spoiler runner

Сьогодні в рубриці #недільниймем загадка Жака Фреско

Ну і раз вже сьогодні на каналі пішла мова про радіоактивних людей, то саме час згадати про "Людей Ікс'97", а саме про другий сезон, який на мою думку такий же кайфовий як і перший. Головна моя претензія до цього шоу (та і не тільки до цього) — велика пауза між сезонами та мала кількість серій в сезоні. Якщо серіалу із годинним хронометражом серій ще можна пробачити 8 епізодів в сезоні, то 9 півгодинних епізодів раз на тиждень від "Людей Ікс'97" більше дратують, особливо, коли знаєш, що продовження знов чекати два роки. Ну і це власне все, за що мені серіал хочеться посварити, бо все інше мені як подобалось, так і подобається, попри те, що сюжети не завжди радують якоюсь глибиною. І власне так було і в оригінальному шоу — цікаві арки бувало перебивались якимись зовсім слабкими епізодами, а сюжети не завжди були добре пояснені. Ну от треба сценаристам, щоб в сюжеті з'явився якийсь макгаффін, який може робити чортішо, він з'явиться. Але як на мене, в цьому і є шарм "Людей Ікс" із дев'яностих — це все ще той самий мультик суботнього ранку, який ти чекаєш увесь тиждень, щоб чисто розслабитись і подивитись, як дядьки і тьотьки в різнокольорових костюмах вовтузять одне одного. Хоча, звісно, за всім цим криються і серйозні теми. "Люди Ікс" все ще не соромляться говорити про нерівність, про втрати, про жертовність, і про моральні дилеми. Все це так само є і в другому сезоні, і саме тому серіал все ще цікаво дивитись, попри те, що зі сторони це все ще розборки одних мутантів в яскравих костюмах з іншими.

Трейлер 2 сезону "Асоки"

Зустрічайте нових радіоактивних людей. Більшість слухів підтвердилась, так шо буде нам і Інде Наваретт в ролі Роуг, і Адам Драйвер в ролі містера Сіністера.

Давненько не було рецензій від мене, тож ловіть новий текст для «УП Культура» про документальну стрічку «Кузьма: Страшно веселий», яка сьогодні виходить в прокат.

Ловіть український варіант «Один вдома». Так було сказано командою. На вигляд - щось чергове скажене. Пропоную назву «Один скажений вдома». Планують побити всі рекорди прокату, які були до того. А Тарас Цимбалюк нам нагадує, що треба купити молитовник і вивчити там все на памʼять.

Я оце дивлюсь, і в мене таке враження, що автори українських крінжкомедій вирішили зіпсувати Різдво.

Стародавнє зло пробудилось — стартували зйомки продовження "Скажених Весілль" — "Скажене Різдво" Синопсис такий: У новій стрічці глядачі знову зустрінуться з великою та різнобарвною родиною Василя Середюка, усіма його дітьми, онуками та сватами, і звісно…

Стародавнє зло пробудилось — стартували зйомки продовження "Скажених Весілль" — "Скажене Різдво" Синопсис такий: У новій стрічці глядачі знову зустрінуться з великою та різнобарвною родиною Василя Середюка, усіма його дітьми, онуками та сватами, і звісно ж, улюбленими сусідами. Щоб заманити дітей і їхні сім’ї у гості, Середюк вдається до страшної брехні — він «важко хворий» і це «його останнє Різдво». Діти приїжджають з онуками та сватами, зокрема, й батьками Франсуа. Проте все йде не так, як запланував Середюк, — маленька брехня породжує велику, тож він забріхується так, що втрачає сім’ю й на Різдво лишається абсолютно один. Чи зможе Середюк врятувати сімейне свято та цінності?

Сьогоднішній #недільниймем — мудрість від Роберта Паттінсона.

Взагалі, якщо обирати улюблену "пивну" сцену, то тут не обійтись без Фассбендера. Звісно, найбільш очевидною буде культова сцена з "Безславних виродків", але я от дуже люблю іншу, а саме сцену, де Магнето у виконанні Фассбендера вбиває нацистів зі стрічки "Люди-Ікс: Перший клас". Але при цьому, кожен раз коли я її дивлюсь, то виникає сумне відчуття, адже починаю думати про те, яким би міг бути фільм, якщо його б дійсно зняли суто за ідеєю про Магнето мисливця на нацистів. "Перший клас", при цьому гірше не стає — все ще вважаю його одним з кращих стрічок про Людей Ікс, але ж ну ви уявіть собі кіно де Фассбендер п'є пиво, мочить нацистів суперздібностями і все таке. Сама ж сцена не тільки добре зіграна і поставлена, вона ще і прекрасно музично оформлена — ось ця нагнітаюча тема звідси мабуть одна з моїх улюблених зі всіх супергеройських фільмів. Ну а взагалі, нацисти в барі з Фассбендером — погана прикмета. За можливості уникайте такої ситуації. P.S. Ну і діліться своїми улюбленими сценами в коментарях.

До речі, вітаю всіх з міжнародним днем пива!

Одразу вибачаюсь перед фанатами Зендаї та Томом Голландом.

Києве,.. 👁👄👁 ви щас будете в шокі 26 серпня в Кіно42 відбудеться показ нуару ТРЕТЯ ЛЮДИНА в рамках кінопоказів Kyiv Cinema Society (це англомовна спільнота, тож і покази англійською). І також буде обговорення фільму. Білети ось тут. Беріть, поки є. P.S. Слідкуйте за їх анонсами, бо, кажуть, що ще покажуть і «Метрополіс» Ланга 😱

Поки не маю можливості глянути "Одіссею" Нолана, тож вирішив подивитись "Повернення" 2024 року режисера Уберто Пазоліні, яка також показує історію Одіссея у виконанні Рейфа Файнса. Стрічка фактично пропускає всі подорожі Одіссея і фокусується на фіналі історії, а саме на моменті прибуття героя до Ітаки, де до Пенелопи сватаються залицяльники, а молодого Телемах ні в що не ставлять і навіть думають вбити. Одіссея як і в поемі ніхто не впізнає окрім пса, а сам він страждає на птср (і в цьому, як я зрозумів по відгукам на фільм Нолана, є схожість з цьогорічною екранізацією). І от під час перегляду помітив доволі іронічну річ — прикол в тому, що в "Поверненні" теж доволі мультинаціональний склад, але коли фільм вийшов два роки тому всі нинішні поборники історичності чомусь мовчали. Бо кому яке діло на якось Уберто Пазоліні, а от коли Нолан щось подібне знімає, то це вже дійсно заслуговує обговорення. Слід сказати, що Пазоліні в фільмі прибрав одну річ, яка мені, наприклад, дуже подобається що в "Іліаді", що в "Одіссеї", а саме те, що в подіях поем безпосередню участь беруть боги. В "Поверненні" немає і натяку на богів, натомість стрічка фокусується на суто людських переживаннях. Файнс в черговий раз доводить, що він актор найвищого штибу, і показує Одіссея одночасно і зламаним війною, і в той же час здатним на феноменальну силу і жорстокість, і готовність проливати кров за своє. Сама стрічка доволі камерна, із обмеженим набором локацій та персонажів, і парадоксальним чином Уберто Пазоліні прибирає будь-яку епічність із Одіссеї, натомість фокусуючись на суто людських переживаннях. Чому Одіссей так довго не повертався, якщо Троянська війна закінчилась вже як десять років? Можливо тому, що йому банально було страшно — теж, до речі, доволі парадоксальний момент, адже героя Файнса аж ніяк не назвати боягузом. Він не боїться ні насильства, ні смерті, але подивитись в очі дружині, яку він не бачив багато років йому дійсно страшно. Звісно, ж фільм багато в чому говорить і про наслідки війни, при чому з обох боків. Одіссей повертається невпізнаваним і морально травмованим. Пенелопа роками накопичує образу на чоловіка, але попри все чекає на нього, зберігаючи хиткий баланс на Ітаці. Сам острів переживає занепад, адже Одіссей не тільки сам поплив на війну, але й забрав кращих людей із собою. Та й самі залицяльники наче стерв'ятники скубають острів наче старий труп, не цікавлячись бодай мінімально його благополуччям. Я не буду проводити паралелі, бо вони, як на мене, очевидні. Безсумнівно в цьому і криється безперечна велич гомерівських "Одіссеї" та "Іліади", які вже тисячоліттями переказуються та інтерпретуються. Не скажу, що в Уберто Пазоліні вийшла ідеальна адаптація. На мій смак, все ж таки без заруб олімпійців ця історія все ж втрачає в цікавості. Власне тому я недолюблюю "Трою" 2004 року. Втім, чи має інтерпретація Уберто Пазоліні право на життя? Звісно. Як мінімум для того, що Файнс зіграв Одіссея — це взагалі як на мене ідеальний каст, бо є у Рейфа і необхідна зовнішність, і хитрість, і інтелект. Років 20-30 тому він би був ідеальним молодим Одіссеєм, а зараз він не менш ідеальний ролі побитого життям, старого героя, що й сам наче не до кінця розуміє нащо він пішов на ту війну, яка, можливо стала для нього домом.