ПУП.Паяци української політики

💙💛«Львівський Лицар»: 12 років допомоги захисникам Спільноті «Львівський лицар», яка надає волонтерську допомогу українським військовим, виповнилося 12 років. За більше, ніж 10 років їм спільними зусиллями вдалося допомогти кільком сотням підрозділів та тисячам наших воїнів. Реквізити: 📌Благодійна організація «ЛЬВІВСЬКИЙ ЛИЦАР» ЄДРПОУ 44890763 IBAN: UA453052990000026009041026111 📌Картка або ключ/код рахунку: 4246001030940039 📌PayPal: lytsar2022@gmail.com 📌Номер картки МоноБанк: 5375 4112 2120 8288 Доєднуйтеся до допомоги нашим захисникам! 📸Фото: Роман Онишкевич 👉Ветеран Медіа | головне для ветеранів

​Хотів купити позитивний висновок НАЗК за $30 тисяч: ДБР затримало керівника Львівського обласного Держгеокадастру 🔴 Протидія корупції серед працівників державних органів є одним із пріоритетів роботи Державного бюро розслідувань. 🔹 Працівники ДБР у взаємодії з НАЗК затримали начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області, який намагався підкупити співробітника НАЗК. 🔹 Посадовець запропонував йому 30 тисяч доларів за позитивні результати моніторингу свого способу життя та пов’язаних із ним осіб. У такий спосіб він прагнув уникнути виявлення можливих порушень та відповідальності. 🔹 Моніторинг НАЗК розпочало наприкінці 2025 року за ініціативою ДБР у межах окремого кримінального провадження, яке розслідує Бюро. 🔹 У червні 2026 року керівник обласного Держгеокадастру почав наполегливо домагатися особистої зустрічі з керівником одного з підрозділів НАЗК. 🔹 Під час зустрічі у Львові він запропонував посадовцю Агентства 30 тисяч доларів за потрібний результат моніторингу. Намагаючись приховати зміст розмови, суму хабаря чоловік написав ручкою на серветці. 🔹 Співробітник НАЗК одразу повідомив про незаконну пропозицію керівництво Агентства. Це дало змогу правоохоронцям задокументувати протиправні дії посадовця. 🔹 Згодом він призначив нову зустріч та прибув до Києва. 🔹 Працівники ДБР затримали посадовця під час передачі неправомірної вигоди. 🔹 Йому повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 369 КК України — пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище. 🔹 Наразі вирішується питання щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 🔹 Санкція статті передбачає до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої. 🔹 Процесуальне керівництво здійснює Офіс Генерального прокурора. 🎥 Відеокоментар за посиланням

Депутат запевняє, що створена вона "з амбітною й важливою метою - відродити європейські традиції українського мисливства й вивести його на один рівень із кращими світовими стандартами".   Багато мисливців, послухавши цілком правильні тези з уст нардепа, щатамували дихання. Мовляв, знайшлася нарешті людина, здатна відстоювати інтереси спільноти і пропонувати адекватні законопроєкти. Бо, справді, якось дивно виходить - фермери, приміром, чи оліярі мають своє лобі у парламенті, а мисливську галузь ніхто не чує. Хоча, не секрет, що пополювати наші обранці полюбляють. Тільки от прийняти адекватне, цивілізоване законодавство чомусь не здатні. Тому мисливці спершу й понадіялися на Ігоря Марчука. Але наразі виглядає, що чоловік виявився ще тим популістом. Минуло 2 з половиною роки з часу оголошення Марчуком створення Української ловецької ради, а жодних законопроєктів мисливці від нього так і не дочекалися. Зате повиступати і потрусити фізією, де тільки можна, парламентар ніколи не відмовиться. Далі буде...

Поважний пан на фото - народний депутат, голова підкомітету з питань взаємодії держави і бізнесу та інвестицій Комітету з питань економічного розвитку Ігор Марчук. Якщо загуглити цю персону, то складеться враження, що добродій денно і ночно переймається проблемами мисливської спільноти. "Народний депутат Ігор Марчук (голова підкомітету Комітету ВРУ з питань екологічної політики) є головним ініціатором реформування мисливської галузі в Україні. Він активно відстоює інтереси мисливців, просуваючи нове законодавство, цифровізацію (наприклад, є-Мисливець) та відновлення полювання", - захоплюється Марчуком навіть ШІ. Однак люди, котрі в темі, мають свою думку щодо бурхливої діяльності пана Марчука, яка, здебільшого, обмежується бравурними спічами на різноманітних круглих столах і голослівними обіцянками. Тільки один приклад. Ще 19 лютого 2024 року прес-служба Апарату Верховної Ради України оприлюднила прес-реліз, в якому Марчук повідомляє про реєстрацію нової громадської спілки «Українська Ловецька Рада».

Галерея ПУП. Художник: Рубенс. Картина: "Майстер Яневський дрочить на Маргариту"

https://varianty.lviv.ua/publikatsiyi/novorozdilska-vlada-ihnoruie-shevchenka-pamiatnyk-u-hanebnomu-stani

Галерея ПУП. Художник: Жорж де ла Тур. Картина: "Посіпаки Єрмака охоче збирають на заставу" #галереяпуп

Існують історії, які ми не маємо права забувати. Бо нехтування ними призводить до трагедій, на кшталт нинішньої агресії проти нашої держави. Тому дозволю собі нагадати, з кого, зокрема, починався сепаратизм в Україні. Задовно до всіляких харківських сєпарських з'їздів гучна блаж охопила тоді маловідомого Андрія Садового, який на початку нульових ще тільки марив головним кабінетом Ратуші. І коли діючий на той час мер Василь Куйбіда без угаву повторював: “Наше місто — найкраще”, Андрій Іванович пішов далі, вимагаючи Львову спеціальний статус. Ідея надання Львову спеціального статусу позиціонувалася Садовим не як передвиборчий хід, а як запорука майбутніх гараздів міста. Інша річ, що з таким самим результатом Андрій Іванович міг би добиватися створення незалежного Курдистану чи вимагати від Монголії відшкодування за збитки, завдані ханом Телебугою мурам середньовічного Львова. Хто б із мешканців міста відмовився жити у податковій оазі (хоч би й авторства Садового), однак більшості все ж таки було зрозуміло, що жоден збір підписів, жоден місцевий референдум не матиме абсолютно ніяких правових наслідків, адже такі питання на місцевому рівні не вирішуються. А весь "ефект" ініціативи Садового полягав хіба у створенні незлого фону для проросійських сил на сході України. Мовляв, бандерівці хочуть собі преференцій, а ми залишимося другим-третім сортом. Однак навіть попри це львів’янам, які таки підтримали цей піар-хід штабу Садового, цікаво було б дізнатися, чому ініціатива канула в Лету одразу після провалу Андрія Івановича на виборах мера. Під час наступних, уже успішних кампаній, про жодні статуси він більше не згадував. І в цьому, слід відзначити, виявив цілковиту непослідовність. Наприкінці лютого 2002-го року лобійоване Садовим питання референдуму розглядала сесія Львівської міської ради, яка його успішно поховала. За проголосувало лише 17 депутатів, а присутній на засіданні нардеп Ярослав Кендзьор взагалі охарактеризував ситуацію як «передвиборчу референдумну шизофренію». Утім Андрій Іванович пообіцяв не здаватися і невдовзі після поразки на виборах 31 березня того року в інтерв’ю своїй газеті «Поступ» заявив: «Питання спеціального статусу Львова буде актуальним доти, доки ми його не отримаємо». Нині думається, що Садовий вчасно попустився своєї ідеї, бо в нинішніх реаліях хлопці з СБУ мали би зайву роботу… Хоча, може, на той час завдання вже було відпрацьовано. У наступні роки ідею різних сортів українців творчо розвинули московські політтехнологи, часто апелюючи до "сепарських" настроїв Львова.

На Львівщині працюють індійці, бангладешці, азербайджанці і колумбійці… і не тільки.

Галерея ПУП. Художник: Караваджо. Картина: "Вероніка Феншуй пророкує Єрмаку казенний дім" #галереяпуп

Галерея ПУП. Художник: Флавицький. Картина: "Мендель дала Карлсону" #галереяпуп

Комунальний бардак Львова. Частина 2. Один мій знайомий, який років 20 тому займався політичним консалтингом, назвав свою структуру "Міжнародним інститутом". Інститутом чого саме, вже не пригадую. Бо понти понад усе. У Садового теж полюбляють створювати "інститути". Чекаю, коли мер відкине власну скромність і почне плодити "академії". А тим часом допитливим львів’янам досі не зрозуміло, для чого вся ця затія, враховуючи, що "інститути" Садового з'їдають добрий шмат міського бюджету, при цьому фактично дублюючи органи місцевого самоврядування, які діють у структурі міськради. Здавалося, нагнувши свого часу депутатський корпус на заснування комунального Інституту міста, Садовий потішиться улюбленою іграшкою і на тому втихомириться. Але не тут то було. Невдовзі у Львові з’являється ще одна комунальна установа – Інститут просторового розвитку. Чим займаються, або мали б займатися згадані установи, дізнаємось на офіційному сайті Львівської міської ради. Інститут міста – це аналітичний центр, метою діяльності якого задекларовано "об'єднання зусиль Львівської міської ради, бізнесу, громадських організацій, академічних спільнот та мешканців Львова для досягнення цілей розвитку міста". Видно, Інститут міста зле об'єднував і розвивав, тому йому на підмогу з'явилася комунальна установа – Інститут просторового розвитку, створений "з метою розвитку інноваційних проектів у сфері проектування вулиць, громадських просторів, парків, об'єктів житлового та громадського призначення". Споглядаючи затори на вулицях міста та інші його проблеми, мимоволі тішишся, що ідейний натхненник і очільник Інституту просторового розвитку Олег Шмід у перші дні повномасштабного вторгнення раптово перестав цікавитися Львовом, наклав у сподні і втік з України. Але ключове питання, навіщо Садовому було створювати ці квазіінститути зі своїми бюджетами, якщо у структурі мерії існують і Управління просторового планування, і Управління формування середовища? І, певно, для того, аби ніхто не звинуватив мера в некультурності, у Садового створюють ще й Інститут стратегії культури! Але про "культурну комуналку" поговоримо наступного разу, бо там є свої особливості і свої бюджети. Трошки привідкриємо львів’янам очі, на суми, які витрачає наше місто на наше з вами "окультурювання". P. S. посилання на першу частину – тут.

Не знаю, як пройде цьогоріч парад пабєди у москві, але вже зараз зрозуміло, що сміху більше, ніж параду. А наразі найсмішніший парад побєди у москві за моєї пам'яті відбувся у 2010 році. Тоді цивілізований світ ще спілкувався з нечистю і по красній площі промарширували делегації багатьох країн світу, в тім числі й України. Нашу державу на параді представляли офіцери і курсанти Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного! Саме так! Головною площею московії у парадній формі продефілювали нащадки справи гетьмана, який під час знаменитого походу 1618 року вирізав тисячі московитів і підпалив саму москву. Очевидно, тролінг був несвідомим, але вдався на всі 💯! Особисто я щиро реготав, а всім, хто хоч трохи вчив історію, так і хотілося сказати: "Можем повторіть"!😂 P. S. Враховуючи, що на москву у 1618-му йшло українсько-польське військо, оце фото, зроблене 2010-го на красній площі і широко тоді розтиражоване, нині взагалі виглядає епічно!😜