olgassoul.

Гіперемпатія: дар і прокляття💔 Дуже люблю роздумувати на тему емпатії. Тому що емпатія сама по собі -неймовірно крутий інструмент і свого роду “інструкція” до інших людей. З точки зору біології для цього в нас є дзеркальні нейрони в мозку, які і дають змогу нам відчувати інших, конектитись, будувати стосунки і взагалі виживати як біологічний вид. І досить багато проблем в людських стосунках (та й в світі що ж там) виникає через недостатню емпатію до іншого. Але є й зворотній бік медалі - ГІПЕРемпатія - коли гучність чужих емоцій викручена просто на максимум. ❤️‍🩹Коли шкірою відчуваєш, що хтось вдома посварився(навіть якщо нічого не було сказано); коли знаєш раніше за людину ЩО вона відчула і як їй зараз; коли за ритмом кроків можеш визначити в якому настрої людина. В людей з гіперемпатією немає природнього фільтру, який би допомагав розмежовувати себе і інших, дзеркальні нейрони постійно гіперактивні і => емоції інших відчуваються так само яскраво, як і свої. 〰️Чому таке існує? Насправді причин море - часто це захисна реакція психіки на емоційно небезпечне середовище в дитинстві - коли було необхідно считувати емоції дорослих аби вижитти, мозок адаптувався вміти передбачати небезпечні реакції оточуючих. Часто - вроджена особливість нервової системи, в т.ч. в деяких нейровідмінних. А деколи гіперемпатія виникає через тривожність І з однієї сторони гіперемпатія має дуже багато переваг - вміння коннектитись з іншими, адаптуватись, легше розпізнавати мудаків і взагалі будувати стосунки. А з іншої - це все можливо лише якщо збалансоване навичкою відстоювати свої кордони. Для гіперемпатичної людиин кордони - це буквально фізична необхідність, без якої психіка просто не витримає потоку чужих переживань. Фільтр, який в інших автоматично ставиться мозком, гіперемпат має свідомо ставити, відстоюючи свої кордони✍🏻

Тривога чи виснажена нервова система? 🦥 Останнім часом все частіше ловлю себе на думці, що ми живемо в реальності, до якої наша нервова система просто не готова. Я про всіх нас, без винятку. Особливо все загострилось, коли зʼявились короткі відео типу рілсів. Бо ти лежиш, гортаєш, і за півгодини через тебе проходить стільки емоцій, новин, чужих життів і чужого болю, скільки психіка колись переживала за тиждень, а то й за місяць🤷‍♀️ І проблема не просто в тому, що виснажує обробляти багато інформації, а в тому що такий неприродній потік цієї інформації ламає систему винагороди в мозку. Короткі відео влаштовані так, щоб постійно підкидати нам маленькі дози дофаміну - непередбачувано, як гральний автомат - і це вмикає той самий механізм залежності, що робить гральні автомати або інші залежності такими затягуючими. І наш мозок починає адаптовуватись до цього темпу 👉🏻Тобто від постійної перестимуляції чутливість дофамінових рецепторів поступово знижується - і те, що раніше приносило спокійну радість (книжка, розмова, прогулянка) починає здаватись нудним і «пласким». Бо нервова система вже адаптувалась до над-яскравості. Організм робить те, що і має робити, щоб себе захистити - як запобіжник у щитку, який вибиває, коли в мережу йде забагато напруги - зменшує чутливість рецепторів - тим самим прикручуючи яскравість наших відчуттів. І в певний момент виявляється, що життя без надстимуляції відчувається сірим, нецікавим, нудним і не мотивує. Таке виснаження ми часто не впізнаємо як виснаження. Воно маскується: -іноді під сильну тривогу, коли всередині напруга, а раціональної причини наче й немає -іноді під апатію, коли нічого не хочеться і сил немає ні на що -а може і під нейровідмінність і рдуг А насправді просто нервова система перестимульована і виснажена. І це, до речі, підтверджується і дослідженнями: багато з того, що сьогодні переживається як депресія і тривога, - це хронічно перестимульована, недоспана і виснажена нервова система, а не хвороба І тому часто перший крок, перед тим як бігти одразу лікувати тривогу і тд(хоча інколи це справді потрібно), чесно себе спитати: а коли я востаннє давала/в своїй нервовій системі відпочити? Виключити потік відео в інсті, не читати новини, не пропускати крізь себе емоції людей з інтернету. І якщо повернути собі право нудьгувати, сповільнитись🦥 і дати своїм рецепторам повернутись до нормальної чутливості - може виявитись, що фантастичним чином зникла трвиога і емоції знову відчуваються справжніми🥹

olgassoul. pinned a photo

olgassoul. pinned «🌱З чим варто прийти до мене в роботу? Якщо ви тут вперше і думаєте "а чи я в правильному місці” - цей пост для вас. До мене зазвичай приходять, коли: ▫️тривожність або панічні атаки заважають жити нормально ▫️в стосунках щось не так, але не зрозуміло що…»

🐍Про хороших дівчат і для хороших дівчат Знаєте це відчуття, коли з усіх сил намагаєшся бути всім хорошою і зручною - а від цього чомусь тільки гірше? Ти прогинаєшся, підлаштовуєшся, вгадуєш чужий настрій і емоції, сама, добровільно підставляєш другу щоку, бо «та нічого, я потерплю». А дивіденди з цієї пожертви якось все ніяк не надходять, і в підсумку ти всеодно комусь погана, невдячна і «не така»🤷‍♀️ І найстрашніше тут те, що прогинаючись під кожного, ти зраджуєш саму себе, і зраджуєш так довго і так старанно, що в якийсь момент ловиш себе на тому, що вже і гадки не маєш, хто ти взагалі така і чого хочеш насправді, а не «щоб іншим було зручно». Ти так довго була зручною, що просто загубилась десь по дорозі І от що я хочу сказати своїм улюбленим хорошим дівчаткам, і це максимально неприємна правда: щоб вибратись з цього, доведеться навчитись бути поганою, і ніяк інакше🤷🏻‍♀️ Треба нарешті познайомитись зі своїми внутрішніми демонами і потиснути їм руку, бо це теж ти - твоя злість, твої гострі кути, твоя непопулярна думка, твої «ні» без пояснювальної записки на три абзаци. Все те, що тебе з дитинства вчили ховати подалі, щоб не дай боже когось не засмутити. Треба навчитись матюкатись і посилати нахуй (без оцих інтернетних правил здорового спілкування) коли сідають на голову - просто тому що неможливо бути з собою в гармонії, якщо ти не можеш постояти за себе. І якщо всі свої демони направляються на саму себе, а не на мудаків навколо. І, головне, треба навчитись витримувати оте маніпулятивне «ти? як ти могла?», від якого раніше все всередині обвалювалось і ти неслась виправдовуватись і догоджати. Вручити іншим людям в руки їх почуття і образи. А собі дати право нарешті бути поганою для них. Бо «поганою» тебе називають рівно в той момент, коли ти перестаєш обслуговувати чужі очікування і починаєш жити своє життя, а не чиєсь. Так що ставай на здоровʼя поганою - твоє завдання не бути хорошою для всіх, твоє завдання нарешті бути на своїй стороні і ще нагадаю, про всяк випадок святу істину - ти не 100доларова купюра, аби всім подобатись)

Новеньким сюди 📍 Якшо ти тут вперше, давай знайомитись👋🏻 Я - Оля, і вже 5 рік я працюю гуманістичною психологинею, на разі провела вже більше 3000 сесій і прожила разом з клієнтами сотні їх життєвих історій. В своїй роботі мені важливо завжди бачити особистість за будь-якими ярликами, та балансувати між раціональністю, емоційністю та тілесністю. Розповідаю про тривогу, нейробіологію, вигорання, нейровідмінність, чутливість та стосунки з собою - аби подружитись з внутрішними демонами та зробити їх своїми найкращими друзями. Поза психологією я виховую кицю, пишу код, слухаю Біллі Айліш, творю, малюю, веду щоденники і досліджую цей світ💫 🐾 Тут я намагаюсь створити затишний простір, де можна видихнути, знайти цікаву інформацію, впізнати себе в текстах і взяти щось з собою в життя Сайт: за цим посиланням Написати мені: @olgasouler

🌱З чим варто прийти до мене в роботу? Якщо ви тут вперше і думаєте "а чи я в правильному місці” - цей пост для вас. До мене зазвичай приходять, коли: ▫️тривожність або панічні атаки заважають жити нормально ▫️в стосунках щось не так, але не зрозуміло що саме - або зрозуміло, але дуже боляче вді цього розуміння🥺 ▫️немає сил, нічого не хочеться, і навіть собі пояснити важко що не так ▫️щось із дитинства досі керує життям десь на фоні ▫️живеш наче правильно, а всередині відчуття, що щось не те і задоволення від життя немає ▫️низька самооцінка, відчуття "я недостатній/я", страх бути собою ▫️наче справляєшся із життям, але ціна цього "справляюсь" стає зависока❤️‍🩹 І є ще два напрямки, де можу бути особливо корисною зараз: Нейровідмінність. Якщо ти аутичний/а, маєш РДУГ, кПТСР або підозрюєш щось таке в себе і відчуваєш, що стандартні підходи просто не працюють на тобі - welcome. Я розумію чому, і професійно, і з власного досвіду. Тому працюю з нейровідмінною нейробіологією, а не проти неї. Без спроб виправити або підігнати під норму🧩 "Хто я і чого я хочу". Для тих, хто має купу варіантів і жоден не відчувається своїм. Або взагалі не має відчуття себе. Разом розбираємось, хто ти насправді, що для тебе важливо, і як до цього дійти крочок за крочком🌱 Також працюю з ЛГБТК+. Якщо щось із цього відгукнулось записатись і дізнатись більше можна через календарик на цьому сайті або написавши мені напряму @olgasouler

"Я вже пробувала ходити до психологів/терапевтів. Не допомогло" Чую цю фразу дуже часто. І щоразу всередині йокає - бо колись і сама так казала🥺 Знаєте, скільки спеціалістів я пройшла, поки знайшла тих, з ким справді пішла робота? Багато. І були дуже різні випадки. Було, коли начебто «все правильно» робить спеціаліст, а мені ніяк. Було, коли я виходила з сеансу і думала: ну от, це просто не для мене, це все не працює для мене і ніколи не спрацює. Або може зі мною щось, мене не виправити. І дуже хочу, щоб ви це почули: якщо у вас не спрацювало - це не значить що вся психологічна робота не працює і не має сенсу. І не значить що ви «зламані сильніше за інших». Це значить що ви ще не зустріли свого спеціаліста. Терапевтична робота - це не таблетка, яку можна виписати будь-де, і вона однаково подіє. Це про контакт між двома конкретними людьми. І іноді хімія просто не складається - не тому що хтось поганий, а тому що не ваш. Так само, як не кожна людина стає нам близькою, хоч би якою хорошою вона була. Особливо гостро це відчувають нейровідмінні люди і люди з діагнозами. Коли твоя нервова система працює інакше, тобі часто потрібен спеціаліст, який це розуміє не з підручника, а по-справжньому. І от таких доводиться пошукати. І це, на жаль, нормально - бути в цьому пошуку довше, ніж хотілось би. Але правда в тому, що іншого шляху знайти своє - немає. Тільки шукати🥲 Я знаю, як це виснажливо. Як після чергової «не тієї» спроби опускаються руки і зʼявляється спокуса поставити на всьому хрест. «Я вже пробувала, досить». І все ж я прошу вас: допустіть думку, що ваш спеціаліст існує❤️‍🩹 Що десь є та людина, поруч з якою у вас нарешті почне складатись. Ви його ще просто не зустріли, але десь він точно є. Не опускайте руки. Ви заслуговуєте на те, щоб вам справді допомогли🥺

Що робити, якщо все ж таки підозрюю в себе нейровідмінність?🙃 Ідеальний шлях: йдемо до лікаря-психіатра, який розуміється на цій темі (! важливо, більшість українських психіатрів не розбираютсья і не вміють діагностувати, на жаль) далі - йдемо до психолога, який розбирається в цій темі, в тривалу роботу аби навчитись із цим жити і знайти інструкцію до себе. І вітаю, ви покращили своє життя в кілька разів. Реалістично: йдемо проходити офіційні діагностичні тести - з тими тестами шукаємо психіатра, сумніваємось чи ми не обманули себе і психіатра, спостерігаємо за собою, питаємо родичів - знову йдемо на діагностику - приймаємо нейровідмінність - доходимо до нейроінформованого психолога - починаємо адаптовуватись до своєї нейровідмінності - триста кіл заперечення - покращуємо життя

Бонус (РАСДУГ) 🦄 Якщо здається, що «і те, і те» - додаткова перевірка: ▫️ Всередині мене постійно війна: одна частина хоче стабільності, тиші, інша - новизни, драйву і «а давай прямо зараз». ▫️ Я одночасно і перевантажуюсь від стимулів, і шукаю їх: можу затикати вуха від звуків, але не можу без музики, руху чи смаку. ▫️ То з гіперфокусом занурююсь на години, забувши про все, то не можу змусити себе почати щось навіть під страхом смерті. ▫️ Мені потрібні чітка стабільність і рутини, щоб не розсипатись, але я фізично не здатна їх стабільно дотримуватись - і сама себе за це з'їдаю. ▫️ Спілкування вимотує, але при цьому хочеться говорити і імпульсивність тягне сказати зайве чи овершерити - і потім я згораю від сорому.

Частина 2. РДУГ 🦖 БЛОК 1 ▫️ Мене відволікає будь-яка стороння думка - читаю сторінку і розумію, що був думками зовсім в іншому місці. ▫️ Втримувати увагу на нецікавому - майже фізична мука. В нудній ситуації мене вимикає, хоч як стараюсь. ▫️ Я мрію/залипаю там, де треба зосередитись, і люди кажуть, що я «ніби не слухаю», хоча я стараюсь. ▫️ Часто мушу перечитувати одне й те саме по кілька разів, бо з першого разу зміст не вловлюється. ▫️ Я пропускаю деталі й роблю дурні помилки навіть там, де добре вмію - а потім злюсь на себе. ▫️ Я марную або погано розподіляю час, і майже не здатний оцінити, скільки триватиме справа. ▫️ Відкладаю нудне чи складне до останнього - і роблю все за ніч на адреналіні дедлайну. ▫️ Розкласти велике завдання на кроки і йти по порядку - окремий біль. Часто не знаю, з якого боку підійти. ▫️ У мене купа початих і покинутих справ - беруся за нове, не закінчивши попереднє. ▫️ Мені дуже важко змусити себе почати, а потім - не кинути на пів дорозі. ▫️ Я ставлю собі цілі, але рідко їх досягаю без зовнішнього контролю чи «прибитого» терміну. ▫️ Я забуваю те, що збиралась зробити, якщо не записала. А іноді забуваю навіть записане. БЛОК 2 ▫️ Я приймаю рішення імпульсивно, а потім думаю «навіщо я це зробила». ▫️ Чекати - тортури. Я нетерпляча, хочу все і бажано зараз. ▫️ Я перебиваю, договорюю за інших або випалюю думку, бо боюсь, що зараз забуду її назавжди. ▫️ Мені важко втриматись від чогось приємнішого замість роботи - якщо немає негайної віддачі, я кидаю. ▫️ Емоції накривають різко і сильно: швидко спалахую, легко засмучуюсь, реагую «занадто». ▫️ В дитинстві мене називали «в хмарах», «непосидючою», «здібна, але лінива», «якби ще трохи старалась» - хоча я старалась. 🦖Запідозрюємо РДУГ, якщо хоча б ОДНЕ виконується: Відмічено 6 або більше в блоці 1 Або відмічено 4 або більше в блоці 2 І це так само має бути з дитинства.

🦄 А раптом я нейровідмінна/ий? Останнім часом питання РДУГ та РАС стало дуже актуальним, і тут в багатьох виникає купа сумнівів - «чи часом немає в мене РДУГ чи це просто неуважність?», «я просто люблю стабільність чи може я аутист насправді?» і тд. Думала я, думала - і вирішила зробити спрощений опитувальник за діагностичними критеріями, аби запідозрити або відкинути в себе підозру на нейровідмінність. Одразу дисклеймер: це не діагностика. Жоден тест з інтернету (і мій в тому числі) не ставить діагноз - його ставить лише фахівець, і то не за один раз. Це радше привід перевіритись і зрозуміти чи потрібно замислюватись над цим далі. Частина 1. Про аутичний спектр (РАС)🦋 БЛОК 1 ▫️Мені складно вести розмови «ні про що» - я не розумію, навіщо смолток(розмови про погоду і тд), і не завжди знаю, що казати у відповідь. ▫️ Мені важко зчитувати вираз обличчя, тон голосу і мову тіла - я часто не розумію, що людина відчуває, поки вона не скаже прямо, або навпаки - я занадто сильно відчуваю почуття інших людей, але не знаю як на це реагувати. ▫️ Дивитись співрозмовнику в очі некомфортно - я або уникаю погляду, або свідомо себе змушую. Інші люди звертали увагу, що якось дивно дивлюсь в очі - занадто інтенсивно/ уникаю погляду. ▫️ Мені важко зрозуміти, як заводити друзів, навіть коли я цього справді хочу. ▫️ Мені важко підтримувати стосунки вже після того, як вони зав'язались. ▫️ У будь-якій компанії я почуваюсь трохи збоку - ніби поруч із групою, але не частиною її. Наче я більше спостерігач, а не учасник. ▫️ Я не завжди розумію, навіщо взагалі потрібна дружба і як вона має «працювати». ▫️ Життєві зміни - переїзд, зміна роботи, нове оточення - даються мені важче, ніж більшості людей. БЛОК 2 ▫️ У мене є звичний розпорядок і ритуали, свої звичні способи робити речі і коли вони збиваються, я помітно нервую або дратуюсь, хоча раціонально розумію що причини для цього немає. ▫️ Мені спокійніше ходити тим самим маршрутом, робити справи в одному порядку або певним способом, вітатись і спілкуватись за звичним «сценарієм».Наприклад, мені важливо щоб всі тарілки стояли в певному порядку, або я прибираю за певним алгоритмом в моїй голові або щодня їм певний сніданок. ▫️ Я роблю повторювані рухи, щоб заспокоїтись чи зосередитись: гойдаюсь, кручу щось у руках, стукаю пальцями, трясу ногою, повторюю одні й ті самі слова чи фрази, слухаю одну і ту саму пісню десятки разів на повторі, кручу певну фразу в голові постійно. ▫️ У мене бувають теми, якими я захоплююсь дуже сильно, і мені хочеться говорити про них багато й часто. ▫️ Коли я занурююсь в те, що мені цікаво, я можу забути поїсти, попити, помитись чи лягти спати. ▫️ Я проводжу багато часу, думаючи про свій інтерес або досліджуючи його, значно більше ніж зазвичай люди приділяють хобі. ▫️ Певні відчуття бувають нестерпними: шви й ярлики на одязі, текстура тканини, яскраве світло, гучні чи різкі звуки - не просто неприємними, а мені жахливо від них. ▫️ У гучних, людних або надто активних місцях я швидко перевантажуюсь і втомлююсь. ▫️ Через смак, текстуру, колір чи запах їжі мій раціон досить обмежений - багато чого я просто не можу їсти. ▫️ Мені буває потрібна сенсорна стимуляція: міцні обійми, тиск важкої ковдри чи важких предметів. ▫️ В дитинстві мені було важче з однолітками, ніж іншим дітям, а мої захоплення були сильнішими й вужчими за звичайні дитячі ігри. 🦋Запідозрюємо РАС, якщо всі умови виконуються: Разом більше 11 балів + В блоці 1 відмічено 4 або більше “так” + В блоці 2 відмічено 4 або більше “так” + це все було з дитинства

#медичне Як пов’язані сон і тривожність? І чому всі так наполягають на важливості сну?👀 Раніше не замислювалась про це, поки в науковій статті не наткнулась на згадки про сон, і тоді пазлики склались. Так от, коли ми спимо в нас виробляється гормон сну - мелатонін(не плутати з меланіном) і одна з основних функцій цього гормону - пригнічення вироблення кортизолу. А кортизол, як я писала вище, є одним з основних винуватців тривожності Тобто чим менше ми спимо, тим менше в нас виробляється мелатоніну -> тим більше кортизолу -> тим більше тривожності🫠 Ось так, котячі.

#медичне Що таке стрес з точки зору фізіології? Отже ми часто чуємо, що стрес шкідливий, потрібно уникати стресу, всі хвороби від стресу і тд. Але що таке стрес насправді? Це не просто абстрактне слово, це набір хімічних реакцій і змін гормонів, які викликають те, що ми називаємо стресом. Основні гормони які відповідають за стрес - адреналін, норадреналін і кортизол. Адреналін, норадреналін відповідальні за гострий стрес, а кортизол - за хронічний. Сьогодні розповім про один з основних винуватців хронічного стресу - гормон кортизол (думаю ви чули таке слово) Що ж це за звір? Коли ми в стресі кортизол активно виділяється організмом для того, аби ми могли вижити, якщо ми постійно живемо в небезпеці і потрібно бути напоготові. Наприклад, в періоди коли на вас в рандомний момент може напасти дикий звір(ну або прилетіти ракета). В таких випадках кортизол тримає нас напоготові: 👉🏻 Підвищує рівень цукру в крові (щоб була енергія в доступі) 👉🏻 Погіршує травлення (ну їсти і бігати в туалет точно не час, бо можуть напасти) 👉🏻 Пригнічує активність імунітету, щоб ми не валялись з температурою, коли вороги нападають 👉🏻 Підвищує артеріальний тиск - щоб швидко реагувати 👉🏻 І багато іншого 🧩І тим самим він і спричинає фізичні відчуття і реакції, які ми відчуваємо будучи в хронічному стресі - напругу в мʼязах, прискорене серцебиття, втома, внутрішня напруга, тремтіння, зміни апетиту

✨Велика підбірка ідей для відпочинку/ відновлення ресурсу 🌱Спокійні/легкі: ⁃ полежати на травичці в парку ⁃ покататись на машині під музику ⁃ намалювати свій настрій ⁃ писати думки в блокнот ⁃ ходити обіймати дерева ⁃ лежати в ванній з бомбочкою ⁃ читати книгу в атмосферній кавʼярні ⁃ кататись на самокаті куди бачать очі ⁃ бродити вуличками ввечері і заглядати у вікна ⁃ закритись в кімнаті і танцювати як хоче тіло ⁃ замовити доставку і дивитись улюблений серіал ⁃ зробити масочку для обличчя/волосся ⁃ замовити набір і зробити свічку своїми руками ⁃ знайти рецепт і приготувати щось смачненьке, що ніколи не готували ⁃ ходити і фотографувати красиві дрібнички, які зачепили погляд ⁃ зробити вазу з папʼє-маше ⁃ грати в настолки ⁃ спробувати нове рукоділля ⁃ зробити елемент декору для дому/прикрасити дім чимось типу ліхтариків ⁃ завести і доглядати за кімнатними рослинками ⁃ лежати в гамаку в парку ⁃ слухати спів пташок ⁃ схолити в щаклал, в якому ніколи не були ⁃ спробувати нову страву ⁃ сходити в арт-галерею ⁃ спробувати йогу ⁃ зробити собі спа-день ⁃ спробувати писати вірші/розповіді ⁃ зробити mood-board 🏄🏻‍♀️Активні/складніші: -сходити в боулінг -спробувати більярд -постріляти в тирі -піти в ліс збирати ягоди/гриби -зробити арт-пікнік на природі -піти на концерт -зʼїздити на вихідні в будиночок в горах -покататись на ковзанах -сходити на вид танців, на який давно хотілось -спробувати великий теніс -спробувати гольф -пограти в бадмінтон в парку -пострибати на батуті -сходити в аквапарк -кататись на велосипеді під музику -покататись на конях/іпотерапія -поїхати в самостійну подорож туди,куди давно хотілось -піти в гори -спробувати сапбординг/вейкбординг -покататись на катері/човні в найближчій водоймі -банджі-джампінг -зробити тату, яке давно хотілось -поїхати в поїздку з подругами -зустріти захід сонця на природі -навчитись кататись на байку -навчитись грати на музичному інструменті -навчитись діджеїнгу -піти на курс самооборони -зайнятись флористикою -сходити на стенд-ап -спробувати акторське мистецтво -скелелазіння -сходити в гори -сходити в VR -навчитись кататись на скейтборді -сходити в квест-кімнату -сходити на захід для знайомств #корисне

Ще декілька плейлистів під різні настрої: • посумувати/ прожити біль🫀 https://music.youtube.com/playlist?list=PLSOxqdWjf6x2HpBEKVocypIJHlSpWZHLk&si=gKfsWgC9-WPDs2xZ • кайфувати від життя/ зарядитись енергією⚡️ https://music.youtube.com/playlist?list=PLSOxqdWjf6x0QqaO7J0cF9I3ATmXLOvuT&si=WnCj37r0b96xd_v1 • прозлитись /випустити свою внутрішню зміючку🐍 https://music.youtube.com/playlist?list=PLSOxqdWjf6x3dpS7xGew0e1t6YZtLX7Ir&si=qK8sncLxDOZawp8L • І спеціально для дівчат - плейлист для підняття самооцінки, аби відчути себе королевою👑 https://music.youtube.com/playlist?list=PLSOxqdWjf6x21DDHoFQyLfEiwyyq3U1-E&si=MDCFsOFXh1LSpNms

Зробила перший плейлист — затишно-спокійно-осінній вайб ✨❤️‍🩹☕️ Коли хочеться взяти чашечку какао, відкрити улюблену книгу, і довго-довго смакувати момент Або коли хочеться вдягнути навушники і довго блукати спокійними затишними вуличками в своїх думках /видно як я чекаю на осінь😅/ https://music.youtube.com/playlist?list=PLSOxqdWjf6x1PmubRCGj0n92HMiDSUcU2&si=R2zcu6DFur0ZU8YQ P.S. Скажіть, чи у вас відкривається такий плейлист в ютубі, якщо немає youtube music?

Гааййз, мені тут така ідея спала на думку, я меломан і маю дуже багато плейлистів на всі випадки життя, а хочете я зроблю вам плейлисти під різний настрій і поширю тут? Ставте реакції, якщо так🔥👇🏻 І можете в коментах замовити настрій/стан)

👀 Тривога може бути нормальною? З тривожністю є дві основні проблеми: її або не усвідомлюють зовсім, або навпаки вважають паразитом, якого не має бути в нас ніколи. Але правда в тому, що деколи відчувати тривогу - це нормально💁🏻‍♀️ Нормально відчувати тривогу в ситуаціях, коли є загроза чи небезпека. Наприклад, якщо за вами біжить собака, або на вас суне торнадо або ви приймаєте життєво важливе рішення про переїзд в іншу країну чи одруження. В таких випадках психіка таким чином захищає нас і дає сигнал організму мобілізувати сили аби справитись з ситуацією. Коли ж потрібно до спеціаліста? Коли тривога: 📍Займає велику частину життя і відчувається дуже часто 📍Заважає життю в загальному або певній сфері життя 📍Не відповідає масштабу ситуації - тобто навіть не важливі ситуації викликають сильну тривогу 📍Викликає фізичні симптоми - зʼявляються такі симптоми, як прискорене серцебиття, пітливість, головний біль, порушення сну, психосоматичні захворювання 📍Викликає уникання ситуацій - Ви починаєте уникати певних місць, людей або ситуацій/діяльності через тривогу, навіть якщо немає реальної небезпеки Якщо присутній якийсь із цих пунктів — це ознака, що час на консультацію до психотерапевта або психіатра #тривожність #корисне

📍Як допомогти собі в моменти жахливих новин/подій? 1. Інформаційна гігієна. Обмежте себе від перегляду новин, сторіс з новинами, читання реакцій інших ітд. Звучить дивно? Насправді це важливо, тому що ви ВЖЕ дізнались про те, що сталось і вже ПЕРЕЖИВАЄТЕ важкі емоції. І нова порція цих новин чи переживань не допоможе, а тільки загрузить психіку ще більше 2. Заземляємось і вертаємось в теперішнє - робимо вправи на дихання - розминаємо мʼязи аби не заморожуватись. Як варіант потрястись сильно, а потім обійняти себе за плечі, погладити - пʼємо травʼяний чайок - вмиваємось холодною водою - не забуваємо про фізичні потреби - їсти, пити воду і тд. 3. Робіть те, що допоможе справитись вам з емоціями в моменті і не заморожуватись Це може бути волонтерство, донати, побити подушку від люті і тд. 4. коли стане стабільніше - розділяємо і проживаємо почуття Коли ситуація і основний спалах почуттів минули можна поділитись почуттями із тими хто може їх розділити і підтримати, хто відчуває подібне (але слідкуйте аби не набратись паніки від інших) Можна виписати емоції в нотатки, виговоритись в голосові, і дозволити собі відчувати те, що відчувається. #корисне