Радіо XON

🎨 Кілька мазків замість облич, видовжені силуети, яскраві кольори — і сюжет уже живе. Це роботи українського художника Андрія Гука, який народився 1962 року у Кривому Розі. Він закінчив художньо-графічне відділення Криворізького педагогічного інституту, працював зі станковим і монументальним живописом, а його виставки проходили в Україні та країнах Європи. У картинах Гука часто з’являються міські вулиці, кафе, музиканти, закохані, елегантні пані й випадкові перехожі. Деталей небагато: характер персонажів художник передає кольором, позою і рухом. На фото — «Солодкі цукерки», 2026 рік, полотно, олія. 🍬 До речі, з творчістю Гука можна було зустрітися навіть на поштовій марці: у 2014 році Укрпошта випустила марку з репродукцією його картини «Букетик ромашок».

🪁 Колись херсонські повітряні змії знали в Англії, Франції, Італії, Індії та Китаї. І значною мірою за цим стояв один херсонець — Олексій Звірик. Його історія почалася задовго до появи в Херсоні знаменитої Асоціації повітряних зміїв. Працювати з дітьми та авіамоделюванням він почав ще юнаком, а 1967 року приїхав до Херсона працювати на кафедрі фізики тодішнього Херсонського філіалу Одеського технологічного інституту. Згодом технічна творчість і робота з дітьми стали справою його життя. У Херсоні Звірик очолив дитячу Асоціацію повітряних зміїв. І це було значно серйозніше за звичайне «зробили змія і побігли запускати». Діти конструювали власні моделі, розраховували їх, випробовували, створювали об’ємні конструкції та навіть радіокеровані моделі. Один зі зміїв-поїздів, зроблений гуртківцями, мав довжину понад 50 метрів. 🌍 А далі херсонські змії буквально полетіли світом. Роботи вихованців Олексія Звірика представляли в Італії, Індії, Англії, Франції та Китаї. У 1990 році сам майстер протягом місяця відвідав 18 шкіл в Англії, а його вихованці брали участь у міжнародних виставках і змаганнях. 📚 Звірик не лише майстрував. Він розробив авторську програму з «змієнавтики» та писав навчальну літературу. Ще 1972 року київське видавництво «Веселка» видало його книжку «Повітряні змії». Саме на її обкладинці бачимо ім’я автора — Олексій Звірик. У джерелах він також зазначений як кандидат психологічних наук. І є в цій історії дуже херсонська деталь: Звірик проводив фестиваль повітряних зміїв навіть у власний день народження. Коли 25 листопада 2012 року йому виповнилося 75, його свято знову перетворилося на фестиваль для дітей і дорослих. Тож коли бачимо в небі повітряного змія, варто знати: Херсон має власну велику історію змієнавтики. Колись кілька рейок, папір, тканина, моток леєра та херсонський вітер були цілком достатніми, щоб назва нашого міста долетіла дуже далеко. 🪁💜

🐾 Сьогодні — Міжнародний день безпритульних тварин. У них немає адреси, але є свої маршрути. Двір, де іноді залишають воду. Магазин, біля якого можуть пригостити. Під’їзд, куди пускають перечекати холод. Люди, яких вони впізнають здалеку. Для Херсона ця тема особлива. Війна залишила без дому не тільки людей. Тварини губили господарів під час евакуацій, залишалися у покинутих будинках, потрапляли під обстріли. І весь цей час поруч були ті, хто вивозив, лікував, годував, шукав нові родини. Міжнародний день безпритульних тварин започаткувала International Society for Animal Rights у 1992 році. Його відзначають у третю суботу серпня, і у 2026 році це саме 15 серпня. Одна з головних ідей дня — відповідальне ставлення до домашніх тварин, адопція та стерилізація як спосіб зменшувати кількість тварин на вулицях. А ще сьогодні хороший день нагадати просту річ: безпритульність — не порода. Бо найзвичайніший кіт із двору може одного дня зайняти половину вашого ліжка. А пес із притулку — зустрічати біля дверей так, ніби ви щойно повернулися з навколосвітньої подорожі, хоча ходили по хліб. 🐶🐱 Дім починається не з родоводу. Іноді він починається з фрази: «Ну добре, ходімо зі мною».

🪁 Сьогодні День повітряних зміїв. Тих самих, які доводять: іноді для польоту достатньо вітру, мотузки й людини, готової пів години бігати полем із дуже серйозним обличчям))) Повітряний змій - розвага з поважним віком. Найдавніші згадки ведуть до Китаю: там зміїв запускали вже понад дві тисячі років тому. Причому використовували їх не лише для забави. Вони служили для передавання сигналів, вимірювання відстаней і навіть у військових цілях. А потім люди зрозуміли, що до змія можна прив’язати ще й науку. У XVIII–XIX століттях їх використовували для дослідження атмосфери й погоди. Найвідоміший експеримент пов’язаний із Бенджаміном Франкліном, який 1752 року за допомогою змія досліджував електричну природу блискавки. Повторювати цей номер категорично не треба: запускати зміїв під час грози небезпечно. До речі, змій вплинув і на історію авіації. Брати Райт експериментували з конструкціями повітряних зміїв, досліджуючи керування та аеродинаміку перед створенням свого літака. Тож за простенькою конструкцією з полотна, рейок і мотузки стоїть кілька тисяч років історії, трохи метеорології, електрики й авіації. А правила запуску досі прекрасні у своїй простоті: відкрите місце, подалі від електродротів, дерев і доріг, ніяких гроз — і хороший вітер. Бо повітряний змій має летіти в небо, а не організовувати переговори з місцевою лінією електропередач. 😏🪁

Уявіть серіал, де всі знають сценарій. Крім однієї людини. І саме вона виявляється найкращим персонажем. 😏 На вихідні у рубриці «Хіт порад» — «Присяжні» (Jury Duty), вісім серій дуже смішної й напрочуд людяної комедії. Рональд Ґладден приходить виконувати обов’язки присяжного. Він не знає лише одного: судова справа вигадана, суддя, адвокати, свідки та решта присяжних — актори. Справжній тут тільки Рональд. І більше про сюжет — ані слова. 😈 Jury Duty змішує мок’юментарі, приховану камеру, імпровізацію та сатиру. А Джеймс Марсден грає тут нестерпну карикатурну версію самого себе — і це окреме задоволення. Та найцікавіше відбувається з єдиною людиною, яка не знає, що навколо неї вистава. Автори створюють дедалі абсурдніші ситуації, а Рональд просто залишається хорошим хлопцем. Тож маємо чудову комбінацію на вихідні: розумна сатира, багато смішного і трохи більше віри в людей. 💜 🎬 «Присяжні» / Jury Duty 📅 2023 • 8 серій

🎧 МУЗИЧНИЙ СНОБІЗМ Десь просто зараз шанувальник джазу почув чужий попплейлист і ледь помітно підняв брову. 😏 І тут є незручна деталь: музичним снобом час від часу буває майже кожен із нас. Так, музика справді буває різною за складністю. Малер — це величезні симфонічні форми й складна оркестровка. Майлз Девіс — імпровізація і складна мова джазу. Pink Floyd — концептуальні альбоми та студійні експерименти. А потім вмикається ABBA — і ви співаєте. 😄 Історія взагалі любить такі жарти. Джаз, який сьогодні має статус «високої» музики, колись називали вульгарним. Рок-н-рол лякав пристойне суспільство, а тепер рок має власний канон, класиків і, звісно, власних снобів. Музичний твір може бути складнішим за інший. Але його слухач від цього автоматично не стає розумнішим чи культурнішим. Можна любити Малера, знати «Kind of Blue», мати улюблений альбом Pink Floyd — і радіти першим секундам «Dancing Queen». Бо чужий плейлист не потребує нашого вироку. «Це не моє. Але я цілком допускаю, що це твоє». 🎶

🏺 Сьогодні День археолога Професійне свято людей, які можуть знайти уламок старої миски й щиро зрадіти більше, ніж ми новому сервізу 😏 Бо для нас це шматочок кераміки. А для археолога - вік, культура, технології, торгівля і приблизно сім нових запитань, на які тепер доведеться шукати відповіді. І Херсонщині тут є чим похвалитися. Наш край буквально стоїть на шарах історії: античні поселення, скіфські пам’ятки, середньовічні городища, козацька доба. Земля тут регулярно нагадує: до нас уже багато хто жив, будував, торгував, воював, закохувався і теж десь губив посуд 🏺 А археологи роблять дуже важливу річ: повертають цим людям і місцям їхні історії. Тож сьогодні дякуємо тим, хто вміє дивитися під ноги професійно ❤️ З Днем археолога! І нехай кожне «О, дивіться, якийсь черепок!» якомога частіше виявляється початком великої історії 🔎

📷 АМЕЛІ ПО ІНШИЙ БІК КАМЕРИ У Херсоні зараз особливо цінними стають маленькі звички й ритуали, які здатні хоча б ненадовго повернути приємні відчуття. У когось це ранкова кава, у когось улюблена музика, книжка перед сном чи дзвінок близькій людині. Колись цілу колекцію таких маленьких радощів мала Амелі Пулен. Запускати руку в мішок із зерном, ламати ложечкою скоринку крем-брюле, пускати «млинці» по воді… Пам’ятаєте? А ми раптом подумали: а чим сьогодні займається акторка, яка зіграла Амелі? Одрі Тоту багато років сама працює з камерою. Тільки тепер часто стоїть по інший її бік. Фотографія з’явилася в її житті задовго до світової слави, а після виходу «Амелі» стала ще й способом спостерігати за дивним світом знаменитості з іншого боку. Одна з найцікавіших серій народилася просто під час інтерв’ю: поки журналісти й фотографи знімали Одрі Тоту, вона знімала їх. Так з'явилося понад 500 портретів людей, які приходили робити портрет знаменитості. Є й автопортрети — постановочні, іронічні, часом театральні. А ще Тоту фотографує незнайомих людей зі спини. Уперше частину своїх робіт вона показала публіці 2017 року на знаменитому фестивалі Rencontres de la photographie d’Arles. У 2024-му вийшла її фотокнига Superfacial, а 2025-го в Парижі відкрилася однойменна персональна виставка приблизно з пів сотнею її робіт. Тож у Амелі були маленькі радощі, а в Одрі Тоту — камера. І тепер можна нарешті подивитися, що бачить вона сама, коли об'єктив спрямований не на неї. 📸 Тут можна побачити роботи Одрі Тоту та почитати про проєкт Superfacial: https://magazine-acumen.com/en/photography/superfacial-audrey-tautou-photo-dock/

🧪 АНТИДОТ Шість пальців більше не врятують. Штучний інтелект навчився рахувати 🤖🖐️ І це, мабуть, найкоротший опис того, як змінилися фейки. У свіжому випуску «Антидот» говоримо про фото, відео й голоси, яким уже недостатньо просто уважно придивитися 👀 Людина на екрані може виглядати як людина, говорити як людина і при цьому не мати жодного стосунку до сказаного. А російська пропаганда тим часом доводить, що технологічний прогрес потрібен не всім 🙃 🛒 АТБ нібито причетне до удару по власній вантажівці. 🛶 Росіяни «зривають форсування» Інгульця. 🍉 А в окупаційному конкурсі в’їзних стел Херсонщину впевнено збирають із кавуна, риби та вітрильника. Сміятися з цього можна. Ми й сміємося. А потім розбираємо, навіщо цю маячню виробляють і кому потрібно, щоб у неї повірили 🤔 🎧 Свіжий випуск «Антидот» уже під цим дописом 👇🏼 Ваші агенти «Антидот» - Петро Коберник і Катерина Цимбалюк 🕵️‍♀️🕵️‍♂️

🇺🇦 ЯКІ ПІЛЬГИ МАЮТЬ УЧАСНИКИ БОЙОВИХ ДІЙ Статус УБД дає право на низку державних пільг. Коротко про деякі з них: 🏠 Житло та комунальні послуги ▪️ 75% знижки на оплату житла та комунальних послуг у межах установлених норм; ▪️ 75% знижки на вартість палива для людей, які живуть у будинках без центрального опалення. Пільги на оплату ЖКП призначає Пенсійний фонд України. 💊 Медицина ▪️ безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів; ▪️ першочергове безоплатне зубопротезування, крім протезування з дорогоцінних металів; ▪️ щорічне медичне обстеження і диспансеризація; ▪️ першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах та першочергова госпіталізація. 💼 Робота ▪️ щорічна відпустка у зручний час; ▪️ додаткова оплачувана відпустка — 14 календарних днів на рік; ▪️ допомога по тимчасовій непрацездатності — 100% середньої зарплати незалежно від стажу роботи. 🎓 Освіта УБД та їхнім дітям держава забезпечує цільову підтримку для здобуття професійної, фахової передвищої та вищої освіти в державних і комунальних закладах. Для дітей така підтримка надається до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років. 📌 Це не повний перелік пільг. Умови отримання залежать від конкретного виду підтримки. 🔗 Офіційні джерела: Мінветеранів — повний перелік пільг для УБД: https://mva.gov.ua/to-veterans/yakimi-pilgami-koristuutsya-uchasniki-boyovih-diy-zgidno-zakonodavstva Пенсійний фонд України — пільги на оплату ЖКП: https://www.pfu.gov.ua/2174098-na-yaki-vydy-zhytlovo-komunalnyh-poslug-nadayutsya-pilgy-uchasnyku-bojovyh-dij/ Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text

🧬 Сьогодні день народження херсонця, який займався генетикою тоді, коли для більшості з нас ДНК була просто загадковою абревіатурою з підручника. 14 серпня 1953 року в Херсоні народився Ігор Горбатенко — біолог, учений-генетик, доктор біологічних наук, професор. Він закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут, працював у наукових установах міста, досліджував молекулярну біологію, біотехнології, імунологію та генну інженерію. Серед його наукових робіт і підручників — праці з генетики, генетичної інженерії та навіть застосування ДНК-аналізу в криміналістиці. І ця дата для нас важлива ще з однієї причини. Коли говоримо про Херсон, особливо тепер, дуже легко дозволити війні забрати в міста всю його біографію й залишити тільки сьогодення. Але Херсон — це ще й університети, лабораторії, дослідники, викладачі, люди, які працювали з наукою світового рівня. Ігор Горбатенко народився тут. Навчався тут. Працював тут. Іноді корисно просто називати такі імена. Щоб пам’ятати, скільки всього насправді вміє наше місто. 💜

🎂 Telegram сьогодні 13 років. За цей час ми навчилися: 🔹 читати повідомлення з пуша, щоб формально його не читати; 🔹 писати «я на хвилинку» і повертатися через 47 хвилин; 🔹 мати 126 непрочитаних чатів і точно знати, що нічого важливого там немає. Напевно; 🔹 пересилати мем людині, яка щойно переслала його нам; 🔹 вимикати звук у сімейному чаті й усе одно знати, що там відбувається; 🔹 дивитися на «друкує…» довше, ніж деякі серіали; 🔹 випадково відкрити Telegram о 23:48 і за десять хвилин знати все: від ситуації у світі до того, чому капібари такі спокійні. А тепер святкове завдання для дорослих. 😏 Зайдіть у Налаштування → Конфіденційність і безпека та перевірте активні сеанси й двоетапну перевірку. Telegram сам рекомендує додатковий пароль для захисту акаунта. І ще одна річ, яку варто знати: звичайні хмарні чати Telegram не мають наскрізного шифрування. Воно використовується в секретних чатах. Тож із днем народження, Telegram. 🎈 І тринадцять років потому ми пишемо «ок» - "все добре, на зв'язку! "

🎨 135 років тому, 14 серпня 1891 року, народився Микола Анастазієвський — український художник, графік і педагог. У Львові 1920-х його називали «українцем із крови та кости». Він народився у Скалі-над-Збручем на Тернопільщині в родині сільського столяра. Грошей на мистецьку освіту не було, тому 1912 року юнак написав митрополиту Андрею Шептицькому і надіслав йому кілька своїх робіт. Шептицький талант помітив і допоміг Анастазієвському навчатися у Краківській академії мистецтв. А далі його біографія пройшла через чимало ключових подій українського ХХ століття. 🇺🇦 У період Визвольних змагань Анастазієвський працював живописцем і графіком у Міністерстві освіти УНР у Кам’янці-Подільському. 1919 року вперше представив свої роботи у Львові на виставці сучасного малярства Галицької України. У 1922 році став членом львівського Гуртка діячів українського мистецтва. На першій виставці об’єднання представив 11 робіт. Тодішня критика особливо відзначала його рисунок і портрети. Після Другої світової війни Анастазієвський опинився в Німеччині, а 1950 року переїхав до США й оселився в Міннеаполісі. Він продовжував працювати, створював портрети, натюрморти, пейзажі та графіку, брав участь у виставках у США та за їхніми межами. Про власне малярство Анастазієвський писав, що не трактує його як заробіток: «спонукою до нього є передусім внутрішні моменти, те, що малярство мене захоплює, що виповнює своїм змістом дня мого життя». Живучи далеко від України, художник продовжував повертатися до українських мотивів у своїх роботах. Так Микола Анастазієвський залишив по собі мистецький доробок по обидва боки Атлантики — від України та Європи до Сполучених Штатів.

🌠 СЕРПЕНЬ — ЧАС ДИВИТИСЯ В НЕБО У нічному небі зараз триває одна з найвідоміших щорічних астрономічних подій — метеорний потік Персеїди. Земля проходить крізь шлейф частинок, залишених кометою 109P/Свіфта—Таттла. Крихітні частинки входять в атмосферу на величезній швидкості й згорають, залишаючи яскраві смуги. Те, що ми звично називаємо «падаючими зорями», насправді — метеори. 🌌 Чому саме Персеїди? Якщо подумки продовжити траєкторії метеорів назад, здається, що вони вилітають із ділянки неба біля сузір’я Персея. Звідси й назва. Але дивитися саме на Персея не потрібно: метеори можуть з’являтися в різних частинах неба. Персеїди активні до 24 серпня, тож побачити їх можна й найближчими ночами. Після максимуму кількість метеорів поступово зменшується, але небесне полювання ще триває. 🌠 👀 Телескоп для цього не потрібен. Навпаки, краще охопити поглядом якомога більшу частину неба. Очам варто дати приблизно 20–30 хвилин, щоб звикнути до темряви, а телефон на цей час відкласти: яскравий екран заважає нічній адаптації. І, звісно, перш ніж влаштовувати нічні спостереження, переконайтеся, що це безпечно. І маленька деталь: світлова риска, яку ви можете побачити в небі, здатна виникнути через частинку розміром усього з піщинку. Іноді для великого видовища Всесвіту достатньо зовсім маленької піщинки. 🌠

🤖 НАВІЩО МИ ДЯКУЄМО ШТУЧНОМУ ІНТЕЛЕКТУ? Ситуація, яку, здається, вже багато хто впізнає. ШІ добре виконав завдання - і рука сама пише: «Дякую!». Іноді хочеться навіть похвалити його так, ніби по той бік екрана сидить людина, з якою треба підтримувати хороші стосунки 😄 Хоча по той бік ніхто не сидить. Штучному інтелекту не стане приємніше від нашого «дякую». Він не образиться на сухе «перероби». Не подумає: «Ну все, наступного разу старатися не буду». То навіщо ми це робимо? Люди взагалі схильні застосовувати соціальні правила до всього, що достатньо переконливо взаємодіє з нами. Це явище досліджували задовго до нинішнього буму генеративного ШІ: ми приписуємо наміри комп'ютерам, сердимося на техніку, сперечаємося з навігатором і дякуємо голосовому помічнику. А сучасний ШІ робить цю межу ще цікавішою. Він підтримує діалог, враховує контекст розмови, реагує на жарти й відповідає мовою, яка дуже нагадує звичайне людське спілкування. І разом із мовою легко вмикаються знайомі соціальні звички. При цьому подяка ШІ не зовсім марна. «Оце спрацювало», «саме такий стиль», «цей варіант кращий» — це ще й зворотний зв'язок, який допомагає точніше продовжувати розмову. І тут виникає цікавіше питання. Не чи потрібно бути ввічливими з машиною? 🤔 А чому нам так природно залишатися людьми навіть тоді, коли наш співрозмовник — не людина 🙂