Witchy witch🦇🍂🍄

Як я почуваюся, коли дивлюся на знайому людину й розумію, від чого вона п*мре. Чесно? Це зовсім не так круто, як могло б здатися. Я не відчуваю жодного захоплення від думки "я щось побачила". Радше це тягар і бажання помилитися. Бо одна річ – працювати з темою смерті у своїй практиці, і зовсім інша – раптом побачити її поруч із людиною, яку ти знаєш. І найнеприємніше навіть не саме розуміння. А усвідомлення того, що ти нічого не можеш із цим зробити. Ти не можеш сказати людині: "Я знаю, від чого ти помреш". Не можеш змусити її повернути своє життя в інший бік. Не можеш бути впевненою, що побачене справді неминуче. Тому іноді залишається лише мовчати. І, мабуть, саме тому такі моменти я сприймаю не як підтвердження особливих здібностей у себе, а як дуже неприємне нагадування про межі людського знання.

🪨🪨🪨🪨🪨 🪨🪨🪨🪨🪨 🤩 Кожного разу дивуюся одній речі: варто мені зайти до нового для себе лісу з певним наміром, як мене майже неодмінно зустрічають його мешканці. Іноді це птахи, які починають перелітати з гілки на гілку поруч зі мною. Іноді – звірі, які абсолютно несподівано з’являються на шляху. А іноді – ось такі хвостаті провідники, які просто виходять із хащів, мовчки показують дорогу, а потім так само спокійно проводжають назад. Хоча все почалося з того, що я попросила батька Велеса показати мені найкраще місце, куди можна віднести йому підношення. 🌟І, здається, відповідь була дана доволі буквально. Щойно я зайшла в незнайому мені частину лісу, як буквально нізвідки з’явився пес. Найзвичайнісінький лісовий песик – без жодної містичної драми, просто вийшов звідкись з кущів й рушив уперед. Я пішла за ним, і зрештою він привів мене до напрочуд тихого й затишного місця – майже ідеальної хащі для того, що я шукала. 🤩Найцікавіше, що на цьому 🤩його завдання, схоже, не 🤩закінчилося. Песик спокійно дочекався мене, а потім супроводжував практично до самого виходу з лісу. Вже перед виходом я напоїла його водою – як маленька подяка за компанію і, можливо, за так вдало виконану роль провідника :3 Звісно, можна сказати, що це просто випадковість. І, мабуть, я навіть не стала б сперечатися. 🤩🤩Але в моїй практиці вже 🤩🤩давно є відчуття, що ліс ніколи не буває по-справжньому порожнім. Ти приходиш до нього зі своїм наміром, а він якимось чином відповідає – не обов’язково словами чи чимось очевидним. Іноді відповіддю стає просто зустріч. А води песику я все-таки додатково залишила. Мало що :3

Один із найцікавіших мотивів української демонології пов’язаний із уявленням про те, що заложний покійник продовжує вести майже людське життя. В оповідях про повішених трапляється сюжет, у якому померлий чоловік одружується після смерті й запрошує на своє весілля живого товариша. Той справді вирушає туди, бачить весілля, а потім повертається назад живим і здоровим. 🌫️У слов’янській традиції 🌫️уявлення про повішених тісно пов’язані зі ставленням до самогубства як до найтяжчого порушення релігійного та морального порядку. Самогубство сприймається як тяжкий гріх, за який людина має понести покарання не лише після смерті, а й у земному житті. Причину такого вчинку іноді пов’язували з гріхами предків. У деяких повір’ях вважалося, що людина може розплачуватися власним життям за злочини батька чи діда – наприклад, за привласнення чужого майна або за прокляття, яке колись накликала на родину чиясь провина. У такому разі говорили, що до людини дійшло старе прокляття або що вона понесла "Божу кару". Водночас самогубець міг розглядатися не лише як винуватець власної смерті. У народних поясненнях значну роль відігравало втручання нечистої сили: вважалося, що людина могла накинути на себе петлю за її намовлянням або навіть за безпосереднього сприяння диявола. ⏺Вважалося, що дитина, яка ⏺народилася з пуповиною, ⏺обвитою навколо шиї, у ⏺майбутньому може стати ⏺повішеним. 🤩🤩Як і утопленики, повішені 🤩🤩пов’язувалися з 🤩🤩несприятливими погодними явищами, передусім із посухою. У деяких слов’янських уявленнях посуха могла бути покаранням за смерть повішеного або наслідком його неправильного поховання. Особливо небезпечним вважалося поховати таку людину на звичайному кладовищі. Якщо після цього наставала посуха, у деяких місцевостях вдавалися до таких дій: надмогильний хрест виривали та переносили, покійника перепоховували в іншому місці, могилу поливали водою. Якщо повішеного ховали в канаві, за кладовищенською огорожею або на роздоріжжі, могилу також могли поливати, сподіваючись у такий спосіб повернути вологу землі. У найрадикальніших варіантах могилу розкопували й виливали в неї кілька бочок води. Трапляється навіть мотив вилучення тіла та викидання його у ставок. 🤩🤩🤩🤩До поховання 🤩🤩🤩🤩утоплеників і повішених ставилися особливо обережно. Їх намагалися не ховати серед звичайних померлих, а могли ховати за межами кладовища – біля доріг, на перехрестях, у лісі, полі, канавах, біля кладовищенської огорожі або в інших місцях, що перебували поза освяченим простором. Вважалося, що такий померлий не повинен змішуватися зі звичайними покійниками, а його поховання на кладовищі може призвести до несприятливих наслідків для всієї громади, оскільки сама земля не приймала таких мерців.

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️ 🅰️ 🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️ У слов’янських віруваннях існує особлива категорія померлих, яких називають заложними мерцями. До неї відносять людей, які померли передчасно, насильницькою смертю або за обставин, що порушують звичний порядок смерті: утоплеників, повішених, опойців (померлих від уживання алкоголю), нехрещених дітей та інших "нечистих" покійників. Серед них особливо вирізняються утопленики – загиблі у воді, та повішені – ті, хто помер через повішення. Згідно з народними уявленнями, людина, яка померла такою смертю, не завершувала свій земний шлях так, як звичайний покійник, а тому її душа могла залишатися поруч із людським світом, повертатися до місця смерті, являтися живим і завдавати їм шкоди. ⭐️⭐️У деяких українських ⭐️⭐️повір’ях вважається, що ⭐️⭐️після смерті утопленик ще сім років може залишатися серед живих. Упродовж цього часу він продовжує з’являтися в місцях, пов’язаних із його загибеллю, а з настанням кожного нового місяця повертається саме туди, де колись утонув. Цікаво, що переслідувати людину утопленик може лише на такій відстані від берега, до якої під час весняної повені доходила вода. Зовнішність утопленика описують по-різному. В одних оповідях він виглядає як звичайна людина, але при цьому чорний, мов вугілля, і має дуже довге волосся; в інших — здається цілком білим. Утопленик також може набувати різних подоб: кудлатого чоловіка, дитини, коня та інших істот. 🌫️🌫️Особливо характерними 🌫️🌫️є оповіді про помсту утоплеників за образи, завдані їм за життя або вже після смерті. Так, одна утоплениця являлася людям і заманювала їх за собою, тому що після її смерті якийсь чоловік ударив її по обличчю. Інша з помсти пускала назустріч сплаву колоди, оскільки сплавники раніше відштовхували її від плота жердинами. Особливо часто утопленики дошкуляли рибалкам, не дозволяючи їм ловити рибу. Трапляються оповіді, у яких утопленик намагається затягнути юнака у воду і змусити його повторити власну долю. У сербів розповідали, що водяник може вночі тричі покликати того, кого має намір утопити. Якщо людина відгукнеться, водяник нібито повідомить їй день, коли вона потоне. У деяких народних повір’ях навіть певні сновидіння сприймалися як провісники утоплення: людині снилося, що перекинутий човен пливе догори дном, що у склянку переливають воду через край, що хтось промиває м’ясо та здійснює інші дії, пов’язані з водою. ⏺Вода, як відомо, посідає ⏺важливе місце і в гадальній ⏺практиці. Наприклад, якщо ⏺дівчата на Івана Купала ⏺пускали водою вінки і чийсь ⏺вінок тонув, це могло ⏺сприйматися як лихе ⏺знамення – для його ⏺власниці очікувалася ⏺смерть у воді. 🌙Особливо важливе місце у слов’янських уявленнях посідає зв’язок утоплеників з атмосферними явищами. Як і інші заложні покійники, вони могли вважатися пов’язаними з дощем, грозовими та градовими хмарами. У деяких повір’ях душі утоплеників перебувають у хмарах і здатні переносити їх або відводити. Так, до утоплеників зверталися з проханнями відвести градову чи грозову хмару. У таких замовляннях покійника називали на ім’я і просили не йти туди, де перебувають люди, а відвести хмару в гори або в безлюдне місце. Також сильним вважався зв’язок утоплеників із посухою. Причиною посухи вважалося саме утоплення людини або її неправильне поховання. Вірили, що після поховання утопленик відчуває нестерпну спрагу і тому витягує вологу із землі. 🌫️🌫️🌫️Повішений в 🌫️🌫️🌫️українських повір’ях багато в чому схожий на утопленика. Йому також приписують здатність ходити землею після смерті протягом семи років, лякати людей, змінювати подобу та завдавати їм шкоди. Але тут є важлива відмінність. Повішений особливо тісно пов’язаний із місцем свого самогубства, і якщо людина повісилася в лісі, на дорозі, у господарській будівлі чи в іншому місці, цей простір після її смерті міг набути лихої слави. У деяких повір’ях навіть вважалося, що після смерті такої людини починається сильна буря.

🤩 #відгуки 🤩

😀😀😀😀😀😀😀😀 Особливе місце в народних уявленнях посідають яскраво-червоні ягоди горобини. Вони достигають тоді, коли більшість рослин вже починає відходити в осінь. Водночас червоний колір сам по собі має в традиційній культурі безліч значень: він пов’язується з життєвою силою, кров’ю, здоров’ям і водночас має оберегове значення. Тому горобина сприймається як рослина, здатна не лише прикрашати простір, а й утримувати за його межами те, що є ворожим для людини. Найстійкішою функцією горобини є саме захисна. У східнослов’янських уявленнях гілки, ягоди та деревина горобини використовуються як обереги від нечистої сили. Гілочки дерева розміщують у домі, зокрема біля дверей та вікон – тобто в місцях, через які до людського простору потенційно могло проникнути щось чуже й небезпечне. Горобину можна використовувати й у дорозі. Зокрема, раніше існували уявлення про захисні властивості горобини серед мисливців: гілочку дерева могли брати із собою до лісу як засіб захисту від лісовика та інших небезпек, пов’язаних із лісовим простором. 🍂Захисна функція горобини 🍂не обмежується нечистою 🍂силою. Її також 🍂використовують для 🍂захисту людини від 🍂пристріту, зурочення та 🍂іншого магічного впливу. У народній символіці горобина нерідко сприймалася і як рослина, пов’язана з жіночим началом. Тому особливо природним є її присутність у побутовій магії – тій царині, яка була пов’язана із захистом дому та родини, стосунками, здоров’ям, заміжжям і повсякденним добробутом. Наприклад, на Поліссі відомі сюжети, у яких горобину використовували в любовній та сімейній магії. В одному з таких обрядів молодята мали випити відвар із кори, взятої з місця, де горобина й дуб зрослися між собою. Такий обряд символічно поєднував два дерева й переносив образ їхньої єдності на людські стосунки. 😀😀😀😀😀😀😀 😀 😀😀😀😀😀😀😀😀 Одним із найцікавіших способів побутового використання горобини є намисто з її ягід. У домі таке намисто також може використовуватися як оберіг. Його підвішують у приміщенні, наприклад біля входу, щоб рослина й надалі виконувала свою захисну функцію у просторі. Для виготовлення такого намиста найкраще обирати стиглі, але ще достатньо щільні ягоди горобини. Вони мають бути цілими, без пошкоджень і ознак гниття. 🌟Знадобляться🌟 😀стиглі ягоди горобини; 😀міцна бавовняна нитка; 😀тонка голка; 😀ножиці. Ягоди нанизують на нитку, обережно проколюючи їх приблизно через центральну частину. Тут має значення діаметр голки: чим тонший отвір, тим менше пошкоджується ягода. Нитку краще не натягувати надто сильно, а між ягодами можна залишати зовсім невелику відстань. Після нанизування готове намисто залишають висихати природним шляхом у сухому, добре провітрюваному місці. Не варто одразу класти його на батарею або піддавати інтенсивному нагріванню: ягоди можуть надто різко зморщитися, потріскатися й втратити форму. 🍂Важливо враховувати, що свіжа горобина після висихання суттєво змінюється. Ягоди стають меншими, темнішими й щільнішими. Тому готове намисто матиме зовсім інший вигляд, ніж у момент виготовлення🍂

Пихчу над статтею про утоплеників і повішених у слов’янському фольклорі й у процесі дедалі частіше ловлю себе на думці, що тема покійних і смерті стає мені все цікавішою як магічному практику. Причому цікавішою не в сенсі "ой, яка жуть", а саме через усвідомлення того, наскільки величезний пласт народних уявлень із цим пов’язаний. Тож я вже нічому не здивуюся, якщо в якийсь момент виявиться, що мої головні місця сили – це два простори: цвинтар і ліс І, якщо чесно, я взагалі не проти. Дуже навіть органічний набір виходить 🫠 Головне, щоб наступним місцем сили випадково не виявився морг.

🌟🌟Предмети, які можуть знадобитися на початку магічної практики (з мого досвіду) 🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁 1️⃣Насамперед – гримуар: робочий зошит або книга, куди ви будете занотовувати свої спостереження, ритуали, замовляння, сни, результати мантики, відчуття після робіт та будь-які важливі висновки. З часом такі записи дозволяють відстежити власний розвиток, помилки й закономірності у практиці. 2️⃣Зручний для вас вид мантичних інструментів: карти Таро (рекомендую починати з колоди Райдера-Уейта, адже це базова система, на яку спираються творці багатьох сучасних колод, й опанувавши її, ви без труднощів зможете читати складніші або авторські системи), а також руни, маятник, кістки тощо. 🌟Важливо обрати інструмент, який відгукується саме вам і чий символізм є для вас зрозумілим. Не варто хапатися одразу за все: краще зосередитися на одному-двох інструментах і заглибитись у них, ніж поверхово вивчати десяток різних. 3️⃣Вощина, віск, свічки🌟🌟 Абсолютна класика й одна з найуніверсальніших основ у практиці – знадобляться практично в будь-якій традиції та на будь-якому етапі. Тут і робота через стихію вогню, і ліплення вольта, і створення скруток. Універсально. 4️⃣Ніж, серп – вже тоді, коли ви глибше зануритесь у практику. Вони допомагають спрямовувати енергію в потрібне русло, обривати зв’язки, відсікати зайвий негатив (але, знову ж таки, за таке варто братися лише тоді, коли ви здатні відчувати енергію у власних руках). Я рекомендую мати кілька ножів: один ритуальний – виключно для магічних робіт, інший більш побутовий – для збору трав, дрібних робіт, вирізання ідолів і заготовок. Для різьблення по дереву, до речі, я нещодавно замовила на Temu окремий недорогий набір – просто, зручно й без зайвого пафосу. 5️⃣Піднос/таріль, на якій ви працюватимете й яку не шкода зіпсувати воском. Чесно кажучи, це була одна з моїх найкращих покупок: псувати стіл в орендованій квартирі зовсім не хотілося, а з огляду на те, що останнім часом у мене видалося багато ритуальних робіт, піднос вже майже повністю у воску (намагаюся очищати, але не завжди виходить). Натомість меблі цілі, а простір чітко відокремлений як робочий. 6️⃣Каміння та мінерали🌟 Вони не є обов’язковими, адже виконують роль підсилювачів, а не основного джерела сили практика, тож цілком можна практикувати і без них, особливо на початкових етапах. Втім, за бажання їх можна зачарувати на захист або відновлення сил, зважаючи на властивості каменів.

🌟Я повернулася з невеличкої відпустки й знову готова тішити вас всілякою цікавою інформацією🌟 🌟🌟🌟Чесно кажучи, я й 🌟🌟🌟сама 🌟🌟🌟здивувалася, наскільки насиченими виявилися ці п'ять днів. Встигла набратися сил, побачити красиві місця, трохи змінити звичний ритм життя й навіть провести кілька консультацій із клієнтами. Тож кінець літа зустрічаємо доволі активно. Узагалі, я завжди любила це дивне відчуття останніх тижнів серпня. Повітря стає іншим, вечори трохи прохолоднішими й тихішими, а природа ніби непомітно починає готуватися до чергової зміни циклу. Разом із нею змінюється й мій внутрішній стан. 🌫️🌫️Саме в цей час я щороку 🌫️🌫️помічаю одну й ту саму 🌫️🌫️закономірність: чим ближче осінь, тим сильніше мене тягне до магічної практики. З'являється бажання більше читати, навчатися, випробовувати нові методи, повертатися до старих записів і нарешті втілювати ті ритуали, які місяцями терпляче чекали свого часу. Ніби сама атмосфера цієї пори року допомагає краще зосередитися й глибше зануритися в процес. 🌟🌟🌟🌟🌟🌟 🌟🌟🌟🌟🌟🌟 Мабуть, саме тому осінь завжди була для мене не часом згасання, як її часто сприймають, а часом внутрішнього пробудження. Коли натхнення приходить саме собою, думки стають яснішими, а бажання досліджувати магію й усе, що з нею пов'язане, лише посилюється. Тож відчуваю, що попереду на нас чекає багато цікавої роботи, нових спостережень і тем, якими мені неодмінно захочеться ділитися з вами🌟

ОКОРМ І ОПІЙ У СІЛЬСЬКІЙ МАГІЇ 🤩🤩Якщо попросити назвати один із найнадійніших способів передати людині магічний вплив, багато хто без вагань назве окорм або опій. Адже саме через їжу та напої магічна програма найлегше проникає в енергетичне поле людини. 🕯️Що таке окорм? 🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟 Окормом називають магічний вплив, який передається через їжу. Під час проведення обряду чаклун вкладає в приготовану страву певну програму за допомогою замовляння, ритуальних дій і власної сили. Після цього їжа стає не просто продуктом, а носієм закладеного наміру. Коли інша людина споживає таку їжу, магічна програма разом із нею потрапляє всередину й починає поступово розгортатися в її енергетиці. Саме тому окорми традиційно вважаються швидшими за способом дії, ніж багато дистанційних способів магічного впливу. Пояснюється це тим, що їжа та напої майже одразу після споживання стають частиною людського організму. Крім того, фізичне й енергетичне тіла тісно взаємопов’язані та безперервно взаємодіють між собою. Тому все, що потрапляє до фізичного тіла, водночас починає впливати й на енергетичну складову людини. 🕯️Що таке опій? 🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟 Опій діє за тим самим принципом, однак носієм магічної програми стає не їжа, а рідина. Для таких обрядів можуть використовувати воду, молоко, чай, трав’яні відвари, кисіль, компот, квас, вино та інші напої – вибір залежить від конкретної традиції й поставленої мети. До того ж вода здавна вважається одним із найкращих провідників інформації та енергетичного впливу. Після проведення обряду напій починає утримувати вкладену в нього програму, а після споживання передає її людині. 🍎Головна особливість цих 🍎способів впливу полягає 🍎саме в механізмі передачі 🍎магічної програми. Якщо підклад перебуває поруч із людиною та впливає на неї ззовні, то окорм або опій опиняються безпосередньо всередині організму. При цьому вони здатні обійти багато видів магічного захисту. Не тому, що є сильнішими за сам захист, а тому, що використовують зовсім інший шлях передачі магічного впливу. Поширена думка, що окорми використовують виключно в любовній магії. Насправді це лише невелика частина їхнього застосування. У сільському чаклунстві через їжу або напій можна передати практично будь-яку магічну програму – від посилення почуттів до наведення псування. Усе залежить від задуму та майстерності самого практика. 🌟🌟🌟Іншими словами, окорм і опій – це не окремий вид магії, а спосіб передавання магічної програми. Подібно до того, як лист можна надіслати різними способами, так і будь-який магічний вплив може передаватися через різні носії. Якщо говорити саме про любовну магію, то нерідко використовують солодкі продукти. Мед, цукор, варення, киселі, компоти, солодка випічка – усе це символізує солодкість стосунків, взаємність й задоволення від спілкування. Звісно, це не є обов’язковим правилом. Існують різні способи роботи, однак солодкі продукти справді трапляються в любовних обрядах значно частіше за інші. Недарма й по сьогоднішній час існує чимало заборон, пов’язаних із їжею. Без особливої потреби намагаються не їсти в незнайомих людей, не приймати підозрілих гостинців і не брати їжу з рук людини, яку вважають недоброзичливою. Така обережність пояснюється не тільки побутовими причинами, а переконанням, що саме через їжу найпростіше передати людині будь-який магічний вплив. Особливо це стосується продуктів природного походження – хліба, меду, молока, круп, води та трав’яних настоїв. Вони добре утримують магічну програму, завдяки чому можуть передавати як благі, так і деструктивні наміри.

🙂🙂🙂🙂🙂🙂 🙂 🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂 ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ У традиційній сільській магії кожна словесна формула (замовляння) має не лише початок і основну частину, а й закріп – завершальну фразу, що фіксує дію замовляння в часі й просторі, посилюючи таким чином ефект основного впливу. Закріп зупиняє потік енергії практика, яку ми так чи інакше вкладаємо під час магічної роботи, і водночас поєднує сказане з наміром. Замовляння без самого закріпу часто залишається слабким, нетривалим або й зовсім не спрацьовує. Якщо початок замовляння відкриває потік енергії (словами звернення, описом дії/наказом), то закріп його замикає, обриває течію сили, "фіксує" зміст і мету всього замовляння, задаючи йому межі в часі й просторі. Часто закріпні слова відокремлюються від основного "тіла" замовляння сталими формулами: «Словам моїм кінець, ділу вінець», «Як сказано, так тому й бути», «Ключ у морі, замок на дні». 👇🏻Нижче наведено приклади типових закріпів із народних текстів: «Будьте ви, мої слова, в замовлянні всі повні й міцні, міцніші за лом трави, міцніші за кам’яну стіну, міцніші за білий камінь» «Говорю, замовляю щепоту й ломоту, та за море відсилаю, ключем замикаю, ключ у море кидаю, тим моїм словам закріп віднині й довіку, хай буде так» «Замикаю своє замовляння сімдесятьма сімома замками, сімдесятьма сімома ланцюгами, кидаю ключі в Окіян-море, під білий-горючий камінь Алатир» «Запру я слова двома сотнями замків і двома сотнями ключів і кину ці ключі в океан‑море; в океані моря є кит‑риба. Коли вона ці ключі проковтне, тоді й (ім'ярек) слова мої переб’є» «Тим моїм словам міцність навіки» «Замкну замками, зачиню ключами, твердими словами» «Ключ. Замок. Алатир» «Тут моїм словам ключ та замок. Замок у роті, а ключ у морі.»

Цікаве спостереження... Поєднання карт Зірки та Світу нерідко з'являється в тих випадках, коли знайомство або розвиток стосунків відбувається саме через інтернет. Зірка – це образ, мрія, ідеал. Вона часто показує людину, яку ми поки що сприймаємо не такою, якою вона є насправді, а крізь призму власних очікувань, фантазій або привабливої картинки. Водночас це аркан, пов'язаний із відстанню. Зірка сяє високо в небі, залишається недосяжною, але її світло все одно доходить до нас здалеку. Саме тому ця карта нерідко вказує на дистанцію між людьми, спілкування на відстані або контакт без фізичної зустрічі. У сучасній практиці аркан Світ дуже часто описує глобальний простір, який поєднує людей незалежно від того, де вони перебувають. Тому він цілком буквально може вказувати на всесвітню мережу – інтернет, соціальні мережі, сайти знайомств тощо, через які люди знаходять одне одного. Коли ці два аркани з'являються разом, вимальовується дуже цікава картина. За Зіркою людина спочатку знайомиться з образом іншої людини – її фотографіями, профілем, листуванням, тобто тим самим першим враженням, яке майже завжди містить елемент ідеалізації. А за Світом саме знайомство відбувається у просторі, що об'єднує весь світ, – в інтернеті. Звісно, це не єдине можливе прочитання цього поєднання, а лише один із варіантів, який уже неодноразово підтверджувався у моїй практиці. Як і завжди, усе залежить від запитання, навколишніх карт і загального контексту розкладу.

🐚🌞 #відгуки відливка воском 🌟🌟