капітан ▪️ смуток

Emery - Styrofoam Слухаю Emery вже майже двадцять років. Живі ікони пост-хардкору і легенди моєї юності, яких я тягав ще з торентів на свій бідовенький мп3-плеєр і про яких в нас знають поскільки-оскільки) В десятих на повному серйозі шукав варіки привезти їх на Бандер, але не склалося. Та і питання, хто би той привоз оцінив. Окрім Андрія Біланенка).. Глобально за ці роки нічого не змінилося. Банда далі топить за свій DIY-двіж, поза великими лейблами і амбіціями. Доволі натхненно, зважаючи на щільну дискографію. Видає альбом на фізичних носіях для фан-спільноти перед цифровим релізом. Наприклад. Styrofoam дещо здивував. Тут більше альтернативного року, гаражних 90их, ранньої постхаки і емо-панку з нульових, що начеб і про Emery з їхнім багатоголоссям й упізнаваною мелодикою, і не зовсім про них. Поки дуже заходить. Стрімінги

Джерард Вей на юному.

Альбомні новинки цього тижня, які запланував послухати. Jungle - Sunshine Emery - Styrofoam Slow Joy - Esteban Flores MISSIO - Gotta Let Me Know Dana and Alden - Papa's Boat Phoebe Bridgers - Lost Weekend Ghostly Kisses - Across the Pond

Royal Blood повертаються! Це перший сингл з майбутнього альбому «Dead Company», який має вийти 13 листопада.

На «нетфліксі» вийшла документалка про RHCP. Ранні-ранні роки і Гіллел Словак, перший гітарист «перців», один із засновників банди та творців його фанк-рокового стилю. Не без десь юних, а десь літніх Кідіса, Айронса і Флі, якого Словак, до речі, навчив грати на басу, окрім того, що був чи не головним локальним кумиром Фруща. Не без героїну, після передозу яким Гіллела Словака не стало та сорому Ентоні Кідіса, котрий не прийшов на похорони через відчуття провини перед матірʼю колеги. Фани RHCP зацінять.

Останній келих вина, а розмова не закінчується. Обговорюють тепер книжки й письменників. Йому подобається серйозна література, Достоєвський, Гессе, латиноамериканська проза, найкращі друзі — Маркес, Льйоса, а ще, звісно, Сарамаґу. Пишається тим, що міг подолати всього Пруста. Їй до вподоби американці й англосакси: Філіп Рот та Ієн Макʼюен. Вона рекомендує йому почитати «Чорних псів». Стає прохолодно. Небо розгортається, мов скатертина, на якій хтось розставив і забув купу свічок і бенгальських вогнів. Вітер погойдує листя бугенвілії. Осідає перша вечірня роса. Еміліос Солому Щоденник однієї зради Десь по той бік кордону гегнув премійований письменник з високої полиці, який не згадав русняву класику. Але роман хороший. Поки.

є причини

Assaf Spector - Flying EP Над тихим Дніпром постою край води…) Згадалися з Flying пропащі в своїй легкості і світлій перспективі десяті. Новий альбом ізраїльського мультиінструменталіста Ассафа Спектора, натхненний музикою Джеймса Брауна, The Beatles і Talk Talk. Звучне психоделійне марево, лоуфай фанк, круангбін-поп, який не збирається стишувати свого ходу і магія аналогового звуку. Загалом, смачна жанрова жуйка, яка попри тупцювання ніші на місці, не дратує. Навпаки. Two Weeks на повторі. Стрімінги

​​Три неспішні новели про стосунки в стагнації і мабуть, один із найлегших фільмів Джармуша. Принаймні, для мене, не найбільшого фаната режисера. Батьки, діти, сестри, брати, - все буденно, впізнавано та зрозуміло, попри різні культурні парадигми. Умовно різні. Довгі розмови, незграбні паузи, чай з водою та гроші на убер. Нью-Йорк, Париж, Дублін. Том Вейтс, Адам Драйвер, Кейт Бланшетт, Шарлотта Ремплінг. Скейтбордисти в слоумо. Ненавʼязливе самоцитування. Ностальгія. За кавою, цигарками, молодістю. Сумно, ніяково, зрідка до завмирання соромно - Джармуш запрошує глядача в тихий парк емоційних атракціонів на діалог із сумлінням, памʼяттю та власною совістю. Хтось після фільму точно захоче набрати рідну людину. Хтось, певен, лише утвердиться в своїх намірах не робити цього. Ні тепер, ні колись. Сподобалося.

НАШІ ДЕВʼЯНОСТІ Совісно зроблена книга, якої відверто бракувало нашому ринку і мені, коли я майже десять років тому сів писати Капітан Смуток, й ледь не щодня замахував маму й інших родичів розпитуванням про напівпримарний світ мого дитинтва).. І хоча кожен з міні-розділів Наших девʼяностих вимагає окремого дослідження/книги, екскурс-формат із потужною підбіркою світлин (офіційних, і з домашніх архівів) + артефактів епохи працює тут ідеально. Що стосується і спільних для більшості побутово-соціальних досвідів дефіцитних 90их (шо їли й носили, як заробляли і відпочивали, шо слухали і дивилися), і тогочасного мистецтва, про добру частину проявів якого я знаю дуже обіжно. А тут і акціонізм 90их на кораблях українського флоту, і Вивих, який кидав Львів у карнавальний безум свободи, і Четвер Іздрика, який друкувався в франківській прокуратурі, і Донбас Шоколад із шахтарями в балетних пачках, і сквоти з першими рейв-двіжами. Звісно, не без Червоної рути, Скрябіна, Території А та Ігоря Цимбровського. Тогочасне культурне життя було дещо розмаїтішим, ніж мені видавалося з моєї містечкової «неформальської» бульбашки.) Мастхев для домашньої полиці і покоління, яке виростало в 90их. Без стидної романтизації тих непростих, але таких знакових для мене часів.

Citizen - Halcyon Blues Сьогодні у вухах новий альбом базованих американців Citizen. За останні більш як 15 років Метт Керекес і дяді пробували в умовні емо, пост-хаку, грандж, пост-панк і ширвжиткове гітарне інді. Істерили, кричали, рефлексували, загадковішали. Ставали дорослішими. Писали сольні альбоми, врешті. Але - лишались в моїх плейлістах. Власне, сам Метт і продюсував Halcyon Blues. Із Томом Лордом-Олджем (Weezer, Blink-182, Green Day). Вийшло пісенно, більш ніж якісно, денсово і водночас, традиційно меланхолійно. Атмосферка гострого та вічного як світ передчуття втрати і самотності, яка настає потім, на місці. Так, зрілість теперішніх Citizen більш ніж безпечна і передбачувана, але це не робить альбом поганим. Це досі моя музика. Не думати в процесі про останній альбом Turntstile було важко).. Стрімінги

І не посперечаєшся 🐷

Цьоготижневі новинки на стрімінгах, на які звернув увагу. Daily J - Wabi Sabi EP Citizen - Halcyon Blues flora cash - your best boy Overmono - Pure Devotion Cancer Bats - Give Me Dirt Shir Frum - This Is The Cake Jutes - Chin Up, Beautiful Dinner Party - Whatchu Brining? The Skinner Brothers - RAMPAGE ROLE MODEL - Chuck Timely & The Hourglass

ПостОбсесія для мілленіалів).. Від масштабних трагедій великих особистостей до камерної історії з пабного підвалу, - Бредлі Купер зняв тепле інді-драмеді про тяготи розлучення, кризу середнього віку і шанси, які життя дає нам після сорока).. Трушний Нью-Йорк, харизматична Лора Дерн і Вілл Арнетт, який раптово відкриває в собі талант стендапера. Сценічна терапія в дії. Кіно для залюблених в себе парочок, які поки ні про шо не здогадуються…) Мікросюжет з фоткою молодої героїні Лори Дерн особливо зайшла. Про те, шо у фільмі присутній і сам Бредлі Купер, я зрозумів тільки на екваторі історії 🥳

Отже).. Ми перезаписали «Люблю коли». Із чудовою Настею Схожою на приспівах, і не лише. Незадовго після спонтанного виступу в проєкті На шапку. Ще на сцені відчув, що зроблю це, хай там що, і трохи пошкодував, що не зробив до того. слухати фулл

Не знав, що першим був саме «лукʼянівський» мак

Allt - Ataraxia На ранковому, гучному і трохи очікуваному. Новий, наразі другий альбом шведів Allt. Безапеляційно технічний, вилизаний, ультранизький двіж).. Стіна гітарного звуку, котрій - попри потужний натиск звуку та щільних аранжух - бракує робочих нерву і відчайдушності, яким віриш, бо відчуваєш те живе, що ховається під нашаруваннями партій та тембрів. Хз. Дженерік якість перемогла. Поп-приспіви теж).. Стрімінги

А в Ріверса Куомо досі такий непристойно молодечий голос…) Чекаємо на новий альбом.

🏓🔆🍑📻🥛📌🧑‍🚀🥁🚗

​​Муракамі ще від знайомства з ним (здається, то була «Погоня за вівцею» від Фоліо, яку зараз на олх дешевше ніж за 2к не купиш) був з тих авторів, які бісять, але тримають в читацькому тонусі до останньої сторінки. Крінжуєш, захоплюєшся, дратуєшся, прориваєшся з боями до фінальних сцен з діалогами, і знову бісишся. Майже завжди).. Юний Кафка Тамура тікає з дому, щоб оселитися в бібліотеці, і можливо - розкрити таємниці свого сімейного минулого. Дідуган Сатору Наката шукає зниклих хотів, врешті, теж зривається в дорогу, аби здійснити місію, про яку поки що нічого не знає… Роман «Кафка на пляжі», написаний на початку нульових, і про бунт 15-річних, і про травматичну владу минулого над теперішнім, і про тихе божевілля звичності, і про вибір - вульгарний в своїй патетиці життєвий вибір бути чи не бути. Тут вам і неідентифіковані літаючі обʼєкти над Японією 40их, і діди, що спілкуються з котами, і химерні ліси з вбивствами, і рибні дощі, і романтика підліткових стояків, і секс, багато різного, можливо навіть інцестуального сексу. Муракамі в потоці, чи навіть в джазовій імпровізації. Псевдодетективність, магічний реалізм, маскування під сюжетну логіку, загравання з ірраціональним і сумбурні вкраплення вікіпедійної настроєм інфи. Не без типової залюбленості автора в музику та літературу поміж усім. Комізм із трагізмом тут ідуть попід руку, і цей начеб звичний тандем працює в Муракамі так, як не працює в жодного іншого автора. Порадив би вам прочитати, проте купити «Кафку на пляжі» зараз неможливо. Тираж роману КСД відкликали через непорозуміння із правовласниками. Я ж купити встиг) Подейкують, що існує ще так і не виданий наклад «Норвезького лісу»…