Маршрутка "Одеса – Харьків" (МОХ)

Так звучить українська Луганщина! Село Новочервоне Троїцького району Луганської області. Запис 2008 року. Співають Білоцерківські Григорій Тимофійович та Віра Василівна. Більше цих виконавців дивіться на каналі експедиційних відео ансамблю "Божичі" в YouTube bozhychi_archive2022. Публікація здійснюється в рамках проекту Heritage. Return громадської організації "Алєм" за підтримки Швейцарії.

Чужий серед всих. •Грицько Кернеренко (1863-1941)  - видатний український поет Запорізького краю, був євреєм з заможної родини. Тому він був чужим як для євреїв із-за своїх українофільських поглядів, так і серед русихвікованої інтелігенції з тих самих причин. Українські поети-земляки тоже не понімали й не вірили в щирість єврея, шо пише українською. Оставсь він чужим і після еміграції за кордон, де проживав без ніякого громадянства •Настояще йм'я - Гірш Кернер. У Гуляйполі занімавсь театром, у якому грав і Нестор Махно. •Попри те, шо Тараса Шевченка й понині дехто звинуватює в антисемітизмі, Кернеренко (не одмовляючись од свого єврейства - активно перекладав єврейську класику українською і допомагав єврейським громадам) вважав його "українським месією". •Анархістський рух Нестора Махна начинавсь із по-суті одбирання грошей в Кернеренка - за їхній щот Махно друкував свою першу агітацію. Попри це сам Кернеренко з ним не ворогував навіть по еміграції. •Хоть сьодні про його й знають дуже мало, у своє врем'я він не був непомічений - про його знали як мінімум Хранко і Грушевський. Друкувавсь він также при жизні, як вірші так і п'єси. Наводим вашій увагі один з його віршів. (Тут подана версія желехівкою, але, скоріш за все, це передрук - всі оригінали, які нам попадалися в мережі, були писані ярижкою) *** Я знову побачив степи України, Я знову зелений гай темний уздрів, Гай темний, де лучші й щасливі хвилини, Найкращії лїта свої я прожив. ‍ Де щастю гряницї не знав я нїколи, Співав свої піснї й слїзми обливав, Ще першими, серце; і жив я на волї: Нїякого горя тодї я не знав. ‍ Я плакав, кажу я, та радісні сльози Лилися і чисті мов перли були. Ті сльози — то перші були мої рози: Вони вже нїколи так більш не цвили! ‍ І лекшало серцю було, як заплачу, І пісня поллється, і славно менї… Тепер же немає тих слїз, і неначе Роса та на сонцї, так висхли вони. ‍ Співав я в гайочку, співав у оселї — Бо, звісно, в менї молода грала кров, І все, що я бачив, здавалось веселим… Я думав, що в сьвітї є щира любов… ‍ Я думав, кажу я.. Чому-ж я не маю Тепер більш тих думок і слїз тих сьвятих? А серце із жалю все більш замирає, І ментів щасливих немає вже тих!... ‍ І знову тепер я, сьвята Україно, На землю приїхав сьвятую твою; Прийми мене, ненько, твоя я дитина, Для тебе і пісню співаю свою!

Напоминаєм, шо в нас єсть бот для звʼязку, якшо в вас єсть якийсь лінгвістичний, історичний чи культурно-етнограхвічний контент, який би ви хотіли побачить на каналі

Забутий син Словʼянщини Семен Котляревський, уродженець го́рода Словʼянська, бунчужний Вільного Козацтва времені Української революції. За його в інтернеті ви не знайдете пошти́ нічого. На хвото вище ви можете побачить тіки маленький уривок його мемуарів, які досі неопубліковані (біля 40 сторінок!). В їх міститься купа унікальної інхвормації за жизнь Словʼянська і Донеччини загалом сто год тому. Надіємсь, шо колись широкий загал зможе ознайомиться з цим скарбом. #степ #донеччина #історія

Товаришi. Дні так скоро проходять, уже й ноябр місяць. Перéд нами стоїт велике завдання, це зустрiть весну в повній готовності, за це должен подумать кожний член правління, бригадіри, кожний колгоспник. Шо нада нам у першу чергу зробить? Отремóнтувать інвентар, довести до повної кондіції наш посівний матеріал. А це все ще в нас не в порядку. Пагано роблять наші мастерські, кузня, якось слабо проходить, очистка зерна. Нам усім нада разом узятись. Я пропóную бригадірам, виділити постійних людей, які будуть кожного дня, очищать посівний матеріал. Нада поставить туди найкращих людей, комсомольців. А в нас такі люди є. Агротехніку і бригадірам, частіш навідуваться до їх. Звернуть увагу нада на роботу кузні. Дать їй усі умови. Якщо нада туди ще люди. Значить бригадіри повинні виділить. Кожного вечора бригадіри будуть давать сводку, що зроблено за день. Заразом я скажу за мельницю. Вже її справили. Тепер нада добре узятись, шоб забезпечить ферму фуражом. Бригадірам виділить нада людей, шоб мельниця робила круглі сутки. С. Шевченкове, Херсонська область, 1949 г. Жителі села Оленівка, переселенці харківскої губернії. Переселення було дуже важким, переїжали коровами, або самотужки. Зразу переїхала одна вдова Олена, коровою із багатьма дітьми, поселилась вона біля болота, на балці, устороні від теперішньої Оленівки, зробила там курінь, і жила. Сюди почали переселяться і другí люди. А на болоті було страшно, водились вовки. Часто крали в людей послідню худобу, і Олена рішила перебраться на бугор. Переїхала сама з дітьми, а потім і другí переселенці, почали переїжать, до Олени на бугор, бо тут було не так страшно. Зразу це був хутір Оленівка, від Олени, а потім стало село Оленівка. Недалеко від Оленівки такі села: Олександринівка, Любовка. С. Оленівка, Донецька область, 1948 г. #степ #жива_мова

Приміри степових говорів кінця 40-х Херсонщини і Донеччини #степ #жива_мова

регулярного контенту немає, ну хоч від мемів раз на год кайхвуйте

Як українці Суджу заснували Українці починали масово селитися на півдні Московщини з середини XVII століття. У 1661 році півтори тисячі переселенців спинилися в гирлі річки Суджі на місці сучасного села Курилівка та звернулися з дозволом до царя заснувати місто. Люди селилися на цьомум місці і до 1664 року, але саме по великій пожежі у 1662 році вирішили відправити посольство міщан до царя Олексія Михайловича з проханням одновити поселення. Цар вирішив возвести тут місто-фортецю, адже це був час розпалу московсько-польської війни (1654-1667) та Руїни на Україні (1657-1687). Згодом будовання було завершено, а в майбутньому також спорудили деревʼяну стіну з 14 вежами, 4 з яких були проїжджими. У самому місті стояла сотня Сумського козачого полку.  1 фото – Територія сумського полку. 2 фото – План міста. 3 фото – Фортеця Суджа Руська спадщина #Козаки #Степ #Слобожанщина

#слово #вираз #степ #кубань Гладке лице, як куряче яйце. Підписаться | Бот для зв'язку

Етнічні українці в приграничних територіях нинішньої росії. Дані взяті з атласу діаспори 1992 года Бот для звʼязку | Підписаться

Всим привіт. Зара, хоть і виходе мало постів, за лаштунками стараємсь скласти самий повний словарик степових і слобідських говорів по адміністративних областях. Робота не йде так активно, як хотілось би, бо всі так чи інак заняті. Но якісь успіхи вже єсть.…

Всим привіт. Зара, хоть і виходе мало постів, за лаштунками стараємсь скласти самий повний словарик степових і слобідських говорів по адміністративних областях. Робота не йде так активно, як хотілось би, бо всі так чи інак заняті. Но якісь успіхи вже єсть. Шоб канал не простоював, постим поточну версію словарика по Донецькій області. В якості жерел слів спользуються і собственні іслідування і спостереження, аудіо та текстові записи мовлення а також усі возможні наукові жерела, словарики, розвідки і статті які можна найти в доступі. Пізніш на каналі буде опублікований словарик Харківської області. І просим вільно писать у коментарі свої зауваження, пропозиції і доповнення

#ЛНУ #Філологічний

🕯️ Сьодні четверта субота листопада, день памʼяті жертв Голодомору. В слідстві зробленого кремлем скуственого геноциду українців голодом, по разних оцінках загинуло од 2.5 до 10 мільйонів українців як на території України, так і других совітських регіонів. Степові і Слобідські області, особенно Харківська, Луганська, Запорозька, Дніпропетровська і Кіровоградська входять в число самих більш постраждалих в слідстві цього нелюдського дійства. Сталінський Голодомор став вирішальною та безповоротньою точкою в припиненні односно лояльної совітської політики до українців як народу і хвундаментом подальшої тотальної русихвікації України, особенно її столиці, півдня та сходу. Всігда помнім за це, шоб знать хто ми, які ми, чому ми такі, і шо роби́ть, шоб не допустить цьому повторитись, шоб сохранить себе і як лічність, і як народ. Де серп і молот – там смерть і голод