рафінована поезія

bonsoir, jeune mademoiselle! я нестиму твою валізу, допоки, ще не здійснився березень у вересні, хутчіш по волі у сні згадай про мої зіниці. я ж не вибагливий, а все це ніяк не збагнеться. її гребе за кілометрів сотні-тисяч, мов плач Марії, за кожен поріз. чужа країна, іншомови в перекладачі. знову втечеш, щоб не писати для мене вірші? митний контроль, пароль на руці «назавжди». прости їм усім, мені все прости. ти ж бачила інші світи: стріт, авеню, вулицю мою крізь вікна таксі. за обрієм салют, а в небі мирно стрінуть спостерігачів літаки. ✈️ розкажи про страхи, якщо ти вже тут. я прийду в твій сон через кордон уночі. нові паспорти, адресат за Дунаєм, зі сцени нові імена, бо їй так легше, коли її ніхто знає. вони її не знають як я. вистава для невдах, беззмістовний синопсис: станція, місце у вагоні, квитки в перший ряд. хто сяде поруч зі мною? не думай, розтягуючи шви, ваб інших, тішся під іншим стягом завгодно з ким: чим дужче, де ближче душі, бо твій зорепад — зорепад, наче знак, що, можливо, геть зовсім навпаки. 💫 #poetry 🤍

світ мстивий, закохуй його на поламаних крилах. 💓💓

women’s circle [жіноче коло]: перформанс про жіноче тіло 5 жінок. 5 історій. простір, де тіло може говорити. ⏰ 20 липня, 18:00 📍Бульварно-Кудрявська, 22 Chora stage режисерка: Христя Люба |Школа малого театру|

любі поціновувачі та поціновувачки мого мініатюрного творчого каналу ☀️ >> потроху повертаюсь, працюю, виписую нові матерії слова

тримай рівно спину: крок вліво — світ мстивий, закохуй його на поламаних крилах. з роками змарніла, нікому не мила, на березі вмліла, тримаюся вміло. я буду з тобою до скону по-справжньому щира, бо лише святий надає тої сили. одначе, гріховні нестимуть провину 🤍 ми справжні сміливці, хоч відстанню стислі. моя влада слаба і розум розбився. свідомо дороги розбіглись, тримає щодуху моя залізниця. люди з зашитими емоціями позбавлені дому, але не позбавлені серця. та й щастя не треба байдужим сміливцям. #poetry 💓💓

/стати опорою для себе/ прийняти жити ⚪️🧍 бути 🛌 бути любити лупати скалу обирати своє

для чого я прийшла? 🌞 знайти тебе — цілковите безглуздя, за що покарала нас совість. припустимо, я кімнатна рослина із заплутаними почуттями, травмами в спадок від батька, псалтир біля шибки. я в ліжку впізнаю тебе за групою крові та темним, ніби граніт…

я не матиму сміливості відповісти на нелюбов взаємністю. 🌙

💋 Презентація поезій Батярки в рамках Національного тижня читання на онлайн-фестивалі «Золотий гомін», організованого Українським інститутом книги Вхід вільний із можливістю задонатити будь-яку суму. Всі зібрані кошти будуть спрямовані волонтерському штабу Зграя на 125 різних дронів і 300 плат ініціації для 13 різних підрозділів в Донецькій, Запорізькій, Харківській і Сумській областях. Коли: 21 березня, 13:00 Де: Squat 17b (Терещенківська, 17б) + буде онлайн-трансляція на сторінці sheiskate.e

чотирнадцяте лютого другий місяць жалоби другий рік другий місяць без жадоби до жаргону іншомовних (так би мовити) все стискає навпіл нічого нового — сірі фасади та траур. з пам’яті вичавлюю зайве, але не змиється кров на асфальті. впишу — не забуду, мій…

для чого я прийшла? 🌞 знайти тебе — цілковите безглуздя, за що покарала нас совість. припустимо, я кімнатна рослина із заплутаними почуттями, травмами в спадок від батька, псалтир біля шибки. я в ліжку впізнаю тебе за групою крові та темним, ніби граніт, волоссям. лише одне питання: ✨🤚хто вночі запалює зірки? це справа честі, сенс мого життя дізнатись досі. збентежена тиша заповнює простір, бо тобі бракує слів, а я клялась творцям не слухати пісні, тепер вони твої усі. навіть коли імперія впаде, і ти їстимеш з моїх рук — залишся тут. ось тобі мій статут: в блаженних Толіман є символом бунту 🌜 на розпутті присутності а про що ще молити у неба? якщо вам, чоловікам середнього віку, після двох контузій, осколкових та вибриків подруг нічого не треба. я задля твого спокою розтоплю сніги: гори, ліси — все, що хочеш у мене ти забери, але восени! далі дороги до Віфлеєму нема, там лише підступний морок, мов змій, знесе всі шляхи до міста, відбудованого на жіночих кістках. наново знак, що все це не так, судді з кишеньковими індульгенціями не давали сили подумати, як жити із розірваним майбутнім. все знову не так. на зламі кістяк доленосних стосунків, і при своїй драмі із дещо зеленими перцепціями, я не матиму сміливості відповісти на нелюбов взаємністю. 🌙 #poetry

ми виграли квитки в перший ряд на премʼєру безбарʼєрної сумісності

серед зими ти малювала квіти вдома на стіні, а я дивився на тебе і не казав, що через тебе до мене серед зими прийшла весна!.. (с) adam, Михайло Клименко

а ти закохайся у відьму, наважся! вона не покине — простір в обіймах медового диму. 🖤🖤 якщо спитають, ні в чому не винен >> винами клятий спокусі у липні. ти закохайся, створи собі фільми: 🖤 «метасвідомість з рясним ластовинням». єдине, тримай у любові сміливість, недругам щастя нашли ледь прогниле. 🖤🖤 відьма навчить бути милим з своїми. ти лише спробуй, і будь-що можливо. 🖤🖤без віри зламається 🖤навіть богиня, сумніви щемлять рікою у спині. друже, отямся! вона усе прийме без дорікання, у чому ж ти схибив. навіть побачить у тобі людину. 🖤 ти закохайся, якщо стане сили. #poetry 🖤🖤🖤🖤

поети згоратимуть вічно: домішки пилу та попелу знову. але гасло в дзвіницях гучніше?! моя панацея — паплюжити слово, переступати цей бруд. я буду боротись за сенси. я буду! (с) батярка 💋новий вірш тут 💋