Йован Паблік

— Як ти ставишся до FWB? — Це що за метрика?

Чим більше в людини порожнечі в очах, тим вища ймовірність, що скоро вона купить САП.

У житті дуже заважають звички та інтереси багатшої людини, ніж ти є.

До мене грудьми притискалась жінка. Через годину вона взяла з мене 10 000 гривень. З плюсів — у мене тепер немає карієсу.

— Все було смачно? Вам сподобалось? — Не смачно, все сподобалось.

Тільки уявіть: ви проживаєте все життя з однією людиною, ділите з нею горе і радості, працюєте над стосунками і робите одне одного щодня трішки кращими. Ну й маячня.

Сонечко, стосунки не вимірюються правотою.

Раніше ми робили хуйню за тиждень, але після впровадження ШІ почали робити втричі більше хуйні лише за день.

Все, що ви скажете, буде загнано в ChatGPT і використано проти вас.

Роби все, що хочеш, але так, як я скажу, не так, інакше.

Якщо ти мене не розумієш — у тебе низький емоційний інтелект. Якщо я тебе не розумію — то давай говори словами через рот, бо вгадувати, що там коїться у твоїй світлій голові, у мене немає жодного бажання.

Хтось відправив колишню батькам.

Не вписувався він у концепцію, Але врятувала ситуація. У нього була алопеція, У неї — овуляція.

Я теж дуже радий перемозі з футболу, особливо сподобався удар по воротах.

Бігати марафони — це різновид селфхарму.

Будь із людиною в її найгірший період, і вона потім скаже, що ти тягнув її на дно.

— Я можу тобі довіряти? — Звісно. Я розповім лише тим, кому теж можу довіряти.

Психотерапевт попросив назвати 10 речей, які мені подобаються в собі. Я назвав три і непомітно вимкнув роутер з розетки.

В переписці: 🥰❤️🔥 В житті: 😐👍

Право на любов або синдром корисності Мені здається, одна з досить складних думок, яка може виникати у чоловіків, звучить так: «Якщо одного разу я припиню бути корисним, чи залишиться хтось поруч?» Є думка, що чоловіки втомлюються або ламаються від надмірного навантаження, відповідальності та стресу. Але що, коли причина криється в іншому? У припущенні, що їхня цінність може вимірюватись виключно їхньою функцією. Тобто, коли з'являється відчуття, ніби любов потрібно обов'язково заслужити, повагу — вибороти, а підтримку дають лише сильним. Є чоловіки, для яких навіть хвилинна слабкість здається надто ризикованою. Думаю, саме тому певна частина чоловіків намагається бути максимально зручними, надійними та відповідальними. Вони засновують компанії, забезпечують родини, вирішують проблеми й часом беруть на себе те, від чого інші відмовляються. При цьому є ймовірність, що з віком деякі з них усе рідше чують щире запитання: «Як ти насправді?» Натомість частіше може лунати щось на кшталт: «Що робив сьогодні?» Існує припущення, що у соціумі подекуди звикли сприймати чоловіка через призму його функціоналу, часом забуваючи про його внутрішній світ як людини. У цьому, можливо, і полягає певний парадокс. Не виключено, що чоловік може боятись не стільки втоми, болю чи невдачі, скільки відповіді на запитання: «Якщо прибрати все, що я роблю для інших, чи захоче хтось залишитися поруч?» Не поруч із моїм доходом, надійністю чи статусом. Не поруч зі здатністю всіх рятувати. А просто зі мною. Тому, можливо, розмови про ментальне здоров'я чоловіків — це не лише про них самих. Це, мабуть, загалом про наші стосунки та про здатність любити. Про те, чи вміємо ми іноді розгледіти особистість задовго до того, як оцінимо її корисність. Є думка, що найважча бідність — це не відсутність фінансів. Справжньою скрутою може стати усталене відчуття, ніби своє право на любов і прийняття потрібно щодня оплачувати власною ефективністю.