🪷Bookworm🪷

без подписи

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩 Все до чого треба бути готовими перед читанням "Демонічної Зорі". Так, книга даркова, так, тут будуть моменти які будуть змушувати замислитися, і відкласти книжку. Так, будуть вбивства. Багацько навіть. #демонічназоря

— Те, що він проявляє інтерес, не означає, що я відповідаю взаємністю. Але знову ж таки — це не твоя справа. — Ти моя сім'я. Те, що ти робиш, завжди буде мене стосуватися. Моє обличчя спалахує від гніву через те, що він сміє гратися моїм серцем після того, як так легко його розтрощив. — Іди геть. — Я ніколи не піду. Сім'я ніколи… — Досить про сім'ю! Заткнися! #потойбіккриги #цитати

Можливо нас чекає ще додаткове фанко з Фейрою💻 Фігурки дуже гарні, тепер чекаємо офіційних новин та продажів🤪

All Creatures Living Beneath The Sun 4/5 All Creatures Living Beneath the Sun — це моторошне, жорстоке й гротескне переосмислення легенди про Щуролова. У центрі історії — троє дітей, яким вдалося не піддатися його поклику: глуха дитина, сліпа дитина та кульгава дитина. Книга розповідає про те, що сталося з ними після того, як їх залишили позаду. Стиль письма авторки підійде не кожному. Подекуди він може здаватися уривчастим і незвичним, тож потрібен час, щоб звикнути до його ритму. Втім, сама історія надзвичайно захоплива. Щойно вона затягує, відірватися вже майже неможливо — хочеться якомога швидше дізнатися, що буде далі, і так до самої останньої сторінки. #відгуки

— Що це таке? — перекрикнула вона музику. — Шот. Її очі округлилися. — Почекай, то тут справжня куля всередині? Такеши кинув на Разіеля такий погляд, що той важко зітхнув, ніби мав справу з двома безнадійно нетямущими дітьми. #цитати #мисмертельнаменшість

без подписи

🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊 ✨✨✨✨✨ 🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊 Співоча пташка смутку. Брейдід Отто Принцеса-вигнанка, яка стала шпигункою, вирушає з таємною місією до ворожого королівства. Та розкриті нею таємниці змушують обирати: сліпо виконувати наказ чи наважитися на бунт. Ніяких запитань. Підкоряйся наказам. Шануй господарів. І головне — нікого не кохай. Шпигунка. Злодійка. Принцеса. Пташка. Принцесу Аеллу вигнали з Палацу Смутку ще дитиною, що вщент розтрощило її звичний світ і змусило зректися свого королівського походження. Її виростили у «Пташнику» — притулку для сиріт, який лише прикривався школою, а насправді був таємним орденом, де виховували шпигунів для розвідувальної мережі по всьому Емпіріосу. Тепер, у свої двадцять три, склавши фінальні випробування, Аелла отримує виклик до «Альфа-Загону» — елітного підрозділу ліквідаторів під проводом її колишнього коханого, Рейвена. У ньому вабить геть усе: він безстрашний, відданий і смертоносний. Та чи вартий Рейвен того, щоб порушити правила й ризикнути всім, задля чого вона так важко працювала? Перш ніж вона встигає визначитися, «Альфа-Загін» відправляють на небезпечну місію, яка влаштовує витримці Аелли перевірку на міцність. Їй відведено ключову роль: вона мусить знову прийняти свій колишній титул Принцеси Смутку — тієї, ким колись довелося зректися, — щоб узяти участь у відборі наречених для принца Еретрії. Поки спалахують давні почуття, а жорстока правда цього світу вилазить нагору, місія починає тріщати по швах. Тепер Аелла має вирішити, чи вистачить їй сміливості піти проти керівництва заради того, що вона вважає правильним. #анонс

без подписи

В кожній книзі, є своє золоте тріо. В "Демонічній Зорі", на нас чекають наступні персонажі: Брат Джексен Керін Ісіра Нактіс Лицар Сет Семіра #демонічназоря

без подписи

🕊Шість Багряних Журавлів🕊 4/5 Тропи 🌕 Знайдена родина 🌕 Домовлений шлюб 🌕 Брати й сестри, готові пожертвувати всім одне заради одного 🌕 Дракони 🌕 Давні прокляття 🌕 Небезпечна подорож 🌕 Балакучі паперові журавлики У цій книзі мені сподобалося буквально все. Вона була схожа на затишний вечір під теплою ковдрою з горнятком чаю, коли весь інший світ просто перестає існувати. Це одна з тих історій, які нічого від тебе не вимагають — вони просто запрошують тебе до свого чарівного світу й дозволяють побути в ньому ще трохи. Seriously... why are Asian fantasy books so unbelievably addictive? Хоча роман натхненний казкою «Дикі лебеді», він зовсім не сприймається як звичайний ретелінг. Натомість авторка створює абсолютно самобутню історію, майстерно поєднуючи міфологію, придворні інтриги, драконів і магію в захопливу казкову пригоду. Найсильнішою стороною роману для мене стала його атмосфера. Під час читання виникає відчуття, ніби гортаєш сторінки старовинної казки, але водночас у ній достатньо загадок, емоцій і пригод, щоб інтерес не згасав до самого фіналу. Персонажі — ще одна сильна сторона книги. Так, деяким із них не завадило б трохи більше розвитку, але кожен мав свою роль у сюжеті й залишив по собі приємне враження. Шіорі — саме та героїня, за якою мені подобається спостерігати. Вона не безстрашна й далеко не ідеальна: уперта, емоційна, часом надто імпульсивна. Але саме ці недоліки роблять її живою та справжньою. Було приємно бачити, як вона поступово дорослішає, не втрачаючи своєї доброти й співчуття. Райкама захопила мене з першої й до останньої появи. У ній було стільки загадковості, що хотілося дізнатися про неї якомога більше. Єдине, чого мені не вистачило, — глибшого розкриття її минулого та мотивів, адже деякі сюжетні повороти, пов'язані з нею, здалися занадто поспішними. Стосунки Шіорі з братами стали справжнім емоційним серцем цієї історії. Хоча кожного з братів окремо розкрили не надто детально, їхня любов, відданість і готовність боротися одне за одного відчувалися в кожній спільній сцені. А ще тут є Кікі. Я зовсім не очікувала, що зачарований паперовий журавлик стане одним із моїх улюблених персонажів. Але сталося саме так. Кікі додавала історії стільки тепла, гумору й чарівності, що кожен розділ за її участю ставав ще приємнішим. Мегарі з'являлася не так часто, але навіть цього вистачило, щоб вона запам'яталася. Смілива, кмітлива й неймовірно харизматична — вона мала набагато більше присутності, ніж багато героїв із набагато більшими ролями. Серю, мабуть, став єдиним персонажем, до якого я так і не змогла повністю проникнутися симпатією. Його перша поява була дуже інтригуючою, а пов'язана з ним драконяча міфологія мені справді сподобалася. Проте з розвитком сюжету його власницьке ставлення й надмірна імпульсивність дедалі більше відштовхували. Складається враження, що в наступній книзі він стане набагато неоднозначнішим персонажем. Щодо Таккана, то він, можливо, і не переосмислює образ класичного казкового принца, але іноді цього й не потрібно. Добрий, щирий і надійний, він чудово врівноважував характер Шіорі, а їхні стосунки розвивалися природно, не перетягуючи на себе всю увагу від основного сюжету. Загалом це не та книга, яка вражає несподіваними сюжетними поворотами чи безперервним екшеном. Вона підкорює зовсім іншим. Своєю теплою атмосферою, чарівною міфологією, персонажами, яких легко полюбити, та історією про сім'ю. Це саме та книга, яка дозволяє хоча б на кілька годин повірити, що казки й досі існують. #відгуки

💌Земля Молодих🪓 2/5🤩🤩 Дебют українською авторки. Продовжую свою еру горрорів, тому.. Ідея Ідея нагадала мені суміш фільму «Париж, місто мертвих», книги «Фантазма» (бо були моменти на кшталт: «Поклич мене — і я прийду. Ти прийшов. Ти кликала», потойбіччя, дівчина, яка намагається врятуватися), а також відверто списаного Каза Брекера в образі Ката (sorry not sorry). Але, якщо чесно, сама ідея створити історію про потойбіччя, пройти ритуал, померти й спробувати знайти вихід — справді цікава. Тут є над чим подумати, є простір для розвитку світу, можна було показати більше потойбіччя, більше темряви, страху, зробити щось справді моторошне й незабутнє. Але, на жаль, виконання слабке. Брати настільки багатий світ кельтської міфології, настільки цікавий пласт легенд і міфічних істот... і дати що? Тір на нОг, який, по суті, є Землею Вічної Молодості — світом молодих, здорових, щасливих фейрі, куди люди можуть потрапити лише за їхнім запрошенням. Що ж ми отримали? Я й сама не знаю. Але точно знаю, що показане в книзі потойбіччя не має нічого спільного з Тір на нОгом. Воно більше нагадує лімб, у якому блукають неприкаяні душі, загублені в тумані й постійно шукають, чим би поживитися. Мотивація персонажів Єдину зрозумілу мотивацію я побачила в Логана та його хворій одержимості. Яким би огидним Логан не був як людина, його ціль була чіткою — повернути померлого брата. І він справді йшов до цієї мети: вивчав ритуали, досліджував документи, проводив розкопки. Зрештою, саме він і здійснив ритуал. Його мотивація мені зрозуміла. А ось мотивація Фейт... Яка вона взагалі? Позбутися контролю батьків? Вибачте, але я цього в тексті не побачила. Флешбеки з батьками не створювали враження, що вони настільки контролювали її життя чи вирішували все за неї. Її змушували залишитися з Логаном? Та ні. Батьки лише один раз сказали, що їй варто бути з ним, бо він забезпечений. І все. Натомість сама Фейт усюди бігла за Логаном. Навіть коли їй прямо казали тікати, вона все одно поверталася до нього. Із персонажів мені сподобалися лише Ронні та Балор. Якщо чесно, птах, який убився на початку книги, здавався розумнішим за більшість інших персонажів. Любовна лінія. Я її, мабуть, пропустила. Вона була настільки недосяжною, що, на жаль, опинилася надто далеко від мого поля зору. #відгуки

Поговоримо про те, що читається зараз🐈‍⬛ Земля Молодих - дебют української авторки. Прочитано вимучено, 61% книги. Є надія, що до кінця місяця вона дочитається, але шанси дуже малі. Фейт Гелен — студентка-антропологиня, яка знає: кістки ніколи не брешуть. Коли вона отримує запрошення долучитися до розкопок двохсотлітнього склепу на острові Мен, то не вагається ані миті. Разом із командою музею дівчина спускається під землю — і швидко розуміє: щось не збігається. Люди, поховані одночасно, загинули в різні століття! І що глибше дівчина занурюється в місцеву історію, то виразніше вимальовується зв’язок із кривавими кельтськими ритуалами. Поки Фейт шукає відповіді в рештках, хтось наполегливо приховує істину й плете за спиною моторошну змову. Їй доведеться пройти крізь потаємні ходи, випробування й власні страхи, щоб знайти світло серед мороку. Та як обрати правильні двері, коли Тір на Ноґ має їх тисячі — і кожні стереже Кат Потойбіччя. Шість Багряних Журавлів. Я думаю багато вже чули і читали цю історію. Майже 100 сторінок зайшли, як у суху землю, читати дуже приємно. Легенька казочка, яка може відволікти від світу. Шіорі’анма, єдина принцеса Кіати, має таємницю. В її жилах вирує заборонена магія. Того ранку, коли мали відбутися її заручини, Шіорі втрачає над нею контроль. Спершу ця помилка здається усмішкою долі, завдяки якій перенесли таке небажане весілля. Проте магія також привабила мачуху принцеси — Райкаму. Райкама, яка й сама є чародійкою, проганяє пасербицю на заслання і перетворює її братів на журавлів. Вона застерігає Шіорі: за кожне слово, що зірветься з вуст дівчини, помиратиме один із її братів. Самотня, без голосу й без копійки в кишені, Шіорі шукає своїх братів та з’ясовує, що навколо престолу точиться темна змова. І тільки Шіорі зможе навести лад у королівстві. Однак для цього їй доведеться довіритися паперовій пташці, примхливому дракону та хлопцеві, шлюбу з яким вона так люто уникала. Дівчина також мусить прийняти чари, стримувати які її вчили все життя, — і то за будь-яку ціну. All Creatures Living Beneath the Sun/Усі створіння, що живуть під сонцем. Нарешті з'явився час і можливість, знову продовжити мої занурення в еру горрорів. Цей дебют мене зацікавив саме використанням легенди про Щуролова, і поки що прочитано зовсім трохи, але маю великі надії на книжечку. Більшість знає легенду про Щуролова з Гамельна, але мало хто чув про моторошні перекази, що ховаються за цією історією. За давнім міфом загадковий сопілкар вивів із міста всіх дітей, і відтоді їх більше ніхто не бачив. Усіх. Окрім трьох. Сліпого. Кульгавого. І глухого. Це історія про них — жорстока, кривава, химерна, тривожна, але водночас напрочуд зворушлива.

🤩🤩🤩🤩 🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩 🤩🤩 🤩🤩🤩🤩🤩🤩 🤩🤩🤩🤩 Трохи про прочитане за місяць. Найкраще: Піснь солі та тіні, Шість Багряних Журавлів Найгіше: Hollow Folk та Земля Молодих #прочитанезамісяць

😍The Alibi Club😍 4/5📌📌📌📌 Те, що мало стати звичайним експериментом із знайомствами для шістьох самотніх незнайомців, дуже швидко перетворюється на вечір, який ніхто з них не міг навіть уявити. Вибух руйнує будь-які надії на спокійне побачення, зухвале пограбування затягує всіх у вир небезпечних подій, а посеред цього хаосу між героями починають спалахувати несподівані почуття. Роман вдало поєднує напружений саспенс із щирими емоційними моментами, а розповідь із кількох точок зору дозволяє краще зрозуміти кожного персонажа й робить розвиток подій ще більш захопливим. Поєднання загадок, гумору, дотепних діалогів і поступового розвитку романтичної лінії зробило читання надзвичайно захопливим. Найбільше мені сподобалося спостерігати, як герої долають власні страхи, змінюються, знаходять підтримку одне в одному й поступово вибудовують справжні, щирі стосунки, навіть коли навколо них панує небезпека. #відгуки

🌹The Ice Beyond/По той бік криги🤩 3/5🤩🤩🤩🤩🤩 В принципі, це буде непогано для тих людей, які тільки починають знайомство зі світом фентезі. Або підійде тим, хто хоче трохи посміятися ввечері. Ідея. Я завжди хвалю ідеї в будь-яких книжках, і ця — не виняток. Бо сама ідея просто прекрасна. У нас тут світ перевертнів, вампірів, драконів, які підкоряються вампірам та обирають їх своїми наїзниками, древня магія, прокляття, скандинавська міфологія, а також валькірії. Маємо надзвичайно колоритний світ. Скандинавська міфологія, як і багато інших, дуже насичена, особливо якщо додати до неї перевертнів. Тому так, за ідею я ставлю 5/5. Персонажі. Трохи сухуваті, як на мене. Можливо, мені хотілося б побачити більше історії самої Заск'ї: більше її думок про минуле та майбутнє, а не лише її зацикленість на Нордіні. Як на мене, неправильно показувати жінок у книжках так, ніби вони зациклені лише на чоловіках — і все. Це дуже вузьке мислення, яке руйнує образ сильної головної героїні. (Можливо, це лише моя думка, але що маємо, те маємо.) Другорядні персонажі цікаві. Теж трохи сухуваті. Окрім Гавріка (він дурник). Хотілося б побачити більше їхніх історій та взаємодії між ними. Але складається враження, що їх додали до сюжету здебільшого для того, щоб розбавити сцени між Заск'єю та Нордіном. #відгуки

— Що тобі взагалі в мені подобається, Нордіне? Хоч я й досі не зустрічаюся з ним поглядом, я відчуваю, як він ковзає по моєму профілю, затримуючись на міцно стиснутих губах. Він піднімає руку й заправляє те непокірне пасмо за моє вухо, відкриваючи більше обличчя. А потім бере мене за щоку й злегка тисне, змушуючи відвести увагу від вогнища. — Абсолютно. Кожна. Гребана. Деталь, — хрипить він. Мій пульс здригається. Мої нерви тріпочуть. — Твоя відвертість. Твоя зосередженість. Твоє співчуття. Твоє ластовиння. Я піднімаю брову: — Моє ластовиння? — Так. Твоє ластовиння. Я радий, що воно не зникло з віком, бо я сумував би за тим, як воно темнішає влітку й перемішується, коли ти посміхаєшся. Моє горло стискається. Я й не думала, що хтось може вважати ластовиння привабливим, а тим більше дорослий чоловік. — Я люблю те, як працює твій розум. Те, як рухається твоє тіло. Оксамитовий тембр твого голосу. Твою здатність перетворювати щось, на що ніхто б і двічі не глянув, на щось неймовірної краси. — Його великий палець окреслює мій сльозоподібний опал. — Твою непохитну рішучість. #цитати #потойбіккриги

🐇The Gods will sing our song/Боги заспівають нашу пісню🐇 5/5🐸🐸🐸🐸🐸 Це не для всіх. Це важка книга, яка дозволяє бодай краєм ока зазирнути в жахіття Другої світової війни. І водночас у ній боляче легко впізнати багато паралелей із сьогоденням. Здається, ніби це фентезі. Здається, ніби це магічний реалізм. Здається, ніби це масштабна історія про перше кохання, дружбу, родину, втрату й надію. Але під усім цим прихований розділ історії, про який надто часто мовчать. Це історія про інтернування американців японського походження під час Другої світової війни та про неможливі вибори, які звичайним людям доводилося робити, коли їхній звичний світ зник буквально за одну ніч. Я залишила частинку своєї душі між сторінками цієї книги. The Gods Will Sing Our Song перевершила всі очікування. Розповісти настільки важку історію — уже неабиякий виклик. Але розповісти її тоді, коли це історія твоєї власної родини, — зовсім інший рівень відповідальності. Історія майстерно переплітає історичну прозу, японський фольклор і магію, кохання, політику, споріднені душі, дружбу, сім'ю, знайдену родину та горе в історію, від якої я просто не могла відірватися. А романтична лінія... вона була неймовірно красивою. Вона виростала з дружби, довіри та прийняття, а не лише з фізичного потягу. Так, між героями безумовно відчувалася хімія, але їхні стосунки будувалися насамперед на щирому емоційному зв'язку. Їхнім почуттям заважали не дитячі образи чи безглузді непорозуміння, а справжні життєві обставини: очікування родини, таємниці, соціальна нерівність і майже безвихідна ситуація, у якій вони опинилися. Спостерігати, як вони знову й знову обирають одне одного з добротою, прийняттям і любов'ю посеред усього цього болю, було неймовірно зворушливо. Мені також дуже сподобалося, що романтична складова залишилася ніжною, стриманою й чуттєвою — ідеальний вибір для читачів, які цінують емоційну близькість значно більше, ніж відверті сцени. #відгуки

без подписи