📀Платівка📀

🥁 Дейв Ґрол записав барабани для «No One Knows» двічі. Бо брязкіт його тарілок псував запис Послухайте барабани в Queens of the Stone Age — «No One Knows». Вони звучать просто до паскудства чисто. Причина — Дейв Ґрол фактично зіграв партію двічі. Перший раз він грав на справжніх барабанах, але замість тарілок використовував електронні педи. Так мікрофони записували бочку, малий і томи без постійного брязкання від тарілок. Потім почалося найцікавіше. Барабани заглушили, поставили справжні тарілки — і Дейв ще раз повторив партію, але тепер записували тільки тарілки. Тобто барабани й тарілки, які ми чуємо у фінальному треку, записані окремо. А якщо ви подумали, що знамениті удари Ґрола потім підсилювали семплами або підкладали інші шари — ні. Інженер Ерік Валентайн окремо казав, що семплів там немає. Просто Дейв Ґрол лупить настільки стабільно, шо такі може дозволити собі подібні приколи. 🎧 Увімкніть «No One Knows» і послухайте барабани окремо від тарілок. https://youtu.be/s88r_q7oufE?si=ikCgZi6VNfepk-Sz

☔ Rihanna — «Umbrella» почалася з ремонту на студії Продюсер Трікі Стюарт і автор хітів The-Dream — майбутні творці «Single Ladies» Бейонсе — того дня взагалі не збиралися писати «Umbrella». Наприкінці 2006-го Трікі Стюарт перебудовував свою студію перед новим роком. Разом із Куком Гарреллом вони просто перевіряли, як після всіх підключень працює обладнання й Logic. Кук зациклив один фрагмент барабанів. Стюарт сів за клавіші. А The-Dream зайшов у вокальну будку перевірити мікрофон. І тут понеслося. The-Dream практично фристайлом почав співати майбутню «Umbrella». За словами Стюарта, текст і мелодія аж до частини «it’s pouring rain» з’явилися майже одним проходом. А знаменитий біт виріс із готового лупа Vintage Funk Kit 03 із GarageBand. Його можна знайти окремо — і «Umbrella» впізнається практично одразу. Тобто половина планети співала оте бісівське Ела-Ела-е-е-е, слухаючи звук з безкоштовної бібліотеки Apple А в другому приспіві є ще одна випадковість. Трікі Стюарт переплутав сигнал від The-Dream і зіграв не ту клавішну мелодію. Вони послухали результат, вирішили, що так навіть краще, залишили помилку й побудували навколо неї частину аранжування. Тобто один із головних поп-хітів нульових почався з готового лупа, перевірки мікрофона і помилки, яку вирішили не виправляти. 🎧 Переслухайте початок «Umbrella», а потім Vintage Funk Kit 03. https://youtu.be/EZXIQiKLdf0?si=4FUs8gGw_Ijk28vG

Coldplay записували Viva la Vida в церквах. А Іно навіть притягнув гіпнотизера Коли Coldplay почали робити Viva la Vida, продюсер Браян Іно вирішив, що головна проблема гурту — вони вже занадто добре вміють звучати як Coldplay. Бачите, навіть він вважав Coldplay нудятіною) І тут почалось) Перед роботою над Viva la Vida Coldplay покликали Браяна Іно. І замість того, щоб просто зробити їм красивіший звук, він почав ламати звичний спосіб роботи гурту. «Він повністю зруйнував нашу формулу, — згадував Вілл Чемпіон. — Він змусив нас змінити все в тому, як ми зазвичай працювали». У результаті близько 80% альбому Coldplay записали вчотирьох одночасно, стоячи колом. Частину вокалу взагалі поїхали писати в старих церквах Барселони. А одного дня Іно взагалі привів у студію гіпнотизера. «Він провів нас через процес дуже глибокого розслаблення… а потім ми спустилися вниз і почали грати», — розповідав Чемпіон. Музиканти сподівалися, що в такому стані народиться щось зовсім незвичне. Не палучилось😄 Жоднен запис з тієї сесії на альбом не потрапив. Але Чемпіон потім сказав: «Я ще кілька тижнів ходив заряджений». І, мабуть, найкраще весь задум Іно описав сам Кріс Мартін: «Треба перестати переживати через те, за що тебе знають. Навіть якщо вийде лайно — принаймні це сміливо». 🎧 Після цього переслухайте Viva la Vida. Це буквально альбом, на якому Coldplay намагалися перестати бути Coldplay https://youtu.be/dvgZkm1xWPE?si=MIex0XiywblHQJCE

Depeche Mode прогнали барабани через три поверхи студії У 1984 році Depeche Mode записували «People Are People» у берлінській Hansa Studios і хотіли, щоб електронні барабани звучали не як драм-машина, а дійсно велично, індустріально і трішечки брудно. Сьогодні відкрив плагін, покрутив пару ручок — готово. Але це 1984-й. Тому вони зробили все максимально складно. Ударні розкидали по трьох поверхах Hansa: бочку відправляли через потужну PA-систему в один величезний зал, малий барабан — в інше приміщення, інші звуки — ще кудись. Там усе це фізично лунало з колонок, а мікрофони записували вже не просто барабани, а відлуння справжніх кімнат. Гарет Джонс згадував, що від цього тряслася вся будівля. Тому частина того індустріального простору в «People Are People» — це не ефект із комп’ютера. Це буквально сама Hansa Studios. 🎧 Увімкніть пісню й послухайте ударні. Особливо в навушниках. І десь тихо порадійте, що сьогодні для такого не треба тягнути кабель через три поверхи. https://youtu.be/MzGnX-MbYE4?si=WOF7U5akzp280u_q

Linkin Park, «Somewhere I Belong» Знаєте цей звук на самому початку «Somewhere I Belong»? Я роками сприймав його як якийсь синтезатор. А це, бляха, Честер Беннінґтон на акустичній гітарі. Честер награв послідовність акордів, але Майку Шиноді гітара здалася занадто «фолковою». Тому вони зробили все в найкращих традиціях Linkin Park: замість іншого інструмента взяли й перевернули запис задом наперед. Але ж і акорди теж пішли у зворотному порядку. Тоді Майк порізав перевернуту гітару на чотири шматки й переставив їх назад. І вийшло, що акорди знову йдуть правильно, але кожен із них звучить навпаки. Саме це ми чуємо на початку «Somewhere I Belong». Коротше, поки ми в 2003-му били палкою кропиву і пробували бірмікс, Linkin Park уже різали аудіо так, що через 20 років воно досі звучить круто. Мабуть пора вже зняти про них відео….. шо думаєте?) https://youtu.be/zsCD5XCu6CM?si=e1-1lpTC9a9rfLkB

Гаррі Стайлз, «As It Was» Один із головних синтезаторних звуків «As It Was» ніхто не писав годинами. Вони взяли вже готове і трохи докрутили. Позавчора я писав про Gorillas. Тут дуже схожа ситуація) Кід Гарпун приніс у студію Moog One і разом із Гаррі почав просто тицяти заводські пресети. І раптом натрапив на один із дуже доречною назвою — Harpoon Dream. Він лише прибрав із нього «ділей» І вони вирішили: все, залишаємо. Саме на цьому синтезаторі Гаррі почав грати акорди, Тайлер Джонсон підхопив ідею, а Кід Гарпун спочатку поставив повільний ритм. Не працювало. Тоді він вдвічі збільшив темп — і «As It Was» стала тією піснею, яку ми знаємо. 🎧 Переслухайте вступ. Один із найвідоміших поп-звуків 2022 року — майже готовий пресет синтезатора. https://youtu.be/H5v3kku4y6Q?si=J1nFj3-jAgRbEM7y

Queen, «I Want to Break Free» і гітара, яка не була гітарою Приблизно посередині «I Want to Break Free» починається соло, яке дуже легко автоматично записати на рахунок Браяна Мея. Але Браян Мей його не грав. Це взагалі не гітара. Зара поясню) Соло виконав запрошений клавішник Фред Мандел на Roland Jupiter-8. Сам Мандел і сьогодні згадує цей запис як своє соло для Queen. Але як так вийшло, що воно справляє враження гітари? — Мандел був не просто клавішником. Він чудово грав і на гітарі, тому побудував синтезаторну партію майже як гітарист. Саме тому звук так легко обманює слух. А концертна версія заплутує все ще більше: наживо цю партію вже грав на гітарі Браян Мей. 🎧 Переслухайте соло і спробуйте тепер почути в ньому саме клавіші. Ви не розчуєте вже. Живіть з цим😆 https://youtu.be/f4Mc-NYPHaQ?si=ry_f0xNowMM9J82d

Ось і інтервʼю, власне https://youtu.be/EDX6l9_58RA?si=BA06Vc1U2Mj94I5I Воно англійською, але є субтитри) Школа англійської, купіть у мене рекламу

🎹 Як народився звук — Gorillaz, «Clint Eastwood» Є приклади, коли музиканти не соромляться заводських пресетів. І саме цей приклад прям дуже жирний. У 2023 році Деймон Албарн показував Зейну Лоу свою студію. Дійшов до старенького Suzuki Omnichord, натиснув одну кнопку — і заграла практично основа «Clint Eastwood». Це відома історія, але все ж, вирішив розповісти. Бо згадав вчора про неї)) Це заводський пресет Rock 1. Тобто Деймон не програмував і не ліпив знаменитий початок хіта Gorillaz. Він почув готовий малюнок у маленькому електронному інструменті, взяв його і створив те, що вже є класикою. І сам Албарн через понад 20 років без проблем це продемонстрував. 🎧 Увімкніть «Clint Eastwood». Після цього факту вступ уже неможливо слухати як раніше. https://youtu.be/1V_xRb0x9aw?si=GLcwSZ_BDOkBBw3E

🎧 Ви чули болгарську народну пісню в Bring Me The Horizon Оооооо зведе зара трохи олдскули) Перші секунди «Parasite Eve» звучать так, ніби Bring Me The Horizon записали якийсь моторошний хор спеціально для треку. Насправді це семпл болгарського жіночого хору — фрагмент композиції «Erghen Diado» Петара Льондева. І це не просто схожий спів: оригінальний запис справді використаний у пісні, а Льондев зазначений серед її авторів. Олівер Сайкс розповідав, що на той момент багато слухав болгарську хорову музику. Його зачепило незвичне поєднання відчуттів: спів здавався йому одночасно тривожним і надихаючим. Незвичні для омериканського слухача ритми та інтонації створювали відчуття паніки — саме те, з чого він хотів почати «Parasite Eve». А далі послухайте, що робить аранжування: після народного багатоголосся пісня різко провалюється в електронний біт, синтезатори, ну, і там вже класичні старі Брінги. До продакшну тут, до речі, долучився Мік Ґордон, композитор DOOM, який додав синтезатори та перкусію. https://youtu.be/racmy7Y9P4M?si=0Hhc5XNz3KcNei81

⏰ Звук будильника у «A Day in the Life» з’явився там випадково⏰ 19 січня 1967 року The Beatles ще не знали, чим заповнять 24 такти між частинами Джона Леннона та Пола Маккартні. Оркестру там ще не було. Тому Мал Еванс стояв біля музикантів і вголос рахував такти, а наприкінці поставив будильник, щоб усі знали, коли знову вступати. Мікрофони записали і рахунок, і дзвінок. Позбутися будильника вже не вдалося. А потім з’ясувалося дещо майже абсурдне. Частина Маккартні, яку вставили після цього переходу, починалася словами про те, як герой прокидається і встає з ліжка. Випадковий будильник став настільки доречним, ніби його спеціально придумали для аранжування. І його вирішили не прибирати. 🎧 На сучасному міксі приблизно перед входом частини Маккартні можна почути не лише будильник, а й голос Мала Еванса, який рахує такти. Нє… правильніше буде сказати, що голос є, але похований за оркестром. Його можна почути в ранній версії пісні, все таки https://youtu.be/usNsCeOV4GM?si=U6izHs-DFuNdHgjf

Як народився звук — Леді Гага, «Disease» У «Disease» є звуки, які легко прийняти за черговий синтезаторний ефект. Насправді частина з них — це голос Леді Гаги. Під час роботи над треком вона записала окрему доріжку, де просто кричала, видихала й видавала різні звуки. Продюсер нарізав ці записи на шматки, засемплив деякі і заховав їх усередині ритму. Є ще одна деталь. Партію, яка спочатку була написана для приспіву, Гага зіграла на фортепіано — але навмисно зробила її похмурою й майже моторошною. А потужний бек-вокал вона сама називає своїм «Queen vocals». І все це значною мірою робилося не у великій студіі, а вдома у Гаги. Майкл Поланскі переобладнав свій домашній кабінет у студію як подарунок на День святого Валентина. Прибиральники чи садівники мабуть не були здивовані, коли чули як Гага кричить десь з каптьорки) 🎧 Переслухайте «Disease» у навушниках: спробуйте знайти короткі людські вигуки всередині ритму. https://youtu.be/fmC6b6_ovZY?si=dJS2Fr8YL2l8oypP

Linkin Park майже шість років не могли закінчити одну пісню. Врятував її інший трек. Історія Breaking the Habit взагалі не схожа на звичайний процес написання пісні. Майк Шинода роками намагався написати текст. Постійно щось не клеїлося, він переписував його разів двадцять. Постійно було відчуття, що щось не так. То занадто пафосно, то занадто похмуро. У якийсь момент він узагалі відклав цю ідею. Паралельно у них лежав інструментал із робочою назвою Drawing. Це мала бути коротка музична вставка без вокалу. Ніхто навіть не думав робити з неї окрему пісню. А ліпити з двох напівфабрикатів одну пісню тим більше Але під час роботи над Meteora хтось запропонував просту ідею: — А що, як спробувати заспівати той текст саме під Drawing? Майк забрав демо додому. І сталося те, чого він зовсім не очікував. Текст, який не виходило дописати майже шість років, склався менше ніж за дві години. Так інструментал Drawing перестав існувати. Він перетворився на Breaking the Habit https://youtu.be/v2H4l9RpkwM?si=c2KS66_LoRZ5olJv

У Hysteria звучить не тільки бас. І тепер ви цього не розчуєте) Коли слухаєш Hysteria, здається, що весь цей потужний звук робить бас Кріса Волстенголма. Не зовсім. Так, басову партію він придумав під час саундчеку, коли Метт Белламі грав блюзовий риф на гітарі. Але під час запису Річ Кості пішов далі. Бас розділили на три підсилювачі з різним рівнем перевантаження, а потім подвоїли спеціально запрограмованим синтезатором. Сам Кості пізніше казав, що значна частина того низу, який усі вважають бас-гітарою, насправді є синтезатором, що повторює кожну ноту. 🎧 Увімкніть Hysteria ще раз. Спробуйте почути, де закінчується бас і починається синтезатор. Ну шо? Вийшло? https://youtu.be/3dm_5qWWDV8?si=YYra0U_pLkboJ7uv

Шановні, пост про Адель видалив, бо дізнався від підписниці, що вона кілька років тому вдягала сукню від Юдашкіна. Ну то хай в сраку в цій сукні йде. Гарного вечора)

Найбільший хіт Bad Omens почався зі стьобу Ноа Себастьян задовбався слухати одну й ту саму пораду: — «Напишіть уже нормальний радіо-хіт». І одного дня він задовбався остаточно) Сів і спеціально почав писати максимально шаблонну пісню в дусі американського радіо-року. Каже, навіть співав навмисно так, щоб було схоже на умовних Брінгів чи Godsmack. Але коли дійшов до приспіву, зрозумів: блін… а воно ж реально працює. У результаті жарт перетворився на Just Pretend — пісню, яка стала найбільшим хітом Bad Omens і очолила рок-радіо в США. Пізніше Ноа сміявся, що це, мабуть, найіронічніша історія в кар’єрі гурту. 🎧 Тепер переслухайте Just Pretend. Складно повірити, що пісня, яка зробила Bad Omens ще популярнішими, спочатку була звичайним стьобом. https://youtu.be/GLRFl26Q92s?si=FOtjV6JIu7OiI-_9

У Sweet Child O’ Mine найвідоміший риф з’явився… просто по приколу Слеш не писав майбутній хіт. Він просто дуркував між дублями й грав вправу для розминки пальців. Каже, це була “безглузда фігня”, яку він навіть не сприймав серйозно. Раптом із сусідньої кімнати вибіг Дафф Маккаган: — “Що це ти зараз зіграв?” За кілька хвилин підтягнулися всі. Аксель Роуз почув риф і майже одразу почав писати текст. Так випадкова розминка стала одним із найвідоміших вступів в історії року. Такою була легенда, поки Слеш її не зруйнував 2022 року, якщо не помиляюсь))) Риф народився під час імпровізації. Потім це підхопили Іззі і Аксель. Так воно і понеслось https://youtu.be/1w7OgIMMRc4?si=PhuRMY_mG98oDKG-

🎤 Після цієї пісні Вудсток буквально зупинився 17 серпня 1969 року Джо Кокер вийшов на сцену Вудстока. Для більшості американців він тоді був майже невідомим британським співаком. Він почав співати With a Little Help from My Friends. Формально це був кавер на The Beatles. Але вже за кілька хвилин стало зрозуміло, що це зовсім інша пісня. Настільки інша, що Пол Маккартні пізніше сказав: «Він повністю перетворив її на свою.» Щойно Джо пішов зі сцени, почалася шалена гроза. Через небезпеку ураження струмом організатори були змушені зупинити фестиваль майже на дві години. Десятки тисяч людей стояли під дощем, чекали, коли концерт продовжиться і з подивом обговорювали виступ «отого дьорганого британця» А через кілька місяців вийшов фільм «Вудсток». Саме виступ Джо Кокера став одним із його найяскравіших моментів. Стрічка отримала «Оскар», зібрала в прокаті понад 50 мільйонів доларів і показала цього невідомого британця мільйонам людей по всьому світу. По суті, одна пісня за один день зробила Джо Кокера світовою зіркою. https://youtu.be/rUVEFkjqiEE?si=bcLII7Fx3goC26zm

🎹Bennie and the Jets Елтона Джона насправді ніколи не грали наживо Більшість людей досі думає, що Bennie and the Jets записали на концерті. Насправді це чисто студійна пісня. Все почалося випадково. Під час зведення продюсер почув, що Елтон випадково вдарив по клавішах за секунду до початку пісні. Каже: «Блін, звучить так, ніби музикант виходить на сцену й зараз почне концерт». І тут йому стрельнула ідея: а що, як зробити вигляд, ніби це лайв? До студійного запису додали оплески. Частину взяли з концерту Елтона в Royal Festival Hall, частину — з альбому Jimi Hendrix at the Isle of Wight. Потім сам Гас Даджен, інженер Девід Ганчел і асистент зайшли в маленьку кімнату й записали свист, тупання ногами та плескання в долоні. Тепер переслухайте Bennie and the Jets. Те, що здається живим концертом, насправді народилося в студії. https://youtu.be/p5rQHoaQpTw?si=kc7U-H0qgd-zH6rV

🔔Дзвін у Hells Bells відливали спеціально для пісні Коли AC/DC почали працювати над Hells Bells, вони хотіли записати справжній церковний дзвін. Але нічого не виходило. То голуби заважали, то сторонні шуми лізли в запис. Тоді для гурту спеціально відлили величезний бронзовий дзвін вагою понад тонну. Його записували окремо на фабриці дзвонів у Британії. Але навіть після цього результат не сподобався. Звук був занадто “світлий”. Інженер Tony Platt зробив його нижчим і похмурішим уже в студії. Саме цей варіант і потрапив на платівку. Тепер увімкніть Hells Bells ще раз. Перші удари дзвона — це не бібліотека звуків і не синтезатор. Це справжній дзвін, який спеціально зробили для AC/DC. https://youtu.be/etAIpkdhU9Q?si=sK5scxcUf3RwF93v