Сергій Жадан

+ + + Серпень – місяць, в якому помреш, ставши вночі над повільним річищем. Світ видається теплим, уривчастим, з духом гірким торф’яних пожеж. В серпні не буде провини й страху, а буде так, як буває в серпні – в повітрі просторо, ніби в майстерні, небо, мов звір, добирає вагу. Буде так: вода річкова – чорна, наче мокре вугілля, прокачує тишу, й найменші зусилля твої перетворюються на слова. І говориш, і стережеш, борониш слів рівне звучання. Місяць невидимого втручання. Місяць відваги й перейдених меж. Місяць, коли постають дими, поєднуючи небеса і води духом стиглості і свободи, духом перших ознак зими. Коли слова з серпневих багать, з рік, які прорізають поверхню торкають тебе – натруджено, зверхньо, разом із тобою горять, горять. Місяць, коли виростають вогні. Місяць, коли нагріваються стебла. Рука її – ще по-літньому тепла. Пісок збивається на мілині. #гімни_барокових_війн

Честь і радість - допомагати своїм. Луганщина - це Україна! Дякую.

Сергій Жадан з великим благодійним поетичним вечором у Києві. «Гімни барокових війн» - нова книжка віршів, прози та графіки Сергія Жадана, що вийде восени. 20 вересня в Національному палаці мистецтв «Україна», на головній сцені країни, відбудеться київська презентація збірки, що поєднає в собі тексти, світло та музику. Втілити цей вечір допомагають добрі друзі: генеральний партнер заходу «Перша Приватна Броварня», а також технологічна компанія blago. 100% прибутку з квитків буде спрямовано на потреби 2-го корпусу НГУ «Хартія». 20 вересня, 18:00 Київ, Палац «Україна» Квитки за посиланням: https://kyiv.karabas.com/serhiy-zhadan-prezentatsiya-knyzhky-himny-barokovykh-viyn/

Око Пам’ять ока. Складна, як бібліотека. Ніби водойма – глибока. Мов горизонт – далека. Око, що чинить опір забуттю. Око, що чинить. Око, подібне на докір, що не потребує причини. Погляд, що лезом витне рух у швидкому кроці. Світ – це те очевидне, що може вміститися в оці. Світ – це лише проміння, залишене на сітківці, кількість сонця осіння, зібрана наодинці. І носиш цю втіху дитячу, і тішить тебе ця морока – те, що я нині не бачу, все одно є досвідом ока. Все одно – проступають дивно пам’яті моноліти. Оку і не потрібно бачити, щоби любити. Оку достатньо вдачі зафіксувати, зчитати. Оку байдуже – бачить воно втіхи чи втрати. Та поза всіма словами, поза тим, що остигло, мій погляд завжди оживає, коли ти виходиш на світло. Гріється око тепле обітницею простою – обертатись до тебе, сльозитися за тобою. Зір не має змоги щось змінити в основі. Око – як знак тривоги. Око – як вияв любові. Хай це звучить жорстоко, хай порожньо за межею, та плачем наділене око, наче людина душею. З мітками і слідами щедре таке не до речі. …І довго потому сідає зір, мов сонце надвечір.

Каліграфія Перш ніж вибухне світ, перш ніж здійметься хвиля, що змиє міста, які тішились своїми бібліотеками, я хочу сказати таке: найтривожніше мені було, коли ти прокидалася серед ночі – що я не догледів, де порушив правопис твого сну? Найтемніше мені було, коли на питання що ти бачиш довкола себе, ти просто не відповідала. Література не пишеться на майбутнє, і не набуває ваги за рахунок замовчування. Кого зацікавить листування розкиданих світом людей, що трималися за прізвища поетів, мов за приписи аптекарів? Вірш – це нитка, він насправді нічого не поєднує, він протягується тобі під шкірою, і лише від її чутливості, від чутливості твоєї, особисто твоєї шкіри залежить – є цей вірш цілком безнадійним, чи йому все ж таки знайдеться місце на заставлених тісно полицях нашого смутку. Все писане має сенс доти, доки відчитується, доки є хтось, хто може відтворити складну партію твого дихання, що трималася на синкопах і наполегливості. Тому доки є ця можливість, доки пророки безпорадно махають нам із передмість, сповіщаючи про небезпеку, я нагадаю – це життя творилося з такої кількості голосів, що навіть тиша між нами є лише цитуванням когось із поетів, наше з тобою письмо є лише нашаруванням, відлунням, укріпленням берега – місячне світло над містом, лиховісне народження хвилі, весь озвірілий розпад, все майбутнє відновлення, каліграфія ніжності, історія літератури. 2025 #гімни_барокових_війн

+ + + В людях з’являється осінь, - зауважує небо. Щойно в цій літній стиглості, засліпленні, сяйві, щойно тут, коли безкінечною здається тяглість тепла, щойно тепер помічаєш осінню остуду. Нечутна ще, невідчитана, непроговорена, мов одрук у тексті, в якому йдеться про щастя, наче подих на дзеркалі, як вогонь за дверима, ніби втома в диханні хору, що співає від ранку. Щойно лише пальці торкалися нитки обрію, щойно лише шкіри торкався мед базарного сонця, щойно лише було так прозоро, аж проступали сволоки світу, а вже осінь, осінь темніє в людях, осінь наповнює їх. Як вони змінюються, - думає небо, - якими стають інакшими. Тихими, непоквапливими, гіркими. Як випогоджуються вранці, як гаснуть надвечір. Які вони стають високі, призахідні, зоряні.

Ми готуємо для вас 20 вересня в палаці «Україна» особливий вечір. Це буде не просто презентація книжки віршів та оповідань – це буде блукання містами й історіями, діалоги квартетів та інструментів, спалахи світла і перепади мороку, звучання і тиша, лінії та звуки. Нам дуже хочеться, аби ви стали частиною цієї книжки, персонажами цього бароко, аби ви долучились до загального співу, в якому понад усіма прокльонами і вимогами все одно переможно звучатиме наша любов.

Друзі в Харкові, а зверніть-но увагу: в ЄрміловЦентрі до 16 серпня триває надзвичайно цікава виставка «Фрагмент поліфонічного пейзажу» - про Донеччину та Луганщину, про пам’ять, про дім, про те, що ми носимо з собою і чого не здатні позбутись. Сходіть – це місцями боляче, місцями несподівано і гостро, але завжди чесно.

Нас із тобою і далі поєднує стільки речей. Стільки нічних переходів, таємних дверей, мовчазних коридорів. Вітер, який прилітає з моря, проходить містом, як ніж, і зникає за пагорбами. Дощ, мов точний переклад, робить ближчими небеса. Теплі доми на проспекті. Розриви небес над площею. Легкий, безкінечний світ, світ нашого співу, світ нашого смутку, у якому навіть самотність сприймається, наче вияв чиєїсь любові. Ще одна спроба відчути можливості мови. Ще один шанс перервати мовчання. Ще один доказ існування Бога. Такий простий. Такий очевидний. Такий моторошний. #гімни_барокових_війн https://kyiv.karabas.com/serhiy-zhadan-prezentatsiya-knyzhky-himny-barokovykh-viyn/order/

Сергій Жадан озвучив мультфільм про Героя України – Олексія «Мунфіша» Меся, пілота, який одним із перших опанував F-16. Проєкт «Книга-мандрівка. Україна» Посилання на мультфільм: https://www.youtube.com/watch?v=TG-So_WOOGM

Друзі у Львові, приходьте на Craft Beer & Vinyl #13 Традиційно побачимось з вами 16 серпня для підтримки проєктів 2-го корпусу НГУ «Хартія» !FES Trepublic Квитки в описі сторінок: https://www.instagram.com/festrepublic https://www.instagram.com/craftandvinyl https://www.instagram.com/zhadanisobaki

П’ять років як немає Саші Ройтбурда – веселого, самоіронічного, капризного, непередбачуваного. Але передусім – шалено талановитого. Бракує його чорного гумору, легкого цинізму і великої залюбленості в роботу. Він наснажував і ніколи не тиснув, із ним було цікаво й непафосно. А ще тішусь, що маю Тамплієрів із його малюнками, і що встиг зробити ілюстрації до його Віршів дилетанта. З Тамплієрами, до речі, сталась така історія – Улісс, зображений на суперобкладинці, вийшов у нас трішки цензурований. В оригіналі він був подібний на Т.Г.Шевченка з відомого автопортрета, себто зухвало провокував своєю оголеністю. Ми з видавцем подумали, що це занадто епатажно, і прикрили причинне місце героя чорним колом. Книжку, за великим рахунком, це не сильно врятувало – знаю людей, які спеціально знімали суперобкладинку, або обгортали її папером, аби не бачити Улісса. Ройтбурда за це люблю ще більше. Згадайте сьогодні Маестро – він про нас напевне не забуває.

Зошити Небо в пташиному пірʼї. Я все ще бачу і все помічаю. Цілу ніч не спить на подвірʼї вівчарка кольору міцного чаю. Серцевина нічного безсоння, бʼється, як ображене серце жіноче. Небо - це просто велика безодня, яка все знає і нічого не хоче. Гілка гріється передзимова, відчуває в повітрі кригу. Передмістя, мов передмова, затягує в місто, наче в книгу. Місяць стоїть на розі, як сторож. Так тихо було напередодні. І коли ти уві сні говориш, хтось відповідає тобі з безодні. Ранки лежать, мов школярські зошити. Хочеться слухати і не озиватися. Ночі починають довшати. Листя готується осипатися.

Друзі, ми відкриваємо передпродаж нової книжки! До зустрічі у вересні) 💫 Нові вірші, проза і графіка Сергія Жадана: у Meridian Czernowitz виходить нова збірка «Гімни барокових війн»! Голоси, що балансують у чорно-білому просторі; люди, що охороняють дороги до міста, роблять свою роботу і виховують своїх дітей; учителі та оркестранти, що тримаються правил і приписів, – усі вони й не лише вони виконують гімни барокових війн. Вірші, проза і малюнки; ранкове світло в шкільних коридорах; тиша околиць і тривога концертних залів; небо за річкою і квіти на балконах; перелік дерев і мостів, запам’ятовування найважливішого, хроніки захисту і любові – усе це «Гімни барокових війн». 💬 «Я довго чекав на цю книжку. Мені хотілось поєднати графіку рядка з фарбою малюнків, і ритміку вірша з розміром прозової оповіді. Завжди цікаво було виходити поза межі жанру, балансувати між поезією і прозою, поєднувати історії з настроями, а героїв із ландшафтами. Тому тішусь цим хоровим співам, цьому бароко і цьому свідченню людей, які не втрачають голос у часи війни та руйнування. Радий буду бачити всіх на презентаціях, приходьте – нам нині є про що поговорити», - Сергій Жадан. До 1 вересня новинку можна придбати за передпродажем ексклюзивно на сайті видавництва за спеціальною ціною 450 грн (замість 500 грн) ➡️ https://shop.meridiancz.com/shop/himny-barokovyh-viin 📦 Відправлення замовлень триватиме 9-10 вересня. Перша презентація книжки відбудеться під час XVII Міжнародних поетичних читань Meridian Czernowitz 6 вересня 2026 року в Чернівцях. У Києві премʼєра книжки відбудеться 20 вересня у Палаці «Україна», 100% прибутку з квитків буде спрямовано на потреби 2-го корпусу НГУ «Хартія». Квитки: https://kyiv.karabas.com/serhiy-zhadan-prezentatsiya-knyzhky-himny-barokovykh-viyn/ У книгарнях України книжка з’явиться наприкінці вересня 📚

В цій відвазі немає місця для більшої відваги. Немає місця і немає потреби. Любов закладено в мову, як серце закладено в тіло. Тепла кривава троянда, що розгортається серед ночі, роблячи тобі боляче, повертаючи до життя. #гімни_барокових_війн https://kyiv.karabas.com/serhiy-zhadan-prezentatsiya-knyzhky-himny-barokovykh-viyn/order/