СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ КАФЕДРАЛЬНИЙ СОБОР ПЦУ М. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА

ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ У СОБОРІ НАПЕРЕДОДНІ СВЯТА УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ Завтра — особливе свято і за своїм змістом, і за подією, про яку нагадує, і за Особою, Якій воно присвячене, а також за глибокими сенсами, які нам крізь багато віків це свято знову та знову повторює. Свято Успіння має 1 день передсвята та 8 днів післясвята. Особливістю успенського бдіння є можливість винесення перед полієлеєм на середину храму замість ікони свята прикрашеної квітами Плащаниці Божої Матері. Також була звершена літія. Завтра ми вшановуємо Успіння Пресвятої Богородиці. Вшановуємо та святкуємо, в урочистих і радісних піснеспівах, прославляючи Матір нашого Спасителя та завершення Її земного шляху. На перший погляд, це доволі незвично. Адже день смерті людини зазвичай є днем печалі й плачу: сумує той, хто помирає, розлучаючись із земним життям та всім, що було йому тут дорогим. Сумують і його близькі, прощаючись з тим, кого знали, любили, і шкодуючи про все, чого не встигли, а також, можливо, усвідомлюючи і власну тимчасовість у цьому світі. Як же можна радіти завершенню земного шляху Богородиці? Можна та потрібно. Лише розуміючи, що як особливим було життя та покликання Діви Марії, так особливим став і перехід Її у вічність. Для Божої Матері завершення земного життя стало не розлукою та не несло болю втрат, це було Її радісне та довгоочікуване єднання з Її Божественним Сином. Обмеження тимчасового, тлінного існування перестали бути перешкодою, і Пречиста Діва увійшла у вічне, оновлене, блаженне життя. Чому Успіння? Бо не відчуваючи смертних страждань, Діва Марія заснула й більше не прокидалася, а після того, як Її поховали, виявилося, що Її пресвятого тіла не було в гробі. Православна Церква називає це свято «Успінням», від слова «сон», «заснути», тобто завершення земного шляху умиротворено, без мук і жалю. Перейшовши у вічність, Богородиця і світ цей та вірних, що живуть в ньому, не залишила без Своєї опіки. Як для улюбленого учня Спасителя Пречиста Діва стала Матір’ю, так Вона стає Матір’ю і для кожного, хто з вірою звертається до Неї. Час Успіння Діви Марії відбувся до перших гонінь на християн, розв'язаних імператором Нероном у 64 році. Успіння Пресвятої Богородиці є таємницею Її переходу від землі до слави в обіймах Небесного Отця. Бог мав Свій план щодо Діви Марії. Він хотів через Неї обновити красу людини, створеної на Його образ і подобу. І Богородиця втілила цю ідею, Своєю згодою дозволила «Божественному» пробити бар’єри «людського», і відтворила Своїм життям рай на землі. Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят, яке завершує цикл 12 найголовніших нерухомих свят річного Богослужбового кола. Святкування його почалося в Єрусалимі невдовзі після Собору в Ефесі (431 р.).