kinotron | Олексій Радинський

16-го серпня о 19:00 дивимось документальний фільм "Ріфеншталь" Андреса Фаєля в кіноклубі "Жива пам'ять". Це не лише біографія сумнозвісної гітлерівської пропагандистки, а й історія про те, що Німеччина так і не спромоглася покарати чимало своїх нацистських злочинців. (Ця історія також проллє трохи світла на актуальне зараз питання, чому на Заході тепло приймають колишніх путінських пропагандистів, котрі зробили вигляд, що визнали свою провину - або навіть вигляду не зробили) 16 серпня 2026, 19:00 Виставковий центр «Жива пам'ять», вул. Юрія Іллєнка, 46А Вхід вільний за реєстрацією

Важливий текст Юстини Кравчук про Давида Чичкана

Рік від загибелі Давида Чичкана. Неймовірно важко без нього. Тепер у важких життєвих ситуаціях, при складному виборі, я не можу звернутися до нього за порадою чи поглядом зі сторони. Тепер він - моральний (політичний) імператив. Роби так, як у твоєму розумінні, вчинив би Давид. Для мене особисто, крім іншого, відсутність Давида поряд ознаменувала минувшість юності, проведеної у панку, відстоюванні справедливості та глибоких системних потугах до кращого і справедливішого світу. Я дуже вдячний посестрам і побратимам, які стали до лав, відгукнувшись на останній заклик Давида. Ми ведемо праведну, справедливу боротьбу проти фашизму, за поступ і можливість іншого світу. Образи наших мучеників і мучениць додають моральних сил і напувають розрадою. На фото «Передсмертний тріп», 2012, фото з архіву Костянтина Дорошенка

10 серпня виповниться рік з того дня, як Давид Чичкан загинув на війні з російськими нацистами. Завдяки заклику "Колективів Солідарності" ділитися спогадами про Давида я знайшов у себе це відео зі зйомок "Зсува" (до фільму тоді, на жаль, увійшла лише хвилина матеріалу). На цьому відео Давид розклеює свої стікери, коментує власні політичні погляди, та просто живе. Поширюйте свої спогади про Давида та його твори

Наступного дня, 8 серпня, простір вперше запрацює як кінозал. Ми покажемо фільм «Rave On» – німецьку імпресивну музичну драму. Щоб передати справжню атмосферу клубної ночі, режисери вперше отримали дозвіл на зйомку в знаковому берлінському клубі RSO.Berlin і фільмували на реальних вечірках.

Завтра в кіноклубі «Жива пам'ять» дивимось добірку сучасних ромських короткометражок Amaro Kino. У програмі: "П’ятнадцять хвилин" Режисер Сеяд Адемай Німеччина, 2022, 13' "Зла пташка" Режисер Джей Лілівайт Велика Британія, 2025, 12' "Подарунок" Режисерка Лара Ізагірре Ґарізурієта Іспанія, 2025, 14' "Виставка" Режисер_ки Даша Райманова, Бела Вараді Угорщина, 23' 📅 2 серпня 2026, 19:00 📍 Виставковий центр «Жива пам'ять», вул. Юрія Іллєнка, 46А 🎟 Вхід вільний за реєстрацією

Дуже чекаю виходу книжки "Суспільство з кіноапаратом" про феномен українського радянського кінолюбительства, яку готують Олександр Маханець і Олександр Телюк за мотивами проекту в Центрі міської історії. В цьому інтерв'ю з авторами проекту озвучено дуже багато…

Дуже чекаю виходу книжки "Суспільство з кіноапаратом" про феномен українського радянського кінолюбительства, яку готують Олександр Маханець і Олександр Телюк за мотивами проекту в Центрі міської історії. В цьому інтерв'ю з авторами проекту озвучено дуже багато важливих речей: наприклад, дуже фукіанська теза про те, що кінолюбительство часто заохочувалося радянською владою для того, аби схильні до неформальної творчості громадяни самотужки продукували матеріали стеження за самими собою. Окрема подяка Сашку Телюку за згадку про нашу виставку "Кінотрон" у Центрі візуальної культури 2016-го року. Не знаю, чи справді це була перша в Україні виставка про кіно, як каже Телюк, але назву нашому колективу дала саме вона

Хороша новина для фан-клубу Раду Жуде. 24-го липня показуємо його документальну картину "Мертва нація" в кіноклубі виставкового центру "Жива пам'ять". У Раду Жуде, на жаль, не так багато документальних фільмів, та це - мій улюблений серед них. Він створений…

Хороша новина для фан-клубу Раду Жуде. 24-го липня показуємо його документальну картину "Мертва нація" в кіноклубі виставкового центру "Жива пам'ять". У Раду Жуде, на жаль, не так багато документальних фільмів, та це - мій улюблений серед них. Він створений в найцікавіший (наразі) період творчості Жуде, коли він протягом кількох років зробив деякі зі своїх найкращих фільмів: Aferim!, "Пошрамовані серця", власне "Мертва нація", та "Мені байдуже, якщо ми увійдемо до історії як варвари". Фільм "Мертва нація" змонтований із фотографій, знятих у румунській провінції протягом 1930-х років, незадовго до того як деякі з зображених на них людей загинуть від рук нацистів. Показ відбудеться у літньому кінотеатрі біля виставкового центру "Жива пам'ять". 📅 24 липня 2026, 19:00 📍 Виставковий центр «Жива пам'ять», вул. Юрія Іллєнка, 46А 🎟️ Вхід вільний за реєстрацією

Поговорили з Уляною Костенко про "Зсув" та багато інших речей. Давно не було нагоди детально згадати про події десятирічної давнини, які здавалося б давно канули в Лету. Тепер вони помалу повертаються до обігу завдяки уважним фестивальним програмерам, за що їм усім велика подяка

Перед переглядом Holofiction читаємо інтерв'ю Соні Вселюбської з режисером фільму Міхалом Косаковським

В головному конкурсі Локарно покажуть щось дуже цікаве: I Rarely Wake Up Dreaming, україно-німецький фільм про ґендерний перехід під час вторгнення. В конкурсі Cineasti del Presente - "Демони" Наталки Ворожбит В короткометражному конкурсі Pardi di Domani - "Ще один день у металевій коробці" Гліба Фельдмана

Вже в цю п'ятницю починаємо нову програму в кіноклубі виставкового центру "Жива пам'ять". До неї увійдуть найважливіші світові документальні фільми останніх років на теми архіву, пам'яті та забуття. Перший фільм програми - Holofiction (2025), один із найбільш монументальних монтажних фільмів в історії цього жанру. Режисер Міхал Косаковський зібрав фрагменти сотень ігрових фільмів про Голокост і змонтував із фільм-колаж, який розповідає історію трагедії шляхом нескінченного цитування. Картина ставить незручне питання про те, чим насправді є наша пам'ять і наскільки вона визначається масовою культурою. Світова прем'єра фільму пройшла на Венеційському кінофестивалі 2025-го року. Фільм буде показаний на нашому кіноклубному майданчику просто неба, в разі несприятливої погоди він буде перенесений до внутрішнього кінозалу. Показ відбудеться за сприяння Goethe-Institut. 📅 10 липня 2026, 19:00 📍 Виставковий центр «Жива пам'ять», вул. Юрія Іллєнка, 46А 🎟 Вхід вільний за реєстрацією

1-го липня Довженко-Центр покаже "Тлумачення сновидінь" Андрія Загданського - фільм, з якого почалося українське архівне кіно і який я не втомлюся рекламувати АПД Повідомляють, що це буде показ нової цифрової копії фільму, який раніше був доступний в ненайкращій якості - тож це абсолютний маст сі

Розумію, що нікого вже не проймеш новиною типу "в Києві виставили на продаж будівлю кінотеатру, який 8 років тому купили мародери Кличка і з тих пір тримали його порожнім". Але можна спробувати й так: "у Києві виставили на продаж будівлю Купецької Синагоги", що давно була б архітектурною пам'яткою в будь-якому місті, де місцеву владу не захопило кодло мародерів. Я, звісно, не покладаю великих надій на Мінкульт та інші державні установи. Але раз уже вони раптом почали так активно балакати про збереження хоча б тих пам'яток, які ще не розбомбили росіяни - то, може, зайнялися б цим ділом?

довженко-центр часто плутають із кіностудією довженка. настільки часто, що давно стало рутиною пояснювати людям у діректі, що ми не пов'язані. але є щонайменше два ще більш близькі за назвою двійники – центр довженка у львові, де дає концерти іво бобул, і довженко-центр в одесі, де... лікують від алкоголізму і наркоманії. а названий одеський центр на честь олександра довженка. так, теж. але не того. олександр романович довженко був наркологом-гіпнотизером (!!), який у 80-ті в феодосії своєю революційною гіпнометодою кодував людей від алкоголізму. ось він на відео виганяє демонів горівки у (псевдо)науково-популярному фільмі «дар» ([д.а.р. – довженко алєксандр романовіч] 1986) романа ширмана. але про це все вже писали раніше – я тільки хотів додати, що цей олександр довженко несподівано також має прямий стосунок до українського кіна. за мимохідною згадкою в «доповідній апостолові петру» юрія іллєнка серед клієнтів довженка-другого був видатний український режисер леонід осика! ніколи не недооцінюйте вплив олександра довженка на українське кіно...

27-го червня о 12:00 в кінотеатрі "Ліра" пройде показ короткометражних фільмів від KISFF у рамках фестивалю "Культ Києва". Я дуже радий бачити у цій програмі "Зсув" у компанії таких фільмів як "Київський торт" Микити Лиськова, "Прелюдія" Аліни Панасенко та особливо "Цвях" Філіпа Сотниченка. Завдяки цьому поєднанню я зрозумів, що "Цвях" і "Зсув" знімалися практично одночасно в різних куточках Подолу, і обидва фільми на різний спосіб мають справу з наслідками тих тектонічних змін, які Поділ зазнав у 1990-ті

Вже всі написали про новий проект Павла Острікова, та якось проігнорили ще одну чудову новину зі світу української ігровухи: у виданні Variety опубліковано деякі ексклюзивні подробиці про майбутній фільм Філіпа Сотниченка, і його прям дуже, дуже хочеться побачити. (Деякі з цих подробиць не пройшли базовий фактчекінг, та ми цього від американських медіа уже давно не чекаємо)

Вчора подивився «Явдоху Павлівну» (1966) Олександра Муратова, його самостійний повнометражний дебют на Одеській кіностудії. Було в мене якесь упередження до цього фільму, як продовження колгоспної теми «Нашого чесного хліба», тільки значно менш талановитого без дружини Кіри. «Явдоха Павлівна» ж виявилась, як на мене, етапною роботою українського кінематографу. Кіно виглядає (оператор Володимир Снєжко) і звучить (композитор Олег Каравайчук) дуже добре, але важливіша і цікавіша тут проблематика. Якщо не помиляюсь, це другий (про перший, який наразі втрачений, напишу згодом), і напевне останній в українському доперебудовному кіно ігровий фільм про культ особи. У 1960-ті в радянському кіно на короткий проміжок часу стало можливо доволі обережно говорити про репресії, реабілітацію, згадувати сам культ. В українському кіно такі розмови були значно складніше втілити, ніж у російському, через подвійну цензуру – республіканську і всесоюзну. Тому такий фільм був справжньою подією. Подією, яку неосталінізм прийдешнього застою прирікав на забуття і до якої перебудова у свою чергу не поверталась, адже це не було «полочноє» кіно. Саме імʼя Сталіна у «Явдосі Павлівні» не називають, проте його погруддя грізно супроводжує на екрані сумнозвісну «лисенківщину» – переслідування політично неправильних поглядів у галузі генетики зі своїм мінікультом академіка Трофима Лисенка. Зречення справи свого життя під тиском і погрозами, публічне присягання вождю, цькування і винесення вироків з трибун конференцій, доноси, страх, зіслання. Фактично все крім фізичної розправи у фільмі зображується чи проговорюється. Взагалі початок роботи над фільмом у 1965 році, лише після кількох місяців, як змістили Лисенка, і наступне забуття стрічки повинно бути (і буде) досліджене. Дивився на ютуб-каналі Одеської кіностудії. Цифрова копія, імовірніше за все за традицією ж Одеської кіностудії скачана з російських торрентів, була занадто темною. Тому сподіваюсь, що ДЦ колись дійде до нового скану. Невпевнений, що саме в українському варіанті і чи український варіант взагалі існує, бо фільм місцями двомовний. У будь-якому разі навіть у наявній версії «Явдоха Павлівна», як на мене, обовʼязкова до повернення в наш кіноканон. П. С. У Муратова у художніх спогадах «Розчахнута брама» є короткий фрагмент про створення фільму, що закінчується несподіваним рейджбейтом. Типу ось чого «Явдоху Павлівну» не показують зараз по українському ТБ, а крутять якийсь шлак типу «Діда лівого крайнього» Осики?