Ex-Banker

Німеччина здійснює наймасштабнішу за останні десятиліття реформу пенсійної системи. Демографічний тиск та навантаження на бюджет змушують Берлін відмовитися від ультраконсервативних інструментів на користь прямого інвестування в ринки капіталу. Демографічна криза та бюджетний тиск Традиційна трирівнева модель спиралася на державне обов’язкове страхування. Проте через старіння населення співвідношення працюючих до пенсіонерів скорочується до 2:1. Пенсійні дотації вже поглинають близько 25% федерального бюджету ФРН, що змушує уряд підвищувати пенсійний вік до 67 років та шукати нові джерела дохідності. Реформа 2027 року: Altersvorsorgedepot З 1 січня 2027 року застарілу програму Riester-Rente замінить інвестиційний інструмент Altersvorsorgedepot: Громадяни отримають можливість інвестувати накопичення у ETF, акції та приватний капітал через фонди ELTIF. Гранична ставка обслуговування пенсійних рахунків встановлюється на рівні 1%. Базовий річний бонус зросте до 540 євро плюс 300 євро на кожну дитину. Битва за 500 мільярдів євро За оцінками S&P Global, реформа забезпечить приплив 26–56 млрд євро щороку, а ринок приватних пенсійних активів зросте до 500 млрд євро ($577 млрд). За управління цими ресурсами розгортається конкуренція між гігантами BlackRock, Allianz, DWS та цифровими необрокерами на кшталт Trade Republic.

Географія пенсійних заощаджень: Скільки коштує комфортна старість у різних країнах світу. Visual Capitalist опублікував дослідження (на основі даних NetCredit та Numbeo), яке наочно демонструє, як суттєво змінюється купівельна спроможність пенсійних заощаджень залежно від обраної країни. Розрахунок виконано для пересічного американського пенсіонера з огляду на середній вік виходу на пенсію та очікувану тривалість життя (модель передбачає 14 років і 8,4 місяця пенсійного періоду без урахування податків та витрат на медицину). Очолює світовий рейтинг Сінгапур, де для комфортної пенсії потрібно $1,1 млн. США у топ-5: Проживання на пенсії у Сполучених Штатах вимагає щонайменше $738,000. США поступаються за дорожнечею лише Сінгапуру, Ісландії ($893,000), Швейцарії ($859,000) та Люксембургу ($794,000). Найдоступнішим виявився Пакистан ($187,000), за ним ідуть Індія ($189,000), Бангладеш ($190,000) та Єгипет ($190,000). У сусідній з США Мексиці комфортна пенсія коштує $356,000 (більш ніж удвічі дешевше), а в Канаді — $598,000. Європа: Діапазон витрат у Європі найширший — від $893,000 в Ісландії до $267,000 у Білорусі. Популярні південноєвропейські країни, такі як Португалія та Іспанія, потребують близько $478,000 (на 35% менше, ніж у США), а Греція — $406,000.

Вихід на біржу китайського виробника гуманоїдних роботів Unitree Robotics став символом зміни економічної стратегії Китаю. Попит роздрібних інвесторів на акції компанії перевищив пропозицію більш ніж у 5 500 разів. Залучивши $900 млн, компанія отримала оцінку близько $9 млрд, продавши лише 10% своїх акцій. Інвестори купують не стільки поточні фінансові показники, скільки майбутнє «втіленого штучного інтелекту» — автономних роботів для заводів, складів та сервісу. Оцінка Unitree сягнула майже 36 річних виручок, а $300 млн із залучених коштів підуть безпосередньо на розробку нових моделей ШІ. Для Пекіна це спроба перенаправити капітал населення з кризового сектору нерухомості у технологічний прорив. Проте на шляху Unitree стоїть геополітика: понад 40% її виторгу припадає на закордонні ринки, а США вже розглядають обмеження на імпорт китайських гуманоїдних роботів

З 11 серпня запрацює великий пакет валютної лібералізації. Що зміниться для населення? 1️⃣ Ліміт на купівлю безготівкової валюти збільшується вчетверо з 50 тис. грн до 200 тис. грн на місяць. Причому в межах цього ліміту можна буде не лише купувати валюту, а й безготівкові банківські метали та цінні папери іноземних емітентів. 2️⃣ Удвічі – до 200 тис. грн на день – підвищуємо ліміт на зняття готівки з валютних рахунків в Україні та за кордоном. 3️⃣ Розраховуватися за кордоном з гривневих рахунків для оплати товарів робіт та послуг стане зручніше. Щомісячний ліміт збільшується зі 100 тис. грн до 200 тис. грн. Крім того, від завтра в межах цього ліміту можна буде: ▪️оплачувати оренду житла за кордоном; ▪️розраховуватися не лише карткою, а й за допомогою переказів із рахунку на рахунок (SWIFT-платежі тощо). 4️⃣ Розширюємо можливості і для оплати товарів, робіт та послуг за кордоном з валютних рахунків. До звичних розрахунків з валютних карток, які, нагадаю, можна здійснювати без обмежень (крім окремих операцій), додаємо можливість переказів з рахунку на рахунок (включно зі SWIFT-платежами) у межах ліміту 200 тис. грн на місяць. А місячний ліміт 500 тис. грн на оплату проживання за кордоном валютною карткою відтепер поширюватиметься також на оренду житла за кордоном та платежі з рахунку на рахунок. Детальніше за посиланням

Купуючи дорогі речі, ми часто недооцінюємо вартість їхнього подальшого обслуговування та те, як вони трансформують наш спосіб життя. 11. Ірраціональність як вічна риса людської натури Навіть суцільне підвищення фінансової грамотності не захистить людство від системних помилок. Проблема полягає не у брак знань, а в людській психології. Ми здатні проектувати надскладні AI-системи й водночас ризикуємо трильйонами доларів на спортивних ставках. Це яскрава ілюстрація прірви між інтелектом та поведінкою. Жадібність, страх і прагнення соціального паритету завжди штовхатимуть людей на ірраціональні кроки. Навіть консервативні інвестори піддаються паніці чи охоплюються синдромом упущеної вигоди (FOMO), коли бачать швидкі прибутки оточуючих. Це еволюційна прошивка нашої психіки. Фінансові ринки завжди залишатимуться неефективними, бо їхніми учасниками є люди з їхніми емоціями. У світі є три беззаперечні речі: смерть, податки та нераціональні фінансові рішення під впливом успіхів сусідів.

Чому капітал не гарантує щастя. Морган Гаузел — один із найавторитетніших фінансових аналітиків та колумністів сучасності, автор світового бестселера «Психологія грошей. Вічні уроки багатства, жадібності та щастя» Нижче наведено 11 ключових аналітичних висновків Моргана Гаузела про те, де проходить межа між фінансовим добробутом та якістю життя і чому гонитва за надстатками нерідко перетворюється на пастку. 1. Межа статків і поріг якості життя Існує чітко визначена межа, після досягнення якої кожен додатковий долар перестає підвищувати якість життя. Володіючи капіталом у $2–3 млн, власним житлом і якісним автомобілем, людина за рівнем щоденного комфорту практично не поступається найбагатшим людям планети, як-от Джефф Безос. Смакові якості чизбургера залишаються незмінними незалежно від того, де його споживати — у затишній міській кав'ярні чи на борту власної супер'яхти. Справжня якість життя формується поза фінансами: вона вимірюється якісним сном, фізичною активністю, повноцінним харчуванням і можливістю проводити час із близькими. Коли базові та розширені потреби задоволені, кожен новий зароблений долар дарує дедалі меншу емоційну віддачу. Справжній добробут вимірюється не цифрами на рахунку, а тим, як ви розпоряджаєтеся власним часом. Чимало людей витрачають десятиліття на акумуляцію статків у надій на особистісну трансформацію. Проте принципова різниця між просто забезпеченою людиною та багатієм здебільшого зводиться до перельотів приватними джетами чи вечерь у компанії селебріті. На людське щастя це практично не впливає. 2. Незалежність — головний дивіденд капіталу. Найвища цінність грошей полягає у здобутті автономії. Це можливість щоранку самостійно вирішувати, чим займатися, з ким і як довго. Саме ця свобода є найціннішою «дивідендною виплатою», яку здатні принести ваші статки. Автономія не вимагає мільярдного капіталу. Для більшості людей цей рівень досягається за наявності накопичень ($2–3 млн), які дають змогу відійти від справ у і позбутися залежності від корпоративного тиску. Уявлення про те, що для щастя необхідні колосальні статки — небезпечна омана, яка заважає цінувати вже наявне. Справжній фінансовий успіх — це повний контроль над власним часом та видатками. Якщо гроші змушують вас залишатися на нелюбій роботі чи терпіти токсичне оточення, вони не дають свободи, а лише створюють нову форму залежності. 3. Невидимі стіни «золотої клітки». Капітал здатний розв’язати більшість побутових проблем, але він безсилий перед внутрішньою порожнечею. Аналізуючи життя мультимільйонарів, вражає не те, що вони зробили гроші, а те, чого вони так і не змогли досягнути: статки не лікують і не наділяють життя автоматичним сенсом. Статус мільйонера не перетворює буденність на казку. Якщо використовувати багатство виключно для показного споживання чи демонстрації статусу, воно швидко позбавляється цінності. Капітал — це лише інструмент, а не кінцева мета. Без внутрішнього стержня та чіткої ціннісної системи жодні мільйони не зроблять людину цілісною особистістю. 4. Екзистенційна нудьга «зологого раю» Осередки найглибшої зневіри нерідко можна зустріти в центрах розкоші — на Лазуровому узбережжі Франції, у Ньюпорті чи Палм-Біч. Як зауважував 37-й президент США Річард Ніксон, коли у людей є все — вілли, елітні гольф-клуби, світські раути та безперервні подорожі — вони нерідко втрачають жагу до життя. Абсолютне безділля перетворює буденність на нудну рутину. Гіпертрофований комфорт перестає приносити радість. Нескінченні вечірки та поверхневі розмови позбавляють життя глибини. Люди, які мріють про вічний відпочинок, рідко усвідомлюють, що така дозвільна модель швидко стає важким тягарем. Щастя полягає не в неробстві на пляжі, а в наявності діяльності, що драйвує та кидає виклик. Без необхідності долати труднощі людина починає деградувати — навіть у найрозкішнішому маєтку. 5. Еволюційна потреба у викликах та меті Життя набуває сенсу лише за наявності викликів, боротьби та прагнення більшого. Якщо повністю усунути з життя турботи, вільний ресурс мозку миттєво заповниться псевдопроблемами й дріб'язковими тривогами — людська психіка потребує завдань для подолання. Для людей, які виходять на пенсію й здобувають повну фінансову свободу, ключовим викликом стає структурування власного часу. Без хобі, соціальних проєктів чи власної справи людина починає потерпати від штучно створених внутрішніх конфліктів. Ми еволюційно запрограмовані на боротьбу та перемоги. Сам шлях до мети нерідко дарує більше задоволення, ніж її досягнення. 6. Легітимність статків і суспільне сприйняття. Суспільство зазвичай лояльно ставиться до майнової нерівності, якщо капітал зароблено прозоро та чесно. Ми щиро захоплюємося видатними спортсменами чи попзірками, які заробляють сотні мільйонів, оскільки вони створюють цінність і дарують емоції, а їхній успіх є результатом праці. Натомість збагачення на спекуляціях чи чужих бідах (наприклад війні) викликає у суспільстві природне відторгнення. Якщо успіх не здається заслуженим, він руйнує репутацію. Якщо ваші статки є результатом наполегливої праці, професіоналізму та підприємницького таланту, суспільство ставитиметься до них із повагою. Пишатися варто не цифрами на рахунку, а пройденим шляхом та створеною цінністю. 7. Ми рідко заздримо суперзіркам чи мультимільярдерам — прірва між нами надто очевидна. Проте справжнє відчуття незадоволеності виникає під час порівняння себе з близьким оточенням: колегами, сусідами чи колишніми однокласниками. Якщо колега зі схожим стартовим рівнем володіє більшим будинком чи дорожчим авто завдяки вдалішим інвестиціям, це викликає ірраціональне відчуття власної неспроможності. Це небезпечна пастка, що штовхає людей на ірраціональні витрати задля демонстрації фінансового паритету. Здоровий підхід полягає у фокусі на власних здобутках без озирання на сторонніх. Спроби вразити оточення власним багатством майже завжди нищать внутрішній спокій. 8. Пріоритет майстерності над монетизацією. Якщо щиро любити свою справу, прагнути до професійного вдосконалення та насолоджуватися процесом, капітал стане природним побічним ефектом. Натомість зацикленість виключно на прибутку та прагнення витиснути максимум із будь-якої ситуації нищать творчий потенціал і виснажують нервову систему. Легендарний комік Джеррі Сайнфелд зауважував: переживати через статки фінансистів із Волл-стріт — це безумство. Для фахівця чи митця головним орієнтиром має залишатися ремесло. Коли фокус зміщується на чужі гаманці, втрачається пристрасть до справи, а з нею — і шанси на видатний успіх. Джерелом гордості має бути якість роботи, а не розмір її оплати. 9. Автентичний мінімалізм як байдужість до речей Справжній мінімалізм — це не мода на порожні інтер'єри чи відмова від матеріального майна. Це стан, за якого речі перестають контролювати вашу свідомість і формувати ідентичність. Нав'язливе прагнення позбутися всього зайвого — це така сама зацикленість на матеріальному світі. Найбільш гармонійні особистості ставляться до майна з нейтральною байдужістю. Вони не вимірюють свій день атрибутами споживання, а просто живуть у мирі з тим, що мають. Важливо не те, чи живе людина в аскетичних умовах, чи у будинку, повному речей, а те, хто чим володіє: вона речами чи речі нею. Воррен Баффет мешкає в одному й тому самому будинку понад 60 років. Площа цього будинку — близько 650 кв. м, що важко назвати аскетизмом. Головне — знайти власний баланс, де матеріальне не порушує внутрішній спокій. 10. Інерція високих стандартів споживання Зі зростанням статків людина непомітно переймає безліч дрібних звичок розкоші, які стають частиною її способу життя. Як писав засновник шинної імперії Гарві Файрстоун у своїй автобіографії 1926 року, повернутися до простоти після досвіду достатку практично неможливо. Файрстоун згадував часи, коли його оренда коштувала $25 на місяць, а витрати на продукти не перевищували $5 на тиждень. Згодом, ставши мільйонером, він будував величезні резиденції в Акроні та Майамі-Біч, які йому насправді не були потрібні. Це інстинктивне прагнення розширювати володіння в сучасних реаліях перетворюється на фінансовий і психологічний тягар.

Троянський юань. Китай готує золоту пастку для долара Строк життєвого циклу світової валютної системи — 30–50 років. Ямайській системі, заснованій 1976 року, вже 50 років, і найближчим часом вона піде в небуття, як колись Генуезька (1922) і Бреттон-Вудська (1944). Спільна ознака всіх трьох систем — наскрізне посилення статусу долара. Генуезька система передбачала золоті паритети та девізи (фіатні валюти, обмінні на золото) — передусім долар і фунт. Бреттон-Вудська дала долару одноосібне лідерство: світ вкладав у долар, Америка — в золото. Ямайська замінила девізи на резервні глобальні валюти, а золотий стандарт — нібито вільним валютним ринком. Нібито, бо долар лишався неформальним лідером, а його статус зміцнила угода Плаза 1985 року, коли ключові країни штучно скоригували курси своїх валют відносно долара. Забезпеченням долара замість золота стала нафта (петродолар) — за неформальною угодою США та Саудівської Аравії 70-х років минулого століття. Тобто еволюція долара — це шлях від паритетного домінування (разом із фунтом) до майже одноосібного владарювання з частковим розподілом впливу з євро. Здавалося б, залишається лише витіснити євро з міжнародних розрахунків. Але трансформація долара, схоже, буде глобальнішою. Хто може скласти йому конкуренцію? Поки що ніхто серйозно. Найближче до статусу конкурента — євро, теоретичні шанси є в єни та юаня. Частка євро, фунта та єни у світових резервах — по 5-6% на кожну валюту, у глобальних розрахунках — 15–20%. У юаня амбіції великі, а вагомої частки немає: 2–3% резервів і до 9% розрахунків, здебільшого завдяки РФ та Ірану. Для «юанізації» світової фінансової системи Китаю потрібно відкрити внутрішній ринок для країн свого проєкту й залучати глобальну ліквідність через аналоги американських казначейських облігацій — «панда-облігації» чи «димсам-облігації», а також перейти від штучно заниженого курсу юаня до політики дорогого юаня, зробивши ставку на внутрішній попит замість експорту. Найімовірніше, це станеться не раніше 2050 року. Майбутня глобальна валютна система — це протистояння квазіприватних грошей (токенізованих традиційних валют) і національних цифрових валют. США роблять ставку на квазіприватні гроші: USDT під заставу казначейських облігацій (сфера А) та ICO — первинний випуск монет чи токенів для залучення інвестицій у криптопроєкти — під заставу приватних токенізованих активів (сфера Б). Сфера А токенізує держборг США і живить його рефінансування, зберігаючи домінування долара; ФРС при цьому не отримає права випускати цифровий долар. Сфера Б створює позабіржовий резервний ринок капіталу, незалежний від фондового ринку і монетарної політики ФРС. Китай робить ставку на цифровий юань (e-CNY) і платіжні системи для обходу SWIFT: CIPS (Транскордонну міжбанківську платіжну систему) з річним оборотом понад 17 трлн дол., що вже працює в десятках країн, та mBridge — платформу розрахунків у цифровому юані від центробанків Китаю, Гонконгу, Таїланду, ОАЕ та Саудівської Аравії для миттєвих і дешевих переказів без участі західних банків. По суті, ставка США — це ідеї Людвіга фон Мізеса та сучасної «Технологічної Спарти» на кшталт Пітера Тіля: квазіприватні гроші під заставу токенізованого держборгу і позабіржового ринку на блокчейні. Ставка Китаю — проста: в обігу національна валюта із золотим забезпеченням в інтересах держави: класична теорія грошей Маркса або металізм, де реальна ціна грошей відновлюється поверненням до золотого еквівалента. Певною мірою Китай повторює американську матрицю: новий золотий стандарт юаня, проєкт нафтоюаня, який підтримав Іран. Що вибере світ — приватний цифровий долар під заставу американського боргу чи цифровий юань під заставу золота? Ядро Китаю для нагромадження капіталу — Гонконг і Макао, де банки випускають гонконгський долар і патаку під заставу долара США. А що станеться, якщо Китай переорієнтує цю систему з долара на золото? Перші ознаки вже є — поки не в Гонконгу, а в Шанхаї, на Шанхайській золотій біржі (SGE) за підтримки Народного банку Китаю. Саудівська Аравія почала розраховуватися в юанях: на відміну від Лондона з його «віртуальним золотом», у Шанхаї операції фондуються фізичним золотом. Річний оборот фізичного золота на SGE — 31 тис. тонн (найбільший ринок у світі), в юанях — понад 50 трлн на рік із темпом зростання 50%. Отримавши юані за товар, будь-яка країна чи компанія може обміняти їх на фізичне золото на SGE. Ця схема «обриває» ланцюг транзакцій, який контролює західний фінансовий моніторинг, — основу системи санкцій: компанія під санкціями продає товар за юані, обмінює їх на золото, продає золото і виводить уже «чистий» капітал у будь-яку юрисдикцію. Формування світосистемного ядра — це передусім механізм нагромадження капіталу, який проявляється в капіталізації корпорацій. Капіталізація великих компаній Євросоюзу — 3,1 трлн дол., Близького Сходу — 2,5 трлн, Азії — 7,3 трлн, США — 28,1 трлн дол. США є безумовним лідером, на другому місці — Азія; Європа відстала назавжди, поступаючись Азії вдвічі, США — вдев'ятеро (капіталізація однієї Nvidia чи Alphabet перевищує капіталізацію всіх великих компаній Європи разом). Реальний конкурент США — Азія, передусім Китай: статус резервної валюти для юаня в рази підняв би капіталізацію Азії та скоротив би відставання від США, тому боротьба за юань для США критично важлива. Формально Європа має чинник резервної валюти — євро, але без нього капіталізація регіону була б ще меншою: нині вона на рівні Близького Сходу, який Європа колись колонізувала. Бреттон-Вудська модель спиралася на сильний долар і золотий стандарт, Ямайська — на пул резервних фіатних валют і ринкове курсоутворення, але насправді трималася на доларі й казначейських облігаціях США, а підтримку їй давав статус долара як валюти нафтових розрахунків — петродолара. Останніми роками центробанки активно позбуваються казначейських облігацій США і купують золото: за даними Європейського центрального банку, на кінець минулого року золото становило 27% валютних резервів світових центробанків, а частка казначейських облігацій скоротилася до 22%. Облігації активно продають Індія, Китай, Бразилія — загроза великих воєн змушує країни нарощувати золото й переглядати структуру резервів. Загроза ліквідності для фінансової системи США цілком реальна: відплив капіталу з доларових активів фіксувався на піку запровадження Трампом імпортних мит і на піку близькосхідної війни, коли саудити й ОАЕ розпродавали портфелі американських облігацій. Тому до 2030 року значна частина західних фіатних валют перейде у стейблкоїни — цифрові токени на блокчейні, прив'язані до курсу традиційної валюти, що суттєво вдарить по традиційній системі банківських розрахунків. Велика компанія прагнутиме токенізувати активи й випустити власний стейблкоїн; централізовані (CeFi) і децентралізовані (DeFi) фінансові системи почнуть зливатися. Поряд формуватиметься інший світ — національних цифрових валют на кшталт цифрового юаня чи рупії із забезпеченням фізичним золотом. У Пекіні добре знають працю Карла Маркса «Капітал», у США — праці Мізеса та Хаєка. Традиційне протистояння «білих» і «червоних» повертається цього разу на глобальні валютні ринки, хоча нові «білі» й нові «червоні» мало схожі на своїх історичних прототипів. Автор: Олексій Кущ

«Починаючи з 1965 року, якщо ви інвестували щороку на піку ринку, ваша річна прибутковість становила 10,6 %. Якщо ж ви ідеально вибрали момент, інвестувавши щороку на мінімумі ринку, ваша прибутковість становила 11,7 %. Різниця між ідеальним вибором моменту та невдалим вибором становила лише 1,1 %». — Пітер Лінч "Найкращий час що почати інвестувати був вчора"(с) Автор: HUGS

Світ без грошей до 2036 року: Чому Ілон Маск пророкує смерть капіталізму. Уявіть світ, де вам більше не потрібно ходити на роботу заради зарплати, кредитки втратили сенс, а концепція «пенсійних накопичень» викликає лише посмішку. Саме такий сценарій пророкує Ілон Маск у своєму резонансному інтерв'ю з головною редакторкою The Economist Занні Мінтон Беддос. За його словами, вже за 10–15 років традиційна грошово-кредитна система може просто відмерти. Більшість інвесторів зараз гарячково вкладають капітал у мовні моделі та чат-боти. Але Маск вказує на фундаментальний прогалин у міркуваннях технологічного сектору: чистий софт не збудує дім, не викопає руду і не виростить хліб. Справжній злам економічної парадигми станеться тоді, коли штучний інтелект отримає фізичне втілення — мільярди гуманоїдних роботів. Тільки коли фізична праця стане повністю автономною та масштабованою, продуктивність світової економіки зросте не на відсотки, а в рази. Поки центральні банки світу марно намагаються втримати інфляцію в межах 2%, Маск нагадує базове правило макроекономіки: якщо обсяг вироблених товарів і послуг зростає значно швидше за грошову масу, ви отримуєте дефляцію. Коли праця роботів знизить собівартість виробництва практично до ціни електроенергії та сировини, ринок заповнять дешеві товари. Це створить ситуацію так званої «постдефіцитної економіки», де базові потреби людини будуть закриватися практично за безцінь. Чому взагалі виникли гроші? Це був зручний еквівалент для розподілу обмежених (дефіцитних) ресурсів. За логікою Маска, якщо роботи створять достаток, де благ буде вироблено більше, ніж людство здатне спожити, фундаментальний дефіцит зникне. А коли зникає дефіцит, зникає й потреба в універсальному посереднику — грошах. Футурологічні теорії Маска — це чудовий дороговказ для вибору довгострокових трендів (автоматизація, автономна енергетика, робототехніка). Технології дійсно суттєво здешевлять вартість життя у найближчі десятиліття, але гроші ще дуже довго залишатимуться головним вимірником людської свободи.

Чому в Палестинській автономії обурені відходом ізраїльських банків Палестинська автономія опинилася перед загрозою фінансової кризи: ізраїльські банки Hapoalim та Discount вирішили припинити співпрацю з фінансовими установами ПА. Парадокс ситуації вражає. Протягом багатьох років присутність ізраїльських банків у Палестинській автономії різко критикували, називаючи її «фінансовим диктатом» та «економічною окупацією». Але щойно банки заявили про намір піти через ризики, пов’язані з можливим фінансуванням тероризму, з Рамалли пролунала хвиля обурення: тепер це вже називають «банкоцидом» і кроком до руйнування автономії. Сувора реальність полягає в тому, що палестинська влада не має власної валюти, вся торгівля здійснюється в ізраїльських шекелях, а щорічний кліринг через Hapoalim і Discount перевищує 50 млрд шекелів. Без цих рахунків економіка автономії може опинитися у вкрай складному становищі. Відмова від співпраці з «ненависною сіоністською системою» миттєво перетворюється на серйозну проблему. Виявляється, що міжнародна солідарність і гучна риторика не можуть замінити дієву фінансову інфраструктуру, а альтернативних банків для здійснення клірингу так і не знайшлося. У підсумку виникає класична ситуація: жити разом — нестерпно, але й без «ненависного сусіда» економіка стикається з надзвичайно серйозними труднощами. Джерело: Reuters та Кір Гельман.

ПОСИЛЕННЯ ФІНМОНІТОРИНГУ 2026 РОКУ Національний банк України опублікував лист від 14 липня 2026 року №25-0010/65703 з оновленими рекомендаціями щодо фінансового моніторингу. Попри те, що документ формально адресований банкам, а не безпосередньо бізнесу, він визначає орієнтири, за якими регулятор перевірятиме самі фінансові установи. Прагнучи уникнути санкцій та претензій з боку НБУ, банки будуть значно жорсткіше оцінювати своїх клієнтів. ЧОМУ НБУ ЗМІНЮЄ ПІДХОДИ Регулятор зафіксував активне використання різноманітних ризикових схем, серед яких скрутки, зустрічні потоки, фіктивний імпорт, а також залучення транзитних компаній і фірм-оболонок. Для виявлення подібних зловживань НБУ рекомендує банкам впровадити суттєво глибший аналіз діяльності кожної юридичної особи. МАРКЕРИ РИЗИКУ: НА КОГО ЗВЕРНУТЬ ОСОБЛИВУ УВАГУ У документі наведено деталізований перелік факторів, які підвищують ризиковий профіль компанії. Поодинокі ознаки не означають автоматичного підтвердження порушень, проте їх сукупність гарантовано приверне увагу фінансового моніторингу. 1. Кадрові та установчі особливості: мінімальний статутний капітал у поєднанні з мільйонними оборотами; наявність у штаті лише директора та бухгалтера; номінальні засновники (студенти, пенсіонери, особи надто молодого або похилого віку). 2. Часті зміни та відсутність активів: регулярна зміна реєстраційних даних (адреси, керівництва, КВЕДів, назви), а також відсутність власного чи орендованого офісу, складів, виробництва або транспорту. 3. Спільні інфраструктурні зв'язки: використання кількома юридичними особами єдиної IP-адреси, телефону, електронної пошти, а також спільних бухгалтерів чи контактних осіб. 4. Аномалії в оборотах: стрімке зростання обсягів платежів у новостворених підприємств, незначна задекларована виручка за наявності багатомільйонного руху коштів на рахунках, або діяльність у формі посередника без реального бізнесу. 5. Правові ризики: наявність відкритих кримінальних проваджень щодо засновників, керівників або ключових контрагентів. ОСОБЛИВИЙ ФОКУС: ІМПОРТНІ ОПЕРАЦІЇ Найбільший акцент у документі зроблено на детальному описі ознак ризикового імпорту. Під підвищений контроль потрапляють угоди, де відсутнє підтвердження транспортування або зберігання товару, коли номенклатура не відповідає заявленій діяльності компанії, а також операції з великими передоплатами, транзитом грошей через декілька банків або залученням фінансових кредитів без очевидної економічної логіки. ЧОГО ЧЕКАТИ БІЗНЕСУ: ДОКУМЕНТИ ТА МОЖЛИВІ БЛОКУВАННЯ Для підтвердження реальності господарських операцій банки вимагатимуть від підприємств розширений пакет документів: * Договори, акти виконання робіт, накладні та митні декларації; * Товарно-транспортні накладні (CMR) та підтвердження логістики чи складських потужностей; * Документи про походження коштів та інформацію про персонал; * Відомості про кінцевих покупців, а також фотофіксацію офісу чи виробництва. У разі виявлення ризиків банк має право зупинити платіж, призначити додаткову перевірку, тимчасово призупинити операцію, відмовити в її проведення або направити відповідне повідомлення до Держфінмоніторингу. ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ПІДПРИЄМСТВАМ Для легального бізнесу ці зміни означатимуть збільшення бюрократичного навантаження, триваліші терміни перевірок та необхідність регулярного оновлення даних. Рекомендований алгоритм дій для підприємців: 1. Перевірити відповідність КВЕДів фактичним напрямам діяльності. 2. Актуалізувати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників та керівництво. 3. Впорядкувати документацію щодо оренди чи володіння офісними й складськими приміщеннями. 4. Підготувати повний пакет первинних та логістичних документів на товар. 5. Проводити попередній аудит власних контрагентів. 6. Завчасно інформувати банк про заплановані великі або нетипові угоди.

Єврокомісія опублікувала третій звіт про демографічну трансформацію ЄС. Тут важлива навіть кількість людей, а пропорції. Населення ЄС зараз на піку, 450,6 млн. До 2050 року буде близько 445 млн, до 2100 року 398,8 млн - це мінус майже 12%. Якщо опустити цифри і копнути глибше, то виявиться, що сьогодні кожен п'ятий європеєць старший за 65 років, до 2050 року таким буде кожен третій. Кількість людей, які потребують постійного догляду, зросте з 36 до 48 млн до 2070 року, а частка тих, кому за 80, подвоїться. Пенсії, медицина і догляд фінансуються з внесків тих, хто працює. Інших джерел нема. Платників менше, отримувачів більше, тож вибір звужується до трьох варіантів: - Вищі податки, - менші виплати - або пізніший вихід на пенсію. Міграція виглядає очевидним рішенням але звіт не робить на цьому акцент. Кваліфіковану міграцію названо важливою для закриття дефіциту кадрів, проте пріоритетом залишається перенавчання тих, хто вже всередині ЄС. І резерв справді є: 20% людей працездатного віку поза ринком праці, 8 млн молодих не вчаться і не працюють. Тобто, ставка на власний резерв і продуктивність, а не на іноземців. Це політично дешевше, але означає, що рахунок за демографію оплатять через ріст пенсійного віку і податки. В Україні ситуація ще жорсткіша. Україна фактично профінансувала частину чужого демографічного розриву (мігранти), а свій закриває в кредит, через позики з ЄС. А працюючим українцям потрібно не лише профінансувати існуючу пенсійну потребу, але й забезпечити пенсією себе. Автор: Hugs fund

«Небезпека нашого часу в тому, що відбудеться різке розшарування людей за інтелектом. Не за майновим станом, не за грошима. За інтелектом. Люди поділяться на два табори: табір думаючих і табір недумаючих. І розрив між ними буде катастрофічний.» «Штучний інтелект як збільшувальне скло. Тупого він робить ще тупішим, розумного ще розумнішим.» Сучасний ШІ адаптується під користувача. Ставиш прості шаблонні питання, він спрощує мову і видає готові шаблони у відповідь. Думати стає ще менш потрібно. Функція мислення атрофується, як м'яз, який перестали навантажувати. Зворотний бік працює так само. Людина, яка ставить критичні питання, глибші, іншого рівня, отримує складніші відповіді. Модель будує з нею іншу розмову. Мислення тренується далі. Один інструмент. Дві протилежні траєкторії. І жодної нейтральної. ШІ забирає рутину, масові й алгоритмізовані операції. Людині залишається верхній шар: нелінійне мислення, робота з хаосом, стратегія, здатність ставити правильні завдання. Настає ера інтелекту. Штучний інтелект кидає виклик природному. Хто контролюватиме майбутнє, залежить від того, хто ввімкне свої мізки швидше. Історично розшарування йшло за капіталом. Гроші можна було успадкувати. Інтелектуальну траєкторію успадкувати не можна. Вона визначається тим, як ти використовуєш інструмент щодня. Подивись на свої останні десять запитів до ШІ. Вони змушували думати модель чи дозволяли не думати тобі? Автор: Маргулан Сейсембаєв

Світові центральні банки створюють нові кошти значно швидше, ніж реальна економіка встигає виробляти нові товари або надавати послуги. Статистика з 2004 року показує тривожну картину. У Канаді грошова маса злетіла аж на 368%, тоді як номінальний ВВП зріс лише на 159%. У США кількість грошей збільшилася на 279% проти зростання економіки на 171%. Навіть зазвичай стримана Японія показала аналогічний тренд: плюс 90% грошей проти бідних 25% зростання ВВП. Гарна аналогія: Уявіть, що ви розводите суп водою. Об’єм у каструлі більшає, але насиченість і смак зникають. Так само коли грошей у системі стає більше, а кількість товарів не встигає за цим темпом, кожна окрема банкнота втрачає цінність. Паперових купюр у світі стає більше, але багатшими від цього ми точно не стаємо.

Samsung Electronics представила свою першу кредитну картку на американському ринку, зробивши ще один крок до розширення власної фінансової екосистеми. Партнером проєкту став британський банк Barclays, а платіжну інфраструктуру забезпечує Visa. Нова Samsung Galaxy Card повністю інтегрована із Samsung Wallet, дозволяючи користувачам оформлювати картку, керувати рахунком, контролювати витрати та використовувати програму лояльності безпосередньо через цифровий гаманець. Щоб стимулювати попит, Samsung пропонує 5% кешбеку на покупки власної техніки, а також додаткові винагороди за оплату через Samsung Pay та в окремих категоріях витрат. Компанія розраховує на значну базу потенційних клієнтів: за її оцінками, близько 70% американських домогосподарств уже користуються щонайменше одним пристроєм Samsung, тоді як майже третина має три або більше продуктів бренду. Для Barclays партнерство також є стратегічним кроком у розвитку карткового бізнесу на одному з найбільших фінансових ринків світу. Запуск кредитної картки підкреслює прагнення Samsung зміцнити позиції у сегменті цифрових фінансів, де технологічні компанії дедалі активніше конкурують із традиційними банками. Це також посилює суперництво з Apple, яка вже кілька років розвиває власну фінансову екосистему навколо Apple Wallet та Apple Card.

Бразильська ферма Engenho Velho першою в країні отримала кредит під заставу токенізованих корів. Десять тварин загальною вартістю 120 000 реалів (~$23 300) забезпечили позику на 100 000 реалів (~$19 400), пише CNN Brasil. Операцію у форматі CPR-F провела BMP Sociedade de Crédito Direto — компанія прямого кредитування, акредитована Центробанком Бразилії. Потім BMP передала права на цей кредитний актив фонду Target FIDC, який зареєстрував угоду на біржі B3. Токенізацією корів займається агротех-стартап Cowmed. На тварин надягають розумні нашийники, які в реальному часі відстежують стан здоров’я, поведінку та геолокацію. Зібрані дані перетворюються на зашифрований цифровий ідентифікатор і прив'язуються до кредитного договору — завдяки цьому необхідність у фізичній перевірці ферми відпадає. «Ми взяли живий, матеріальний актив — корову — і перетворили його на цифровий актив з унікальним кодом, який відстежується в режимі реального часу. Така цифровізація дозволяє офіційно реєструвати його на B3 як цінний папір», — розповів CNN Brasil гендиректор Cowmed Тьяго Мартінс. Раніше банки закладали знижку до 60%, оскільки не мали достовірної інформації про стан і локацію тварин. Так, реальна корова за 20 000 реалів перетворювалася на заставу у 8 000. Директор Target FIDC Умберту Бреннер зазначив, що «моніторинг усуває цю невизначеність». На випадок загибелі тварини в угоду закладено захисний буфер: спочатку до застави включають приблизно на 20% більше голів, ніж потрібно. Якщо одна з корів гине, виробник може замінити її в системі — платформа згенерує новий геш-код для заміненої тварини. Зараз Cowmed відстежує близько 100 000 голів худоби на 1200 фермах у шести країнах Америки — Бразилії, США, Канаді, Уругваї, Парагваї та Болівії. Сукупна вартість поголів'я оцінюється приблизно у 2 млрд реалів (~$395,4 млн). Автор: /forklog.com/news/brazilskaya-ferma-poluchila-kredit-pod-zalog-tokenizirovannyh-korov

Експеримент у місті Вьоргль: Як «гроші, що тануть» врятували економіку від колапсу. (Das Wunder von Wörgl). У 1932 році світ охопила Велика депресія. Маленьке австрійське містечко Вьоргль (Вергль) опинилося на межі катастрофи: фабрики закривалися, рівень безробіття сягнув 30%, місцева скарбниця була порожньою, а мешканці накопичили величезні борги зі сплати податків. У людей не було грошей для покупок, а у бізнесу — для виплати зарплат. Міський голова Вьоргля, Міхаель Унтергуггенбергер, запропонував сміливе рішення, засноване на теоретичних працях економіста Сільвіо Гезеля. Замість того щоб чекати допомоги від центрального уряду, мерія міста випустила власну локальну валюту — «підтвердження виконаної роботи» (Arbeitswertscheine), які виконували роль місцевих грошей. Головною фішкою цих грошей був демураж (плата за простій): «Гроші, що тануть»: Щоб банкнота залишалася дійсною на наступний місяць, її власник мусив наклеїти на неї спеціальну марку вартістю 1% від номіналу купюри. Утримувати такі гроші «під подушкою» було невигідно — щомісяця вони втрачали 1% своєї вартості. Мешканці намагалися якомога швидше витратити отримані банкноти: розплатитися в магазині, закрити борг або сплатити податки місту наперед. Гроші мають слугувати інструментом обміну, а не засобом накопичення. Якщо накопичення грошей стає збитковим, швидкість їхнього обігу зростає в рази. Експеримент стартував у липні 1932 року, і його результати перевершили найоптимістичніші очікування: Локальні гроші Вьоргля оберталися в 14 разів швидше, ніж традиційний австрійський шилінг. Мешканці масово почали сплачувати місцеві податки (навіть наперед), що дозволило мерії розрахуватися з боргами. За рік безробіття в місті впало на 25%, тоді як в решті Австрії воно продовжувало зростати. На виручені кошти місто відремонтувало дороги, збудувало новий міст, заасфальтувало вулиці, заклало парки та інвестувало у туристичну інфраструктуру (включно зі трампліном для стрибків). Журналісти та економісти з усього світу (включно з відомим британським економістом Джоном Мейнардом Кейнсом) прижджали до Вьоргля, щоб на власні очі побачити «економічне диво». Понад 200 інших міст Австрії готувалися впровадити аналогічну систему. Успіх Вьоргля налякав Національний банк Австрії. Центральний банк побачив у локальній валюті загрозу своїй монополії на емісію грошей. У вересні 1933 року, через судовий позов Центрального банку, випуск локальних грошей у Вьорглі було офіційно заборонено. Попри протести та апеляції жителів, місто змушене було повернутися до звичайного шилінга. Невдовзі безробіття та економічна криза повернулися у Вьоргль...

Середня пенсія в Україні становить 7 273 грн. Але є нюанс: приблизно чверть пенсіонерів отримує близько 3,5 тис. грн на місяць – таких у нас в крані 2,3 млн. До порівняння, виплати понад 20 тис. грн мають лише близько 500 тис. осіб. Не менш показова й інша тенденція: пенсіонерів в Україні стає менше. Водночас пенсіонерів поменшало аж на 190,5 тисяч – скорочення вже більше, аніж за весь 2025 рік. Розмір пенсій суттєво відрізняється залежно від регіону. Найвищі середні виплати — у Києві, а також у Донецькій та Луганській областях. Найнижчі — на Тернопільщині, Чернівеччині та Закарпатті. Попри пенсійний вік, 2,8 млн українців продовжують працювати. Це майже кожен четвертий пенсіонер. У них середня пенсія дещо вища – майже 8 тисяч грн. Деталі: https://opendatabot.ua/analytics/pensions-2026-7