Розмови з підсвідомістю

Розмови з підсвідомістю pinned a photo

Начиталась Ібсена

Люди не можуть бути щасливими, Шукають у щасті своєму злочин Тривожно пильнуючи страх свій годинами У снах своїх навіть не мріють про спочин Винуватців знаходять, на майбутні негоди Звалять їх легко на інших чи Бога З порога дістануть карту з колоди Це вже для них як швидка допомога Усміхнене фото - значить вкрав чужу вдачу! Задача додати лиш частку скорботи А доти, поки працює ще датчик Треба в голосі взяти мінорні всі ноти Вініл в голові вчергове на нонстопі Із виправдань вже записав три альбоми Свідомо сміливість топлять в болоті Замість щастя залишать прозорі фантоми #вірші

Життя перетворилося на стрічку соцмережі І швидкоплинне, наче сітка інстаграм рекомендацій В очах гонитва із переглядів, репостів і збережень А лайки — це валюта в штучний світ богеми та овацій Мистецтво зараз стало, як мас-маркет, а може більше ярмарок або суботній ринок Квиток у галерею чи театр урвати, зробити фотку і створити пост для пінтерест картинок Ажіотаж вбиває сенси і глибинність І навіть там, де досі намагаються вкладати душу На неї чхали, бо наразі лиш контент дорівнює успішність А решта потрапляє в сірий бан і вся краса стікається в калюжу Такий наш час, коли немає фільтру А ні, він є для відео, щоб одягнути маску Повага, щирість, співчуття — тривають тільки для онлайн ефіру В оффлайні хижаки вже зачекалися інсайту про чиюсь поразку #вірші

Я архівую тебе в своїй голові, наче той інстаграмний допис Памʼять трохи зітре твої риси чіткі і залишить у вухах лиш голос Наче знімки із плівки, що збирали роки, замінять нові події Ми з тобою забудем про нас і про ми, ми разом давно вже не мрієм Тільки час покладе поруч нас до піску, і у вічності впише на згадку На землі для нас двох більш немає звʼязку, це кінець де не буде початку Вже забився архів, місця в папках нема, лиш поличка 3х4 В голові навіть постать твоя німа, Риси зникли і сум разом з ними #вірші

Друзі, вітаю усіх з Новим Роком✨✨✨❤️‍🔥❤️‍🔥🎉🎉🎉

«Пер Ґінт/Ґюнт», Г. Ібсена - одна з найкращих прочитаних пʼєс цього року. Десь 1,5 роки тому подивилась виставу, хоча і мене відмовляли на неї йти, але моя впертість взяла квиток у перший ряд і отак я з головою занурилась у цей дивовижний світ. Але до самого твору руки дійшли тільки зараз і що я можу сказати — мене знову накрило те саме почуття, що і під час перегляду вистави. Це глибокий, філософський твір. У ньому поєднано все — від фольклору до політики, релігії і інших тем. Я люблю коли автор несе тебе наче на штормових хвилях і ти губишся між реальністю і фантазією. Пер — ідеальне втілення пристосуванця, егоїста та людини, яка втікає від відповідальності, вдягаючи чергову маску, тим самим втрачаючи себе, свою особистість. (Це, якщо дуже стисло, бо не вистачить знаків у пості😅) Чи не схоже це на наше суспільство, особливо зараз у епоху соцмереж, де більшість грає роль будь-кого, крім себе? А пєса була написана в 1867 р. Оза, Сольвейґ, Інґрід, принцеса тролів, Анітра — виступають не тільки жіночими персонажами, вони є символами віри, кохання, зради, спокуси, жаги, уникнення відповідальності та спасіння. Також, особисто для мене, цей твір є показником того, як завдяки брехні можна стати будь-ким, хоч королем, хоч пророком, якщо ти можеш солодко «вішати лапшу на вуха». Це вкотре доводить наскільки легко натовп ведеться на маніпуляції. Для мене твори Ібсена — це про чесність, прямолінійність та правду, які майстерно грають між рядків і чітко потрапляють в серце.Не дивлячись на те, що картинка світу міняється, сутність людей залишається незмінною. Жіночі образи в його творах — це окрема тема, наскільки тонко він прописував характер, як він відчував🫀 Переклад — геніальний, я давно так не сміялась, дуже влучно і професійно, а це 1917 р. Щодо вистави — я не знаю, якими треба володіти талантом та фантазією, щоб втілити цю пʼєсу на сцені. Олександр Форманчук — геніальний актор, він не просто зіграв персонажа, він став самим Пером на 3 години. Ксенія Баша — кращої Сольвейґ бути не може. Моя улюблена Олена Хохлаткіна і її Оза, настільки потужна, що я досі памʼятаю кожен погляд, інтонацію, наче дивилась вчора. Марія Рудинська і Павло Шпегун - любов, а іхні костюми і образи неймовірно підкреслюють самих персонажів. Наталія Корпан — її талант немає меж. Дуже шкода, що з цією виставою довелось попрощатися, але вона назавжди в серці🫀 Але ви завжди можете прочитати пʼєсу✨ #театр

поети згоратимуть вічно: домішки пилу та попелу знову. але гасло в дзвіницях гучніше?! моя панацея — паплюжити слово, переступати цей бруд. я буду боротись за сенси. я буду! (с) батярка 💋новий вірш тут 💋

Три колоски Горіло поле золотом пшеничним, Палюче сонце обпікало пальці, А силуети вигинались так пластично, Що тінь свою не відкидали навіть в танці Та тінь, вона жила окремо, Ховалась, слідкувала по кутках Вона зʼявилась, наче грім із неба Створивши жах, що ріс в трьох колосках У селах, де ще вчора, навіть вікна - Передавали щастя та любов. Хотілось написати, що все в мить застигло, Але секунди там морили, гірше від оков Тіла згасали, наче свічка в церкві, Не вистачало сили для прощальних слів, Але вцілили душі і вони безсмертні, Щоб прокричати й не забути цих катів Горіло поле золотом пшеничним, Та замість хліба у печі останній корінь тлів, Зникали села, смерть заходила в комори і теплички З таким сусідом нам не треба інших ворогів… #вірші

Трунову в маси Це буде мій лозунг

Світло було годину Йобана русня, коли вони здохнуть

Я вмію зʼявлятися несподівано

Шукаємо вантажне відділення

Залишайтеся 🤣

Розмови з підсвідомістю pinned «У суботу буде щось»