Йога тілесності

Опублікувала новенький запис заняття на YouTube. Як жайворонок, знаю, як у прохолодні пори року приємно прогріти кісточки після просинання. https://youtu.be/ZboUZjN0Z4c?si=zCjBqh0yATtQBfV2

Хочу, щоб люди навчились користуватись тілом. Смакувати напругу, зручно вдягатись, рухатись вільно та без сорому його роздягати. Хочу, щоб люди навчилися дихати: видихати напругу, вдихати кохання, натхнення, життя та оргазмів страждання. Хочу, щоб люди чутливіші стали, щоб щиро свій шлях у житті обирали. …для цього я викладаю йогу.  А в цьому році, запрошую бажаючих вивчати йогу в двох групах: в Києві щосуботи ранком та щосереди онлайн. Запрошую Вас або перешліть тим хто цього бажав би. Дарʼя Антоненко @antonenkodarya

Хатха-йога не грає величезної ролі в традиції йоги, є більш складні та цікаві напрями. Але я вважаю, що саме тілесна практика є дуже актуальною для нас — сучасних йогинів — з декількох причин: По-перше, в просторі самостійної практики ми наодинці з собою, на відміну від повсякденного життя, що вимагає бути в контакті та позбавлене можливості прислухатись до себе. По-друге, під час тілесної практики ми навчаємось відчувати та інтерпретувати знаки тіла. Це вміння, за кордонами килимка, лягає в основу усвідомленості. Третє, в пошуках потрібної емоційної зміни тіло може дати поштовх. Не заспокоєнням єдиним зайняті йоги на килимку ;) Історія йоги знає своїх адептів, що не практикували тілесних практик. Для йогіна того часу традиція мала інші інструменти, актуальні на той час. Сьогодні вже ми створюємо історію сучасної йоги, яка, від тіла, веде йогина через внутрішній світ — у світ.

Бытовуха vs практика Как часто бывает: тема занятия вылетает из головы, как только заканчивается занятие? Бывает: практика понятна, есть время и место, но откладываешь. Бывает: в очередной и очередной раз натыкаешься на необходимость сделать шаг и вскоре снова забываешь об этом. Всякое бывает — когда-то чаще, когда-то реже. Одна из причин — быт засасывает. За чередой одинаковых, привычных дел забываешь о развитии, о том, чего хочешь и куда стремишься по жизни. Об этих препятствиях в практике йоги уже говорили наши предшественники: лень, сон, обытовленность и другие вязкие состояния, от которых нужно избавиться, чтобы вернуться к жизни. Как вытащить себя из засасывающей рутины и выделить время на заботу о себе, личную практику и размышления? Признание. Признаваться себе как в слабостях, так и в искренних чувствах и желаниях важно для развития. Когда завяз — нужно признаться, что стоишь на месте со всеми сопутствующими этому терзаниями. Пять минут — лучше, чем ничего. Короткая телесная практика — лучше, чем её отсутствие. Маленький шаг в наработке нужного качества — лучше, чем отсутствие шагов. Памятовать о важном — лучше, чем совсем забыться. Ломать рутину. Чаще делать что-то не так, как раньше. Пойти пешком вместо такси. Согласиться там, где обычно отказываешься, или наоборот. Одеться, поступить или сказать иначе. Пробовать принципиально новое. А дальше, когда рутина отступает и уже не скучно — не терять темп. Паровозиком или ракетой, но двигаться к поставленным перед собой задачам, а значит — к своей лучшей жизни.

Здається, значення одягу в хатха йозі переоцінено … 🤔 Якщо в кімнаті тепло, а ви вдома на килимку, навіщо одягатись? це риторичне питання

Надхненний віршик народився після вечірніх роздумів та пранаям. КОЛИ Коли ти зробиш вдих, а потім видих і так ще декілька та тисячу разів. Коли в думках мінливих, непокірних, позбудешся тіней та образів. Тоді, триматися за себе перестанеш. Тоді, потонеш та згориш. В потоці вічтості німій, на мить збагнеш ти, що живий!

ПАНДА-йога А почему бы и нет? 🐼 Для кого актуальна? Для тех, кто долго был в дороге и начал замечать, что просто сесть и встать беззвучно - это уже прям вызов. Когда грациозность движения из сокращенных мышц улетучилась. Когда сидеть и ходить с ровной спиной невыносимо сложно, суставы похрустывают, передавая привет, и только и остается, что держать лицо, в надежде, что никто не спросит вслух: «Что это был за жуткий хруст?! Что поломалось?». Для тех, кто долго был в делах и избегал свидания с ковриком и собой самыми изысканными и убедительными способами. Например, спрятав коврик подальше в шкаф, чтобы не бросался в глаза с немым укором, убеждал себя: «Вот закрою проект/вот сдам экзамен/вот напишу отчет/вот перееду… и сразу же вернусь к практике хатха-йоги». А потом - дела сделаны, а коврик, как и собственное тело, уже несколько отстранены, чужды, незнакомы. И становится страшно… Для подобного рода ситуаций, чтобы снова вернуться в приятное эмоциональное состояние и устранить продолжающий нарастать телесный дискомфорт (при этом, не умерев от чувства стыда за собственную леность), вам идеально подойдет стиль хатха-йоги - панда-йога. Как это? Можно на коврике, можно на пледе, можно на кровати, можно на диване, можно на песке, можно на траве. Главное начать. Можно безсистемно, можно лениво, можно не красиво, нужно без надрыва. Главное - начать. Не спешить, не суетиться, не страдать и не позировать. Главное - от тела. Пусть позы выглядят нелепо, пусть так вы не делали на занятии с инструктором, пусть будут повторения одного и того же упражнения. Пусть. Главное - продолжать валять свое тело по коврику, придавая ему разные формы, разгоняя лимфу и кровь. И дышать. Устал тянуться - сядь и подыши. Устал валяться - сядь и подыши. Устал дышать? Задержи дыхание. Будь пандой. Кайфушной, неуклюжей, толстой или худой, любопытной, играющей с собой. Панда-йога. Для тех, кто долго был «не в себе» 😁

вчера была пандой 🎋

Некоторым, начинающим йогам, сложно сидеть неподвижно. Длительное пребывание в асане, может быть мучительными, быстро наскучивать или даже раздражать.  Иногда неусидчивость ложиться в основу любви к динамическим стилям хатха-йоги. Ошибочно, непоседа может сделать вывод, что быстрые движения и частая смена поз "подходят" для него. Усталость, естественно возникающая после часа динамики, успокаивает, но только на время. Непоседа, уже ставший прыгуном, так и не учиться работать с эмоциями. Которые, подрывают его изнутри на коврике и за его пределами.  Эмоции, оставаясь в тени, волнуют сознание и тело. Их распознавание, одна из задач йоговской практики. Например, отстраненное описание характера движений и ощущений могут дать подсказку к тому, какие именно эмоции подрывают непоседу изнутри. Так, за частой сменой поз и рассеянным взглядом, можно заметить суету. Агрессию, в резких, дерганых движениях или желании себя поковырять. Раздражение может скрыться за назойливым ерзанием, в безуспешных попытках избавиться от дискомфорта.  Анализ характера своей непоседливости, даст подсказку к распознанию эмоций. Тогда, трудности становятся интересностями, а телесная практика полезной.

Спиратись на себе - гарна звичка. Рухи передбачувані, позиції стабільні. Якщо стабільність стала одноманітністю, потрібно шукати нового. Шукати провокацію що спантеличить, змусить ускладнитись в пошуках нової стабільності.  Розважаюсь з новим пропсом - динамічною опорою. Нестійкий помічник провокує в асанах на рівновагу. В інших асанах може розвантажити, але потребує контролю. Виглядає стійким, але можна крутити їм підлаштовуючи під свої інтереси.

Автобіографічний допис. Жага до нових тілесних чуттів, у свій час, привела мене до знайомства з ключовими індійськими стилями хатха йоги (Аштанга, Аєнгара йога, Шивананда йога…). Та подорож в Індію, можлива завдяки Роману Шаповалу, була незабутньою. По три класи силової йоги на день протягом тижнів, формує специфічне відчуття. Тіло - машина.  Далі Акро-йога, з якою познайомила Ксенія Щербак та Олексій Савенко. Йога Патта Дмитра Данілова. Йогатерапевтичні класи Альони Ахрамеєвої, Наталії Кравець та Олі Головні. Експерименти на витривалість з Іриною Сікорскою. Ще багато знайомств зі стилями інструкторів УФЙ. Ще практики хатхи в Німеччині та скромні дослідження історії тілесних практик в Європі. До всього цього, під час та після були власні експерименти. Все це заради Ощущений. Останній час шукаю, в практиках хатха йоги з новим пропсом. Про це трохи згодом.  Кожний стиль та ключ перезбирає тіло заново та інакше ніж зазвичай. Як Аліса ти пірнаєш в різні нори, кожний раз виходячи новим. Йога - провідник.

Київ відповідає, на попередній віршик, рефлексіями тілесності. Маленька виставка в атмосферній галереї на Олеся Гончара.  Тут є що посмакувати: тіло емоційне, ніжне, пристрасне, цілісне та ні. Сподобались ракурси. Подекуди помітний суворий флер, що просочується темними кольорами в грубих формах. «Які часи, такій й флер» - акцентували мені. Хоча ось на стіні відбитки 64 вагін на рисовому папері. Цікаво було б дізнатись більше деталей про процес створення картини.

Так сталось, що цей канал був заснований під враженням від відвідування Баухаус. Цікаво, що відроджується знов з творчої, поетичної ноти (замість концептуальних текстів). Що ж, обіцяла робити тут що хочу, тож вірш. Тіло сучасного киянина. Тіло сучасного киянина, в білих шкарпетках, після пілатес.  Випита кава, очі захищені, прогулянка, спати в дванадцять.  Активна походка моделі, профілактика, вітаміни. Все ніби добре, але омрачають на плечах та на спині зажими, статичне обличчя, довга спідниця, стомлений погляд, куріння, данні єкранного часу, та тривоги що до старіння. Хочу тебе потрясти, розімʼяти, хочу бачити твої вільні танці.  Перенеси вагу на пʼяти, постій, подихай біля вікна вранці.  Не стримуйся, напрягайся, оголених ніг своїх і не тільки, не бійся та не стидайся. Тіло сучасного киянина, відчувай, прокидайся.  Добраніч 💋

Channel name was changed to «Йога тілесності»

Когда сокращается солнечный день и наступают морозы, йоги черпают и возделывают тапас (внутренний жар) в телесных практиках 🔥 🌞Відео гарячої Сурья Намаскар з підказками для початківців https://youtu.be/8KpljDy7FnY

Турбують прискорений ритм життя, сенсорне перенавантаження, апокаліпсис? Йоги, в будь-якій ситуації, встоять навіть на одній нозі. Надихаюче відео від Дар‘ї Антоненко, з Карпатських гір 💛💙 https://youtu.be/KhWRWng97DY