Старий Світ

Бібліотека Цельса в стародавньому місті Ефес, розташованому на території сучасної Туреччини. Побудована близько 135 року нашої ери на честь Тиберія Юлія Цельса Полемеяна, вона була третьою за величиною бібліотекою в стародавньому світі, що зберігала приблизно 12 000 сувоїв 🤔🐆🤔

Рельєф з фалосом, на якому написано «hic habitat felicitas» з Помпеїв, пекарня в інсулі Будинку Панса

Стеля Блакитної оксамитової кімнати в Чізвік-Хаусі в Лондоні, Англія, 1729 рік н. е.

Частина мозаїки в термах Каракалли в Римі, які були відкриті в 216 році нашої ери у величезних масштабах. У комплексі, який використовувався до VI століття нашої ери, було знайдено багато великих статуй, мозаїк та мармуру.

Урожай шафрану Фреска з Акротірі Тіра Санторіні (1600-1500 до н. е.) Музей доісторичної Тіри на Санторіні

Статуя молосського собаки; ця римська репліка грецького оригіналу (бл. 300 р. до н. е.) зображує одну з найуніверсальніших порід собак стародавнього світу, відому своєю винятковою силою як грізний бойовий та мисливський гончак, а також відданий охоронець майна та худоби, бл. 100 р. н. е. Знайдено в залі тварин у музеях Ватикану 🇻🇦

Цей вицвілий клаптик паперу — це британська Гвіанська пурпурова монета в один цент 1856 року. У світі існує лише одна така монета, яку продали за 9,4 мільйона доларів, що робить її одним із найцінніших об'єктів на грам, коли-небудь проданих на аукціоні.

📖 Вийшов новий ювілейний номер журналу «Сховища Сили» №12! Дванадцятий випуск — особливий для нашої редакції. Рівно рік тому ми започаткували журнал, який об'єднав людей, небайдужих до історії, філософії, духовних традицій та культурної спадщини народів світу. За цей час ми разом відкрили десятки маловідомих тем, познайомилися з унікальними людьми та здійснили захопливі мандрівки сторінками світової культури. У ювілейному номері на вас чекають нові інтерв'ю, філософські роздуми, етнографічні дослідження та цікаві матеріали про традиції різних народів світу. У цьому номері: ✨ Інтерв'ю з Анною Земко «Трипільські богиньки допомагають сучасній людині відчути зв'язок із власним корінням» — розмова про давні ремесла, традиції та їхнє місце у сучасному житті. ✨ «Філософська рефлексія технологій і людях» — роздуми про те, як технології впливають на людину, її пам'ять, свідомість і майбутнє. ✨ Інтерв'ю з Марією Кравчук «Сакральне соломоплетіння: мистецтво, що зберігає душу української традиції» — знайомство з майстринею, яка присвятила життя збереженню унікального народного мистецтва. ✨ «Танабата» — історія японського свята зірок, бажань і небесного кохання, що вже багато століть об'єднує людей романтичною легендою. ✨ «Посвята воїнів масаїв» — дослідження традицій народу Кенії, їхніх обрядів дорослішання та ролі воїнів у громаді. ✨ «Музика» (філософський ескіз) — короткі, але глибокі роздуми про силу музики, її вплив на людську душу та внутрішній світ. ✨ «Геката та Калі: різні, але чимось схожі» — порівняння двох могутніх жіночих образів із грецької та індійської традицій, їхньої символіки та духовного значення. ✨ «Мавпячий бенкет» — розповідь про незвичайне свято Таїланду, присвячене макакам, яке стало однією з найяскравіших культурних традицій країни. «Сховища Сили» — це журнал про історію релігій, філософію, етнографію, містику, духовні традиції та маловідомі сторінки світової культури. Ми прагнемо не лише знайомити читачів із цікавими фактами, а й допомагати знаходити глибші сенси, відкривати взаємозв'язки між культурами та по-новому дивитися на спадщину людства. 📥 Завантажити ювілейний випуск безкоштовно можна за посиланням: https://tureligious.com.ua/skhovyshcha-syly-12-yuvileynyy-vypusk/ https://tureligious.com.ua/skhovyshcha-syly-12-yuvileynyy-vypusk/ Ви також можете читати журнал онлайн або завантажити його у високій якості у форматі PDF, натиснувши червоний напис «Завантажити». Як і завжди, журнал доступний абсолютно безкоштовно для всіх читачів. Щиро дякуємо кожному, хто був із нами протягом цього першого року існування журналу. Саме ваша підтримка, відгуки та зацікавленість надихають нас працювати далі, відкривати нові теми та створювати нові випуски. Будемо вдячні, якщо ви поширите цей номер серед друзів і всіх, хто захоплюється історією, філософією, містикою, етнографією та культурною спадщиною народів світу. З повагою, редакція журналу «Сховища Сили».

Видовищний Пергамський театр, визнаний найкрутішим античним театром у світі. Ключові факти та архітектура • Розташування: Вирубаний у крутому західному схилі пагорба Верхній Акрополь у Бергамі, Туреччина (стародавній Пергамон). • Крутизна: Зона для сидіння (cavea) була побудована під вражаючим нахилом приблизно від 36 до 70 градусів, щоб максимізувати простір для сидіння на вузькому схилі гори. • Місткість: Він міг вмістити до 10 000 глядачів на своїх різко розбитих рядах. • Структура: Театр має від 78 до 80 рядів сидінь, що піднімаються приблизно на 36 метрів (118 футів) над оркестровою ямою для виступів. Він розділений горизонтально двома проходами (diazomata) на три окремі яруси. • Історія: Спочатку побудований в елліністичний період у 3 столітті до нашої ери за династії Атталідів, пізніше був модифікований та відремонтований у римську епоху.

У голландському місті Девентер цей мідний казан, побудований у 1434 році, використовувався для варіння фальшивомонетників живцем в олії. Фальшивомонетника варили в суміші води та олії. Це завжди призводило до смерті засудженого. Міські рахунки за 1434 рік підтверджують це жорстоке та трагічне покарання. Того року міська рада наказала міднику Джоану Петерзуну виготовити новий мідний казан замість старого. Страшний казан був повішений публічно, щоб стримати інших. Століттями пізніше французькі солдати стріляли в казан під час окупації (1795-1814), зробивши його непридатним для використання. Зробивши це, вони покінчили з цим середньовічним методом покарання, який, до речі, більше не використовувався після 1598 року.

Собачий вольєр, створений для Марії-Антуанетти французом Клодом I Сене, виготовлений з позолоченого бука та сосни; шовк та оксамит, приблизно 1775-80 рр.

Мінойська фігурка бика-стрибуна зі слонової кістки, віком 3500 років, з Криту; довжина 28,7 см. З Кносського палацу, зберігається в Археологічному музеї Іракліона.

Венера Леспюгська з реконструйованим оригінальним виглядом. Була відкрита в 1922 році у Франції, в печері Рідо Леспюг (Верхня Гаронна) біля передгір'їв Піренеїв Рене де Сен-Пер'є. Вік близько 25 тисяч років, висота 14,7 см, матеріал - мамонтова слонова кістка. Очевидно, що вона була сильно пошкоджена під час розкопок. Приблизно 6 дюймів (150 мм) заввишки. Зберігається в Музеї людини, Париж.

Цій грецькій мармуровій статуї, що зображує голову богині Гігеї, близько 2100 років, приписують афінському скульптору Атталу, синові Лахареса. Вона походить зі святилища цілющого, присвяченого Асклепію. @Археологічний музей Фенеоса в Калівії, Греція.

Фаянсова похоронна урна I століття н. е., виготовлена ​​в Єгипті та виявлена ​​в римському некрополі в Кадісі, Іспанія. Посудина має кулястий корпус, прикрашений рослинними мотивами, такими як виноградне листя та виноград, і має висоту приблизно 40 см. Її було реконструйовано за сильно фрагментованим станом, що демонструє типові розтріскування склоподібної глазурі.

Вирізьблена близько 25 000 років тому, Венера з Лосселя — це відома доісторична палеолітична барельєфна скульптура граветського періоду в Дордоні, Франція. Це різьблений блок вапняку, спочатку розписаний червоною охрою. Фігура тримає ріг у формі півмісяця, який часто інтерпретується як символ родючості або місячного календаря через тринадцять виїмок, вирізьблених на ньому. У Музеї Аквітанії в Бордо, Франція.

2000-річні римські хірургічні інструменти, знайдені в Будинку хірурга в Помпеях, Італія. Будинок був так названий через характер предметів, знайдених там.

Римська фреска «Венера, спокушена Марсом», з Дому покараного кохання в Помпеях. 20 р. до н. е. — 50-ті роки н. е.

✓✨Це давньогрецька золота каблучка, що датується приблизно 250 роком до нашої ери, з рельєфним зображенням голови Афіни.🇬🇷 На каблучці є написи, що означають «Елладі» (що означає Греція). Знайдена в регіоні Македонія в Греції, ця каблучка є детальним зразком стародавнього ювелірного мистецтва цього регіону.

Ця велика — і дещо загадкова — настінна фреска з базиліки Геркуланума зображує Геракла, який знаходить свого сина Телефа в горах Аркадії. Оголений Геркулес — його підкреслені сідниці трохи повернуті до глядача — спостерігає, як його немовля-сина годує лань, поруч з орлом (символом Зевса та Риму). Геркулес тримає лук і сагайдак під пахвою, стоячи перед більшим за життя богом чи богинею, що сидить на скелястому виступі. Це божество, здається, одягнене в жіночу туніку з абрикосовим плащем на обох плечах; крім того, він чи вона тримається за посох, зроблений з рослинної матерії — тирс? Він, бо я думаю, що це Діоніс, у вінку, і поруч зі своїм місцем тримає кошик з фруктами (особливо з великою кількістю винограду), а через його плече дивиться молодий сатир. Крилата жінка трохи вище Геракла і вказує на свого сина. Іншими кандидатами на божество, окрім Діоніса в перевдягненому одязі, є уособлення Аркадії (інші невідомі, тому це реальні припущення) та Афіна Алея.