"На межі" - медіа прикордоння
описание
⚫️ «На межі» - 4 роки з перших уст і з місця подій розповідаємо правду про події на Шосткинщині. Підпишись, щоб знати, що відбувається в Шостці, Глухові, Ямполі та Середині-Буді. ⚫️ З питань співпраці: https://t.me/as_yampil
29 912
подписчиков
Охват к подписчикам
36,4%
ERR
Реакции к просмотрам
0,76%
3 422 на 50 постов
Пересылки к просмотрам
0,16%
729
Постов в день
25,1
всего 192
Где отзываются чаще
доля реакций к просмотрам- 17:32💔 На Шосткинщині провели в останню путь 53-річного оборонця Андрія Редька. Про це повідомив Микола Нога, голова громади. Андрій був уродженцем Собичевого, навчався у місцевій школі № 1, де здобув базову середню освіту. "З дитинства Андрій любив риболовлю. Разом із друзями проводив час біля озера, любив природу та особливо цікавився технікою. Ці захоплення залишалися з ним упродовж усього життя. Андрій був сімейною людиною. Був одружений із коханою дружиною Наталією. Мав двох доньок — Вікторію та Катерину. Особливою любов’ю його серця був онук Марат, якого дідусь безмежно любив і яким пишався. Рідні та друзі згадують Андрія як товариську, добру, щиру, спокійну та врівноважену людину. Він цінував у людях відкритість, чесність, справедливість та вміння бути справжнім товаришем. Його любили за щирість, доброзичливість і готовність у будь-яку хвилину підтримати та прийти на допомогу. Для своєї родини він був люблячим чоловіком, турботливим батьком і люблячим дідусем". У 1990 році Андрій проходив строкову військову службу, де служив моряком. У мирному житті багато років працював водієм. З перших днів повномасштабного вторгнення він добровільно долучився до лав ЗСУ. Він проходив службу у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, маючи військове звання солдата. Він захищав Україну на Бахмутському, Солідарському, Краматорському, Харківському та Сумському напрямках. Був нагороджений відзнаками «За поранення», «Учасник бойових дій» та «За захист Сумщини» III ступеня. Під час служби Андрій отримав осколкове поранення. Після цього він потрапив у російський полон, де перебував понад два роки та два місяці. Родина весь цей час чекала на його повернення. Донька Вікторія зверталася до різних установ і робила все можливе, щоб допомогти звільнити батька. 19 березня 2025 року Андрій повернувся додому. Однак наслідки поранення та пережитого в полоні позначилися на його здоров’ї. 16 серпня 2026 року він востаннє зателефонував рідним і сказав: «У мене все добре. Скоро буду вдома. На добраніч!» 17 серпня 2026 року Андрій Редько помер у лікарні в Києві. 📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.2,01%
- 11:30⚫️ «Там головне — не зламатися», — так у квітні 2025 року Андрій Редько згадував про понад два роки, проведені в російському полоні. Місяцем раніше, після тривалого ув’язнення, український захисник повернувся додому в результаті обміну. Здавалося, попереду на нього чекає життя на волі, поруч із рідними. Однак наслідки російського полону виявилися надто важкими для його здоров’я. 17 серпня 2026 року стало відомо про смерть Андрія Редька. У пам’ять про нашого захисника публікуємо його розповідь про понад два роки неволі — про випробування, які йому довелося пережити, про силу, що допомагала триматися, і про найважливіше для полоненого — не зламатися. 📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.2,01%
- 08:23💔 На Кіровоградщині поховають 57-річного воїна з Хутір-Михайлівської громади Володимира Самаріна. Про це повідомили на сторінці міської ради у Facebook. До лав ЗСУ Володимира Самаріна мобілізували у липні 2023 року. Він був старшим солдатом, оператором відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу механізованого батальйону. Володимир Самарін вважався зниклим безвісти. Встановлено, що він загинув 5 грудня 2023 року поблизу населеного пункту Авдіївка на Донеччині. У червні 2025 року останки військовослужбовця повернули в Україну. Його особу встановили за результатами молекулярно-генетичної експертизи. Воїна поховають сьогодні, 18 серпня, у селі Новогригорівка Перша на Кіровоградщині, де нині мешкає його дружина. 📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.1,89%
- 16:13📷 Серпневий день у Шостці 🗞️ @namezhy1,82%
- 09:40💔 Понад два роки вважався зниклим безвісти: на щиті повертається 36-річний воїн із Глухова Максим Максименко, про це повідомили на сторінці міської ради у фейсбуці. Максим був уродженцем Глухова, тут він навчався у школі-інтернаті, а згодом здобув цивільну спеціальність у професійно-технічному училищі. Працював будівельником. "У мирному житті Максим був надзвичайно доброю, щирою, працьовитою та чуйною людиною. Він завжди залишався справжньою душею компанії, мав багато друзів, умів підтримати порадою та розрадити. Побратими та друзі з особливим теплом згадують його неповторне почуття гумору та життєлюбство - у підрозділі хлопці називали Максима справжнім «генератором нових слів», чий гострий розум та влучний жарт піднімали дух навіть у найважчі хвилини. Спорт посідав особливе місце у його житті. Максим палко захоплювався футболом, був активним спортсменом і віддавав грі чимало енергії. Він мав щиру мрію - після війни облаштувати вдома окрему кімнату для занять спортом, аби ще більше часу присвячувати тренуванням та саморозвитку" У перший день повномасштабного вторгнення він добровільно вступив до ЗСУ та служив стрільцем. Брав участь у боях під Бахмутом, Авдіївкою та Кремінною. Після поранення під Бахмутом пройшов лікування й повернувся на передову. За мужність, стійкість і вірність військовій присязі був нагороджений бойовими відзнаками. 3 червня 2024 року поблизу Новоолександрівки Покровського району Донецької області підрозділ Максима потрапив під мінометний обстріл, після чого зав’язався стрілецький бій. Напередодні, під час останньої розмови з мамою, Максим сказав, що йде на позиції та три дні не матиме зв’язку. Після цього рідним повідомили, що військовослужбовець зник безвісти під час виконання бойового завдання. Згодом його загибель офіційно підтвердили — Максим загинув 3 червня. У Максима залишилися мати, донька, сестра та брати. 📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.1,77%
- 13:58⚫️ «У мене там було все», — каже Петро Муравйов, один з останніх жителів Любахового Зноб-Новгородської громади. Російський удар знищив його дім. Петро до останнього не хотів залишати рідне село, свою домівку та пасіку. Восени минулого року чоловік усе ж виїхав, але майже весь цей час сподівався повернутися. 15 серпня російський удар знищив його будинок і майно. У гаражі залишився автомобіль, а вдома — бібліотека дружини Зінаїди, близько 600 книжок. Нині в Любаховому Зноб-Новгородської громади не залишилося жодного жителя. «Немає уже того, моєї надії, все те, чим я жив. Жаль», — каже Петро. Історію чоловіка — читайте тут https://mezha.city/news/34949/ 👆 📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.1,77%
- 17 авг.🕯 63-річний Сергій Доронічев помер у лікарні від тяжкого осколкового поранення, яке отримав 13 серпня під час російського обстрілу Середини-Буди. Того дня він їхав на мопеді, коли уламок снаряда влучив йому в черевну порожнину. Майже 40 років Сергій прожив у шлюбі з Валентиною. Разом вони виховали трьох дітей. Багато років чоловік працював токарем на місцевому заводі «СЗМО», а після його закриття — у лісовому господарстві. За словами дружини, Сергій добре розбирався в техніці та багато чого ремонтував сам. «Він був терпеливим, люблячим чоловіком. Привітним, уважним», — згадує Валентина. Чому Сергій вирішив залишитися у Середині-Буді попри обстріли та яким його пам’ятають рідні — читайте в матеріалі «На межі» 👈 📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.1,72%
- 02:01🕯 Стало відомо про смерть Андрія Редька — захисника із Собичевого на Шосткинщині, який понад два роки провів у російському полоні Він пішов захищати своє село ще 28 лютого 2022 року. Воював на Донецькому та Харківському напрямках, отримав тяжке поранення, потрапив у полон і пережив російські госпіталь та СІЗО. Понад два роки він чекав на повернення додому. 18 березня 2025 року Андрій був звільнений під час обміну. На українському кордоні він почув голос дружини — і заплакав. Андрій повернувся до своїх. Але наслідки поранення та полону залишилися з ним назавжди. Після звільнення він розповів нам свою історію. Сьогодні ці слова звучать уже як пам’ять про нього https://mezha.city/news/34941/ 📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.1,59%
- 17 авг.📷 Фоторепортаж з місця російського удару по Ямполю в ніч на 17 серпня На кадрах — наслідки пожежі, знищена будівля Центру дитячої та юнацької творчості та пошкодження поруч. 📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.1,49%
- 20:30📷 Десятки років ця будівля була місцем дитинства для сотень ямпільчан. Тут працювали десятки гуртків, діти малювали, займалися творчістю, репетирували КВК, а також проходили районні та обласні конкурси У ніч на 17 серпня російські безпілотники знищили приміщення, де за радянських часів працювала Станція юних техніків, а згодом — Районний центр дитячої та юнацької творчості. Росіяни зруйнували стіни, але не зможуть знищити спогади людей, чиє дитинство пов’язане з цим місцем. Нагадаємо, якою була ця будівля до повномасштабного вторгнення https://mezha.city/news/34918/ 👈 📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.1,48%
- 17 авг.⚫️ Уночі 17 серпня росіяни масовано атакували безпілотниками селище Ямпіль. Перші вибухи пролунали близько 00:30. Про це «На межі» повідомила селищна голова Ольга Губар. Інші вибухи пролунали після першої години ночі. Загалом зафіксували п’ять вибухів. Унаслідок атаки згоріли центр дитячої та юнацької творчості та господарська споруда на території закладу. У розташованому поруч магазині вибило вікна. Про інші наслідки атаки — читайте тут https://mezha.city/news/34883/ 👈 📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.1,33%
- 07:58🕯О 9:00 ми в тиші згадуємо всіх, чиї життя забрала війна. Це хвилина спільної пам’яті про цивільних і військових, про кожну втрату, яка стала частиною нашої історії. 🗞️ @namezhy1,26%