Спонукальний інцидент

Пряма трансляція з площі Франка у Києві. Люди прямо зараз співають гімн України. А ви помічали, що коли співають гімн, він завжди звучить гарно, неважливо, хто там як уміє співати? Завжди гарно, завжди так, як треба

Чесно, не можу постити нічо про книжки. Не того, шо я така вся правильна, а бо відчуття зараз, як на початку повномасштабки, відбувається щось настільки важливе, що неможливо винирнути з новин у щось інше, шкірою відчуваєш, що вирішується наше майбутнє Дуже переживаю за все і всіх, за країну, за долю тих військових, які висловилися, знову вони ризикують найбільше серед нас усіх. Нехай у нас все вийде Ви самі як?

Захоплююся всіма, хто вийшов на протест у своєму місті, це фантастика! Я зараз не в Києві, але не вилажу з новин. Скільки ж людей вже зібралося на площі Франка, просто немає слів, щоб все описати 💔 А хто не мав змоги вийти — підтримку можна висловити й донатом. Моя полетить сьогодні на дрони. Важливо не лишатися осторонь

Сьогодні книжки не читаємо, сьогодні виражаємо волю та слухаємо брифінг Федорова, за можливості в перервах трохи працюємо

Таку дізмораль запустити ще треба було постаратися

👆 Друзі, там сума на допоміжній банці зібрана (30к) але якщо подивитеся вгору, то загальна мета 176тис грн, тому будь-яка допомога важлива та потрібна ❤️ upd: Суму на банці підняли до 50к! Ще маємо куди прагнути)) Я, як завжди, приєдналася теж, збори, у яких сама не впевнена, я не поширюю

Більшість тут знає, а хто не знає, то розкажу: мій чоловік не тільки найбільший мій фанат, а й військовий уже як кілька років, і зараз йому для робочих потреб потрібна машина. Я вирішила йому допомогти, тож відкрила допоміжну банку, на яку заохочую і вас задонатити❤️‍🩹 Банка тут https://send.monobank.ua/jar/6HjnpcmCRW а як збереться, покажу вам референси до моєї книжки і мооооже, навіть готову обкладинку 👀 Для привернення уваги фото-ілюстрація мене в очікуванні ваших донатів😌

Закінчується гроза — і з хат біжать дихати містом інтроверти Ніде нікого немааааааааа, тільки ви і я

Я тіки шо поняла, що слово «мімоза» для мене описує еру двотисячних. От саме як воно звучить, які кольори в уяві викликає, які картинки, як звучать приголосні один за одним. Раціонального тут нічого нема. Але є присмак фільмів по айсітіві, застіль зі сріблястим дощиком, друкованих фото в оранжевому пакеті кодак і мелодії, під яку випадають кульки в лото забаві Кажу «мімоза» — і я вже тілом десь там 📀

Учора дочитала «Ельфа і орка» Катерини Корнієнко (це бета-рідинг, тож поки що цю книжку ніде не знайдете), а потім ще навіть трохи перечитала, бо так швидко відпускати їх усіх не хотілося Може, це шок, але найбільше мені сподобалася битва наприкінці, я дихати забувала! Так хотіла, щоб все вдалося 🤞 Весь клан орків став мені такий рідний, що я бажаю їм всілякого щастячка і лише. Та й світобудова в стилі ukrainian supremacy лягала мені на душу прекрасно, я щиро кайфувала від усіх детальок! Ідеальний мікс нашого і чужого, свіжо-авторського та конвенційно-знайомого. Словом, дуже хороша книжка має зʼявитися у нас)) Дам вам знати, як буде передзамовлення А от Лем (ельф) бісити так і не перестав)) Мені вже цікаво, чи я буду у меншості щодо нього, бо я трошки посайберстокерила і бачу, що все-таки Лема люблять. Розуміють і прощають, а я шось зовсім ніт, я в цьому плані твереза крижана душа)) Уже бачу, як би офігенно на цю тему на книжковому клубі зарубатися було 😂

До речі, рухатися до цілей стало легше тоді, коли я перестала їх ставити 😂 Тут унизу пише 100 тренувань, але я про це майже не думаю, хіба уявляю, як колись це зі мною таки станеться. Найбільше мною рухає цікавість. А що буде за місяць чи два? А коли почне вдаватися ота вправа? А я правда стану сильніша? А болгарські випади придумав сам сатана?

Відмічаю свої тренування в залі на отакій штуці, сестра подарувала 🪄 Згадала свої славетні роки збирання штампіків в аромакаві)))

One second later 😅 Ельф і орк з "Ельфа і орка" одне на одного заслуговують, що я можу сказати)) Мені хочеться кожного тріснути раз по лобі, але Лема трошки сильніше 👉👈 Знаєте, я думаю, вони обоє виправили б значну частину своїх проблем, якби вчасно завели карточку в бібліотеці клану й начиталися Лізи Клейпас, just one woman’s opinion

Я вам казала раніше, що після Корморана Страйка в мене почався запій українськими авторками, але не казала, що я буду бетарідити новенький сяючий рукопис Катерини Корнієнко (у неї є прекрасний тг канал). Хто не чув, це «Ельф і орк». Так, напевно, кажуть всі бетарідери, бо стосунки з текстом завʼязуються особливііііі, але який же він хорошиййййй! Ще важче повірити в те, що його Катерина написала за три місяці ☠️☠️☠️ I could never Я спочатку думала, що для мене це буде тяжка праця, бо я такого ніколи не робила для завершеного твору, але по факту страшно зізнатися, наскільки я веселюся))) А ще буквально говорю з героями та з текстом, а не з авторкою, і це ТАК занурюєєєєє!! Звісно, де-не-де виникають питання чи герої мене трохи дратують (ЛЕМ!!!), але все ж така роль приємна: бути дзеркалом, щедро ділитися відчуттями і робити це без цензури. Авторка пустила мене у своє дітище, а я її — до своєї голови. Оце б перечитати так якийсь улюблений текст. І записувати все-все, що виникає в процесі. Треба десь під настрій так упоротися 🎀

Спочатку обіцяю собі бути розкішним грибом, а потім думаю, що мене-гриба не приймуть навіть у моєму куточку інтернету Виженуть, ніби тут заправляю не я Ну не дивно, що в тебе криза із блогом, Юля. А ти не пробувала думати в момент постингу тільки про те, що ти дійсно хотіла б сказати? Ти ж нікого не зобовʼязана вдовольняти. Ти просто є

Це вперше в мене розгубилися всі слова й немає чим особливо поділитися після перерви. Життя нахабно випхало мене з інтернетів, довелося йти і жити його офлайн. Багато роботи, дуже багато роботи — здавали величезний шматок проєкту за 9 місяців — а ще ж тепер я вся дуже хелсі-шмелсі та ходжу в тренажерний зал. А це значить, що два дні на тиждень я забуваю своє імʼя. Словом, по мірках блогів я невдаха, але в житті все наче і нічо))) Чомусь наприкінці всіх цих днів у мене не лишалося слів навіть для себе, не те що для того, щоб написати їх тут. Я навіть кручу постійно думку, що а може не треба мені тримати цей куточок в інтернеті, якщо він у першу чергу підпорядковується моєму життю, а не життя — слугує йому. Чомусь здається, що в мене є величезне зобовʼязання перед вами — приходити і бути тут. А потім вдається згадати, що всі тут швартуються добровільно))) Якась у мене криза із блогом. Все частіше питаю себе, для чого я тут і як, і що. Все частіше приходжу до думки, що я тут ні задля чого. В тому сенсі, що блог не слугує жодній очевидній меті аля реклама чи щось таке. І що я просто хочу бути як гриб, який вилазить на поверхню тільки тоді, коли йому є що цьому світові показати. Тільки ж де набратися сил, аби дивитися на полунички, дерева, птахів, і не забувати, що я — гриб

Я за вами дуже скучила Привіт ❤️

Я дуже далека від Девіда Гокні, але натрапила на кілька фраз у дописі про нього, і наче блискавкою вдарило Мистецтво — це про те, щоб ділитися. От я так само це бачу. Ніколи не бачила у мистецтві високу мету чи жагу стати відомою, але точно кожного разу творчість перла тоді, коли щось помічала і не могла не ділитися. Особливо переживаннями. Ну скільки ж кайфу у тому, щоб відтворити певний задуманий стан, який по той бік хтось зможе одягнути та себе та трішки в ньому побути 🪄 І я знаю, що вдалося, коли текст переносить мене у цей стан саму, а ще краще — роки і роки потому, як написала. А друга річ, яка так відгукнулась — про сприйняття світу. Про вміння побачити захопливе там, де панує буденність. Коли я «бачу» щось у буденності, насправді я нічого не бачу, але в грудях зароджується крихітний зойк, а потім тисне, буквально тисне у грудях площею з гривневу монету, ніби місця для цих переживань раптом стало замало. І це стається від чогось простого. Особливої нотки в повітрі, коли вибігаю з підʼїзду; плям від суниці на пальцях; як лопотить дощ об похиле вікно під самісіньким дахом. Відтак повертаємося до пункту один — цим відразу хочеться поділитись :) Але не в лоб. Деколи заради однісінького відчуття можна і цілу книгу написати. У мене ще не вдалося, але я там, сподіваюся, буду 🤞 Усього дві прості риси, і як гарно вони замикаються в коло. Оригінальний допис ось тут