками, а також братами та сестрами. Як пережити горе, безсилля, зневіру, злість, сором та всі інші почуття від того, що ваша дитина ніколи не стане “нормальною” та, бажано, не покласти на вівтар її лікування себе та інших членів родини. І як вижити і не звар'ювати, коли батьки систематично приносили вас в жертву хворобі сіблінга. • З темою пошуку себе, своєї ідентичності, своїх бажань та внутрішньої опори у цьому непевному світі. Це і про тих, хто себе так і не знайшов, і про тих, хто загубив себе десь на дорозі життя. “Я не знаю, хто я” “Я не знаю, що я хочу” “Мені нічого не подобається” “Мені нічого не треба” • З фрустрацією, безсиллям, злістю від того, що проблема є, вирішити її одразу неможливо, не одразу - теж не завжди можливо, в ситуації треба жити, не зійти з розуму та бажано вийти цілим та з магнітиками. І я зараз не тільки про війну, але й про зламане здоров'я, непідходящу роботу та мільйон інших речей, до яких підійде цей опис. • З людьми, чия особистість, спосіб життя та/чи основні хоббі не вписуються в "канонічно вірні" варіанти для чоловіка/жінки, за правилами, що були встановлені ще за часів давніх богів, воєвод і царів... Так, я знаю, що таке larp, ttrpg, tmblr, safe, sane, consensual та багацько інших цікавих слів, понять та скорочень. І не скажу нікому, що будь-яка з цих речей - це "дитяча позиція", "інфантилізм", "збочення", "секта" та щось інше в тому ж дусі. А також я ЛГБТК+ та полі-френдлі. Зараз працюю виключно онлайн. Консультую українською та російською мовами.

Не про рисование и не про фото, но, возможно, принесет пользу тем, кому нужна хорошая доказательная психотерапия (а она всем нужна, блин, мы все еще живем не в стране эльфов, а в реальности, данной нам в ощущениях, и ощущения эти объективно так себе): мой прекрасный друг как раз набирает новых клиентов! #пост_без_картинки

Послезавтра я буду рассказывать студентам про hedge schools, потому возник этот скетч. Hedge schools - это основной способ получения образования в Ирландии с середины 17 до начала 19 века, когда официальные каналы образования для католиков были отрезаны т.н. Penal Laws. Поэтому люди учили своих детей сами - посредством странствующих учителей и ничейных заброшек/пещер/лесов. Прятаться в заброшках или в лесах было необходимо, поскольку в 18 веке преподавать в такого рода "заведениях" каралось смертью. Образование получалось фундаментальным, но очень своеобразным: латынь, древнегреческий и все возможные биографии местных раппари - на все сто, все остальное... ну такое. На картинке 13-летний Алан Моран мечтает о том, как вместо изучения Вергилия (и помощи в присмотре за оравой племянников) он сбежит на континент в армию и станет там великим героем (спойлер: нет, he will only get traumatised as fuck). #скетчи #rebel_folk