Пані Лі

Зібрала три передзамовлення в «Лабораторії» від українських авторів ❤️ «Я змішаю твою кров із вугіллям» Перевидання книжки про український Схід, доповнене післямовою, написаною вже після повномасштабного вторгнення. Про Донеччину та Луганщину після 2014 року, про людей і міста, які зараз стирають з лиця землі. «Журавлі, віхалка й абрикосова теніска» Мар’яна написала дуже особисту історію про дім і спогади. Про ті абсолютно маленькі речі, які раптом повертають тебе кудись на 10-20 років назад. Знаєте, оцей знайомий смак чи запах – щьолк, і ви вже вдома. «ВИШ» Я не знаю, чи треба представляти Сашка Лопушанського, бо є підозра, що він уже проводив вам якийсь корпоратив. Але тепер він ще й написав книжку. Тут університет, професори, студенти, аспіранти й багато дуже знайомих ситуацій. Чимось нагадує кампусну трилогію Девіда Лоджа, але без мізогінії 😏 Тому робіть передзамовлення. Не піратьте. Підтримуйте своїх. Нам дуже треба, щоб ця українська книжкова тусовка жила ❤️

Офіс і частина складів Лабораторії теж сьогодні постраждали на Почайні (

Моя ера Кассандри Клер і її тіньових мисливців, здається, почалася років на 10 запізно… Але підцикл «Пекельні пристрої» – це тепер любов. Вікторіанський Лондон, демони, вампіри, перевертні, магія, тіньові мисливці й ця готична атмосфера… буквально повернення в часи серіалів про щось надприродне 🖤🌟 І цей любовний трикутник, де я не хочу нікого прибити, а хочу, щоб усі троє просто були щасливі 😭 Дайте третю книгу, бо фінал у другій це щось дуже незаконне….

не знаю, як тут можливо обрати, мені обидві ваушні. і цей зріз 👠 побачила це в ілюстратора тут

Не перегортаєте 👀 Тут Артбукс відкрили передзамовлення на «Убивчі вихідні» Джека Гіта і зараз розкажу, чим ця книжка цікава. ✨Сюжет: Три пари, які дружать ще з університету, їдуть на вихідні в будинок у горах. Без телефонів, інтернету й зайвих людей. Увечері вони вирішують пограти в дорослу версію «пляшечки» й помінятися партнерами. Правила прості: вимикають світло, троє жінок ідуть у три спальні, а чоловіки навмання обирають кімнати. Ніхто не має знати, хто з ким був. А потім вмикають світло. І одного з чоловіків знаходять мертвим. ✨Але є ще одна штука, яка мені дуже подобається в задумі. Тут дві часові лінії і оповідь ведеться так, що ми довгий час не будемо розуміти хто є хто з персонажів Автор навмисно грається з іменами: у розслідуванні їх називають за прізвищами, а в описі того самого вікенду за іменами. Тобто ти читаєш і постійно намагаєшся скласти власну дошку з ниточками: хто кому чоловік, хто де був і хто взагалі зараз перед тобою. У книжці фактично дві загадки одночасно: хто вбивця і що насправді сталося тієї ночі. А читачам залишають підказки, які стають зрозумілими вже у фіналі. ✨А ще вичитала один мілашний факт: автор Джек Гіт живе в Канберрі з родиною, курками, рибками й опосумом на ім’я Орео. Так, у письменника трилерів є домашній опосум. Це важлива інформація.

ЖИИИР 🧌

Підглянула у подкасті Андрія Новіка інсайд щодо нових тайтлів. І там про дууууже нетипову різдвяну історію. Тут, якщо що, можна подивитися екскурсію офісом видавництва 👀 «Небо» готує нам на Різдво українське видання «Krampus: The Yule Lord» Брома – темне різдвяне фентезі з елементами горору. За сюжетом головний герой, Джессі, випадково опиняється втягнутим у давнє протистояння Крампуса і Санта-Клауса. Але Крампус тут не просто рогатий монстр із різдвяних страшилок. У Брома він давній Повелитель Йоля, якого позбавили влади, забули й витіснили з людської пам’яті. І тепер він хоче повернути те, що в нього забрали. А Санта-Клаус у цій історії… не зовсім той добрий дідусь, якого ми звикли бачити. Тут є й старі боги, і зимова магія, і моторошні істоти, і чорний гумор, і кров, і насильство. Тобто це точно не затишна різдвяна історія. Ну і, звісно, тут багато ілюстрацій самого Брома.

Франківський драмтеатр, здається, дуже прозоро натякає, що скоро на сцені оживе роман Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку» 👀 upd: премʼєра в жовтні

ох, як я люблю цей тип тредсів *погуглити, було б швидше*

💔Щойно дізналася жахливу новину — в притулку для тварин Сіріус сталася пожежа. Погоріли вольєри, кухня, на жаль є жертви серед тварин. Їм зараз дуже потрібна допомога. Сама я вже багато років є волонтером притулку, особисто знайома із власницею й довіряю їй, саме із Сіріуса моя собака Джес. 🤞Якщо бажаєте допомогти притулку — ось банка для донату: https://send.monobank.ua/jar/4dB5LeVe9T Саме туди полетіло моє роялті з Променів🙏

Якщо чесно, після «Катабазису» я не була впевнена, що мені взагалі треба ще одна книга Ребекки Кван. Але якщо це пропонує Жорж я швидко перевзуваюсь. 😌 Тут вони оголосили передпродаж на «Тайбейську історію» — нову книгу Кван, яка цього разу взагалі не про магію чи академічні війни, а про одну дівчину, яка приїжджає до Тайбея, щоб нарешті спробувати зрозуміти культуру, з якою мала би відчувати зв’язок. А потім помирає її дідусь і літня поїздка перетворюється на дуже особисту історію про родину, втрату, мову, приналежність і те саме болюче питання: а що, як місце, яке ти все життя вважав своїм домом, насправді тобі зовсім не знайоме? Коротше, Кван знову пише про людей, які намагаються зрозуміти себе через культуру та родину🙄 Але ви ж пам’ятаєте, що зараз передзамовлення дуже важливі для підтримки видавництва! Оригіналом «Taipei Story» вийде у вересні цього року, а українське видання вже можна передзамовити.

автор «Чарівних пані» запропонував видавництву «Жорж» взяти будь-яку книжку з його доробку безкоштовно😭🥹 на сторінці Жоржика пишуть, що Якуб Цвєк підтримав їх і хоче допомогти у відновленні видавництва, тож запропонував віддати їм права на два роки без авансів чи роялті. книжка офігенна, автор офігенний, видавництво супер (і потребує допомоги!) — тож таке ми читаємо. замовити можна, наприклад, тут джерело

Слухайте, а в Жорж вже «Ми любимо тебе, Зайчику» в наявності І на фоні всього, що сталося останніми днями, це чомусь одна з найприємніших звісток. Замовити тут. Пізніше ще хочу зібрати передзами, які от прям треба.

Ех, і жодного роментезі 👐 Але нічо так шортліст. А вам як?

Ех, і жодного роментезі 👐 Але нічо так шортліст. А вам як?

Шановні наші читачі, друзі видавництва «Жорж»! Ми потребували невеликої паузи в комунікації, щоб оговтатися та оцінити ситуацію.  1 серпня росія завдала удару по харківському логістичному центру RNK-Ranok. Там зберігалися й книжки видавництва «Жорж». Згоріло все. У цифрах це близько 400 000 книжок. Збитки перевищують обсяг наших річних продажів.  Ми щиро вдячні вам за те, що запитували, як ми, хвилювалися за нас і підтримували. Це дуже цінно. На щастя, наша команда жива. І це найголовніше. Решту ми будемо відновлювати. Як можна нас підтримати просто зараз? • зробити передзамовлення наших книжок (у закріплених сторіз); • придбати книжки видавництва «Жорж» у книгарнях ваших міст або на сайтах наших партнерів; • поширити цю інформацію; • зробити благодійний внесок на підтримку видавництва 👇 Найменування отримувача: ТОВ ВИДАВНИЦТВО ЖОРЖ Код отримувача: 40301707 Рахунок отримувача: UA56 305299 00000 26000045929569 Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Попри всі труднощі, ми зробимо все, аби вистояти та продовжити те, що створювали. Разом із вами 💙 Дякуємо! Команда «Жорж».  #підтримайтекнижковусферу #купітькнижкужорж #жоржпідтримка

Сьогодні дочитала «Пісні світанку». І тільки перегорнувши останню сторінку зрозуміла, наскільки точною є назва цієї збірки. Усі 11 оповідань дуже різні за настроєм, стилем, але їх об’єднує одне – майже кожне так чи інакше говорить про наш досвід війни. Іноді прямо, іноді через міфи, фантастику чи альтернативну історію. Коротко про деякі з опо: 🖤 «Захисник живих» Без перебільшення – моє улюблене оповідання збірки. Це історія про любов, яка не вміє відпускати. Про те, як ми міцно тримаємося за тих, кого вже немає. І про найбільшу любов, коли розуміємо, що треба дозволити іншому піти, а собі нарешті повернутися до життя. 🖤 «Донька Марени» Парадоксально, але це чи не найменш улюблене моє оповідання. І водночас одне з найбільш багатошарових. Тут про тих, хто дивиться на чуже горе з-за власних мурів і переконує себе, що достатньо ще трохи зміцнити кордони і біда омине їх. Мені дуже сподобалася ця алюзія. Але саме оповідання залишилося для мене занадто щільним. Воно вміщує в кілька сторінок стільки сенсів, що мені банально забракло простору, аби за нього зачепитися. 🖤 «Кант надії» Напевно, найважче і водночас найсвітліше оповідання. Тут окупація показана не лише як захоплення території. Насамперед це спроба змусити людей перестати вірити, що майбутнє взагалі можливе. Дуже сподобалася арка сестри, яка спочатку просто хотіла тихо пережити все це, а врешті сама стала людиною, що продовжила справу інших. Саме тому фінал, як на мене, працює так добре. Не тому, що обіцяє щасливий кінець, а тому, що залишає місце для надії. 🖤 «Кордон» Дуже сподобалося, що це оповідання говорить не стільки про державний кордон, скільки про людський. Про те, як легко, опинившись по інший бік, зробити вигляд, що війна тебе більше не стосується. І про те, як швидко стирається межа між бажанням урятувати себе й байдужістю до тих, хто залишився. 🖤 «Кістяні голки» Те оповідання, яке найменше торкнулось мене особисто (і це певно добре). Бо обговоривши його з подругою я зрозуміла наскільки це цінно, що авторка говорить про селфхарм без спрощень і моралізаторства. Це одна з тих історій, де вигаданий світ допомагає говорити про цілком реальні речі. 🖤 «Голодна коса» Дуже кайфовий містичний детектив із лавкрафтівськими вайбами. Найцікавішим для мене виявилося навіть не саме розслідування, а те, як історія показує механіку культів. Людьми не завжди керують силою, іноді достатньо дати пояснення їхнім страхам і вони зроблять усе самі. Єдине, чого мені не вистачило – ще трохи часу в цьому світі, щоб більше пройнятися цією атмосферою безвиході. 🖤 «Пір’я» Мабуть, оповідання, яке найсильніше говорить про нас сьогодні. Фізичні зміни героїв тут читаються як дуже влучна метафора того, що війна робить із людьми. Ми всі змінилися. Просто не в кожного ці зміни видно з першого погляду. 🖤 «1919. Легіон» Дуже цікавий мікс українських Визвольних змагань і скандинавської міфології. Уже епіграф із Völuspá натякає, що попереду буде свій Рагнарок. Думаю, це оповідання найбільше оцінять ті, хто любить історичне військове фентезі. ✨ Загалом «Пісні світанку» дуже приємно здивували. Я рідко знаходжу збірки, у яких мені хочеться окремо згадати майже кожне оповідання, але тут саме так і сталося. Якісь історії зачепили сильніше, якісь менше, проте всі вони разом складаються в дуже цілісну розмову про те, що сьогодні болить нам найбільше.

Мабуть, багато великих міфів зрештою зводяться до одного: змиритися з утратою – чи не найскладніше випробування для людини. Орфей озирається. Деметра шукає Персефону. Ми століттями вигадуємо історії, у яких смерть можна переграти, бо дуже хочеться в це вірити. Оповідання «Захисник живих» дуже органічно вписується в цю розмову. Це історія про пам’ять, яка може бути і прихистком, і пасткою. Про любов, яка не закінчується в момент втрати. І про ціну, яку ми платимо, коли не готові сказати «прощавай». Мабуть, причина, чому ця історія так сильно мене зачепила, проста. Ми живемо в країні, де втрата стала частиною повсякденності. І міфи про Орфея чи Деметру раптом перестають бути лише давніми сюжетами. Бо бажання повернути того, кого вже немає, або хоча б ще раз почути його голос, виявляється абсолютно позачасовим. Дуже люблю фентезі, у якому вигаданий світ стає способом говорити про те, для чого в реальності іноді важко знайти слова.