Плінтус вдає з себе поета🦙 #укртґк

Всередині мене живе звір. З огидними палицями, ходить не може, І кличе стати своїм обідом, Молить, благає залізти на ложе. Але їсти він теж сил немає, Тому плаче і невпинно благає Залізти йому до рота, Щоб менше було турботи. Йому боляче існувати, йому.. Кожна кістка свербить..! Але думать про крісло колісне Він не хоче, навіть на мить. Він боїться, якщо він присяде, Перестане щомиті повзти, Він помре, і продовжить не зможе З болем іти і іти... Але сам себе поглинає. Він єдиний хто знає про це: Його дух вже давно десь блукає, Він давно вже втратив лице.

"звір" 23.07.26

Карочє хочу зареєструватися на одну поетичну шнягу, тока хз мені варто лінк каналу дати чи переписувать на гугл диск....

Коменти відкриті бтв якщо раптом маєте думку або інтерпретацію...👉👈

Червоні руки Червоні руки Червоні руки Тримають мене, Так сильно, що зле, Так сильно що дихати важко, По тілу мурашки, І хочеться лізти на стіни. Але стіни червоні і теж тримають мене, Стискають грудину, І кожну годину Зжимаються знов, І доки не виллється кров, Моя люба, люба кров... Поки не потече ріками, Що вийдуть із рук, думками, Поки руки з піску Не розсиплються, ні, Не настане тиша в моїй голові.

"ґрати" 15.07.26

Sometimes I dream of the world That's never gonna be known Sometimes I lower my voice In my head, for this world to be shown But it disappears every time I try to live in it and It throws me into the sea Of hide, seek and pretend. Sometimes I'm thinking of it. I want to live, be alive in it. I want my sadness and fears Stop hurting, but all I did Was pretending this world exists But the truth is I have to fight, I have to kill the real beasts Overcome my sadness and fears Bring the world I want to existence You will fight, you can't stay at distance. Even tho you're eyes full of tears.

"the world I want" 10.06.26

Я тірібонькаю свою ламану англійську підкосившею менталкою🙏

На велосипед налипла грязюка. Твої коліна розбиті. Ми в посадці, ми заблукали. Тут лише автомагістраль, посадка, і комарі. Твоє волосся розпатлане. В степу на узбіччі важко знати куди ти йдеш. Давай не говорити про те, що сталося в посадці? Я не хочу. Я відкопаю твоє тіло і ми повернемося додому. Там суп, мухи, і мереживні занавіски. Вдома нікого нема, і напевно не буде. Потім ми повернемося в посадку. Я знову тебе закопаю і принесу квіти. Мухам нічого не лишилось.

"комарі" 17.05.26

Після 14 теж можна підписати (тільки заходьте з хрому), не лишайтеся осторонь

https://petition.president.gov.ua/petition/264376 Петицію (щодо нового ЦК) нарешті опублікували, тому дуже вас прошу підписатися та максимально поширити серед людей Не ігноруйте

АКЦІЇ ПРОТИ 15150 👉 Київ: 5 та 17 травня 👉 Львів: 7 травня 👉 Одеса: 17 травня 👉 Харків: 6 та 10 травня Деталі згодом.

гаразд це пік моєї кар'єри

Холод і запах мазі — Панацея для втомлених м'язів, Думок що мріють про спокій: Пацієнти у смуті глибокій. Ріже боляче, та акуратно. Хлоргексидин на шматку ватному. Руки в перчатках, санітарними нормами Визначено вже, які і хто вони. Йод і спирт, бинти і вата…

Стоп а який ващє вам найбільше мій вірш подобається з тих шо тут є?

Мені тринадцятий минало, Я в ванній плакав і ховався, Все гірше кожен рік ставало, А я і далі у перевдягання грався Бо як же так – у тілі народитись, І тілу тому буть чужим? Я, чесно кажучи, не знав, Але й вдавати більше не хотів. Проблема зовсім не була у платті, Чи босоніжках, чи каре, Проблема в тому що тоді, мов на розп'ятті, Я міг подумати лише одне: "Ці речі змушують ховатись, Ці речі знов порізами сверблять: Вони всі бачать дівчинку, і знають Ким я фізично є, нічого тут не зможу помінять" Та правда лиш була у тому, Що зовсім-то проблема не була в мені, Від "доню" і "сестричко" накривала втома, Але не зобов'язаний я був тонути у лайні. Бо те, як бачать мене інші люди, Не має визначати хто і ким я є. Бо ті, які не хочуть розуміти, будуть всюди, А я хочу лише бути собою, усе-таки життя одне.

"вдавати" 15.04.26

I kind of don't like it BUUUUT....