K.Кова пише…

https://t.me/shanaya_books/472

Остання знижка в передплаті і фінал! 📖 Книга: «За власною (не)згодою» ✍️ Автор: Олеся Тиха 🌐 Платформа: Букнет ___________________ — Дай краватку, — сказала. — Що дати? — не зрозумів він. — Свою краватку! Він повільно розв'язав свою найдорожчу, мабуть, у цьому місті краватку з його безцінної колекції. Простягнув мені, наче дохлу змію, і зацікавлено дивився, що буде. Я зібгала її і швидко витерла між ногами. Не дивлячись, передала слизьку краватку йому назад і пішла до дверей. Віктор голосно розсміявся. До біса. Я так і не спромоглася вивести його з себе. — Ненавиджу тебе! — кинула, обернувшись. — Знаю. Коли заходила в залу, в голові крутилась лише одна думка: «Ну... нічого... З ким не буває». https://booknet.ua/book/za-vlasnoyu-nezgodoyu-b451432

Акція 1+1=4 — ЗАВЕРШИЛАСЯ! Сподіваємося вам сподобалось, дякуємо що приймали участь 😍

🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹 — А якщо я трахну іншу? – злісно запитав він. — Фініта ля комедія. Кінець. — Оце в тебе значить «ніяких прав»? — Ніяких прав, – кивнула я. — Тільки правила. — Тобто я маю підписати якусь бумажку, щоб знову з тобою переспати? – запитав він, наче не міг повірити, що я це запропонувала. Я й сама до кінця не вірила, що зробила це. Це було зовсім на мене не схоже. Раніше я й уявити не могла себе в ролі ініціаторки подібних домовленостей. Але, здається, я просто втомилася бути правильною та зручною для всіх довкола, крім себе самої. Я просто кивнула, не зводячи з нього погляду. Він кілька секунд мовчки свердлив мене очима, а потім криво всміхнувся: — Добре. Якщо ти думала, що налякаєш мене цим, то дуже помилялася. — Навіть не думала, – спокійно відповіла я. — Просто так буде краще для нас обох. — Як же я, блять, обожнюю ці фрази... – прошипів Святослав, похитавши головою. Новий розділ буде опівночі💋

Ну поїхали🎁 P.S. не зволікайте, місць не так багато🤫

Завершена!!! 🤩🤩🤩❗️🤩 ДОЗВОЛЬ СОБІ ПОДВІЙНУ ПОРЦІЮ СПОКУСИ! 🔤апрошуємо Вас взяти участь в унікальній акції від двох авторів. Акція діє 13 серпня до опівночі. 1️⃣😀1️⃣🟰4️⃣ ❗️Важливо❗️ ПРАВИЛА АКЦІЇ: обовʼязково надіслати в особисті повідомлення Ксенії Кові або Олексі Мун скріншоти про купівлю двох книг. 🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩 🤩🤩🤩🤩🤩🤩— https://booknet.ua/book/vsuperech-kohati-b429282 🤩🤩🤩— https://booknet.ua/book/fol-dv-smuzhki-vd-kaptana-b456734 На скріншоті має бути дата 13 серпня. Тоді автор запропонує вам промокоди на книги Олекси Мун або Аманди Рід. 🔤ниги, на які ви можете отримати промокоди: 🌺 «Ми поділимо її» 🌺 «Кайдани бажання» 🌺«Донька мого друга» Для звʼязку: Ксенія Кова - @kseniikseniia Олекса Мун - @Olesya_b94

🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤 🔤 🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤 🤩 сцена з майбутнього розділу.

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩 В 00:00 буде одразу два розділи💋 — І це теж, – легко хмикнула Мирослава. — У психології це описується як емоційне ув'язнення, ізоляція, жорсткий контроль, покарання та повна відсутність свободи волі. Вам сподобається. Особливо тим, хто досі не зрозумів різниці між жартом і публічним приниженням людини. Я дивився на неї, і мені здавалося, що я ще сильніше божеволію. Вона була такою владною, серйозною і… сексуальною. Кожне її слово, кожен спокійний погляд з-під довгих вій розпалювали в мені дикий інстинкт. Руки в кишенях джинсів стиснулися в кулаки так, що нігті впилися в долоні. Мене аж тіпало від бажання просто зараз грубо перекинути це тендітне тіло через плече і винести з кабінету. Зачинитися десь і трахати її, поки вона просто не зможе ходити. «Зосередься, – наказав я собі. — Просто постій тут спокійно ще п’ять хвилин і не думай про те, як вона буде стогнати під тобою повністю гола». Не вийшло. Зовсім не вийшло.

🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤 Трошки вам покажу Свята❣ Новий розділ буде в понеділок 💋

🔤же за два тижні ЕФЕКТ САММЕР можна буде послухати 🥹 Це невеличка історія про літо, яке пахне океаном та свободою, про кохання, що сильніше за страх, і про те, що навіть коли сонце заходить, воно залишає світло, здатне врятувати чиєсь життя.

🔤же за два тижні ЕФЕКТ САММЕР можна буде послухати 🥹 Це невеличка історія про літо, яке пахне океаном та свободою, про кохання, що сильніше за страх, і про те, що навіть коли сонце заходить, воно залишає світло, здатне врятувати чиєсь життя.

🔤же за 20 хвилин на вас чекатиме новий розділ❗ Там буде трошки хіхі-хаха. — Тю. Так я ж не кажу тобі виходити за нього заміж чи народжувати дітей. Але поки між вами є ця хімія, чому б просто не піддатися? Плисти, так би мовити, за течією… Танцювати з хвилями, а не опиратися їм. Чи, як кажуть зумери, бути на вайбі та піймати дзен. Я не стрималась і голосно засміялася: — Ще скажи мені подихати маткою і розслабитися. — А оце, до речі, дуже слушна порада, – на повному серйозі підхопила вона. Ми дивились одна на одну довгу хвилину і зрештою зайшлися щирим сміхом, аж до сліз.

Вам навіть Букнет рекомендує почитати ФОЛ😝 Не ігноруйте голос Всевищного! Беріть, поки найнижча ціна😐

🔤оброго ранку, а Свят і Міра в Бестах🥹 Ви таке бачили, а? Ну які ви лапулічки. Дякую всім!😭❤️

💋 s e x y 17 розділ 🔞

✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨ Купуйте за найнижчою ціною! 🤩Ваша підтримка дарує автору неймовірну мотивацію🖤 🧡Читати книгу — https://booknet.ua/reader/fol-dv-smuzhki-vd-kaptana-b456734 🧡 #випадкованіч #різницяувіці #вагітнагероїня #футболікоманда #гумор #дужевідверто 🤩🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤 — Я вагітна. — Ти вже повідомила цю новину майбутньому татусю? – обережно запитала Ліна. — Ні, і не скажу, – випалила я. — Йому не потрібна дитина. Після розлучення Мирослава знімає номер у готелі й вперше за багато років напивається до безпамʼятства. А вранці прокидається з незнайомцем, чийого імені так і не дізналася. Вона запам’ятала тільки його очі. Різного кольору. Їй доручають врятувати репутацію університетської футбольної команди, яка більше відома скандалами, ніж перемогами. А капітан цієї команди – той самий хлопець із готельного номера. Святослав молодший на десять років. Він талановитий, впертий і живе футболом. Вона забороняє собі навіть дивитися в його бік. Але що робити, коли кожну перемогу ви проживаєте разом, а після кожного матчу очима шукаєш лише одну людину? 🧡Підтримати книгу — https://booknet.ua/reader/fol-dv-smuzhki-vd-kaptana-b456734 🧡 🤩🤩Ви — чудо! 🤩🤩Дякую!🧡

🥅🏏🥍🪀🏸🎾🪃до майбутнього розділу❤️ — Я зараз заберу пальці, – прошепотів я їй в губи. — Ні, не забирай, – видихнула вона. — Всього на хвилину, Рапунцель. Не хвилюйся, – хмикнув я, страшенно задоволений такою зміною в її поведінці. Я вийняв пальці й одразу ж схопив її на руки. Мирослава обхопила мене ногами за талію, і я разом із нею вийшов із ванної кімнати. — Де спальня? – запитав я, важко дихаючи. — Двері праворуч. Я з силою штовхнув потрібні двері ногою, поки Мирослава жадібно цілувала мене в шию, залишаючи гарячі сліди. Боже, як же мені цього не вистачало... Я просто сходив з розуму поруч із нею. Вона і справді була моїм наркотиком. 🤩ьогодні він вийде раніше❤️