wolfigelkott

Раджу подкаст про чорне століття в Криму: https://youtu.be/oywY7le3cIk

Навіть стало цікаво, чи дійсно Алфьоров ляпнув що городище Вали було столицею, чи це вже журналісти зокрутили. Бо на археологічних об'єктах не написано, що вони були адміністративними центрами, про це можна лише гадати. Якщо є писемні джерела — інша справа, але там важливо прив'язатися до місцевості. Як з Неаполем-Скіфським, колись вирішили, що це городище Кєрмєнчик, а насправді доказів бракує, і це може бути Алмінське чи Бєльбєкське городище. А тут просто оцінивши розмір городища, вже робиться висновок що столиця. Але столиця чого? Кого? Одні запитання.

Вирішив підсумовувати кожен квартал року по написаних текстах. Якось пізно підсумовувати перші два квартали цього року, але краще пізно, ніж ніколи) У грудні я приїхав в бригаду, і взагалі незрозуміло було, чи буде у мене час щось писати. Але все наладилося, і 9 січня вийшов текст "Святині в полоні: як російська імперія переписувала релігійну історію Криму".   Доволі кумедно що попередній текст, "Вкрадена ідентичність: митці та інтелектуали Криму в полоні імперських мітів", який вийшов 29 грудня, був спочатку відгалуженням "Святинь". Але потім я зрозумів що це взагалі не про це, і спочатку дописав про особистостей, а потім вже про святині. І можна помітити як я захопився двокомпонентними заголовками через двокрапку) 2 березня вийшов текст "Втрачені палаци Кримського ханства". Чернетка на цю тему лежала у мене ще з жовтня, а як текст він був готовий ще на початку січня. Але я задумав його як ілюстрований, і замовив кілька зображень палаців у різних мисткинь, і тому чекав поки вони будуть готові. Тут сталася нова посада, і стало взагалі не до цього. "Буджацький епілог Кримського ханства (1787–1792)" вийшов 5 травня, а писати я його почав ще 1 квітня. Хоча ідея була дуже давно, колись навіть короткий тред у твітері робив. Проте наступний, "Як місто Кілія "позичає" біографію у сусідів" я написав буквально за дві години. Оце думав написати про Кєрич як найдавніше місто України (зі знаком питання, чернетка у мене лежить, колись і його допишу), і перемикнувся на Кілію, бо це жах. Після цього я вирішив більше працювати з короткою формою, думаю це помітно. Наступний текст, "Кримська автономія корінних народів як запорука унітарної України", що вийшов 12 травня, я зібрав з кількох старих тредів ще з твітера і нарисів, що постив на каналі. В чернетці воно лежало з 14 квітня. І одразу ж в той самий день 12 травня у мене з'явилася ідея для тексту на 18 травня, я буквально за годину накидав основу, і тиждень допрацьовував текст. Там і концепція (три зображення по кольорах, які ділять текст), і римування сенсів в цих трьох розділах, і римування абзаців, коротше був час його допрацювати. "15 хвилин на вічність" вийшов нетиповим, емоційним, і там теж є концепція, на яку авдиторію він має працювати. 26 травня вийшов "Кримська АРСР: від червоного ренесансу до чорної весни", мабуть, найдовший мій текст. Скорочував як міг, бо не хотів його ділити на дві частини, мені дуже сподобалася концепція протиставлення та римування червоного та чорного в цьому контексті. А написав буквально за шість днів, чернетку створив 20 травня. Мав вільний час. І знову спробував зробити римування сенсів та абзаців. "Деконструкція Тмутороканського міту" вийшов 9 червня, і ця ідея у мене була дуже давно, бо дуже бісить що це все досі є в підручниках. А в червнетках він лежав з січня. 16 червня вийшов "Кримське ханство в релігійних війнах Європи", який я робив з кінця травня. І це останній досить великий історичний текст, бо я втомився його писати. Але нічого, ще пару великих історичних текстів лежать в чернетках в стадії аль-денте, і колись я до них доберусь. Останній у першому півріччі 2026 року текст "Псевдоантичні назви як зброя російської колонізації" вийшов 21 червня. Теж лежав в чернетках з кінця травня, але основа зібрана так само зі старих тредів з твітера.  Вважаю пів року були достатньо продуктивними, десять нових текстів. В чернетках ще пів сотні, головне щоб був час та натхнення. Пишіть, який із цих текстів ви читали, і які теми зацікавили найбільше? Діліться в коментарях. Ну й залишаю мультипосилання, де це все можна знайти: https://choko.link/wolfigelkott

Сьогодні ми згадуємо трагічну сторінку історії німців Криму — примусове виселення з півострова, яке відбулося 14 серпня 1941 року Німецькі поселення з’явилися у Криму в рамках російської політики колонізації півострова, в ході якої місцеве кримськотатарське населення витіснялося, а на його місце запрошували іноземних колоністів. Так, на початку XIX століття у Криму з’явилися німецькі колонії Нейзац, Фріденталь, Розенталь, Гейльбрун, Судак-Фортеця, Герценберґ, Цюрихталь, Кроненталь тощо. Перед Другою світовою війною німці складали близько 6% населення Криму. Існували німецькі села та навіть два німецькі національні райони: Тельманівський та Буюк-Онларський. У серпні 1941 року, коли німецькі війська наближалися до півострова, Ставка Верховного головнокомандування СРСР видала Директиву, у якій йшлося про "очищення території півострова від місцевих жителів-німців та інших антирадянських елементів". На відміну від насильно виселених у 1944 році кримських татар, болгар, греків і вірменів, формально кримських німців не було депортовано — у документах говориться лише про "евакуацію". Ця цинічна операція торкнулася 59 744 осіб, серед них були не лише етнічні німці, але й близько 11 тисяч членів їхніх родин інших національностей. Депортації продовжувалися і пізніше, останні німці були виселені з Криму пісня його звільнення Криму від нацистів у 1944 році. Хоча після 1955 року всі звинувачення щодо німців Криму були скасовані, а у 1967 році було визнано, що звинувачення в масовому колабораціонізмі були необґрунтованими, адміністративна заборона на повернення в Україну була знята для німців лише 3 листопада 1972 року. Проте масового повернення на півострів, як це було з кримськими татарами, не відбулося. Після розпаду СРСР більшість німців обирали майбутнє на історичній батьківщині в Німеччині, а не у Криму. За переписом 2001 року на півострові мешкало лише дві з половиною тисячі німців. Існували організації "Відерґебурт" ("Відродження") та Земляцтво депортованих німців Криму. Також виходила газета "Гоффнунґ" ("Надія") німецькою та російською мовами, діяли лютеранські кірхи в Акмєсджиті (Сімферополі), Судаку та Ялті.

Хто насправді є корінним народом конкретної землі й чому наявність стародавніх пам’яток чи багатовікова історія колонізації не дають автоматичного права називатися автохтонами? Розбираємося у правилах етногенезу на прикладі Сицилії. Матеріал на Сабстак:…

Кєзлє́в (Євпаторія)🇺🇦 Оду́н-база́р капуси́, або Ґьозлє́вські ворота. Кріпосні мури міста побудовані у XV-XVI столітті, вони мали 24 вежі та 5 брам, головною з яких були Одун-базар, які отримали свою назву через ринок, який розташовувався за ними. Після анексії Кримського ханства у 1783 році російська адміністрація перебудувала браму, її проїзд був зміцнений аркою. Так у брами з'явилася ще одна назва — Кємєр-капу. На початку XX століття до брами прибудували ряд будинків та розібрали верхню частину, а у 1959 році пам'ятку знесли повністю. Ворота відтворили у 2003-2007 роках за ініціативою кримськотатарських меценатів, реконструкцію проводили за збереженими гравюрами й малюнками. Зараз у брамі розташований музей "Брама Ґьозлєва", де є макет середньовічного міста. Кримськотатарською közlü — з очима, ev — будинок (в часи ханату місто називалося на османський лад — Ґьозлєве); odun — дрова, дров'яний; bazar — ринок; kemer — арка, дуга; qapu (літературне qapı) — двері, ворота; sı — афікс належності.

Сьогодні, 9 серпня, — Міжнародний день корінних народів світу. Він є нагадуванням, що світ складається з безлічі унікальних культур, мов та традицій, які часто зазнають утисків та забуття. В Україні цей день має особливе значення. У нас є свої корінні народи, які століттями жили на своїй землі і які нині борються за виживання під тиском російського імперіалізму — кримські татари, караїми та кримчаки. Проти їхнього походження російська пропаганда вибудувала найагресивніші міти, які розбиваються об реальну історію півострова. 💠Чому спроби пояснити кримський етногенез через лінійне завоювання та витіснення повністю викривлюють історичну логіку? 💠Як Крим сформувався як класичний європейський плавильний котел за участю таврів, греків, готів, аланів і тюркських спільнот? 💠Як росіяни штучно розрізали єдиний цивілізаційний простір півострова? Матеріал на Сабстак: https://wolfigelkott.substack.com/p/43b Матеріал на Друкарні: https://drukarnia.com.ua/articles/plavilnii-kotel-proti-imperskogo-mitu-ayYQX

8 серпня (28 липня) 1778 року Російська імперія розпочала насильницьке виселення кримських християн. Понад 31 тисяча людей мусили покинути рідний півострів. Більше 18 тисяч з них — уруми і румеї, предки сучасних надазовських греків. Дворічний виснажливий шлях і непристосованість до життя в степу забрали життя кожної п’ятої людини з-поміж виселених. ГО “Надазовські греки” звертає увагу, що встановлення пам’ятної дати “8 серпня - День пам’яті жертв насильницького виселення урумів і румеїв з Криму” буде важливим кроком для визнання історії надазовських греків як невід’ємної частини історії України, осмислення їхнього історичного досвіду та сприяння збереженню їхньої культурної і мовної самобутності, які сьогодні зазнають катастрофічної загрози. 📖Більше розповідаємо у спільному матеріалі з Українським інститутом національної пам’яті ➡️. https://www.facebook.com/share/p/18zPsd7CWm/

8 серпня 2008 року росія почала відкриту агресію проти Сакартвело (Грузії) Це був перший великий дзвіночок для всього цивілізованого світу, який, на жаль, проігнорували. Тоді, у 2008 році, російські війська вторглися на суверенну територію Сакартвело, розпочавши п'ятиденну війну. Її наслідком стала окупація Апхазеті (Абхазії) та Самачабло (Південної Осетії), що й досі залишаються під контролем москви. Світ дивився на це, обурювався, але не діяв рішуче. Уявіть, якби тоді реакція була іншою. Можливо, не було б того, що сталося через шість років. 2014 рік, Крим та Схід України. Агресор, вчергове нехтуючи міжнародним правом, розпочав війну та окупував українську територію. Цей ланцюжок подій — від Сакартвело до України — показує, що росія не зупиниться, якщо їй не дати жорстку відсіч. Це не окремі конфлікти, а одна велика, тривала агресія. Ці події показують, що російський імперіалізм не зник. Він живе і процвітає, харчуючись байдужістю та нерішучістю світу. Але ми вже знаємо. Ми не забуваємо ні 2008, ні 2014, ні 2022 рік. Пам'ять про ці злочини — це наш обов'язок, а боротьба за свободу — наш вибір.

Османська карта півдня України, надрукована в Стамбулі в друкарні Ібрагіма Мутеферріки, 1750-ті роки. 💠قريم قطعه‌سی (Qırım qıt‘ası) — Крим (буквально “Кримський регіон / півострів”). 💠تاتارستان (Tataristan) — Татарістан (Джамбуйлук та Єдишкуль, сучасна лівобережна Херсонщина та Запоріжжя). 💠جديش (Cediş) — Єдисан. 💠بوجاق (Bucaq) — Буджак. 💠صربِ جديد (Sırb-ı Cedid) — Нова Сербія (військово-адміністративна територія, створена російською імперією на запорізьких землях). 💠آزاق دكنيز (Azaq deñizi) — Азовське море. 💠قره دكنيز قطعه‌سی (Qara deñiz qıt‘ası) — Акваторія Чорного моря. 💠اوزى صويى (Özü suyı) — Річка Дніпро (буквально “вода Озю”). Міста: 💠اوزى (Özü) — Озю (Очаків). 💠آق كرمان (Aq Kerman) — Аккерман (Білгород-Дністровський). 💠اور قاپو (Or Qapı) — Ор-Капи (Перекоп). 💠باغچه سراى (Bağça Saray) — Бахчисарай. 💠آق مسجد (Aq Mecit) — Акмєсджит (Сімферополь). 💠گوزلوه (Gözleve) — Кєзлєв (Євпаторія). 💠كفه (Kefe) — Кєфє (Феодосія). 💠غازی كرمان (Ğazı Kerman) — Кази-Кермен (Берислав).

Вже давно записували це інтервʼю. Поговорили про "Чорне століття" у загальних рисах. Досить обширна тема для такого вільного формату бесіди, тому намагались не занурювати у потік статистики чи історичного фактажу, але осмислити далекосяжні наслідки анексії Кримського ханства у 1783 р. Як сказала колись моя колега, цей вік становлення імперій не пережили більшість держав Центральної та Східної Європи. Зокрема, паралельно з Кримським ханством відбулась ліквідація державності Речі Посполитої та Гетьманщини. На яких засадах відбувалось політика "освоєння чужого" та чому важливо було ідеологічно обґрунтувати свою цивілізаторську місію на півдні України? #відео #інтервʼю #Крим https://www.youtube.com/watch?v=oywY7le3cIk

Сучасна візуальна репрезентація Криму досі потерпає від штампів, імперських стереотипів та колоніальних маркерів. То який вигляд мають справжні символи Кєзлєва? Повертаємо міським просторам півострова їхню питому історію. Матеріал на Сабстак: https://wolfigelkott.substack.com/p/b65 Матеріал на Друкарні: https://drukarnia.com.ua/articles/reprezentaciya-kyezlyeva-yevpatoriyi-CWglC

Що ж. Прийшли до мене в коментарі на фейсбук “борці за ісконноукраїнський Крим” і влаштували публічний самостріл — демонстрацію абсолютної юридичної та концептуальної безграмотності. Мене виписують з українців за непідтримку такого важливого "українського дискурсу на кримському напрямі”, як саботування деколонізації та боротьба з історичними назвами. Але найбільше вражає, що вони не знають базової термінології. Писати на повному серйозі про “біженця з Криму”? За 12 років не спромогтися відкрити профільний закон про ВПО або Женевську конвенцію? Або — що ще гірше — у їхній власній картині світу Крим це щось окреме, звідки люди “втікають” в Україну? Розповідати, що АР Крим взагалі “не має жодного особливого статусу в Конституції”, забуваючи про існування цілого десятого розділу? Особливо радують пропозиції відкласти дерусифікацію до деокупації (очевидно, щоб спитати дозволу на “місцевих слуханнях” у тих, хто 12 років живе під пропагандою?) і, зрештою, цитати зі звітів ОУН про “зрадників”. Сумне видовище. Сподіваюся, за цим відвертим спамом прийде людина хоча би з базовою освітою, і можна буде почати діалог. Dixi.