Stek

Карта з населеними пунктами, про звільнення яких сьогодні оголосив Генеральний Штаб. Так значно зрозуміліше, аніж просто перелік назв. Йдеться, звісно, не про події останніх днів чи тижнів. Тут підсумований прогрес приблизно за півроку. Просто досі про просування офіційно не повідомляли. 26 населених пунктів розташовані в Дніпропетровській, Запорізькій та Донецький областях. UPD. Сирський повідомив, що операція загалом тривала сім місяців - з січня по серпень. Автор карти за посиланням.

Мінус дві САУ у росіян на Вовчанському напрямку. Давненько такого не бачив. Самохідна артилерія - зараз рідкісні цілі.

За даними Black Bird group у липні темпи просування росіян були найбільшими у цьому році. Вони змогли окупувати 106 км² української території. Втім, це вп'ятеро менше аніж у липні минулого року.

⚡️Масований танковий прорив провалився: прикордонники «Фенікса» зупинили ворожий наступ На Добропільському напрямку окупанти здійснили одну з наймасштабніших за останній час спроб танкового прориву. Прикордонники підрозділу «Фенікс» у взаємодії із суміжними підрозділами зірвали ворожий штурм. Бійці «Фенікса» знищили 9 танків, 2 бронемашини, 3 установки «град» та ліквідували кілька десятків окупантів. Уся броньована «велич» залишилися догорати серед полів і посадок Донеччини. 🇺🇦 Рекрутинг ДПСУ | Telegram | Facebook | YouTube | Insta | TikTok | X | Сайт | Viber

🔫В Україні розпочався аудит військових частин, за підсумками якого 30% найгірших бригад пропонують розформувати, – Чмут. Це дуже гідне рішення, особливо щодо новостворених бригад, які взагалі не треба було створювати. 👉Підписатися на канал🇺🇦

Друга частина доповіді Frontelligence Insight про призначення Михайла Драпатого Про виклики на новій посаді. Частина цитат подається зі скороченнями. Початок у попередньому пості ⬆️ 🔴 Командування за межами поля бою Посада Головнокомандувача сягає далеко за межі суто військового планування та вимагає вміння маневрувати у високополітизованому середовищі. Драпатий обіймає цю посаду в період кризи, коли суспільство й військо покладають на нього високі сподівання щодо вирішення найгостріших проблем ЗСУ. Однак це неминуче вимагатиме зламу усталених практик, кулуарних інтересів та внутрішніх номенклатурних структур. Як показав досвід інших реформаторів (зокрема Михайла Федорова), головна складність полягає не стільки у визначенні необхідних реформ, скільки в подоланні опору з боку тих, хто зацікавлений у збереженні старої системи. За словами багатьох офіцерів ЗСУ, опір цим трансформаціям є цілком реальним. Чи зможе Драпатий втілити своє бачення у життєздатні реформи, залежатиме не лише від якості його рішень, а й від спроможності долати інституційну протидію та утримувати підтримку у військовій ієрархії. З огляду на відчутну напругу та політичні міжусобиці навколо останніх подій, поки що важко сказати, чи вдасться йому здобути необхідні важелі впливу й підтримку, чи він буде втягнутий у міжусобну боротьбу за владу у Києві та самому вищому армійському керівництві. 🔴 Реформування системи мобілізації Один із найгостріших викликів для Збройних Сил та всього українського суспільства — це мобілізація. Багато хто сподівається, що призначення нового Головнокомандувача разом із кадровими змінами в Міністерстві оборони допоможе розв'язати цю проблему. Втім, до таких очікувань варто ставитися стримано й реалістично. Ані Драпатий, ані Міністр оборони не здатні розв'язати проблему мобілізації одноосібно. Ключові питання мобілізації виходять далеко за межі компетенції суто військового командування чи Міноборони. Їхнє вирішення потребує законодавчих змін, перегляду внутрішніх нормативно-правових актів і складних політичних рішень щодо низки чутливих тем. Серед них — питання примусу та контролю: чи мають ЗСУ й надалі залучатися до розшуку та виявлення осіб, які ухиляються від мобілізації, чи цю функцію слід повністю передати правоохоронним органам, до прямого мандата яких і належить розслідування та припинення правопорушень. Зрештою, мобілізація — це не та проблема, яку можна вирішити лише перестановкою кадрів. Будь-яка дієва реформа вимагатиме скоординованих дій Міноборони, МВС, Верховної Ради та вищого політичного керівництва держави. Навіть якщо робота над цими змінами розпочнеться негайно, відчутні результати навряд чи з'являться у короткостроковій перспективі — для їх втілення знадобиться щонайменше 6–12 місяців. 🔴 Межі можливостей військового керівника Компетентне командування має величезне значення, а грамотні рішення здатні суттєво покращити стан справ на фронті. Стратегічні кроки спроможні кардинально змінити ситуацію, але жоден Головнокомандувач не здатний самотужки подолати системні обмеження, зумовлені дефіцитом людського ресурсу, матеріально-технічним забезпеченням та загальною логікою тривалої війни виснаження — особливо без системної та тривалої підтримки з боку Президента та Міністерства оборони, яка поки що не матеріалізувалася повною мірою. ПІДСУМОК Ми вважаємо, що призначення Драпатого було, можливо, найкращим рішенням з усіх доступних Президенту за нинішніх обставин. Втім, очікування мають залишатися реалістичними, адже на подальший перебіг та результат війни впливатиме величезна кількість чинників, і особа Головнокомандувача — лише один із них. Виклики та ризики, які стоять перед Михайлом Драпатим, є колосальними, а шлях попереду буде надзвичайно важким. Проте його багатий бойовий досвід, командирський авторитет і глибоке розуміння системних проблем Збройних Сил дають підстави вірити у можливість реального позитивного зрушення. ПІДПИСАТИСЬ

Аналітики з групи Frontelligence Insight підготували доповідь про призначення Михайла Драпатого на посаду Головнокомандувача ЗСУ. Пропоную самостійно ознайомитись з повним текстом, тут же хочу поділитись найцікавішими на мою думку уривками. Вважаю, що особливої цінності цьому звіту додають коментарі військових, які в різний час служили поруч з Драпатим і можуть на основі власного досвіду і вражень доповнити портрет генерала, відомості про особисті і професійні якості якого досі є доволі обмеженими. Також, як на мене, автори доволі структуровано і чітко окреслили ті виклики, з якими зіштовхнеться новопризначений Головком і пріоритети для першочергових дій на новій посаді. Текст доповіді(частина цитат подається зі скороченнями) розділю на дві частини ⚫ Відкритість до діалогу Можливо, найважливішим аспектом репутації Драпатого є не лише його бойовий шлях, а й принципово інший підхід до роботи з особовим складом та сприйняття інформації. Кілька офіцерів та сержантів, які проходили службу під його орудою і з якими ми поспілкувалися, описали стиль управління, що кардинально відрізняється від традиційної вертикально-ієрархічної культури («командно-адміністративного підходу»), притаманної пострадянським арміям. На відміну від багатьох старших офіцерів старого гарту, Драпатий, за наявними даними, постійно залучав підлеглих командирів до обговорення рішень, заохочував чесний зворотний зв’язок і був готовий коригувати задум дій на основі оперативних даних безпосередньо з поля бою. ⚫ Людиноцентричне лідерство Один із офіцерів, який служив разом із ним і бере участь у війні з 2014 року, охарактеризував Драпатого як «людяного офіцера». Це означає, що він постійно зважує ціну бойових завдань у людських життях і береже власні сили та засоби. Цей аспект його командирського стилю може виявитися критично важливим за нинішніх обставин в Україні. Після років повномасштабної війни людський ресурс став одним із найобмеженіших, і немає жодних підстав вважати, що ця проблема зникне у найближчому майбутньому. У таких умовах командири, здатні балансувати між військовою необхідністю та збереженням особового складу, чинитимуть відчутний позитивний вплив на довгострокову боєздатність війська. ⚫ Розуміння війни на всіх рівнях Ще однією сильною стороною Драпатого є те, що він пройшов усі щаблі командної ієрархії безпосередньо в умовах бойових дій. Його досвід охоплює тактичний, оперативний та стратегічний рівні — таке зростання залишається відносно рідкісним явищем навіть у сучасних Збройних Силах України. Тож кар'єра Драпатого дає унікальний комплексний досвід. Це командир, який особисто вів солдатів у бій, а згодом ухвалював рішення стратегічного рівня та керував великими оперативно-стратегічними формуваннями. Наразі небагато офіцерів мають настільки широкий спектр командного досвіду воєнного часу на всіх рівнях військового управління. ⚫ Візія військової реформи Михайло Драпатий має чітке розуміння системних проблем у ЗСУ, які потребують першочергового вирішення. За даними наших надійних джерел, серед його пріоритетів — вдосконалення системи підготовки та адаптації особового складу задля зниження рівня СЗЧ, що стало серйозним викликом для українського війська. Він також наголошує на необхідності ефективнішого розподілу сил і засобів, зокрема на відмові від постійного створення нових бригад на користь раціонального доукомплектування та підсилення вже існуючих частин. Серед інших критичних напрямків — викорінення радянських методів догматичного («згори-вниз») управління та подолання неефективного менеджменту військами, зокрема практики системного «подрібнення» та тимчасового підпорядкування окремих підрозділів іншим формуванням (створення «приданих сил»). Продовження у наступній публікації 1/2 ⬇️ ПІДПИСАТИСЬ

Ще один фрагмент інтерв'ю Драпатого. Цього разу про знаковий епізод у біографії генерала - прорив з оточення в районі Ізвариного. Драпатий вивів з оточення 260 бійців і більш як 30 одиниць техніки свого батальйону, а також бійців 24 та 51 механізованих бригад, 79 аеромобільної бригади, 3 полку спецпризначення і прикордонників. «Завданням батальйону( на той момент Драпатий комадував 2-м батальйоном 72 бригади) було не допустити надходження ворожої техніки, боєприпасів, особового складу через кордон зі сторони Російської Федерації. До 15 липня батальйон завдання виконав: не було допущено ні колон техніки, ні озброєння, особового складу. Кордон був перекритий, але під постійними обстрілами, в умовах нестачі матеріальних засобів... Літаками коли скидали нам контейнери, вантажі, крайній літак збили 14 липня над Краснодоном, який виконав цю задачу і, на жаль, не надійшов за призначенням. Потихеньку нас почали вибивати з тих позицій...» (На запитання, чи розглядався варіант виходу через територію РФ, як у 1-го батальйону): «Звичайно розглядав. Чому так не зробили? Полковник Храпач Дмитро Олександрович тоді — ми з ним зустрілися, він теж у тих районах виконував завдання — от він каже: "Я з артилерійським підрозділом буду виходити на прорив, а ти як хочеш". Я кажу: "Дмитро Олександрович, ну я тебе не кину". У нас важке озброєння було, БМП і танки, у нього — тільки броньовані тягачі і вантажні автомобілі...» «Мій позивний тоді був "Булат". Шукали, де ж цей "Булат", якого ми постійно слухали. І артилеристів шукали, бо влучно виконували вогневі завдання, не маючи безпілотних летальних апаратів, але виконуючи всі дії згідно правил стрільби. Тому дуже шукали наших артилеристів. Мабуть, наробили трошки їм, і це добре.» (Чому вдалося прорватися): «По-перше, ми вніч почали наш рух, в умовах обмеженої видимості. І по маршруту, який до цього не використовувався військами. Дякуючи нормальному відповідальному плануванню і призначенню розвіддозору, які виявляли безпеку маршруту, висока організація і ефект раптовості, неочікуваності — просто не думали, що ми будемо виходити.» «Таке полегшення — це коли ми прибули в Амвросіївку, коли нашу техніку почали заправляти наші, от рідні фахівці служби пально-мастильних матеріалів... Коли вже своїх побачили, тоді полегшення. Але полегшення буде, коли ми переможемо, таке остаточне.»

У 2024-му в інтерв'ю виданню Ukraїner новий Головком Михайло Драпатий розповів про вже легендарний епізод оборони Маріуполя в 2014-му з "летючою" БМП. "Завдання було для батальйону — це несення служби на блокпостах. 49 блокпостів на в'їзді-виїзді в місто з метою, перша - недопущення ні диверсійно-розвідувальних сил, ні надходження зброї, боєприпасів, усього забороненого в саме місто. «Справжній бій був 9 травня 2014 року, коли була ситуація із захопленням і блокуванням частини наших силовиків, керівників силових структур у приміщенні Міністерства внутрішніх справ міста Маріуполь. Коли вони заблоковані були на третьому поверсі, проросійсько налаштовані, і, мабуть, не без участі ФСБ, громадяни займали 1–2 поверх цієї будівлі. Отримав вказівку висунутися, нанести ураження, чим деблокувати наш особовий склад і по можливості їх звільнити.» «У мене було сім одиниць бронетехніки — це БМП-2, бойові машини піхоти. Коли ми увійшли в Маріуполь, зрозуміло, що щось коїться... Мета була серед сепаратистів і серед силовиків спецслужб Російської Федерації — захопити владу в місті на південному сході, свій такий оплот оборони створити. Ми знаємо Слов'янськ, Донецьк, ті регіони... Що око поклали на Маріуполь — стратегічно важливий район. Люди, спеціально підготовлені, цим займалися, щоб не допустити нашої присутності, присутності всіх силовиків міста і тим самим безперешкодно здобути владу зі своїми колаборантами...» «В Маріуполі була одна вказівка — підрозділу відійти на визначені позиції, які займали ми по периметру міста. Ось, і під час руху механік-водій, який спереду сидів у БМП-2К (номер 200 у неї, це командирська машина, машина командира батальйону), ось кричить по внутрішньому зв'язку тоді ще: "Товариш майор! Подивіться, там барикади, що робити?" Я кажу: "Діма, газу!"» «Так БМП-2К стала "літаючою". Вона згоріла на початку серпня під час нанесення вогневого ураження теж з території Російської Федерації... Це на Луганщині там, під кордоном, на жаль.»

🔥 «Безпрецедентно»: удари по російських суднах в Азовському морі стали наймасштабнішою морською кампанією за десятиліття Масовані атаки українських дронів на російські судна в Азовському, а віднедавна й у Чорному морі, за інтенсивністю нагадують «танкерну війну» між Іраном та Іраком у 1980-х роках. Тоді обидві нафтовидобувні держави били по торговельному флоту противника, намагаючись підірвати його економіку. За дев’ять днів українські безпілотники атакували 116 російських суден. Темп ударів виявився вищим, ніж під час ірано-іракської війни, коли протягом семи років зафіксували понад 450 нападів на кораблі. «Мені бракує слів, щоб описати, наскільки це безпрецедентно. Ми ще ніколи не бачили настільки концентрованих ударів у жодній частині світу», — заявив Financial Times старший аналітик компанії з морської безпеки Ambrey Томас Алекса. Українські дрони переважно вражають ходові рубки або трубопроводи, якими рідкі вантажі надходять до резервуарів суден. Мета таких атак — не потопити кораблі, а позбавити їх можливості рухатися та виконувати завдання. Танкер може залишатися на плаву навіть після значних пошкоджень, однак вихід із ладу систем управління надовго перетворює його на нерухому ціль. Ремонт таких суден потребує часу та буксирування до спеціалізованих доків. При цьому проводити відновлення в Азовському морі стає дедалі складніше через постійну загрозу нових ударів з боку українських Сил безпілотних систем. 📩 Підписуйся на "Ціну держави" |Наш Facebook | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою

Українські чудотворці з СБС не перестають дивувати.

🇺🇦⚓ Супутниковий знімок підтверджує знищення російського прикордонного сторожового корабля «Ізумруд» біля причальної стінки. Продовжуємо знижувати потенціал російського агресора на морі💪

Наземні ударні дрони і FPV 33-го ОШП розносять укриття росіян. Пошук оптимальної тактики застосування ударник НРК триває. Їхній час ще прийде, хоча, як бачимо, вже зараз вони можуть бути корисними.

Цікаво, чому саме зараз СБС почали бити по танкерах в Азовському морі? Тобто, вони ж там не вчора з’явились, а ходили постійно впродовж усієї війни(возили зерно, нафтопродукти), та й можливості для уражень були і півроку, і навіть рік тому. Чому на трафік через Керченську протоку звернули увагу тільки тепер? UPD. Треба також брати до уваги, що більшість цих суден не йдуть ані в Крим, ані звідти. Тобто удари по таких цілях - це не частина "блокади" півострова.

Різня "Хорнетами" російської логістики поблизу Чаплинки на Херсонщині. В кадрі бачимо, що один з мостів через Північнокримський канал наші дронарі перетворили на справжню кілзону. Кілька вантажівок горять, інші - через заблокований проїзд, стоять залишені водіями. Рух повністю припинився. Після ударів по мостах в районі Генічеська і Чонгара, окупанти вимушені спрямовувати вантажі більш протяжним маршрутом. Але, як бачимо, це також не гарантує успішного проїзду в Крим. Проблема для росіян зокрема і в тому, що маршрут через Чаплинку значно ближчий до фронту і ловити фури тут навіть простіше.

З'явився некролог загиблого російського військового 2008 року народження. Микита Малишев народився 7 квітня 2008 року у бурятському селі Поперечне та ріс у багатодітній родині. На війну Микиту завербували з Хоринського коледжу, куди він вступив після десяти класів школи. У некролозі йдеться про те, що хлопець підписав контракт наступного дня після повноліття — 8 квітня 2026 року. А також сказано, що його «мирне студентське життя перервав борг перед Батьківщиною». Загинув Микита на посаді стрільця у Запорізькій області через два місяці після підписання контракту – 12 червня 2026 року. У нього залишилися мама, вітчим, брат та чотири сестри. Для слова, він не перший 2008 року народження, хто вже вантажем 200 поїхав назад в Росію, але наймолодший з ідентифікованих.

Україна нарешті має змогу відмовлятись від сміття Як стало відомо виданню The Irish Times, нещодавно уряд Ірландії запропонував передати всі 27 легких тактичних бронеавтомобілів (LTAV), що перебували на озброєнні Сил оборони. Їх було закуплено 17 років тому, але використовували вкрай рідко. Ці машини мали погану репутацію та часто виходили з ладу. Зрештою, у 2024 році їх вивели з експлуатації та відправили на зберігання. «Міністерство оборони України... відхилило пропозицію на тій підставі, що цей тип транспортного засобу не перебуває на озброєнні ЗСУ і тому потребуватиме окремого навчання, технічного обслуговування та забезпечення запасними частинами». RG32M Outriders були придбані у 2009 році у нині неіснуючої компанії BAE Systems Land Systems South Africa за 726 000 євро кожен. Дані пробігу показують, що транспортні засоби мали низький пробіг протягом 15-річного терміну служби. Один транспортний засіб проїжджав в середньому 540 км на рік, що еквівалентно одному повному паливному баку на рік.

Екранізація мему: опять спешат

⬇️⬇️⬇️ Ставив це питання десять років тому, а актуальність його дивним чином не зникає і сьогодні. Багато працював тоді по темі Дебальцевого, здавалось, усі уроки мають бути засвоєні.

📹 Хочу поділитись з вами важливим матеріалом, над яким працював останнім часом. Це підсумковий фільм про ротацію побратимів з прикордонного підрозділу "Шквал", які більше семи місяців тримали оборону в Серебрянському лісі. Матеріал цінний в першу чергу унікальною відеохронікою, яку зняли бійці безпосередньо на передовій. Дуже радий, що ми збережемо ці кадри для історії, і для суспільства, якому вкрай важливо бачити, що зараз відбувається на лінії зіткнення. Показувати реалії цієї війни стає все важче, але від того тільки більше радієш, коли таки вдається доволі комплексно розкрити бойові будні на такій важливій ділянці фронту. Тут є практично усе з чим стикається піхота, яка тепер безвилазно проводить на позиціях по 100-200 днів. Можете лише уявити, що вони переживають за цей час. Хоча, зрештою, навіщо уявляти - тут ви можете побачити усе на власні очі. Знайдіть півгодини, ці кадри і свідчення учасників точно варті вашого часу. https://youtu.be/zuYHVXTZVN0?si=LqOAIf1PefEoxfm4