Підвал Поетів

Андрій Кузьменко в молодості. #цікаво

Моренебоплавці ———— Куди прямуємо, Синдбаде? У моря буйну, грізну даль? Пройдем морськії барикади, Міцніші ж ми за тую сталь! Хоч хвилі б’ють нам корабель, Хоч вітер за вітрилом свище. Зійдемось з морем ми в дуель. Підемо в небо вище й вище. Не море — небо наший шлях. Зірки нам вказують дорогу. Віднині корабель — це птах. Несе всім нам він перемогу! Автор: #Морфій тґк автора. #вірш #критикавітається

#питання_до_письменників День 289: Про що ви взагалі думаєте, коли щось творите?

17 серпня — день народження Андрія Кузьменка, неофіційного «голосу совісті» та народної любові України. Його феномен полягав у абсолютній відсутності фальші. Він не боявся казати гірку правду, коли інші мовчали, але робив це без пихи чи зверхності — тільки з глибоким болем за власну країну. Кузьма став засновником і безмінним лідером гурту «Скрябін», який пройшов вражаючу еволюцію За понад 25 років творчості Кузьма випустив понад 20 студійних альбомів, залишивши спадщину, яку співають і переосмислюють нові покоління.

Євген Пилипович Гуцало народився 14 січня 1937 року в селі Старий Животів (нині Новоживотів Оратівського району). Він застав Другу світову війну та важкі повоєнні роки в ранньому віці, але, як казав сам письменник: «Дитинство — найцікавіша пора, та пора, коли майбутнє життя — ще попереду, коли воно, здається, так багато обіцяє, коли воно ще не пізнане і його кортить пізнати, коли воно ще — нерозгадана загадка, лише обіцянка дивного дива. І хай це вогненні воєнні роки, хай голодні післявоєнні — однак чарівливість дитинства не пропадає навіть за таких умов... У мене й тепер буває дивне відчуття, наче я й по сьогодні зостався тією самою дитиною, яка вперше стала усвідомлювати себе в світі. Мабуть, дитинство — це справді і майбутня доля, і майбутнє життя». #цікаво

«Байка про квітку папороті» 1910 р. Антоній Пйотровський #світовемистецтво

🎸📀 ★ 📼 #піснявечора 📼 ★ 📀🎸 🥃 ★ 🐸 Юм 🐸 ★ 🥃 🍇 ★ ✨ Спотік ✨ ★ 🍇 🍟 ★ 🍄 Наш плейлист 🍄 ★ 🍟 💫 ★ 🪐 ДОНАТЬ 🪐 ★ 💫

Актори театру «Березіль» Надія Титаренко та Петро Масоха у сцені з вистави «Танок смерті».  #цікаво

ясніше чути, голосніше бачити. наші майстерність та віртуозність покриваються цвіллю. ми разом з ними. наше імʼя — самозванці. нарекли собі обдарованість, самопроголошені генії чужого покликання. ми — ті, хто збирає усі медалі. ми — ті, хто гідно називається першим місцем. ті, хто стане на пʼєдестал і не паде з нього. маєм мнимий пріоритет, хоч якусь домінантну позицію. але ми — самозванці. які щоденно вкарбовують в себе вміння, знаходять свої нерівності, їх вишліфовують. форматують внутрішні блоки, ламають четверту стіну. вгризаються в досконалість та досягають кожної цілі. але ж ми — самозванці. і наш вірний союзник — сором. шифрується за сценарієм буфонади, в якій один персонаж — глядач, драматург і актор. ми — рецензенти, що категорично не визнають похибок, окреслюють природну мізерність, плюють під ноги. так, ми — самозванці! межуємо з фікцією того, що колись нас таки викриють, зірвуть ширму. за лаштунками знайдуть максимум — ницість, отямляться, усвідомлять всю посередність та безпринципність. чи ж ми — самозванці? найбільший наш страх — істина, в деструктивних ілюзіях явно спокійніше, набагато звичніше, тому дискредитуємо себе ними ж і прописуємо новий каркас фарсу для ветхого писку. ми всі — самозванці! вартість наших доробків така сама мізерна, як самоцінність та почуття власної гідності. максимальний викуп — знайти хоча б обшарпаний прихисток, щоб нас — безталанних — прийняли та погладили по голівці. та якщо ж ми всі — самозванці?! і грош нам ціна на мистецькій біржі, нічого не значущі, просто акційний товар культурного ринку. то скажіть мені, на милість, куди ділись таланти нації? чому вони покриваються цвіллю? Авторка: [недо]поетка тгк авторки. #вірш #критикавітається

#питання_до_письменників День 288: З чим у вас найбільші проблеми в написанні творів?

«Напередодні іспиту» 1895 р. Леонід Пастернак #українськемистецтво

Автор: #Marlboro #фото

🎸📀 ★ 📼 #піснявечора 📼 ★ 📀🎸 🥃 ★ 🐸 Юм 🐸 ★ 🥃 🍇 ★ ✨ Спотік ✨ ★ 🍇 🍟 ★ 🍄 Наш плейлист 🍄 ★ 🍟 💫 ★ 🪐 ДОНАТЬ 🪐 ★ 💫

Ой, а що це тут таке цікаве? Підвал Поетів радить. 😽

Привіт! Це NovelKlo — українська платформа для фанфіків, оригінальної прози, віршів та сценаріїв. Що ви у нас знайдете: 📚Читачі: • Каталог з широкою фільтрацією. • Підписки на авторів і фандоми. • Читалка під себе. Три теми та кастомізація шрифту. • Бібліотека. Пʼять полиць для книг. • Колекції. Складайте власні добірки - публічно і приватно. • Спілкування. Коментарі, рецензії, особисті повідомлення, форум та блог. ✍️ Автори: • Редактор й чернетки, які бачите лише ви. • Публікація за розкладом: ставите дату й час — розділ виходить сам. • Аналітика до твору. • Виправлення від читачів: читач виділяє помилку — ви її бачите. • Серії: обʼєднання кількох повʼязаних книг в серії. 🤝Співпраця: • Творчий Дім — команда твору: співавтор, перекладач, редактор, бета-рідер, художник, актор озвучення. • Творчий Цех — каталог експертів просто на платформі. 🔥 Будемо раді новим українським авторам та авторкам, а також читачам і читачкам українського. 🫶 👉 novelklo.com 👉 тг канал

Іван Франко був пристрасним рибалкою та грибником. Сучасники згадували, що Франко міг годинами блукати лісами поблизу Нагуєвичів або Криворівні, а сушені гриби були обов'язковим елементом його щоденного раціону та улюбленим частуванням для гостей. #цікаво

💀 ТЕРПІННЯ 💀 Недарма село під Мелітополем називається Терпіння: перечекати, витерпіти, пережити – так треба, це минеться, заляж на дно глибокої-глибокої криниці, де в крейдяному намулі заховані ключі від раю; мокриці, що під каменем, мають смак у жалюгідному животінні – бери приклад із них.   А може… є в цьому сенс, і поцілунок Сізіфових вуст солодкий, наче дозрілий персик, і мізерія – прекрасна, наче дівчина в напівпрозорому хітоні, і всяка праця – це той самий камінь, що ось-ось покотиться донизу, і головне – спокій, знання, що знову ти штовхатимеш валун наверх, щоб знову бігти за ним униз, і знову наверх, і знову… і так до кінця.   Я стаю стоїком, стою нерухомо, і від патетичних гасел реальність розлітається на мільйон молекул, дрібних, наче людське его, і я бачу, і я вчуваю, як гниє моя плоть, як тіла моїх коханців укриваються хробаччям, мовби манною, мовби нічого не має значення, а є лише терпіння, що розливається хвилями напівприємного болю і колючого заніміння в щоках.   14 серпня 2026 Автор: Василь Капшук Тгк автора #вірш #критикавітається

#питання_до_письменників День 287: Яка книга взірвала ваш мозок?

«Виклик» 1934 р. Агнес Міллер Паркер #світовемистецтво

Прошу, не йди смиренно навіки у пітьму. Прошу, не йди смиренно навіки у пітьму. На схилі літ палай, вируй, радій життю. Борись супроти того, як світло йде у тьму. Хай мудреці говорять, що смерть — фрагмент життя, Та ці слова не сяють, так як боротьба. Розумники теж бились проти згасання дня. Хороші люди плачуть, коли їх дні пішли, Що ще могли б сіяти їх вчинки доброти. Прошу, не йди смиренно у невблаганність тьми. Закохані у сонце, у світло, у політ, Запізно зрозуміли, як швидко плине світ, І смутком переповнені, зійшли на свій поріг. Сіяння, помираючи, як опір проти ночі, Як зорі вічно сяючі, горять в сліпого очі. Борися проти темряви, хоч дні її пророчі. Борися, батьку, чуєш, на схилі своїх літ, Прошу, не йди смиренно у смертний цей рубіж. Прокльони з благодаттями, мені молю пошли. Згасання дня, вмиваючи, запеклими слізьми. Ділан Томас. 🕯️🦇Картина Івана Айвазовського «Давньогрецькі поети на березі моря в місячну ніч». #перлини_зарубіжжя