Старий Лев

Новинки, які хочеться читати саме зараз 📚 Нова історія для вечора, книжка для роздумів, захопливий сюжет чи видання, яке давно чекало свого часу — зібрали новинки у друкованому та електронному форматах на різний настрій. Нагадуємо, ще сьогодні діє акція — знижка 25% на 25 новинок у паперовому та електронному форматах ✨

що я б хотіла знати до прочитання «Книга гуски» @starlev 🪿 Це історія життя 📖 Історія дорослішання у повоєнній Франції, але не в романтичному серці країни, а в простому селі без розкоші й часом без їжі. На цьому не має особливого акценту — й саме цим книжка привабила мене, адже на її сторінках не має смакування горя, не має жалощів до себе. В ній зображене просте життя таким, яким воно було для двох подруг. Без зайвого драматизму, без детальних описів важкого життя, без зайвої романтизації. ✍🏻 Тут не має заборонених тем. В ній відсутня певна… цензура, я б сказала: авторка не боїться осуду й називає речі своїми іменами. Неприємні, щасливі, дивні й ні, але головне: правдиві для героїнь. 👉🏻 Іце про нездорову дружбу. Стосунки, життя у повоєнний час, забавки, мрії й залежність (психологічну, красиво й тонко підкреслену) Кожен розділ розповідає історію — читач сам обирає що відчувати та як до цього ставитись. ☕️ Вона не схожа ні на що з того, що я читала. Змушує задуматись. Обговорити. Згадати наскільки важливо не втрачати себе «дитину», адже «бути дорослим» вкладе на плечі вжкий тягар й нести його без вміння мріяти важко. ✍🏻 Що для мене важливо: письменниця не намагається зробити героїнь (попри їхній вік) «етично правильними», але й не створює дешевих маніпуляцій, жалощів і виправдань. Це завжди дуже тонка межа. Тут вона витримана з розумом. На це треба мати сміливість. 📖 Проза про життя очима головної героїні. Але для мене головний герой цього роману — час. Він показує хто й чого вартий. 💭 Читали книжку? Можливо, хотіли б прочитати?

мені тут приїхав подаруночок від моїх улюблених левенят🥹🧡 взагалі, я маю черговий невеличкий відпочинок в честь дня народження і подруг, які гостювали в мене цей тиждень, тому про книги часу не особливо було думати, але робити вчора перед ними розпаковку, відчувалося, немов я знову почала знімати відео на ютуб! тож, що мені приїхало? 🧡 перше і надто бажане - "Террі Пратчетт. Життя з примітками" Роб Вілкінс . я обожнюю біографії, і люблю Дискосвіт (хоч моментами, у мене і виникають непорозуміння з алюзіями, ахах). напевне, ця культова постать не потребує окремого представлення - один із найвідоміших письменників Великої Британії, що творив свій власний вид фентезі (принаймні, я так волію вважати). взагалі, мене дуже підкупляє приписка в анотації: Це глибоко зворушливий літературний портрет сера Террі Пратчетта, життєпис, написаний з особливою теплотою та безпрецедентним розумінням, сповнений кумедних і щемких епізодів, родинних та творчих легенд. ну смак же🥹🤌🏼 🧡друге, я так люблю життєствердні історії, де люди починають життя наново. а ще, у мене зараз почалась дивна пошесть на рожевий колір (за теорією психології, це здається щось про прийняття своєї жіночності, але я волію вважати, що зараз просто такий етап, бо перед цим у мене був тільки червоний, перед цим чорний, ну і так далі). отож, повернімося до книги. "ПОЧНИ СПОЧАТКУ, Джорджіє!" Кейт Клейборн - це одна із таких історій. і аби не спойлерити ні вам, ні собі (пізно, я прочитала анотацію), я не буду переказувати вам зав'язку. просто скажу, що це точно повинно бути щось приємне, психологічне та м'яке, з надією та зцілюще! 🧡і третє, це база, ґрунт та основа - "кишеньковий довідник із патріархату" Майї Оппенгайм. книга, яка допоможе краще зрозуміти, що мізогінія і сексизм ще не викорені, як би нам цього не хотілось, а також дасть матеріал, який можна буде трансформувати в нові аргументи проти неосвічених людей (назвемо їх так). вважаю, що це буде добре занурення в цю тему а ви читали щось з цього? діліться враженнями!🥹 а ще, я від усього серця дякую Видавництву Старого Лева (і Марічці) за такий приємний сюрприз - це подовжило мені свято!🌸🌹

Щоразу дивуюся, які гарні книги роблять @starlev Пісня Дібров - остання частина трилогії, і я вже відчуваю, як буду ридати від неї Анотація: У заключній частині трилогії готуйтеся дізнатися справжню історію Сірого Ордену. У ній так багато нового про братів, що шукали безсмертя; джурів, які зрадили Мамаєву волю; про месника, що спричинив Вовчу війну… про відважних людей, добровільно пролиту кров, важкий вибір та гідність його нести, щоб врешті звільнити світ від прокляття характерників. Адже на місці старого неодмінно виростає щось нове — животворне й цілюще. Якщо прислухатися, то можна почути Пісню нових дібров, з усім багатоголоссям: того, хто поклав своє життя, щоб стати вільним, і того, хто не зрадив своєї присяги, і того, хто своїм життям змінив цілий світ. П'ять зламаних клинків - без зайвих слів, прочитайте анотацію і вам точно буде потрібна ця книга! Анотація: Нещадний головоріз, який намагається спокутувати минуле. Спритна крадійка, для якої свобода — єдина цінність. Отруйниця вельмож через поцілунок, що прагне вирватися разом із сестрою з рабства. Вигнаний принц і спадкоємець трону, якого позбавили майбутнього. І його найвідданіший охоронець, що мріє залишити життя вбивці. П’ять зламаних доль, змушених об’єднатися для неможливого — убивства безсмертного короля-бога Джуна, під чиєю владою аристократія процвітає, а невинних ув’язнюють, розорюють і викрадають без сліду. Та в новоствореному союзі немає правил. Лише маски, брехня і таємниці, що вбивають повільніше за клинок. Кожен тут може бути зрадником. Кожен крок — вибір між свободою і смертю. І поки вони полюють на короля, справжній ворог уже поруч. Тож нехай переможе найкращий брехун!

«Острів — це не місце, а стан, острів — це як, а не де». Ганна Городецька «На захід від міста», 2026 Можливо, Ганна Городецька — найсміливіша українська експериментаторка. Кожного разу вона знаходить собі виклик, і цього разу написала чудову повість геть без сюжету. Якщо для вас це проблема — навіть не дивіться в бік цієї книжки. 😌 Початок дуже спокійний, тихе еміґрантське життя, але вже у кінці 2 розділу Ганна підкидає крапельку неврозу. Це відчуття не покине до самого кінця і буде домінуючим — Ганна свідомо позбавила свій текст будь-яких твістів та очевидних інтриг. ✍️ Це знову дуже стильна і ритмічна проза, яка гойдає й заколисує, лоскоче звивини та відчуття, залишає максимум простору для інтерпретації, але при цьому — дозволяє не інтерпретувати себе ніяк. Це можна прочитати, як антиутопію а-ля «Оповідь служниці», і мені навіть здається, що Ганна грається з натяками на Етвуд, можна зовсім не виходити за межі метафори про «острівне» життя свідомих та вимушених експатів, а можна просто насолодитися текстом, тому що тексти Ганни Городецької — це завжди цінність сама по собі. 😎 Я отримав специфічне задоволення, але будьте пильні — це повість не для розваги. #раджу_почитати любителям медитативної прози з ледь окресленими образами і просто тим, хто любить стильні тексти. Я б назвав це outstanding у тому сенсі, що це мистецький твір ручної роботи, артхаус у своєму найкращому значенні.

🏠 Що, якщо найнебезпечніший лабіринт — той, із якого неможливо прокинутися? Знайомтеся з новинкою Юлії Чернінької — «Архітектор потойбіччя». Успішний архітектор Іван має все, про що мріяв. Та одного дня його життя починають руйнувати моторошні сни, дивні збіги й загадкові смерті. Межа між реальністю та потойбіччям стирається, а відповіді ховаються там, куди страшно зазирнути. Якщо любите містичні трилери, напружену атмосферу й історії, що тримають у напрузі до останньої сторінки, ця книжка точно для вас. Дизайн обкладинки: Оксана Йориш