Ядерний психотерапевт

На всякий, нагадую Одна з задач русні - вимотувать сили. Регулярно і методично. Постійна напруга, "стан готовності" і перенос життя на після обсрілу призводять до більшого виснаження Кожен день в нас от от і буде великий обстріл Але по факту це говорить лише про їх готовність і можливість його здійснити Задача яку я ставлю собі в цій ситуації - враховувати можливість обстрілу, бути пасивно готовим до нього, але не змінювати життя та дії під нього От як і якщо почнуться опади в вигляді фрикадельок ракети будуть в небі - тоді діяти відповідно А якщо я до того буду напружуватись - я буду підігрувати їх залякуванню Мяф.

Як метамодерне світосприйняття може допомогти жити в цьому світі? ) Сьогодні вночі в нас в Києві був піздец. Будівлі ходили ходуном, ліжка совались на пару сантиметрів, а після підлога ще дрижала секунд 5 і на ній прям відчутно захитувало Волонтерський чатик активно повідомляв що я не один такий і знатно в ахуї всі Прилетіло поруч з домом моєї подруги - “всі живі. вікон не має.” Прилетіло в будинок де ще півроку тому жила моя дівчина - відео апокаліптичні, такий знайомий під’їзд і от такий пиздець Навіть коти, що зазвичай хвоста клали на всі ці обстріли всю ніч були наполохані і з вухами дибки Приблизно такі відчуття я думаю в багатьох киян після сьогоднішньої ночі, і… а що та як з цим всім робить і як переварювати ЦЕ ? “Триматися” і “потужна потужність”, “незламна незламність” і т.п. як би вже давно не працюють. На це треба сили, а а вони уже давно вичерпані. Да і не дає це насправді нічого крім відкладених реакцій на потім, на більш слушний час.. Котрий хуй його зна коли настане. Тож.. Якщо розйобує - розйобуватись. А потім заново збиратись. Якщо хитає - хитатись. Навичка відновлюватись в умовах хронічного стресу - зараз буде запорукою виживання Як? Я пропоную наступне - створювати точки опори. Їх має бути багато. Реально багато. Так щоб коли одні відваляться, а вони відваляться - це стається, то були інші. І не скидати все в одну корзину - тіло і управління своїми зажимами. В короткостроковій перспективі зжатість природна і дає якесь базове відчуття себе. Але в нашій культурі не вчили себе розжимати. Воно наче мало би бути природнім процесом і само собою, але по різним причинам зараз це не працює. Тому - усвідомлений процес асоціації себе в тілі і розжимання себе - бо от тут і зараз можна розжатись. Массажі, йога, медитації, просто усвідомлений рух - дасть результат. Навіть банально можна сісти покачатись на качельці/гамаку, залізти в ванну (в кого є вода) - вже дасть свої плоди. Інша сторона - зажиму може бути настільки багато вже накопичено, що ну як би стрьомно його чіпати. Але то я з зубами - рано чи пізно всеодно доведеться щось робити - ну і до чого ж власне тут метамодерн?) Дві частини Перша - Одномоментне сприйняття реальності в її жахливих і прекрасних проявах. Одночасно. В повітрі літає кіптява і куски чогось чорного і Одночасно з тим - співають пташки. Ворог зруйнував купу будинків і одночасно з тим - ти живий і дихаєш прямо зараз. Мабуть ще і можеш насолоджуватись їжею чи смачною кавою. Важливо знаходити і помічати те хороше і важливе, на що можна спертись. Бо воно завжди є. Друга частина - Відреаговувати на себе і свої реакції на те що відбувається Реакція завжди є. Імітувати відсутність реакцій - трохи бесполезно. Але на свої реакції. Не індуковані колективним полем, ворожим і нашим іпсо. А от як відрізнити одне від іншого, а далі підібрати форму для них.. Ото питання на рівні мистецтва. Щось про що зможу - розкажу окремо

Є один секрет.)) Як планувати на рік так щоб все виконати. Треба ставити лише 3-4 цілі. Справді важливих. Ті що змінять вас в процессі реалізації. Саме вас з середини. І тоді ваше життя зміниться теж.) Це можна порівняти з космічими міссіями 60х-80х років - їх реалізація сама по собі здебільшого не принесла прибутку. Але. Технологічні винаходи і світоглядні зміни що слідували за реалізацією цих задач колосальні. І ні - це не має бути щось грандіозне.. Часто навпаки.) Особливо якщо в вас все добре з досягненням великих зовнішніх цілей, але смак життя якось не змінюється... Чи якщо все добре, але щось не те і є відчуття стелі - раджу обрати щось таке на що не доходять руки роками. На перший погляд - можливо не значуще, щось що легко обезцінити, але те що хочеться дуже і дуже давно.. Реалізація цього - змінить вас. А слідом за цим змінтиться взаємодія зі світом навколо. А потім і сам світ зміниться.) В мене на 2025й такі цілі 🟡 навчитись водити. В мене Їбейший внутрішній страх сісти за кермо. Просто піпец. Внутрішня перебудова під те щоб це зробити - дасть колосальний вплив на інші сфери.) Які - поняття не маю.)) 🟢 почати малювати та співати/грати на музичних інструментах. Ліпити з глини, вирізати з дерева, варити з металу, ect.. Ці форми самопрояву в мене заблокувались ще в дитинстві. Розблокування їх вивільнить.. Щось.) І це точно змінить моє сприйняття світу, а слідом і життя - іншим. 🟣 почати регулярно вести групові формати. *І не лише навчання професійним темам.) навчання то інше - там простіше. Груповий формат - це те від чого я бігаю вже 10 років.) Ще 10 років тому треба було почати робити якісь МК чи ще щось, але я пішов в індивідуальний формат роботи. І поки я бігаю від цього - я недоотримую важливий досвід, що може бути розкритий тільки в груповій взаємодії. Так що треба починати.) А які ваші цілі на 2025й? Що ви хочете додати до свого життя? Гарного нового року вам!💙

Можете використати техніку розпису про це - просто сидіти і писати. Можна списком, можна просто потоком.. Це дуже допомагає не крутитись в звичних паттернах думок, мов по колії.. Вийдіть з цієї колії і знайдіть рішення. Напишіть якщо в вас вийшло - радо почитаю про це.) 4️⃣ Майбутнє. Дуже важливо зараз зберігати можливість помічати майбутнє. В нас буде Різдво. Справжнє. Таке як ми захочемо. Можливо в наступному році. Можливо більше - але обов'язково буде. Цю Віру і відчуття майбутнього треба зберігати. А якщо втратилась - відновлювати. Бо це дає простір куди жити далі.) P.S.: питання з язичицькою складовою Різдва… Можна закрити святкуванням Йолю. Гарне свято, чо.) P.P.S.: Хто хоче – заходьте на терапію. Поговоримо. Ви не одні.

ПроЙобане Різдво. Тут така справа.. Різдво наближається. Воно в більшості з нас однозначно змістилось вже на 24те-25те - і це дуже добре я особисто вважаю. Але якось все зараз не просто з ним. Поки Різдво було 6го особисто в мене всі картинки про нього з західної, в основному американської культури просто проходили повз. Ну типу - воно сприймалось як "День подяки" чи 4 липня - щось їх, ніяк не причетне до нас. От ці всі "магія Різдва" і Санта-Клаус, тепле родинне коло, що все одно все складеться на Різдво... І все інше - ну, це ж не про нас, це про них.. І очікувань в мене особисто на Різдво ніколи не було. Було відчуття важливості і певної язичицької сакральності вечором 6го, але в нашому регіоні це за моє дитинство ніколи не святкували так щоб серйозно. Центральною подією року був Новий рік - створене совєтами дійство. А зараз... Ууу... Я відчуваю що теж так хочу. Так як було в кіно протягом всього мого життя - мені ж як і вам цим всім промивали мозок, хоч може ми це і не помічали І це от внутрішнє бажання чогось такого.. Магічного... Натикається на реальність навколо. .. ... ..... З обстрілами. .. З розкиданими хто де близькими - частина по Україні, частина закордоном, частина на фронті, частина вообще "нас нєт".. .... З різними внутрішніми імпульсами про доречність чи не доречність.. в принципі будь чого, навіть цього тексту. ...... Мдем. Якось фрутсруюче короче. Чось магія на це хріново все лягає. В людей з іншими обставинами - все ще важче може бути. І я маю їх згадати також. Люди які закордоном - приїзджати чи не призджати в Україну на свята? Обстріли, МБР? Ядерка?.. І близьких побачити хочеться.. А ще близькі і самі люди ще піпец змінились за роки війни.. І геть різні контексти / адаптації у всіх. М... Блін. Можливі проблеми. А в когось вообще могло не лишитись близьких - з різних причин. І це окремий дуже болючий дискус, який не зможу розкрити в цьому тексті, але маю згадати - його теж видно. Люди на фронті та в армії - ото по даті Різдво і все от це.. А є завдання, виїзд, тут і зараз - бо просто по іншому зараз не може бути. І геть інший світ відносно того не_воєнного. (як пояснити абсолютно цивільній людині що "Я сиджу зараз на одному з них.. Ну, він ще теплий, чо?" це не тільки піпец кріпово, але і смішно?) І от в всьому цьому - по календарю в нас Різдво. І всі очікування підіймаються всередиі, і ще раз фруструються об реальність. _______________________ Що про це все хочеться сказати В цілому є два шляхи - шлях прийняття та шлях зречення. Щлях зречення в цьому випадку - перечекати, опціонально набухатись на Різдво і про все забути. На зараз - це також норм, чо. Надто багато всього і його нормально відкласти на колись на потім, якщо зараз на це ресурсу немає. Я більше про шлях прийняття. І про нього я можу розказати більше.) 1️⃣ Якщо вам хріново і тригерить від згадок Різдва, від атрибутики, від пісень.. - це ок. З вами все ок. Ви не одні такі. Ваші бажання - валідні і доречні. Навіть якщо зараз задовільнити їх важко - ви всеодно маєте право їх відчувати. Як і біль від неможливості зараз задовільнити ці бажання. Біль підказує вам що ви живі і маєте бажання. 2️⃣ Те що іншим зараз може бути ще важче - вообще ніяк не впливає на ваше право відчувати як вам зараз. Це дуже специфічна тема, стигматизація інших в нашому суспільстві і міряньє рівня страждання. Але дуже хрінова. Довго - це окремий текст про травматичну заборону радості. Коротко - так, маєте право хотіти святкувати, радіти, веселитись. Бути зі своїми близькими. Бо це нормально і природньо це хотіти. 3️⃣ Як ви дозволите собі відчувати свої потреби, просто в режимі констатації. Просто відчувати, не оцінюючи можна чи не можна.. Вийде чи не вийде.. А дати їм простір побути в вас, а вам - відчути їх.. І тут може початься магія - часто виявляється що деякі речі таки можна зробити. Деякі все ще ні. А деякі - однозначно так. Хоча і по іншому ніж очікувалось. Бо наш мозок часто думає звичними схемами і відкидає все що не вписується в них. А якщо відкинуть на чуть-чуть ці схеми?)

❇️ Я маю різні частинки, часто вони здаються не сумісними між собою. (Регулярно чую від людей про те що одна їх частина хоче за кордон, друга – воювати, а третя – просто ростити дітей. Якщо в вас теж щось схоже – ви не одні. Це зараз дуже розповсюджена ситуація. Базова порада – розкопувати потреби що стоять за кожним з бажань, і далі формувати нові бажання/адаптації, які будуть поєднувати різні потреби) ❇️ Мене дратують інші люди, бо вони не такі як я очікую від них. (у кожного з нас часто є свій образ України і «правильних» українців. Штука в тому що реальні люди часто не відповідають очікуванням. По попередьому пункту – люди складні створіння. Реально не ідеальні і не пласкі. Рішенням тут може бути визнання – «да хрен його знає як правильно» і від’їбаться від себе про слідування правилам, і далі – від’їбатись від людей теж. Якщо людина хоче заповзати в свою власноруч створену ракушку «правильного» - це її нормальне бажання. Просто помітьте - що за тим?..) ___________________________ Якось так в двох словах про простір сенсів зараз. Саме його поляризація і відсутність перехідних форм + соціальна вимога визначити лише одну форму як правильну, призводить до краху і розчепленності суспільства зараз. Що робить? – спробувати зменшити це в конкретно взятій точці навколо вас. Якщо є бажання звичайно.) Stay tuned. Далі будуть ще тексти – є багато про що сказати.

Про розірване поле сенсів. ___________________________ Доброго. Я вирішив повернутись в письмову форму - все те чим я ділюсь з людьми на сессіях, все те що переживаю має йти не тільки в особистому спілкуванні, але й бути доступним до широкого загалу. І маю першим чином опублікувати що думаю про ситуацію загалом де ми опинились. Це потребує мій внутрішній моральний компас. Бо робити вигляд що нічо не зробиш, всі ми в цьому.. І писати про якісь такі буденні речі, наче нічого не відбувається, ну... коли я це бачу в інших - для мене це малодушіє. Я так робити не стану. Почну з констатації. ___________________________ Поле сенсів нашого народу зараз дуже розірване і розділене. Настільки що іноді здається що от ті, от ті що ******* - вони взагалі більше не з нами. І глобальне відчуття одинокості ходить поміж нами. Це відбувається бо всім зараз боляче, але боляче по різному. Як каже моя близька подруга - кожен українець зараз страждає, але страждає по різному. Страждання і біль - породжують фокус. Треба сфокусуватись от на тому що прямо зараз болить - щоб вирішити його.. Фокус породжує обмеження. Ми не фокусуємось на чомусь одному, ми просто перестаємо бачити інше. Обмеження породжує обраність - лише от це важливо, а все інше... Людина в цей момент не може зрозуміти. Людині не вистачає сил та ресурсу щоб це осягнути. Так ділиться поле сенсу - кожна група створює собі свої власні. А інші группи, які не включені в конкретно цей контекст - є ворожими і не бебезпечними. Бо вони не розділяють НАШ сенс. А ще просять зрозуміти ЇХ! Уууу!!! А тут би себе особисто вивезти, да близьких підтримати. Не то що на інших подивитись.. І розуміння між нами лишається мало Коротч. Це піздос ребята. Що с єтім всєм делать? А хуй його зна, хотів би сказати я і піти займатись своїми кшатрійсько-вайшиськими питаннями, да якось нєт. Це задача таких як я шось з цим робити. Я люблю починати з контстації факторів що призводять до цієї ситуації ___________________________ Втома, задовбаність і перегрузка. Це одна з перших великих війн що йде в режимі "онлайн" – купа інформації, подій і кожне медіа намається привернути увагу саме до своєї «супер.важливої» публікації. А ми реагуємо – бо кожний з цих інформаційних квантів розглядається як житєво важливий.. Наш вид еволюціонував для того щоб чути свою маленьку стаю в 25-40 особин. Не більше. Все що більше – соціальна адаптаці, не фізіологічна. Механік переварювання сучасної кількості інформації в нас не вбудовано. В режимі перевантаження хронічного інформаційними потоками ми природньо хочемо сховатись Бо ресурс на кожну реакцію виділяється, шляху на його направлення нема… Оп, і ми в перевантажені. І при цьому ще й нічого не зрозуміло, бо а) конект зі світом фрагментарний, і б) вообще ніхто вже не розуміє що відбувається власне.) Від цього в нашої внутрішньої мавпочки наростає паніка.) А далі починається спроба сформувати картинку світу яка «все» пояснить і зробить зрозумілим: чорне-червоне, хороші-погані, свої-чужі. Задля побудови цього «зрозумілого» світобачення йдуть під ніж не тільки зовнішні фігури, але й внутрішні – бажання, імпульси, частини нас. І тоді світобачення будується на одній-двох парадигмах, то наче на якийсь час стає спокійно.. Але ж, коли приходить інший, людина з іншого «племені», з тих хто побудував своє світобачення на тих елементах що ми в собі витіснили.. То його хочеться нахрін знищити. Бо він нагадує про них. («Гад. Зрадник!») Але ніхрена – це не поможе.) Шлях який я точно знаю що допоможе – це шлях визнання і прийняття реальності як є. Наприклад: ❇️ Я задовбався і мене не вистачає на те щоб розуміти/відчувати/розділяти біль та горе інших. Особливо якщо я зараз нічого не можу з цим зробити. (тут базова порада – виділити те на що реально можна впливати і чітко окреслити цю зону. Це поверне суб’єктність.)

🍎От це - одна з найповніших схем по факторам що створюють те що можна потім виділити і назвати РАС чи РДУГ https://classic.wikipathways.org/index.php/Pathway:WP5420 Да, це гірше ніж токійське метро. Повний швах.) 🍎От хороший матеріал від Olga Maslova та Сергія Литвина про нейровідмінності - так як воно по факту є, без клішированія https://www.youtube.com/watch?v=xnOutaCd7b0 🍎От лекція від американського психіатра по темі ADHD не з усім згоден, але то більш культуральні відмінності і відмінності підходу сам матеріал прям топовий https://www.youtube.com/watch?v=whLPpNMlosg&list=PLaJ4sIS2t3KMhTmoR_OFlWLK3XVgOBFa6 🍎от хороше відео для базової самодіагностики на аутичний спектр Увага! Якщо ви також такі да - можете піймати відчуття крінжу і ахую "Ах вот оно шо.. Бля..." чи "Їбать, я вже настільки це відчуття подавив і стараюсь не помічати, що й.. А виявляється не я один це відчуваю... Їбать." Я коли дивився вперше - знатно охуїв Так що попередити вас забов'язаний. https://www.youtube.com/watch?v=lXz9TpKGd5g

От це - спрощена схема по нейровідмінностям і їх перетинам *так, аутизм і ADHD дуже добре можуть один одного компенсувати і давати офігенні бонуси в поєднанні

Ітак в мене сьогодні день народження А я не люблю свій день народження. Ніколи не любив. Бо мені заздрісно людям які можуть влаштовувати великі святкування в широкій компанії... і радіти з цього! Я пробував. Влаштовував по молодості з однокласниками святкування - просто копіював те що робили інші. Але відчуття єдності і радості якось не наступало. А наступала пустка всередині і виснаження. І так з багатьма речима в моєму житті. Один з епічнійших провалів був рік тому - я хотів відпочити і побачив як люди відпочивають в Трускавці.. ммм.. Це був фейл.)) Шум, гам, купа людей.. Чи банально сходити на пляж чи посидіти в якомусь прикольному, але людному закладі - та сама історія. По факту це сенсорне перевантаження, але про це нижче. І довгий-довгий час я думав і сприймав що зі мною щось не так. Глибинно. Бо он чо - вони ж можуть, а я чогось ні... І далі спроби всунути себе в цю рамку і зробити щось з собою так щоб теж. Бо близькості то хочеться. Відчуття стаї. Але так не працює в моєму випадку. І мабудь день народження - хороший час для того щоб про це поговорити.) Я явно є людиною з нейровідміністю - тобто таким чий мозок і свідомість працюють по іншому. Конкретно в мене в загальних термінах - суміш ADHD і РАС. Це досить розповсюджена ситуація - бо багато в чому ці нейровідмінності перетинаються. Спершу я почав пару років тому здогадуватись що кажись ка щось от цей тренд про синдром дефіциту уваги.. Може це про мене? І з цим було ок. Ну, розсіярна увага і їбейша гіперактивність. Ну і що?) Я такий завше був і мені супер. Завше запізнювався і запізнююсь всюди. В мене купа друзів таких же.. І весь підхід в якому я працюю побудований по факту для управління собою коли ти страннєнький. Супер же. Але от за минулий рік я поняв що ну нє.. Аутична компонента дуже присутня. І саме через свої особливості що можна описати нею - в мене і є аспекти з соціалізацією і великими компаніями. І як би я себе не впихував - я завше в них буду "перегріватись" і потребувати відійти видохнуть. Просто бо от так працює моя свідомість - бачити і відчувати все одночано. Не складається короче в мене з великими компаніями.) Так що - не люблю я свої дні народження.) Вони завжди будуть нагадувати мені про те що мені недоступно _____________________ Цей рік був гарним. Я знайшов своє місце в всьому що відбувається, і мені стало куди як живіше. Чого і вам бажаю. Привітати мене можна на банку - піду куплю собі штанці 5.11 https://send.monobank.ua/jar/7BpfzDndDP Також в наступному дописі залишу посилання на матеріали по нейродивіргентності - бо знаю що мене читають купа людей з нейровідмінностями Гарного вам дня.)

Нащо ж то робить? психологічний вплив. горить страшно і стрьомно для не специаліста - виглядає як піздец, буквально Зробленно щоб ще раз шатнути нас Так що - назло ворогу, лишаємось спокійними.) Доброї ночі)

Короч, тут така справа - pycня знову пробує нас налякати, роблячи кіпіш на ЗАЕС Що вони в цей раз учудили? Вони підпали щось в градірні. Скоріше за все - покришки. Горить і димить - красіво.. Неприємно - спору нема. Але вцілому це не небезпечніше ніж просто купа покришок що горить. Давайте поясню що таке градірня і чого воно так яскраво горить і димить. Градірня - це от ця велетенська труба яку ми бачимо коли проїзджаємо повз ТЕЦ / ТЕС / АЕС і один з основниз елементів системи охолодження води зовнінього контуру станцій Для роботи станцій, як теплових машин, потрібен перепад температур. Пар після проходження турбіни має сконденсуватись на конденсаторі і перетворитись в рідину Для цього через конденсатор треба прогняти велетенську кількість води з зовнішнього світу Ця вода нагрівається і її після того потрібно охолодити Як? - або відправити її охолонути в ставках охолоджувачах, або ж.. Розбризкати її так щоб вона за рахунок випаровування охолола швидко-швидко!.. Ще й обдув їй зробити, щоб краще охолоджувалась, а випарувана вода з більшою теплоємністю, тобто пар, уходила куди подалі і не заважала іншій воді охолоджуватись І тут появляється градірня.)) По суті це велетенська труба з металу та бетону з розбризкувальною системою, купою жалюзей і води що стіка через неї в нормальному режимі роботи. Он як на картинці. Коли вона працює - стояти поруч це той ще прикол Уяівіть що поруч з вами падає велетенський водопад..)) Прикольні відчуття. В процессі роботи з неї валять клубні.. ні, не диму, а пару. Простого водяного пару. Причому пару перенасиченного, по температурі +- як повітря навколо. Рукотворна хмара. Буквально. За рахунок форми - градірня має хорошу тягу. Вона прям прекрасно її формує - бо для того створенна. І як будь яка витяжна система, якщо в ній розпалити вогонь... Ну, горітиме він значно краще ніж без неї Але. Горіть самому по собі там нема чому. То бетон та метал. Те пожарище що вони там влаштували можна зробити тільки штучно І на роботу станції і першого радіоактивного контуру це взагалі ніяк не вплине. Бо по перше - станція заглушена і тепловиділення в ній лиш залишкове і дуже незначне в порівнянні з номінальною потужністю По друге - на ЗАЕС градірні це допоміжний засіб охолодження. Основа охолодження станції - ставки-охолоджувачі Максимум - пошкодить саму градірню і треба буде після повернення станції ще й її ремонтувати Ну і копоті наробить конечно да.. Неприємно. Але вообще ніяк не пов'язанно з радіоактивністю і не несе прямої загрози станці. Всьо. _____________ На правах реклами: Маю два місця в терапію Кому треба - пишіть

Рашисти могли підпалити в градирні ЗАЕС автомобільні шини у великій кількості, — очільник Нікопольської РВА За словами Євгена Євтушенка, наразі це неофіційна інформація від джерел з протилежного берегу. Це може бути провокацією або спробою створити паніку в населених пунктах на правому березі колишнього водосховища. Наразі, ЗАЕС працює в штатному режимі. ㅤ ➡️Дивитись графік ➡️Підписатись @kiev_svet

Так, тут русня іпсо робить Якусь херню в градірні палить Чи треба розгорнути чому це фігня і імітація щоб налякати? Чи й так зрозуміло?

Багато вміщає у себе ця дірка. І Пушкіна, і Достоєвського збірку, Там разом російські митці, музиканти, А ще балерини та їхні пуанти, Увесь "руський рок", політична сатира, Уся опозиція й "голубі міра", Усі, хто живий або склеїли ласти: Поети, співці, гумористи, фантасти, Усе це охоплює вирва єдина, Яку закопає нова Україна. Засипле, притопче криваву росію, І квіти згори цього всього засіє. Одне буде гнити в землі, як годиться, А інше – уламки оберне на крицю. Одне упаде в забуття непримітне, А інше – усе відбудує й розквітне. #skladno

Цитати з робіт минулого тижня: _________________________ Відповідь людини на питання "чому люди бухають?" - це завжди дуже особиста історія По факту це відповідь на "а як би ти бухав, нащо б ти це робив?" І це завше проявляє дуже екзистинційно тонкі межі в самій людині _________________________ То что ты дохуя вспотел, не означает что ты дохуя сделал _________________________ "негативное мышление не притянивает неприятности, а не дает делать хорошие штуки в своей жизни" _________________________ "Так, а теперь остановились и вдох-сука_блять-выдох" _________________________ В кінці сессії - как ты себя чувствуешь? - отлично - это плохо. слишком сильный перепад от состояния до, маятник может быть _________________________ "Наша війна не лише про незалежність Наша війна за те щоб не бути на стороні россії-китаю в третій світовій" _________________________ "Власть невозможно получить в одиночку. Власть не получаєтся умением прогибать людей. Для власти нужно уметь опиратся на людей " _________________________ полюби свою тривожність вона показує де ти є і де те що для тебе важливо _________________________ P.S.: Є місця в терапію, пишіть в особисті

Цитати з робіт цього тижня: _________________________ Тікаючи від війни ми втікаємо з війною всередині себе Ми несемо її з собою і люди будуть її бачити повсюдно _________________________ Мужики убегают не от своих детей Мужики убегают от бывших жен, которые присвоили себе их общих детей _________________________ - Заїбісь, психолог который шутит про говно - к сожалению, я сейчас не шучу. _________________________ "Уволился с плохой работы Нашел хорошую Хожу радуюсь вже другий тиждень" _________________________ "хто якщо не ми?!" - це не ПДВ, це ДДА *ПДВ - Повітрянодесантні війська ДДА - доросла дитина алкоголіка _________________________ Удача - це навичка перебування зі світом в петльовому зв'язку _________________________ Когда человек врет себе - это самая сложная ложь Потому что если человек честен с собой и врет тебе - с этим можно договорится, это понятно и с этим можно контактировать А если человек врет себе и тебе в следствии... с этим ничего нельзя сделать