Історична Правда

Держава Ізраїль звинуватила Андрія Мельника в причетності до Голокосту. Дуже чітка, по ділу позиція нинішнього голови ОУН Богдана Червака. https://www.istpravda.com.ua/columns/2026/05/26/165912/

Сьогодні під Києвом на Національному військовому меморіальному кладовищі було перепоховано полковника Армії УНР, голову ОУН Андрія Мельника. А завтра буде розмова про видатного діяча. Кому цікаво - приходьте! https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeJK8iR2EFwpsrEpciGvvAdX1pMsgu3qRwJyrf1lkP94Js_Pg/viewform

Це вже завтра! Напередодні Дня Героїв у столичному Хартія-Хабі відбудеться розмова з істориком Юрієм Юзичем про контекст і сенс цієї важливої для України дати. Дата пов’язана з подіями українського визвольного руху та іменами Миколи Міхновського, Євгена Коновальця і Симона Петлюри. Ідея Дня героїв виникла в середовищі національно-визвольного руху під час Другої світової війни, а в незалежній Україні поширилася після 2000 року. Але це загальні штрихи, а що ж сповна зберігає ця дата – про це поговоримо з істориком Юрієм Юзичем. А також лектор розповість про те: * як змінювались форми вшанування героїв * які історії стоять за цією датою * як різні покоління українців формували традицію пам’яті Лектор: Юрій Юзич – історик, громадський діяч, голова Крайової Пластової ради, ветеран російсько-української війни. Київ Хартія-Хаб Шота Руставелі 39/41 Вхід вільний за попередньої реєстрації: http://forms.gle/XPzK1D1RjhgoU6aZ9

Чтобы было как у дедов 🎉

5 травня 1912 року Владімір Ільїч Ульянов (Н. Лєнін) заснував газету "Правда". Так нас вчили. І цей день як день преси відзначався в Радянському Союзі. І це була неправда. Ленін не створив газету "Правда", а рекетнув її у іншого знаного соціал-демократа Лейби Давидовича Бронштейна (Льва Троцького), який ще до цієї вікопомної дати заснував і видавав партійну газету "Правда" у Відні та - увага - Львові. У колекції Музею-архіву преси є оригінал "Правди" Троцького і репринт першого числа "Правди" Леніна (до слова, його імені в цьому випуску не знайти серед авторів). І, нарешті, в роки ІІ світової війни нацистські окупанти випускали "Правду", яка славила вождя трудового народу Адольфа Алоїзича Г. Не пропадати ж добру - бренду, якому совєтський народ довіряв більше, ніж собі)

1 травня 1966 року. Над київським Наргоспом у цей день з'явився синьо-жовтий прапор. Ось що про це писали в колись секретних документах КГБ: https://www.istpravda.com.ua/short/2016/05/2/149068/

Завтра в Києві в Хартія-Хаб відбудеться розмова про культ українських героїв визвольних змагань від доби УСС і дотепер. Приходьте, впевнений, буде цікаво. Початок о 18.30. Посилання на реєстраційну форму буде в коментарі номер один.

Чудова стаття Юрія Юзича про свастику як одну з відзнак українського скаутингу - Пласту. Всім, хто хоче знати більше, сюди - https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/04/14/152302/

Так, мені сьогодні 55 років. Це багато, бо більша частина життя позаду. І водночас - це вік, коли б хотілося ще дещо встигнути зробити. На жаль, мами вже нема. А тато вночі написав вітання з Тбілісі українською 😉 Мені особисто нічого не треба, крім перемоги над Росією. І щоб пам'ять про Героїв жила довго і наші нащадки знали, якою ціною свободу виборюють наші найкращі побратими й посестри. Традиційно цього дня прошу пожертвою підтримати колег з "Історична Правда" та Музею-архіву преси. Останні шістнадцять років на мені лежить пошук ресурсів для роботи найбільшого популяризаторського проєкту про нашу історію. Номери карток будуть у коментарях. Дякую всім, хто не словом, а ділом підтримує нашу справу.

Вони обрали собі страшну смерть - облитися бензином і піднести сірника, вигукуючи гасла проти русифікації і колоніального статусу. Українці, кримські татари, поляки та чехи, які стали смолоскипами... http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/03/22/117970/

Трохи історичної ксенофобії. Вересень 1939 року. Львів "визволено". Прізвища керівників міліції - "робітничої гвардії" - кагбе натякають на те, що людей чекає попереду. "Одін народ" (с)

Може хтось не знає, але пару років тому "Історична Правда" разом з істориком Радомиром Мокриком здійснила проєкт з двох десятків публікацій про історію Чехії. Згодом вони увійшли до книжки "Чеські історії", яку видало видавництво "Дух і Літера" (наклад, на жаль чи на щастя, вичерпався). Тепер питання - чи є фахівці з Угорщини (науковці чи журналісти), з якими ми б могли здійснити подібний за масштабами проєкт про цю країну? Тематику статей визначимо разом. На виході - буде серія публікацій, а в кінці - може й книга. Це дуже погано, що ми не знаємо угорської історії, в якій багато повчального та цікавого. Сусідів треба знати. Найбільш ворожих зокрема. Пишіть у приват, хто має компетенцію та бажання зробити цю справу разом з нами. P.S. Це знаменитий плакат кінця 1980-х, коли добігала кінця доба Яноша Кадара та совєтської окупації.

Красиві люди. Велика галицька родина з фото початку ХХ ст. Вчора був день пам'яті Романа Шухевича (це хлопчик на підлозі, посередині). Розмова з сином головнокомандувача УПА Юрієм Шухевичем - http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/03/5/115969/

1993 рік. Після переговорів України та Росії у Масандрі вийшла така листівка СНПУ (незабаром партія змінить назву на ВО "Свобода"). Оцінка зрозуміла - це початок кінця. Флот фактично було передано Росії в обмін на... борги за газ. Росія викрутила руки і зірвала джек-пот. Згодом вона соізволіла віддати Україні менше 20% флоту. І залишилася в Криму аж до окупації в лютому 2014 року.

Цікаво перечитати реляції російських пропагандистів про 24 лютого 2022 року. Це теж уже історія.