Власний погляд - GENISSH

Щороку церкви ХВЄ хрестять сотні людей. Літом практично кожна церква має це свято. Для багатьох це дійство й досі викликає подив і неоднозначні оцінки. Єпископ, старший пресвітер УЦХВЄ Рівненщини Олександр Коток відповідає на запитання: – Чому ми це робимо? – Чи кожного можуть хрестити? Що для цього треба? Чи є люди, яким відмовляють у хрещенні? – З якого віку можна приймати хрещення? Чому не хрестять дітей? – Що відбувається з людиною в той момент, коли її хрестять? – Чи є практика, коли людину перехрещують? – Які права/переваги має людина, яка прийняла хрещення? – Чи будуть спасенні нехрещені люди? https://www.youtube.com/watch?v=TBsoM69SmIM Текстова версія інтерв'ю: https://chve.rv.ua/2026/08/12/chomu-my-khrestymo-koho-i-iak-oleksandr-kotok-my-tak-virymo/ Власний погляд – GENISSH Підтримка каналу: Приват або Моно

Чи помічали ви, що чим більше маємо — тим менше шукаємо Божого лиця? Я пам'ятаю ті часи, коли мало що мав, але щодня йшов туди, де Божа пристуність. І, здавалося, що я був найбагатшою людиною на землі. Багатство душі вимірюється не тим, скільки маєш, а тим, скільки часу проводиш у Його присутності. Власне, про це моя нова пісня.  Ти любов'ю відкривсь мені — огорнув мене ніжністю, і назустріч виходиш Ти, наче вірний мій Друг. І коли я до Тебе йду — серце повниться радістю, і люблю я Тебе сильніш, ніж усе, що навкруг. Приспів: Люблю Тебе більш за все, що може дати земля, шукаю Твоє лице — Ти радість моя! Чекаю на день, коли зустрінемось я і Ти, а поки крізь дні земні я кличу: прийди! О, які дорогі мені ті хвилини присутності, як спиняється світ і час, і говориш мені. Я шукаю не слави й благ, не багатства, могутності — лиш побути з Тобою вдвох у святій тишині. Я до Тебе спішив колись із нуждою, з тривогами, і хоч мало я мав тоді — був багатший за всіх. А тепер, коли маю все, — загубився дорогами... Ти прости мене, Отче мій, і зніми з мене гріх. Я вже вірою бачу дім у промінні небесному, і Тебе, що назустріч знов поспішаєш мені. І зустрінемось ми тоді в тому світлі чудесному, і скажу: «Я Тебе чекав», — і залишусь в Тобі. https://www.youtube.com/watch?v=y8-9XL11lmY

Часто людина згадує про Бога лише тоді, коли в її життя приходить біда. І лише тоді ми себе картаємо, каємось, намагаємось повернути час назад... Спробував передати це поетично. Приємного перегляду. Буду радий вашим коментарям у ютубі. Вона́ так жила́ — без святи́ні, без Бо́га, без пра́вди в житті́ — в гуля́нках, брехні́ і горди́ні, і со́вість мовча́ла в путі́. І ра́птом — біда́. Зупини́лось життя́ — мов уда́р об стіну́. І се́рце упе́рше моли́лось, і Бог відпусти́в їй вину́. [Приспів] Якби я знала, якби я знала — я б не грішила, я б не блукала. Якби я знала, якби я знала — я б ще до ли́ха моли́тись ста́ла. Мину́ло. І зно́ву — рути́на: маши́на, курорт, метушня́. І Бог — мов забу́та карти́на, що пи́лом вкрива́лась щодня́. Аж ра́птом — безлю́дні доро́ги, і світ занімі́в, мов у сні. І лю́ди згада́ли про Бо́га: моли́тва, свіча́ у вікні́. [Приспів 2] Якби я знала, якби я знала — я б не грішила, я б не блукала. Якби я знала, якби я знала — я б Бога в домі своїм тримала. Мину́лося. Зно́ву — світа́нки, робо́та, борги́, суєта́. І зно́ву — банке́ти, гуля́нки, і зно́ву — за две́рі Христа́. І ра́птом — пові́стка. Й дити́на пішла́ у безо́дню війни́. І мо́литься ма́ти за си́на: «Верни́ його, Бо́же, верни́!» [Приспів 3] Якби я знала, якби я знала — я б не грішила, я б не блукала. Якби я знала, якби я знала — я б Бога з сином щодня шукала. Якби́ я зна́ла, якби́ я зна́ла — я б ві́ру в се́рце йому́ вклада́ла. І ра́птом — оста́ння хвили́на, й обі́рвана ни́тка життя́. І ось — перед Бо́гом люди́на, і сві́тло — й нема́ вороття́. [Приспів 4] Якби я знала, якби я знала — я б не грішила, я б не блукала. Якби я знала, якби я знала — я б на коліна до Бога впала. Ми ста́немо всі перед Ним з усі́м, що люби́ли й хова́ли. І бу́де Він Бо́гом живи́м — і кри́кнем слова́, що луна́ли: [Приспів] Якби ми знали, якби ми знали — ми б не грішили, ми б не блукали. Якби ми знали, якби ми знали — ми б своє серце Йому віддали. [Приспів] Якби ми знали, якби ми знали — ми б перед Богом не так стояли. [втор] ми б на землі́ ще Його́ пізна́ли. Якби ми знали, якби ми знали — ми б своє серце Йому віддали. Ще є́ у нас час і слова́, ще Бог у любо́ві чека́є. Допо́ки душа́ ще жива́ — спини́ся: Госпо́дь ще проща́є. https://youtu.be/A8TElkxy3U8

В програмі «Розмова зі служителем» спілкуємось із пастором, відповідальним за місіонерське служіння в РОО УЦХВЄ Леонідом Полицяком. Говоримо про милості Божі, Його роботу в плані спасіння людей, основні виклики та проблеми місіонерства. https://youtu.be/PN6f9ZrPAJA Власний погляд – GENISSH Підтримка проєкт: Приват або Моно

«Олександре, у тебе неабиякий хист до пера. Ти маєш писати», — так відповів редактор однієї газети на мою першу статтю десять років тому. Кілька слів — а вони окрилили. Згодом інший чоловік узяв мене у свою команду й довірив працю в одному з найбільших українських об'єднань. Свою першу книгу я написав у двадцять чотири. Не тому, що був здібним, — а тому, що поруч були люди, які повірили, довірили і мало не щодня підтримували. Завдяки таким людям я відбувся. Певно, у житті кожного є такі люди. Хтось повірив. Хтось запросив. Хтось підказав, дав ресурси, вклав частку себе. А хтось — приніс біль, і його слід теж лишився. Я часто з острахом думаю: а якби ці люди не увійшли в моє життя тоді на ті короткі дні — чи був би я тим, ким є? Чи зробив би те, що належало зробити? Ці думки носив в серці роками. Любив на цю тему поезію. В одній із відомих пісень співається про те, як важливо пройти по чиємусь житті, лишивши легкі сліди. Анна Герман співала про вміння доторкнутися серцем. Євтушенко написав, що доля кожної людини — як історія окремої планети, і в кожного є свій таємний, нікому не відомий світ. Тепер все це нарешті лягло на аркуш. Майже в кожному слові — моє власне життя. Бо це я когось словами згасив. Ненароком згубив. Без вини засудив. Чиюсь надію розбив… Імена деяких людей, що колись були поруч, час уже стер із пам'яті. А дехто відійшов у вічність — і вже нічого не виправити. Щодня бачу, як тирани і недобрі люди лишають за собою попіл цілих міст і свої чорні сліди. Водночас бачу безліч доль, які, мов сад, чекають свого часу цвітіння — чекають людей, які увійдуть в їхнє життя, принісши весну; у них є мрії, які чекають на здійснення. Кожна людина для мене — незвіданий світ: там і болі, і радості, і заховані мрії. Нам дано право на мить торкнутися чужої долі. Питання лише одне: що ми там лишимо — сад чи попіл? Так народилася ця пісня. Ділюся нею з вами. Буду радий кожному відгуку, а найбільша вдячність — якщо перейдете за посиланням на YouTube і залишите щирий коментар. В людині — незвіданий світ: і болю, і радості слід, і мрії, що рвуться в політ, і сад, що чекає на цвіт. Дано нам на мить увійти в чиїсь потаємні світи. Чи зможеш когось там спасти, чи мимо байдуже пройти? [Приспів] Лишай за собою сади, не попіл, не чорні сліди. Крізь сльози до світла веди, любов'ю серця пробуди. Кого я словами згасив, кого ненароком згубив, кого без вини засудив, чию я надію розбив… Вмирають не люди — світи, ні сліз, ні тепла не внести. Спіши ж, поки поруч, спасти, зігріти, простити, знайти. [Міст] О Боже, навчи нас любить, чужим, як своїм, дорожить, словами не ранить — зцілить, і згасле в серцях запалить — Все тлінне колись відцвіте, і час імена замете, лиш сіяне в серці зросте — любов і крізь смерть проросте. https://youtu.be/kX4R1zd2NWo

​​Пропонуємо вашій увазі електронний варіант газети «За віру Євангельську» за червень 2026-го року. У цьому випуску читайте: – Новини УЦХВЄ Рівненщини; – Де був Бог, коли мені було погано?; – Бог може (Олександр КОТОК); – Кому Ісус скаже: "Я ніколи не знав вас"?; – П'ять помилкових очікувань від чоловіка і дружини (Марк МЕРРІЛ); – Все є. А всередині — порожньо; – Ви – храм Божий (Олександр ГЕНІШ); – Сексуалізація дітей в українських школах під грифом МОН України (Олена ЛИНДІНА); – Бабусю, я вживаю наркотики (свідчення Михайло Мухар); – Як я прийшов до віруючих за салом (свідчення); – Боятися чи не боятися (Олександр ГЕНІШ); – Прийдешні суди: для одних — нагорода, для інших — розплата; – Дитяча сторінка; – Тексти із Біблії; – Вірші, розповіді, притчі, цікаві факти та замітки; https://genissh.blogspot.com/2026/07/04-286-2026.html Власний погляд – GENISSH Пожертвувати на газету: Приват або Моно

Маю декілька віршів про небо. Ось перший із них, покладений на мелодію. Він сла́ву поки́нув Свою́, зійшо́в у недо́лю мою́. Він зо́рі створи́в і моря́ — а світ не помі́тив Царя́. Ішо́в Він доро́гою мук, не цвя́хи трима́ли тих рук — трима́ла любо́в лиш одна́, що ви́пила ча́шу до дна́. Приспів: Поки́нуло Не́бо свій дім, щоб бу́ти наві́ки твої́м. Спусти́лось у мо́рок і дим, щоб ти став наза́вжди живи́м. А ти — чи поки́неш свій дім, щоб не́бо назва́ти свої́м? Що зна́чить поки́нути дім? — Мину́ле лиши́ти у нім і ви́йти на го́лос Творця́, не зна́ючи меж і кінця́. Не бі́йся згуби́ти своє́, бо Бог у стокра́т віддає́: твій дім на землі́ — на роки́, а дім у Христі́ — на віки́. https://youtu.be/t4YWi_vVoBk Власний погляд – GENISSH Підтримка проєкт: Приват або Моно

​Попередній вірш, покладений на музику, за два тижні набрав вже 200 тис. переглядів і безліч вдячних коментарів. Тому ділюся знову новинкою. Від вас чекатиму переходу за посиланням в ютуб і коментар🤗 Не випадкові зустрічі і люди — це Небо пише нам листи усюди. Не розірви, не залиши в мовчанні — а раптом наші зустрічі — останні. Одне необережне, гостре слово — і рана в серці з'явиться раптово. Не бачим скарбу, поки він із нами, а втративши — все каємось роками. [Приспів] Не проминай — спинися при дорозі, будь вірним другом у чужій тривозі. Люби, прощай і сій добро сьогодні, рятуй людей з життєвої безодні. Думками, словом, вчинками щоднини торка́ємося кожної людини. Ми пишемо невидимі послання, в чужих серцях — без права на стирання. Життя — лиш мить, дорога до порога, а далі — вічність, далі — світло Бога. Підстав плече тому, хто знемагає, і доведи туди, де Бог чекає. Бо люди — це дарунки із небес, посланці миру, світла і чудес. Люби сьогодні, поки б'ється кров, бо вічна лиш надія і любов. О, повернути б нам отих людей, яких так бракне в тиші всіх ночей. Сказати їм слова, що не змогли, та в вічність вже дороги пролягли. Обняти б їх і мовити: «люблю», та зустріч нашу Бог сховав в раю́. Не проминай, не проминай людину — зігрій її хоч на одну хвилину. Спіши любити, ніжно пригорнути — бо завтра, може, вже когось не бути. https://youtu.be/3JyXZ3LUSm0

У цьому випуску програми «Розмова з служителем» спілкуємося з Олександром Славінським — пастором церкви м. Костопіль, колишнім молодіжним керівником та відповідальним за сімейне служіння. Говоримо про дитинство в сім’ї служителя, шлях до пасторського служіння, сучасну християнську молодь, розвиток церкви, особистий євангелізм, стосунки між поколіннями, виклики сімейного служіння, вибір супутника життя, шанування батьків і головне відкриття останніх років. — Як виростати в сім'ї служителя та знайти власний шлях до Бога — Чому важливо бути вірним у малому та які виклики чекають на сучасну християнську молодь — Якої стратегії розвитку церкви дотримується пастор і як відрізнити Божу ідею від власної — Як знаходити спільну мову між поколіннями в церкві — Секрети вибору супутника життя: шукати "того єдиного" чи обирати з розумом? — Як правильно шанувати батьків у дитинстві та в дорослому віці https://youtu.be/ApIscoO_a1g Власний погляд – GENISSH Підтримка проєкт: Приват або Моно

Трішки таланту помножено на можливості сучасних технологій і маємо такий результат. Слова власні. Достатньо багато часу зайняло створення цього відео, пісні. Але сподіваюся, що для багатьох вона відгукнеться з їхніми думками і переживаннями. Так швидко прожив, Так мало зробив, Так мало любив. Дитинство — як мить, А юність летить, У скронях болить. Приспів Де мої заслуги, Де моє ім'я, Де мої молитви? Тиша лиш німа. Де та світла мрія, до якої йшов? Де моя надія, Де моя любов? В гріху, без пуття, В екранах — життя, Чуже лиш буття. Приспів Не мої заслуги, Не моє ім'я, Не мої молитви — Кров Христа спасла. Жертва на Голгофі, Сина чиста кров — Ось моя надія, Ось моя любов. Що на вівтар кладу, Що Богу скажу, Як душу спасу? Не я заслужив — То Він заплатив, Сам кров'ю омив. Тепер лиш Тобі — Дні мої земні, Серце і пісні. https://youtu.be/D-Qc81An6bQ

​​Пропонуємо вашій увазі електронний варіант газети «За віру Євангельську» за квітень-травень 2026-го року. У цьому випуску читайте: – Новини УЦХВЄ Рівненщини; – Бог хоче бути серед нас; – Чи знаєш ти, хто такий Дух Святий?; – Отець, Син і Дух — одна любов, три особи; – Суть П’ятидесятниці (Олег КАРПЮК); – Про голос, якого не можна заглушити — і про повернення, якого чекає Бог (Олександр КОТОК); – Уроки із книги Естер (Олександр ГЕНІШ); – «Він не лежить в труні, а є з нами сьогодні» — свідчення родини Славинських про явну Божу милість; – Надійся на Господа, і Він здійснить бажання серця твого (свідчення Романа Рокицького); – Бог стер моє минуле і дав нове життя» (Свідчення Валерія Яковенка); – І від кого вони вчаться лаятися? (Олег БЛОЩУК); – Трапеза на очах ворогів (Олександр ГЕНІШ); – Дух Святий у моєму житті. Як не загасити Його голосу?; – Дитяча сторінка; – Тексти із Біблії; – Вірші, розповіді, притчі, цікаві факти та замітки; https://genissh.blogspot.com/2026/05/03-285-2026.html

Свідоцтвами із життя ділиться старший пресвітер церков Радивилівщини Роман Демук. Також відповідає на питання: – Чи є в Бога «любимчики»? – Чи є майбутнє церков в сільських місцевостях? – Що сьогодні має робити церква? – Як навчитися чути голос Божий у час інформаційного шуму? Як знайти Божу правду? – Як подолати сумніви та образи? – Що таке «жива віра» сьогодні? https://youtu.be/3xu31Y0KjGY?si=Ln6FubHrfspa02MT Власний погляд – GENISSH Підтримка проєкт: Приват або Моно

Спливає час, Мов тінь від нас. А Бог — наш шлях В усіх віках. Життя — мов мить, Що геть летить. А Бог стоїть, Як вічна нить. Шукаю світ, Шукаю слід. А Бог — в тиші, Живе в душі. Минають дні, Як сни земні. Та Божа міць Сяга зірниць. Що є наш шлях? Лиш порох, прах? Чи Божий дар Крізь морок хмар? Бог не мовчав — Себе нам дав: Прийшов Христос — Спасіння ось! Хрест на горі, Любов в крові. Воскрес Господь — Безсмертна плоть! Лине знов клич, Лине крізь ніч. Господь до нас Спішить весь час. Не зволікай, Любов шукай. Це Божий шлях — Покинь свій страх. Приспів: А ти шукав? А ти питав? Чи кликав ти Його прийти? Христа шукав? Життя прийняв? Чи хочеш ти Себе спасти? Олександр ГЕНІШ https://youtu.be/BEGZjfwFjJQ Власний погляд – GENISSH Підтримка каналу: Приват або Моно

Сьогодні ми часто чуємо критику в бік батьків – про їхні помилки, неправильне виховання, висміювання якихось традицій. Тому ця моя нова пісня про те, що Бог дарував нам найкращих батьків. Батьки дали нам усе, що могли. Ми по-справжньому збагнемо ціну батьківства лише тоді, коли самі пройдемо цей шлях. Не чекайте особливої нагоди, щоб сказати їм теплі слова, бо саме на їхній любові тримається наше майбутнє. Згадаю той дім, де лунали пісні, Де мати співала тихенько мені. Де батько обіймом міцним зустрічав, Своєю любов'ю мене зігрівав. Приспів: Це Бог дарував нам найкращих батьків, Любіть їх шануйте до сивих років. Бо шлях нам у світі вказали вони, Молитви й здоров'я лишили свої. Літа промайнули, ми вже не малі, Самі прокладаєм стежки на землі. Та хоч би у небо знялись, чи у даль — Несе нас любов їх крізь радість і жаль. Допоки ще можем — ловімо цю мить, Промовимо те, що нам серце велить. Бо час пролетить, мов ріка навесні, Несказане слово болить уві сні. Коли нам Господь подарує дітей, Збагнемо ціну ми безсонних ночей. Засіяне вами в нас сходить, цвіте, І пам'ять про вас з нами вічно живе. https://youtu.be/KRDXsFkWxHU

Про служіння капелана у війську, Духовному центрі та шпиталях, безпечне середовище для військових говоримо із відповідальним за капеланське служіння в Рівненській області Сергієм Кібукевичем. https://youtu.be/Nv-yjoEEu4g Власний погляд – GENISSH Підтримати проєкт: Приват або Моно

​​Пропонуємо вашій увазі електронний варіант газети «За віру Євангельську» за лютий-березень 2026-го року (пасхальна тематика). У цьому випуску читайте: – Новини УЦХВЄ Рівненщини; – Історичні докази Воскресіння; – Справжнє значення Пасхи; – Що говорить Біблія про кінець світу; – Світ стає багатшим, а молодь - нещасною. Чому так відбувається?; – Сенс страждань крізь призму Голгофи (Олександр КОТОК); – Великдень у палаті №4 (оповідання); – Камінь, що закриває серця; – Збережи свій розум (Олександр ГЕНІШ); – Йосип із Ариматеї (Олександр ГЕНІШ); – Дитяча сторінка; – Тексти із Біблії; – Вірші, розповіді, притчі, цікаві факти та замітки; https://genissh.blogspot.com/2026/04/02-284-2026.html Власний погляд – GENISSH Пожертвувати на газету: Приват або Моно

Я завжди вболівав за п'ятидесятництво, зокрема, про його надприродну сторону. Радів за такі молитовні з'їздні зібрання, як в Збужі та інших місцях (хоч не обходилося і без критики з мого боку). І мені було надто боляче, коли через певні обставини все це раптом почалося рушитися. Як я писав в нещодавньому дописі, західна Україна була особливим місцем для Божих дій і проявів, і на неї дивилися з надію наші брати та сестри з усього світу. І навіть той факт, що декілька днів назад мені зателефонував чоловік з Європи з проханням підказати, куди можна йому приїхати на молитву зі своєю потребою, щоб Бог явив чудо; запитання «з ким можна помолитися за духовне хрещення» додали мені суму. Бо я не знав що порадити... Втрачаємо ми силу... Але Бог не змінився. Він і сьогодні готовий спасати і являти дари. І в останні дні, вірю, Бог ще більше буде являти Своєї слави. Про це написав вірш, придумав мелодію. Декілька днів попрацював з сучасними інструментами, щоб цей задум втілити в життя. Запрошую до перегляду. https://youtu.be/pGiS_HlNawc Власний погляд – GENISSH Підтримати канал: Приват або Моно

БОГ ЗНАЄ, ЩО РОБИТЬ В ЖИТТІ Колись я блукав у пустелі життя, Не знав, де знайти мені шлях вороття. Та Бог простягнув Свою руку мені, І сяйво з'явилось у темному дні. Бог знає, що робить в житті, Він поряд іде на земному путі. Бажає відкрити мені небеса, Де вічне життя і уся повнота. Тепер не один я на шляху земнім, Господь мій веде мене словом Своїм. Він знає всі болі, всі страхи мої, Й дарує надію у кожному дні. А як прийде мій останній вже час, Не буде ні смутку, ні страху між нас. Побачу я славу Господню ясну, І вічно співатиму пісню нову. Автор Олександр ГЕНІШ (слова покладені на музику 08.04.2026)

Буквально позавчора телефонує мені якийсь чоловік із Європи з ціллю дізнатися номер Березюка з Рівненщини (відомий серед п'ятидесятників брат, через якого відбуваються зцілення, чудеса, відкриття, пророцтва). Я кажу, що номер можу дати, але брат Дмитро вже надто похилого віку, кажуть, що вже не приймає людей. Та й Березюк давно вже не той, яким був колись, або яким його уявляють. Цей чоловік запитує, а до кого ж можна приїхати зі своєю потребою? Згадує про Куркаєва з Білорусі, який вже відійшов у вічність – через якого теж діяли дари. Я теж згадав за Григорія Філімончука (Гриць Хопнівський), який також давно вже не з нами. А серед живих так і не зміг назвати нікого, через кого дійсно могутньо діє Бог... Впродовж тієї ж години телефонує мені керівник молоді і запитує, може знаю я когось із служителів, які моляться за духовне хрещення. І тут теж я не зміг нікого порадити... Один, хто активно це робив, після гучного скандалу вже ніколи не зможе цього робити знову; інший – хоч і навчав, викладав, практикував – тепер призупинив діяльність. І тут чітко вкотре мені побачилася сучасна картина п'ятидесятницького руху. Сумна картина. На Україну, зокрема, на Рівненщину та Волинь, постійно дивилися як на духовну житницю. Про те, як тут розвивався п'ятидесятницький рух і як діяв Бог писалися книги. Ця земля завжди була особливою в Божих планах. Та тепер п'ятидесятництво вже не те. В чомусь краще, змістовніше, поміркованіше, відкритіше, демократичніше. Та точно не в силі і дарах. Я й сам знаю, що Бог продовжує і зцілювати, і хрестити Духом (сам був свідком як в місцевій церкві без особливих гостей десятки людей отримали хрещення), і говорити та відкривати свої істини та таємниці. Але все це настільки бідно, рідко, слабо… А було колись так: прийшли, поклали руки – і зійшов Дух Святий, і хворий піднявся, і задуми сатанинські відкрилися. Не стану зараз шукати причини. В першу чергу причина в кожному з нас. Та запам'ятайте: якщо у вас виникне критична потреба, скоріш за все, вам допоможе лише власна віра, власний духовний досвід, власні стосунки з Богом. В такий час ми живемо, і про такий час попереджав колись Господь. Власний погляд – GENISSH Підтримати канал: Приват або Моно

З 2014 року фіксую усі пророцтва, які доводиться чути особисто. П'ять років тому започаткував рубрику на своєму блозі, в якій здійснюю огляд різноманітних пророцтв, що звучать в наш час по церквах, щоб мати розуміння того, що відбувається нині у сфері пророчих дарів та відкриттів. В інтерв'ю для «Голос надії» розповів звідки з'явилася ідея, якими критеріями керуюсь при виборі та аналізі пророцтв, а також про основні свої спостереження та висновки. А ви – згідні з цими спостереженнями? Про що на вашу думку звіщає Бог сьогодні? Читайте тут: https://genissh.blogspot.com/2026/03/blog-post.html Оригінал тут: https://voice.org.ua/menyu/publ%D1%96kacz%D1%96%D1%97/%D1%96ntervyu/oleksandr-gen%D1%96sh-%C2%ABmoya-meta-%E2%80%94-pokazati,-shho-v-nash-chas-%D1%94-%D1%96stinn%D1%96-dari,-%D1%96-zasteregti-v%D1%96d-lzheprorocztv%C2%BB.html Власний погляд – GENISSH Підтримати проєкт: Приват або Моно