Фіксер Семехін
СтатистикаСуб'єктивна персональна точка зору на війну і події навколо неї в Україні фіксера (продюсера) міжнародних ЗМІ (WELT, LCI, EL MUNDO, BLICK) Євгена Семехіна. Для зв'язку: 093-750-05-75 (WhatsApp), evgen.semekhin@gmail.com
- Последний пост
- 10 авг.
- Последнее чтение
- 07:30
- Постов за неделю
- 1
- Всего постов
- 20
- Тип
- открытый
- Язык
- украинский
- В каталоге с
- 13 авг.
- 1/24сутки в ленте
- 43
- 1/48двое суток
- 49
- 1/72трое суток
- 53
Оценка по просмотрам недавних постов: пост набирает почти всё за первые сутки.
Посты
8 серпня українці прощались з Олексієм Юковим в Києві. Петиція про присвоєння йому Героя України (посмертно) набрала за добу необхідні 25 тисяч голосів. https://youtu.be/Y8H9JfvGd60
Сьогодні на Донеччині загинув Олексій Юков. Ранкова хвилина пам'яті про загиблих під час російсько-української війни поповнилась ще одним іменем. ІМЕНЕМ! Тому що Юков це ЛЮДИНА, яких одиниці серед людей. Олексій понад 20 років тому заснував пошукову групу "Плацдарм" в Слов'янську. До 2014 вони займались ексгумацією загиблих Першої та Другої світових воїн. Або як казав Олекса: "поверненням душ загиблих до дому, а їх рідним спокою". Олексій мав такий рівень свідомості і цінностей, що його іменем можна називати шкалу свідомості коли її впровадять - шкала Юкова. В 2014 він був єдиним тренером шкіл єдиноборств в Слов'янську хто не перейшов разом з учнями на російський бік. Натомість почав повертати душі загиблих в цій страшній війні. До нього щодня звертались поотягом 11 років батьки загиблих військових. З двох боків. Він нікому не відмовляв. Олекса підхреслював, що для нього не було різниці між душами загиблих. Він з хлопцями шодня ризикував собою. Їм щастило. Душі його рятували, щоб він їх врятував.
Шо відбувається на Донеччині? Я провів останні 1,5 місяці тут з трьома група іноземних журналістів, тричі відвідав Дружківку, жив в Слов'янську, спілкувався з військовими, які боронять Донеччину на усіх напрямках. Сьогодні підготую огляд і заллю на YouTube.
Теорія ймовірності на війні - це не абстрактні слова. Кожного разу під час руху на фронті разом з іноземними журналістами я рахую ймовірність бути ураженим ворожим дроном. Це дуже проста математика: 100% /кількість авто на дорозі. Вдень, коли на дорозі багато авто, ймовірність що мені непощастить менща ніж вночі, коли на трасі лише я. Цього разу непощастило не мені.
❗️ Саме цей допис на каналі є найважливішим за весь час його існування. Усі інші питання, теми та критика не мають бодай близької цінності до питань екзистенційної кризи, які задані тут. Я не вважаю це перебільшенням. Я прошу мене підтримати та розповсюдити це. Уся інформація підкріплена джерелами через гіперпосилання. Все вказує на те, що РФ не буде зупиняти війну та навпаки, хоче зробити її ще більш тотальною, ще більш кривавою, ще більш жорсткою. Отримані мною дані від різних структур Сил Оборони вказують на те, що РФ планує залучити ВІД півмільйона людей на війну за допомогою мобілізації (зараз переважаюча більшість – контрактники). Часу залишилось – пару місяців. Станеться це восени. Якщо побачать, що вийшло, то залучать ще більше. Тому що людей в них вдосталь. Особливо інтернаціоналу. Жодних даних про те, що росіяни збираються чинити цьому спротив – немає. Жодних натяків на військовий переворот в РФ – немає. Жодних дій щодо усунення Путіна від влади – немає. Даю ймовірність 90%, що росіяни проковтнуть цю хвилю мобілізації так само, як попередню, не дивлячись на їхнє кудахтання та невдоволення. Та, ймовірно, проковтнуть й наступні. Вони не здатні на жоден бодай чогось вартий протест. Вони не будуть говорити те, що думають. Їх не лякає відсутніть палива, їжі, інтернету, звʼязку та будь-що. Вони нічого не хочуть і не будуть робити. Тож повертаємось у реальність. В Україні залишилось 22-25 мільйонів людей, за оцінками міністра соцполітики Улютіна у травні 2026 року. В кращому випадку – 28. Прибираємо з цього списку жінок, дітей, пенсіонерів, інвалідів. Залишаємо тільки чоловіків 25-60, що залишились на підконтрольній Україні території. Формальні оцінки кількості чоловіків 25-60 у деяких аналізах сягали приблизно 11 млн (на більшій/старішій базі даних), але реальна присутність на підконтрольній території значно нижча через: - бойові втрати; - безвісти зниклі; - ті воїни у СЗЧ (сотні тисяч людей), велика частина з якиє, скоріш за все, не повернуться в армію; - виїзд за кордон (у тому числі невідомо скільки виїхало нелегально, це неможливо підрахувати); - окуповані території; - вже мобілізовані; - непридатних за здоров’ям (оцінки ~1-1,5 млн у відкритих розрахунках). Орієнтовна кількість присутніх чоловіків 18-60: 5-7 млн (груба оцінка з урахуванням статево-вікової структури та міграції за кордон). Мобілізаційний резерв після всіх відрахувань (непридатні, заброньовані, вже служать, за кордоном тощо) у відкритих експертних розрахунках 2026 року часто зводиться до ~3,5-4 млн. Найголовніше та найгучніше питання, яке має зараз задавати українець владі – ЩО МИ ПЛАНУЄМО ІЗ ЦИМ РОБИТИ? Добре, РФ похоронить, зітре в порошок, зробить добривом ще мільйон, два, три. Скільки залишиться УКРАЇНЦІВ призовного віку? ЩЕ РАЗ – 4 МІЛЬЙОНИ ПРИЗОВНИКІВ В НАЙКРАЩОМУ ВИПАДКУ!!! Що ми протиставимо тотальній мобілізації, наприклад, якщо вона відбудеться, а не півмільйону людей, які вони планують залучити першим етапом? Питання не у Федорові, блять. Питання у тому, що українців не залишиться, якщо у найближчі місяці не станеться ще більш радикального технологічного розвитку країни. Абсолютно кожен українець має думати зараз про те, як підтримати тотальне та масове виробництво роботизованих засобів, ще більш масоване виробництво усіх типів дронів та найбільше саме тих, що наносять найбільші втрати росіянам на полі бою, тих, що заміняють людину на полі бою ПОВНІСТЮ, тих, що нищать логістику та глибокий тил. Абсолютно кожен українець має давити саме на це, більш важливих питань в країні не існує. Вибачте, якщо вам здасться це перебільшенням, нехай це буде моєю особистою оцінкою. Якщо ви продовжите пиздити, калічити та викрадати людей на вулицях, намагаючись затикати дірки на фронті заляканими людьми – ми ПРОГРАЄМО війну протягом найближчих пару років. Або технологічно вийдемо на радикально інший рівень, або перестанемо існувати. Інших варіантів – не існує, або вони мають занадто малий шанс на існування. Додаткові джерела: Опендатабот та Міністерство юстиції, Інститут демографії, Пенсійний фонд України.
Серж Марко: Передача командування від Сирського до Драпатого. Що це для нас означає (2/2) Кастовість - це фундамент армії. Але є і недоліки в цій системі. Основний недолік - що лояльність, перемагаючи компетентність, часто залишає перспективних офіцерів за бортом, тільки тому що вони не належать до відповідної касти. І саме в цьому була критика Сирського, і гасла що з зміною головкома затягнули. Як приклад - той же Сухаревський. Людина, яка сформувала СБС, багато в чому при протидії ГШ, запустила багато процесів, які працюють зараз, саме він сформував підрозділи, які повинні були працювати по логістиці, випередивши час, запустив дронове ППО і доказавши що в цьому є перспектива, розробив принцип роботи мідл-страйків.... і все одно його збили і ніхто зараз не знає, де він і чим займається, хоча в нас небагато офіцерів з таким досвідом в стратегічному рівні в БПЛА. Таких офіцерів, нажаль, за останні роки було немало. Це сигналізувало про те що вказана "каста" перегнула палку з своєю владою. Ну і багатьом в армії було зрозуміло, що можливий потенціал ЗСУ в таких умовах не реалізується на повну, і якщо група главкома заради авторитарності збиває людей, які повинні розвивати ЗСУ, то загальна система дала збій. ▪️То що означає прихід Драпатого? Це формування керівних алгоритмів, які він вважає більш ефективним. Це більш розвинені горизонтальні зв'язки між "молодими (колись) офіцерами" та довіра функцій більш молодим командирам. Це впровадження своїх особистих ідей, які в нього сформувались за 12 років війни. І так, це займе час, буде якийсь перехідний період, але саме такі еволюційні крок покращують систему та роблять ії більш сучасною в консервативному середовищі. ▪️Що це означає для росіян? Ну по-перше, це ниття. Бо вони ахуєлі від цього прикладу, в них немає інших каст ніж "Герасімов" та "Шойгу". І вони розуміють що сама можливість таких рокіровок в армії - це можливості, ті самі можливості які армія РФ не отримає, бо до кінця війни буде заручником "касти Герасімова". І це їх демотивує. Сильно. Ну і заключне. Успіху тобі, головком Драпатий. І я вірю що він буде. Бо поруч з тобою занадто багато вмотивованих гарних офіцерів, які в любий момент протягнуть тобі руку та підтримають тебе, коли буде складно. Успіху та перемоги.
Серж Марко: Передача командування від Сирського до Драпатого. Що це для нас означає (1/2) Я буду писати не як військовий, а як людина яка довгий час була поруч з різними військовими. Тобто маю свою думку зі сторони. Армія - це кастова система. Вона такою була, вона такою буде. Саме того це найбільш консервативна система в любій країні. Сама каста формується по принципу довіри. Тобто попередньо цінується вірність, лояльність, та готовність виконувати накази саме так, як тобі їх наказують, що формує контроль великої системи. Як бачите, компетентність - це важлива, але не першочергова якість, яка формує твою карʼєру в армії. Ці люди не давали присягу бути самими компетентними, вони давали присягу на вірність та захист народу України. Кастовості в армії - сотні, мабуть тисячі років. Це культура, яка сформована еволюційно на досвіді сотень війн. І вона має свою логіку, бо якщо я главком, то тобі довіряю сили та засоби, я тобі довіряю життя людей та сектор захисту, і перше що людина яка довіряє такі сили та засоби буде вимагати - це абсолютну лояльність та виконання наказів. ▪️На початок війни в 2014 році, я для себе побачив декілька каст. 1. Військові, які прийняли керування на генеральських посадах під час АТО та їх оточення. Це здебільшого були генерали 8 армійського корпусу та їх оточення. Це і Муженко, і Хомчак, і Сирський. 2. Військові, які зустріли АТО на посадах комбрігів або на схожему рівні керівництва. Представники таких військових - це Забродський, Мікац, Ніколюк, Залужний. Це були більш "приземлені" та розуміючи поле бою командири, бо в них був досвід розуміння процесів як мінімум на рівні бойової бригади. Це звісно не означало що ці люди не брали участь в реальних бойових діях особисто, ніхто таке не скаже Забродському, який тягнув десантників в рейд за собою своїм прикладом, або той же Ніколюк, який при нападі сепарів на свій ВОП обігнав штурмову групу що рухалась в сторону цього ВОП, розмахуючи "мухою" в одній руці, і автоматом в другій. Але все ж це люди які формували свій досвід та під час АТО на рівні командування бригад або на схожому рівні. А досвід АТО все ж трохи застарів. 3. Група "молодших офіцерів", як я її називаю. Які вже не молоді, але саме такими я їх запам'ятав в 2014-му. Це військові які сформували своє бачення під час посад взводний/ротний/комбат під час АТО, і отримали найбільший бойовий досвід цієї війни за службу в 12 років. Ця когорта почала формуватися під час навчання в інституті Черняховського після боїв 2014 року. Командирів, які пройшли пекло боїв в Луганській області, Донецькій, Сектор Д, ДАП, Іловайськ, здебільшого після поранень, відправили підвищувати свою кваліфікацію в ВВУЗ, після активної фази 2014 року. Молоді офіцери травмовані звалившимся на них пиздецом, вчились, знайомились, дружили, збирались по вечорам на пиво, де обговорювали бойові дії та (ну як же без цього) промивали кістки командирам, відірваним від того бойового досвіду який пройшли вони. Представники цієї "касти" вам відомі. Це Драпатий, Межевікін, Кащенко, Сухаревський та багато інших гарних офіцерів. Там же я і познайомився Драпатим, який був простим та компетентним офіцером, який був для всіх гарним другом, простим, неконфліктним та людяним, хоча там всі "молодші офіцери" були більш прості та менш затягнуті ніж генерали радянської шкіл. Тому він і має довіру від тих, хто його знає. Це дуже загальне спрощення "каст", бо звісно є багато змішаних варіантів. Наприклад Гнатов, який більше з когорти між "молодшими офіцерами" та "комбрігами часів АТО", але став НШ ГК. Доречі я вважаю що це дуже компетентний офіцер, але ну так система працює, якщо ти вже лояльний Сирському, то підтримуєш його до кінця. Так що неідеально, але загальну картину цей приклад передає. 👇👇👇
Драпатий замінить Сирського на посаді Головнокомандувача ЗСУ. Президегт має повернути Федорова на посаду Міністра оборони! Драпатий з Федоровим застосували унікальну тактику звільнення Куп'янська з співвідношенням втрат 1 до 27!
Зеленський залишає Сирського на посаді. Зустрічі з шанованими генералами-прикриття для обґрунтування рішення. Тепер всіх, хто виступив публічно проти чекають "дисциплінарні" покарання.
Шершні Довбуша знають, як зробити РСЗВ хорошою. Рецепт той самий, агрегатний стан — теж 😉 Знят з перегонів!!! Повторно детонаційний Салют! І Слава Україні!!!
За 35 років незалежності українці подорослішали як нація. Популістам доведеться посунутися - якщо у нас колись будуть вибори, то обирати будуть не по приколу, або щоб був новий, бо старий набрид. Тішуся.
Зміни обовʼязково будуть. Ви мені дякували за Мрію та Дію. Від себе дякую за надію. Такої відповідальності не відчував навіть на урядових посадах. Дякую ветеранам та військовим за те, що тримаєте фронт і честь. Діалог є. Вірю, що все вдасться.
Ветеран Дмитро Козицький, ветеран з "Азовсталі", закликає всіх сьогодні виходити на протест о 20:00. Наш президент-слуга мамони має почути народ, який наділив його владою, і діяти в інтересах Української держави, а не в інтересах "Сім'ї".
Мабуть визнавати помилки, то для лохів. А він не лох.
Спроба змусити військових мовчати зі сторони Головнокомандувача Сирського викликала адекватну реакцію.
Ви виходите на протести?
-Чому українці зараз масово виходять на протести з картонками? - Бо хотять виграти війну розумно, технологіями. А не програти закриваючи м'ясом власних дітей. Ті, хто зараз принципово не виходить на демократичні протести - потім не жалійтесь, вмираючи від масштабних атак російських дронів. Так, жорстко. Але реалістично і чесно. 17 липня,2026
У діда температура 39 — то може брєд такий. А якщо не брєд, то крінж. Мужика, який нарешті зробив якусь суєту в МО, міняють на мужика, який не сильно суєтився стосовно бойових навичок поліцейських, в результаті чого сталася страшна трагедія. Вже тоді міністр МВС мав посміхнутися та даванути на посаду посла десь в Гваделупі. Однак, наш мудрий президент продовжує оточувати себе мало популярними кадрами, а особливо на таких посадах як Головнокомандувач та Міністр Оборони. Чекати, що Федоров за пів року виправить мобілізаційні заходи? А чому тоді Сирського не знімають, якщо ТЦК та НЦ також в його підпорядкуванні? За півроку умовний командир бригади не встигає навіть нормально прийняти бригаду, а тут від цілого міністра оборони, який зайняв посаду в очкошний час чекають, що в Україні одразу трояндами запахне. У нас президент 7 років сидить і не встигає порядку навести, а тут — 6 місяців. Причому, за 6 місяців війна вийшла +- з сумного становища, коли кацап йшов, а ми йшли назад, і взагалі не було зрозуміло, що далі. Кста, назад ми йшли весь час періоду Сирського, який особливо не сильно чимось визначився, окрім настанов на які всім похуй, та потужними кулуарами, де ГШ перетворився в жабогадюкінг стрибання один у одного по головах з перейманням моделінгу кацапських флаговтиків для перемоги. Потужно деморалізувати військо доволі сильне рішення. А головне, шоб шо? В імʼя чого? У славу кого? Щоб кацап похлопав? Якщо так, то він похлопав. Висновків не буде, нахуй нада. Їм так і так похую на те, шо думають солдати. Саппорт | Мерч | Донат
У нас є готовий сучасний лідер з яким Україна переможе у війні. І це не Зеленський.
Михайло Федоров: Були запропоновані кардинальні кадрові рішення — зміна і головкома, і начальника Генштабу. В нас немає іншого вибору, якщо ми хочемо перемогти ворога асиметрично, з мінімальними втратами, де сильні лідери і командири будуть розвиватися, а їх не будуть списувати. Сучасна організація, побудована на технологіях, потребує лідерства в управлінні.