ОДЕСА ДІЄ 🇺🇦 | Громадська організація 🤝 💛💙

❗️ДОПОМОГА, ЯКА ЇДЕ ДО НАШИХ ЗАХИСНИКІВ 🇺🇦 Особовий склад 11-ї бригади імені Михайла Грушевського Національної гвардії України подякував громадській організації «Одеса Діє» та особисто її голові Леоніду Борисовичу Раскіну за надану гуманітарну допомогу. Продукти вже вирушають туди, де вони сьогодні особливо потрібні: на Запорізький і Херсонський напрямки, а також до підрозділів у Донецькій області. Від перших днів великої війни команда «Одеса Діє» підтримує військових, ветеранів і мирних людей. Без гучних слів — просто робить те, що потрібно: збирає, доставляє, допомагає. Це турбота з рідного міста, підтримка тилу та нагадування нашим бійцям: Одеса поруч. Одеса пам’ятає. Одеса діє. Дякуємо нашим захисникам за мужність і силу. Разом наближаємо Перемогу! Слава Україні! 🇺🇦

❗️15 червня 2026 року на базі спортивного комплексу Arena Sport Odessa службою фізичної підготовки і спорту 11-ї бригади імені Михайла Грушевського спільно з ГО «Одеса Діє» та за підтримки президента Федерації дзюдо Одеської області Леоніда Раскіна проведено захід з декомпресії військовослужбовців. У рамках заходу були організовані заняття з настільного тенісу та адаптивного дзюдо, спрямовані на фізичну реабілітацію, психологічне розвантаження, відновлення морально-психологічного стану та зміцнення командної взаємодії особового складу. Особовий склад висловлює щиру подяку Леоніду Раскіну та ГО «Одеса Діє» за постійну підтримку військовослужбовців, сприяння розвитку спорту та надану можливість проведення реабілітаційних заходів у сучасних спортивних умовах. Захід пройшов на високому організаційному рівні та отримав позитивні відгуки від учасників.

❗️В Україні створено торгову марку «ЄрТАК» - проєкт, що народився з бойового досвіду і має дуже практичну мету У 2026 році Єгор Євтіхов та Леонід Раскін заснували торгову марку «ЄрТАК». Це не просто нова назва на ринку. Це спроба дати людям те, що в умовах війни може бути не дрібницею, а реальною допомогою. Флагманський продукт «ЄрТАК» запатентована у 2026 році технологія «швидкоскид». Йдеться про нижню білизну, яку можна замінити, не знімаючи іншого одягу. Ідея виникла не в кабінеті і не на презентації. Вона народилася з бойового досвіду Єгора Євтіхова, який з 2022 року бачив і розумів, наскільки важливими можуть бути прості, зручні й продумані речі для військових, поранених, людей у госпіталях, лікарнях, а також для тих, хто потребує догляду. Окрема роль у запуску цього проєкту належить Леоніду Раскіну - голові ГО «Одеса Діє», людині, яка системно займається допомогою військовим, ветеранам, цивільним і соціальними ініціативами. Саме за підтримки ГО «Одеса Діє» та за особистої участі Леоніда Борисовича ідея отримала шанс стати виробництвом. До цього рішення йшли не один день. Були сумніви, були питання, чи вдасться взяти на себе такий масштаб. Але позиція Раскіна була чіткою: якщо продукт може бути потрібним людям - його треба робити. Виробництво розташоване в Україні. Далі воно масштабуватиметься залежно від розвитку проєкту, потреб і можливостей. Починається все з благодійного напрямку. Першочергова мета - забезпечувати тих, кому це справді потрібно: Збройні сили України, Національну гвардію, Територіальну оборону, госпіталі, лікарні, пенсіонерів і цивільних. Надалі команда «ЄрТАК» планує розвивати і комерційний напрямок. Але стартова логіка проєкту дуже проста: спершу допомога, потім масштабування. «ЄрТАК» - це приклад того, як бойовий досвід, громадська підтримка і нормальна людська відповідальність можуть перетворитися на конкретний український продукт. Не гучний заради гучності. А потрібний, бо продуманий життям.🇺🇦

❗️Хочу щиро подякувати Валентині Андріївні Циркун, голові ГО «РОЗКВІТАЙ» з міста Городня. Валентина Андріївна - людина, яка займається справжньою волонтерською роботою: спокійно, відповідально і без зайвого галасу. Завдяки її допомозі Одеський регіон отримав важливу підтримку - ліхтарі на сонячних батареях із павербанками на велику суму. У такі часи особливо важливо бачити людей, для яких допомога - це не формальність і не привід для гучних заяв, а внутрішнє переконання. Людей правильних, чесних і дуже потрібних. Дякую Вам, Валентино Андріївно, за підтримку, довіру і велике людське серце. Сторінка Валентини Андріївни: https://www.facebook.com/share/191RjjBYwZ/?mibextid=wwXIfr Раскін Леонід, голова ГО «Одеса Діє» 🇺🇦

❗️ В Одесі відбулося справжнє свято спорту, сили духу та дитячих мрій, організоване керівником громадської організації "Одеса діє" та президентом Федерації дзюдо Одеської області Леонідом Раскіним. У фітнес-хабі Arena Sport Odessa пройшов XXІІ Відкритий всеукраїнський турнір з дзюдо «Кодокан» «Юні герої України» серед молодших кадетів та кадеток, юнаків та дівчат. Сотні юних спортсменів демонстрували витримку, майстерність та жагу до перемоги, доводячи, що майбутнє українського спорту - у надійних руках. Протягом двох днів на татамі панували напружена боротьба, спортивний азарт і щирі емоції. За чесністю та об'єктивністю поєдинків стежили досвідчені судді національної категорії. Головний суддя турніру приїхав з дружнього Миколаєва Варто підкреслити, що турнір "Юні герої України" був присвячений тим молодим спортсменам, хто тепер не на тотамі, а стоїть на варті свободи українського народу. Після урочистого параду учасників нагородження тих, хто своєю працею та підтримкою допомагає розвивати спорт навіть у непрості для країни часи. Серед них - Микита Тодорюк, дзюдоїст, який з перших днів війни пішов захищати країну, наразі служить в національній гвардії України та підтримає юних спортсменів. За активну громадську позицію, патриотизм, всебічну допомогу, плідну співпрацю з громадською організацією "Одеса Діє ", а також вагомий внесок в допомогу захисту держави та розвиток спорту почесну відзнаку вручили Заслуженому журналісту України Олександру Козирю. Цьогоріч турнір об'єднав більше 250 юних дзюдоїстів з різних регіонів України. Для когось це були перші серйозні змагання, для когось - черговий крок до спортивних вершин. Але для кожного учасника цей турнір став безцінним досвідом, новими знайомствами та ще одним доказом того, що наполегливість і віра в себе неодмінно ведуть до перемоги.🇺🇦

❗️В Одесі третій рік поспіль проходить турнір пам’яті Героїв України - на честь Максима Вратського та Святослава Алексапольського. Відбулися змагання з бразильського джиу-джитсу, в якому прийняли учать як військовослужбовці, так і просто спортсмени, які знали хлопців. В черговий раз організацію змагань підтримала громадська організація “Одеса Діє” разом із 39-ю бригадою Морської піхоти, де служили військові. 🇺🇦

❗️Друзі, вітаю військовослужбовців і ветеранів Національної гвардії України з вашим днем — 26 березня. Це професійне свято офіційно відзначають саме сьогодні, його запровадили у 2015 році.  Хочу сказати важливе й точне: Нацгвардія має різні етапи історії — створення після незалежності у 1991 році, розформування на початку 2000-х і відродження у новому форматі законом від 13 березня 2014 року.  Тож сьогодні — не “20 років створення”, а день людей, які тримають державу, коли країні найважче. Я говорю це як одесит, як волонтер, як керівник громадської організації «Одеса.Діє» і як людина спорту. Ми щодня бачимо, як Нацгвардія працює там, де немає права на втому: на бойових напрямках, на охороні важливих об’єктів, у забезпеченні порядку й безпеки. Ваш щит — це не тільки зброя. Це дисципліна. Це характер. Це команда. Для мене, як для спортсмена, слово “дисципліна” — не теорія. Це те, що рятує життя. І Нацгвардія — саме про це: діяти швидко, чітко, відповідально. Без зайвих слів. З повагою до людей. І з вірою в Україну. Дякую кожному гвардійцю за службу. Дякую вашим родинам — за терпіння і силу. Бажаю вам збережених життів, надійного плеча поруч і повернення додому — у мирну Україну. Слава Національній гвардії України! Слава Україні! Леонiд Раскiн 🇺🇦

❗️Це була не просто спортивна подія, а важливий та святковий день для дітей, для громади і для всіх, хто вірить у силу єдності, характеру та командного духу. У Городні відбувся дитячий турнір з мініфутболу серед юнаків 13–14 років. Змагання проходили за підтримки Громадської Організації «Одеса Діє» спільно з батальйоном Територіальної Оборони імені Івана Богуна. Саме через такі турніри виховується витримка, повага один до одного, воля до перемоги і любов до України. Головний сержант 4-ї роти у 2-му батальоні беспілотних авіаційних комплексів Єгор Євтіхов — один з організаторів зустрічі, зазначив перед юними гравцями, що команда — це велика сила. У футболі, як і в житті, не перемагає той, хто хоче бути героєм наодинці. Перемагає той, хто вміє чути іншого, віддати пас, підтримати, підстрахувати, взяти відповідальність на себе у потрібний момент. Саме так будується і справжня країна — на взаємній повазі, на довірі, на плечі друга поруч. Леонід Раскін - керівник громадської організації "Одеса Діє" та один з ініціаторів зустрічі підкреслив, що цей турнір особливий ще й тому, що він проходить за підтримки тих, хто сьогодні боронить Україну, і тих, хто працює для людей, заради молоді. Кубок турніру, який показує, що все робимо заради перемоги та заради майбутнього через фізичну активність та патріотичне виховання, вже стоїть у музеї спорту! ❗️Підпишись на наш телеграм канал

❗️Громадська організація «Одеса Діє» на чолі з Леонідом Раскіним — це ініціатива небайдужих людей, яка об’єднує волонтерів, благодійників та активістів задля підтримки тих, хто найбільше потребує допомоги. 🙌За роки повномасштабної війни велика команда волонтерів Одеса Діє, а це майже 10 тис людей, зробила багато: побувала більше 20 разів у зоні бойових дій із гуманітарними місіями; роздала більше 60 000 продуктових наборів людям, які потребують допомоги; зібрала майже 2 сотні комплектів бойової амуніції для військових; провела роботи з укріплення та будівництва блокпостів; надала медичну допомогу у госпіталях; облаштовала 4 бомбосховища; мала участь у 120 благодійних вечорах та спортивних заходах на підтримку ЗСУ; нагодовала гарячими обідами майже 50 000 людей; разом із Федерацією дзюдо України допомогла евакуйовати за кордон майже 1000 дітей; провела 30 рейдів на допомогу поліції та ТРО; передала 7 автомобілів на потреби Збройних Сил України. А також організовує святкові зустрічі, що створює атмосферу підтримки, турботи та спільності. 🌸Таким став й день святкування весни та жіночності. На захід завітали понад 250 жінок, якими опікується Одеса Діє. Це була справжня тепла та щира зустріч, де кожен, як в родині, вітали одна одну. Привітав жінок словами вдячності та підтримки матерів, дружин, волонтерок й Леонід Раскін. Серед запрошених почесних гостей - й відомий спортсмен Ігор Разорьонов, який теж привітав жінок та завдячив за приємну зустріч і організацію. 🫶"Одеса Діє" своїм прикладом ще раз показала,  як спільні зусилля небайдужих людей можуть змінювати життя інших на краще. Та продовжує дарувати нужденним свою турботу ❗️Підпишись на наш телеграм канал

❗️В Луцьку пройшов Чемпіонат України з самбо серед дорослих, в якому взяли участь понад 300 спортсменів із 22 регіонів країни. Змагання у Луцьку визначили найкращих спортсменів серед чоловіків і жінок у спортивному та бойовому самбо. Представники різних областей виборювали звання чемпіонів. 🏆Серед переможців - одесит Ян Раскін: відомий український самбіст, неодноразово здобував нагороди на національних першостях. На Чемпіонаті у Луцьку виборов почесне звання Чемпіона України з бойового самбо серед дорослих у вазі 64 кг.🇺🇦 Вже у травні він буде представляти Україну в Тбілісі (Грузія) на Чемпіонаті Європи з самбо.

❗️Громадська організація Одеса Діє спільно з нацгвардією провели Змагання Першості Південного оперативно- територіального об'єднання національної гвардії України з боротьби самбо, які відбулися в фітнес-хабі Арена спорт Одеса. Ці два дні стали простором підтримки, взаємоповаги та справжнього братерства різних військових частин Півдня України: через спорт реабілітувалися після жорстоких боїв ветерани Запоріжжя, Херсону, Миколаєва та Одеси.🇺🇦

❗️Сьогодні - четверта річниця від дня, коли війна увірвалася в наше життя і назавжди розділила його на «до» і «після». Я добре пам’ятаю той ранок. Пам’ятаю тишу, в якій уже звучала тривога. Пам’ятаю, як Одеса з її світлом, морем і звичним шумом раптом стала містом, що вчиться жити під сирени. І як кожен з нас за лічені години подорослішав. Чотири роки - це ціле життя. Це тисячі днів болю, втрат і безсонних ночей. Це тисячі імен, які ми носимо в серці. Це міста й села, які перестали бути точками на мапі й стали ранами. Це діти, які навчилися розрізняти звуки, яких ніколи не повинні були знати. Ми втратили надто багато. І найгірше в цьому, що кожна втрата має обличчя. Ім’я. Голос. Рідних, які чекають дзвінка, що вже не прозвучить. Друзів, з якими більше не буде розмов «після перемоги». Людей, яких хотілося обійняти - і не встиг. Але за ці чотири роки я бачив і інше. Бачив, як Одеса тримається. Як люди стають опорою одне одному. Як там, де мала бути паніка, з’являється порядок. Як там, де мала бути розгубленість, народжується дія. Для мене ці роки - це ще й щоденна робота «Одеса.Діє». Без вихідних. Без “потім”. Це гуманітарна допомога тим, кому найважче - літнім людям, сім’ям, які залишилися без підтримки, тим, хто не може сам дійти по найнеобхідніше. Це підтримка наших захисників - за запитами, адресно, з повагою до безпеки і без зайвих слів. Це тисячі маленьких справ, які не потрапляють у заголовки, але тримають місто зсередини. Бо інколи країну рятують не гасла, а коробка з ліками, вчасна доставка, тепла ковдра, людське “я поруч”. І я знаю: жодна нормальна людина не може захотіти війни. У цивілізованому світі не має бути місця для бажання вбивати, принижувати, відбирати чуже життя заради влади чи міфічних “скарбів”. Найцінніше - це людина. Її життя. Її право на дім, на любов, на майбутнє. Мені дуже хочеться, щоб після цієї війни ми стали не лише сильнішими, а й мудрішими. Щоб ми навчилися берегти одне одного. Щоб не звикли до болю, не зачерствіли, не дозволили ненависті з’їсти в нас людяність. Бо перемога - це не тільки про кордони. Це ще й про те, ким ми залишимося всередині. Сьогодні я мовчки дякую кожному, хто стоїть. І низько схиляю голову перед тими, кого вже немає. Ми пам’ятаємо. Ми називаємо ваші імена. Ми живемо - так, як ви хотіли б: з гідністю. І так - я вірю в перемогу. Не як у красиве слово, а як у підсумок нашої витримки, нашої праці, нашої єдності. Вірю, бо бачу Україну щодня: у військовому, який повертається на позицію; у медика, який не відпускає руку пораненого; у волонтера, який вночі вантажить бус; у літній жінці, яка ділиться останнім теплом і каже: “Все буде Україна”. Вірю, бо ми не зламалися - і не зламаємося. Вічна пам’ять загиблим. Сил і бережності — живим. І віри — Україні.🇺🇦