Марʼяна Безугла

Пояснювала, чому повернулась у «Слугу народу»: аби створити спецкомісію щодо військової юстиції, яку не може очолювати позафракційний нардеп, а також мати стабільне право брати участь у всіх нарадах, не мовчати там, звісно. Можливо, це тимчасово.

Якщо Євгена Хмару будуть вносити на посаду міністра оборони цього тижня, не голосуватиму, як зазначала раніше. Голосую від самого початку за 99% пропозицій Президента вже сім років, але в кожного є червоні лінії. Де межа? Це моя позиція, і відкрито її зазначаю. Сумніваюся, що багато колег ослухаються, якщо й сам Хмара готовий зняти погони... Фактично, за таких обставин він знімає честь офіцера, аби й далі брати участь у політичних розбірках, вірніше, продовжувати бути їхнім інструментом та вітриною. Прикро. Крок за кроком. P.S. Гляньте, який гарний, погляд який, патч собі вже наклеїв.

Що таке застосували до Хмари, щоб зняв погони?

Ще так

На роботі

Спасибі всім небайдужим

Почалась публікація Указів Президента, наслідків кадрових пропозицій Драпатого! Перший — про звільнення генерала Карпенка. Нарешті!

Щось обнадійливе прозвучало про кадрові рішення, запропоновані Головкомом. Невже будуть підписані? Подивимось. А от виконуючого обов'язки, не легітимізованого Парламентом, військового Хмару Президент вже демонстративно називає "міністром оборони". Президент вказав на нього, отже, — міністр. Для чого те голосування?

Доповідь по фронту. Багато деталей про напрямки на Донеччині: ситуація в Костянтинівці, Слов’янський напрямок, Покровський. Маємо оновлені дані щодо задач російської армії у відповідних районах і готуємо нашу протидію. Дякую всім нашим підрозділам, які реально захищають позиції та майстерно застосовують дрони необхідних типів. Міністр оборони доповів про захист наших міст, громад і прифронтової логістики від російських дронів. Потрібно додати ресурсів для цього. Разом із Головнокомандувачем ЗСУ визначили, які додаткові організаційні кроки можуть посилити наш захист саме на цих найбільш інтенсивних напрямках. Визначив готувати кадрові рішення, які запропонував Головнокомандувач. Окремо обговорили стан виконання далекобійних операцій за першу половину серпня. Підтвердили пріоритети дипстрайків на наступні тижні та на вересень – підтверджені російські збитки доводять вірність напрямку нашого далекобійного курсу. Слава Україні!

Ніяким чином не ідеалізую Андрія Білецького, але за сукупністю навичок не бачу кращої кандидатури на керівника українського фронту, а саме — повноцінного командувача Командування об'єднаних сил, розгорнутого на всю операційну зону української війни. Проте, враховуючи, що свого часу на цю посаду призначили Содоля, якого довелося збивати через численні розслідування, докази, суспільний резонанс і одне фото з горілкою... Враховуючи, що відбувається в Міноборони та з проходженням документів на призначення, сумніваюся, що таке рішення буде прийнято. Подивимося. Часу мало: росіяни стискають кільце навколо ключової частини Донецького регіону, підбираються до таких обласних центрів, як Запоріжжя, Харків і Суми, а також нарощують удари по всій країні з перспективою кратного нарощування восени. Рішення тут не лише за Драпатим, а й за Зеленським, звичайно. Перш за все. Якщо ж Білецького просто залишать на рівні армійського корпусу без росту... Робіть висновки. Ще один маркер.

Тихої ночі

На США надіятись зараз марно

США витратили половину крилатих ракет Tomahawk за останні 18 місяців, а запаси Patriot зараз менші за 800 одиниць. Кількість ракет THAAD за три роки скоротилася з 600 до 250 одиниць — The Sunday Times. «Як США опинилися в такій ситуації? Безумовно, протягом багатьох років і за різних адміністрацій пріоритет віддавався «платформам» — престижним закупівлям, таким як бойові літаки та есмінці, — а не тому озброєнню, яке необхідне для їхнього ефективного використання», — йдеться у матеріалі. Колишній полковник Корпусу морської піхоти, а нині старший радник вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) Марк Кансіан зауважує, що «платформи — це вітрина: їх можна побачити, і вони сприяють стримуванню». Натомість боєприпаси — це «просто цифри в бункерах, і з часів холодної війни про запаси боєприпасів ніхто не замислювався». Вважається, що Китай має у своєму розпорядженні приблизно 1 200 балістичних ракет тих типів, які в разі початку відкритих військових дій могли б бути використані для ударів по американських військах у Тихоокеанському регіоні. Зазвичай для одного перехоплення потрібно дві-три ракети-перехоплювачі, тому запас США у 2 600 ракет-перехоплювачів Patriot і THAAD, можливо, був би цілком достатнім, а ось запас у 1 000 — ні. У лютому 2022 року, після початку широкомасштабної російсько-української війни, планувальники Пентагону нарешті отримали зелене світло на значне розширення виробництва, але наголосили, що на це підуть роки, і наявні запаси слід берегти. Однак президенти проігнорували це рішення: Джо Байден — в Україні, а Дональд Трамп — на Близькому Сході. Як приклад журналісти наводять  ракети PAC-3 до Patriot. Виробництво однієї ракети потребує двох років і 4 млн доларів. На початку 2022 року у США було близько 3100 таких ракет; 600 передали Україні, сотні було запущено на Близькому Сході протягом 2024–2025 років, а після початку війни в Ірані було використано ще 1200. 🚀Підтримати🤝_✅✅_🤝 🚀Приєднатися до ZN.UA

Не розумію цього показового піару навколо повернення останків українських діячів. Люди померли десятиліття тому. Вони роками жили в інших країнах, мали там родини. Андрій Мельник сам зарезервував місце на цвинтарі для себе і дружини. У випадку Коновальця справді є підстави говорити про бажання бути похованим в Україні. Але питання в іншому: чому саме зараз перевезення кісток давно померлих людей перетворюють на помітну державну кампанію і мало не акт національного відродження? Причому везуть їх на Національне військове меморіальне кладовище, навколо землі якого роками триває скандал. Верховний Суд визнав незаконною передачу цієї ділянки під НВМК, є задокументовані питання щодо ризиків підтоплення. І все це у воюючій країні, де будь-який символічно важливий об'єкт може одного дня опинитися під російською ракетою. Навіщо? Лякає і дивна підміна поваги до людини культом її фізичних останків. Навіщо світській державі відтворювати логіку «святих мощей» і робити з кісток політичний символ? Особливо зараз. Коли останки багатьох наших захисників досі не повернуті й не ідентифіковані. Коли десятки тисяч людей мають статус зниклих безвісти. Коли родини живуть між надією і могилою, якої немає. Коли менш ніж місяць тому країна отримала нового Головнокомандувача, а паралельно тривають кримінальні розслідування смертей і катувань у 425-му ОШП «Скеля». Не бачила від Ірина Верещук співмірної публічної активності навколо проблем у війську, катувань і втрат. Зате навколо повернення останків історичних діячів — камери, заяви, урочистості й великі слова про історичну справедливість. Дуже просте питання: а справедливість щодо живих і щойно загиблих у нас уже настала? Після років великої війни українська школа досі не перебудована під реальність країни, яка може десятиліттями жити поруч із ворогом і мусить виховувати покоління, здатне цю державу захищати. На вулиці підлітки говорять переважно російською. У Міноборони досі немає дієвої системи національно-патріотичного розвитку. Тисячі експонатів у музеях не були вивезені, не були захищені, були втрачені чи зруйновані просто через те, що про це не подумали. Про це мовчать. Ну а сама зміна вектора «націоналістки» Ірини — окрема наруга над пам'яттю українських державотворців.

Сьогодні. Люди все ще хочуть бути почутими. Наступний тиждень пленарний. Зроблю все від мене залежне, щоб у Раді не забули, що відбувається.