Sytnykinfo

Гуманитарная помощь или военное присутствие? В Колумбии разгорается скандал вокруг прибывшей из Израиля миссии помощи. Известный колумбийский журналист-расследователь Гонсало Гильен, основатель независимого издания La Nueva Prensa, обратил внимание, что прибывшие в страну израильтяне — военнослужащие в форме. «Израильтяне, прибывшие в Колумбию, — военнослужащие в форме. Пусть кто-нибудь напишет маленькую записочку Ивану Сепеде, посмотрим, скажет ли он что-нибудь», — написал Гильен. Иван Сепеда — один из наиболее известных представителей колумбийских левых, многолетний сенатор и правозащитник, близкий к политическому лагерю Густаво Петро. В 2026 году он баллотировался в президенты страны. Поэтому выпад Гильена вполне прозрачен: политик, десятилетиями говорящий о правах человека и государственном насилии, по его мнению, должен высказаться и о появлении иностранных военных на территории Колумбии. Пост Гильена репостнул бывший президент Густаво Петро, добавив уже от себя: «Если израильские солдаты, прибывшие в Колумбию, привезли с собой оружие, а не лекарства и оборудование для спасения людей, то это мошенничество. Это военная оккупация территории Колумбии без согласия Сената Республики». И вопрос здесь действительно принципиальный: где заканчивается гуманитарная миссия и начинается иностранное военное присутствие? Особенно если вместе со спасателями в страну заходят военнослужащие — а тем более вооружённые. ПО ТЕМЕ: США и Израиль готовят региональную сетку по зачистке правительств в Латинской Америке. Милей в доле Аргентинцы прошляпили свою территорию: Милей продал её Израилю? (видео) В аргентинской Патагонии готовят мини-государство под 300 тысяч израильтян? Миграционное вторжение в Испанию спланировано Израилем (видео) 🕸☠Рубрика «Еврейх» ПАНОПТИКОН XXI: ПОСТДЕМОКРАТИЯ #ЕвРейх #ТеатрСуверенов #ХуцпаБогоизгнанных #КолонизацияМенталитета

Працюючи вчора над інформацією до свого закритого телеграм-каналу, натрапив на новину, що США готуються попередити десятки країн про необхідність вибору між американськими та китайськими платформами штучного інтелекту. Проєкт листа Держдепартаменту, адресованого 35 країнам, попереджає: участь у китайській ініціативі може призвести до виключення з коаліції «Pax Silica» під проводом США. Участь у ній «не може поєднуватися з дублюючими проєктами, чиї цілі суперечать нашим». Мета — обмежити доступ Китаю до критичних ресурсів і технологій, повідомляє Reuters. ШІ мені люб’язно розтлумачив, про що йдеться: «Pax Silica — це американська ініціатива (коаліція) зі створення безпечних і «довірених» ланцюгів постачання для штучного інтелекту та пов’язаних технологій. Назва складається з двох частин: Pax (латинською — «мир», «стабільність», «процвітання») — за аналогією з історичними термінами на кшталт Pax Romana чи Pax Americana. Silica — відсилання до кремнію (silicon), основного матеріалу для мікросхем, на яких працює сучасний ШІ. Ініціативу запустив Держдеп США в грудні 2025 року (під керівництвом заступника держсекретаря з економічних питань Джейкоба Гелберга). Її офіційна мета — об’єднати союзників і «надійних партнерів», щоб спільно будувати і контролювати повний технологічний стек ШІ: критичні мінерали та рідкісноземельні метали, енергетику для дата-центрів, виробництво напівпровідників, передове виробництво, інфраструктуру ШІ (моделі, обчислювальні потужності, логістику). По суті це спроба США створити свій «технічний блок» на противагу китайському впливу в цих сферах і зменшити залежність від Китаю. На середину 2026 року до декларації Pax Silica приєдналися близько двох десятків країн + Європейський Союз як блок. Серед учасників: Японія, Південна Корея, Австралія, Сінгапур, Ізраїль, ОАЕ, Велика Британія, Нідерланди, Індія, Філіппіни, Казахстан та інші. Тайвань бере участь як неформальний партнер. У червні 2026 року на другому саміті в Вашингтоні підписали також «AI Opportunity Statement» (близько 35 країн), який ще більше прив’язує учасників до американського підходу в регулюванні та розвитку ШІ. Ініціатива не є жорстким військово-політичним союзом, а радше економічно-технологічною коаліцією. Але Вашингтон трактує членство як політичне зобов’язання. Саме тому в новині, про яку йшлося в огляді, США готують лист до країн-учасниць: якщо ви приєднуєтеся до китайської альтернативної ініціативи в сфері ШІ — можете втратити місце в Pax Silica. Це класична спроба змусити країни «обирати сторону» в технологічному протистоянні США–Китай». Мені одразу згадався поділ світу на блоки під час пЛандемії: хто з ким дружив — тою вакциною і штрикався — можна було складати політичну карту світу. Нинішній поділ на проамериканський та прокитайський блоки на базі ШІ — ще символічніший. Він у мене асоціюється з такою апокаліптичною картинкою: армії роботів під американськими та китайськими прапорами воюють одні з одними під керівництвом кожен свого ШІ-головнокомандувача... Але, не забувайте: Ебола, ймовірно, вже розпочала свій смертоносний хід планетою...

У Британії святкуютьДень незалежності Пакистану.

https://youtu.be/AHMzBgVovog?si=tYYFl5FIZPgJ-bep

Народжуваність падає майже в усіх розвинених країнах, але проти цієї тенденції виступають лише мільярдери, пише NYT. Надзвичайно багаті чоловіки прагнуть мати якомога більше нащадків: розвиток медицини та репродуктивних технологій дозволяє їм мати десятки, а то й сотні дітей. Багато з них переконані у винятковості власної ДНК і вважають, що повинні залишити після себе якомога більше "нащадків".

https://www.koroldanylo.com.ua/news/xolding_komunalnix_pidprijemstv_lvova_iak_za_stiikistiu_kriticnoyi_infrastrukturi_prixovuiut_peredprodaznu_pidgotovku_maina_gromadi_34886

Ольга Голубовська: Трапилося мені інтерв’ю посла України на Філіппінах Юлії Федів на «Громадському». І одну тезу я перечитала двічі. МОЗ, виявляється, зацікавлений у залученні філіппінських медиків до роботи в Україні. До філіппінських колег у мене немає жодного питання. Питання — до нашої державної політики. Українську медицину вже довели до кадрового голоду. Медики звільняються через принизливі зарплати й виснажливе навантаження. Лікарі йдуть із державних лікарень або виїжджають за кордон. Молодь дедалі менше розуміє, навіщо роками здобувати складну професію, щоб потім працювати в системі, яка не цінує ні твою працю, ні твою гідність. Ось свіжий приклад. У Кропивницькому лікар-травматолог звільнилася після нічного чергування, під час якого пацієнт та його родичі фактично зірвали роботу травмпункту. Вимагали бути присутніми під час операції і знімати все на відео. Погрожували лікарю «звернути шию», а її колегу, який намагався втрутитися, вдарили. Блокували вхід до травмпункту, через що медики не могли нормально надати невідкладну допомогу іншому пацієнту зі швидкої. Приїжджали три екіпажі поліції — і не змогли нічого зробити. Ось наслідок багаторічної системної зневаги до медиків: коли держава роками знецінює професію, суспільство дуже швидко засвоює цей урок. І що робить система? Дивиться у бік закордонної робочої сили. Скільки коштуватиме привезти іноземного медика, навчити його мови, адаптувати до наших протоколів і документів, забезпечити проживання та інтеграцію? Чому ці гроші не вкладати в наших медиків — у їхні зарплати, безпеку й нормальні умови роботи? На чергові реформи, нові структури, стандарти, цифровізацію і красиві «євроінтеграційні» галочки можливості знаходяться. А на захист лікаря, нормальну зарплату медсестрі, гідні умови праці й реальну кадрову політику — ні. Все розвалюється в медицині просто на очах. Повна бездіяльність і абсолютне ігнорування реальності. В МОЗ лише спостерігають, як знищуються наші медичні школи та виживаються з професії останні фахівці, і роблять вигляд, що проблему можна залатати черговими фантазіями. Ліквідатори та утілізатори. https://hromadske.ua/heopolityka/269205-nam-uze-zaraz-potribni-filippinski-medyky-pani-posol-ukrayiny-na-filippinakh-pro-ukrayinskyy-interes-v-pivdenno-skhidniy-aziyi

Андрій Девятов: В шахматах: Только победа\поражение или ничья. Победу ВС РФ на поле боя, конечно, объявят. А вот международного политического признания этой военной победы — не будет. Результат: военно-политическая ничья. Если же СВО закончится по Плану Соломона разделом Украины под Новую Хазарию (в исторической Новороссии), то это и будет ничья: Кремль объявит, что раздел устранил первопричину конфликта (вот и победа). А хасиды Шмуль Каминецкого / Берл Лазара намекнут мировой общественности, что светом еврейской победы посрамили тьму кремлёвской агрессии. Как же будет обидно нашим черносотенным дюже православным бого-словам и государевым ура-патриотам, когда после победного завершения Россией СВО на Украине синие наследники Долгого государства Путина (а там черносотенцев нет, а вот новые красные есть) все издержки СВО (обнародуют и число погибших воинов, и материальные потери на новых территориях Донбасса) повесят на зачинщиков этих побед.. Напомню: даже дружественная Беларусь (не говоря о других друзьях вроде КНР) не признавали и не признают Республику Крым в с составе РФ. А вот раздел Украины в пользу Хабад мигом в ООН признают. Подчеркну - без международного признания результатов СВО все годы усилий будут напрасными. Чат Вольных Девятовцев в Телеграме – https://t.me/AndreyDevyatov

На канале Liberty UA вышел очередной разговор с моим участием без реверансов и обязательных оговорок. В общем, без купюр. Поговорили о том, как из кровавых донецких 90-х выросла система, которая никуда не исчезла, а лишь сменила вывески, язык и хозяев. Об убийстве Щербаня, взлёте Ахметова, Януковиче и о том, почему на фоне сегодняшних аппетитов даже прежние «донецкие» местами начинают выглядеть почти скромно. Отдельно — о войне без телевизионного глянца. Поэтому и оценки Драпатого с Сырским у меня соответствующие. Ну и куда без картонных «героев», медийных фронтовиков, политического пиара и разговоров о том, что осталось от суверенитета страны. В общем, разговор о старом украинском проклятии: лица меняются, лозунги меняются, эпохи меняются — а дерьмо, против которого люди выходили на Майданы, каждый раз собирается заново: https://youtu.be/nla5pj58c5g?is=PUKI5WelKkAL8ldc Подписывайся на канал 📃 Мой ютуб "Фурманюк без купюр" 📺

Коментар під дописом про загибель у ТЦК 200-х кілограмового, хронічно (зокрема психічно) хворого мешканця Овруча, визнаного ВЛК придатним до військової служби: ... Ужасно и то, что это происходит всюду, ужасно, что люди уже смотрят и читают подобные вещи как «обыденность», ужасно то, что некоторые коллеги ( и я писала об этом большой пост в ФБ и выслушала грязь в свой адрес) опускаются до вот таких заключений «годен»( в тоже время многочисленные замы, советники и прочая шушера имеет кучу отмазок и признаний негодными. Зачем далеко ходить- у нас главврачи МСЭК, психоневрологического диспансера- ловили за руку с кучей налички, парням- инвалидам предлагают заплатить за подтверждение диагноза, а вот всяким чертям при власти малюют просто так - и остаются неприкосновенными. Даже при том, что их на взятках берут - даже от работы не отстраняют, а наказывают полицейских по итогу! Не знаю как в Киеве и кто эти «розовые пони», которые пишут ( мне писали)- мол, это вранье, такого нет и тд Но в городах поменьше четко есть две касты: неприкасаемые здоровенные быки - которые бухают, гордо ходят по улицам, ездят на охоты, веселятся во всю по саунам и ночным клубам ( все они числятся какими то советнико- замами и тд у мэра и губернатора) и вторые- это реально инвалиды, при этом еще и работяги, которых бесчеловечно отлавливают и добивают. В данном случае меня вообще убила формулировка, что этот несчастный человек был признан годным, в том числе, чтобы преподавать в военных учебных заведениях. Психически больной пациент, с весом 200 кг. Если б он не погиб так трагически еще на территории ТЦК он бы мог, например, обучать будущих офицеров? Что происходит?! Людей запугали настолько, что, пролистав страницу, максимум, обсудят на кухне тихим шепотом. Это хуже, чем 37 год. Это дно.

Страшне: ШІ попросили записати людину в спортзал. У результаті він зламав систему бронювання. Ендрю не міг записатися до фітнес-клубу на зручний для нього час, тому вирішив доручити завдання ШI-асистенту: записати його на популярне ранкове тренування. Для цього він використовував OpenClaw — автономного ШI-агента, який працює з Claude. На відміну від звичайного чат-бота, такі агенти можуть не просто відповідати на запити, а й самі користуватися сайтами, API та іншими інструментами, виконуючи дії для досягнення мети. І тут почалося найцікавіше. Система бронювання дозволяла записуватися лише на певний період наперед. Але агент з’ясував, що це обмеження існувало фактично тільки на рівні сайту. Через API він знайшов спосіб створювати бронювання на значно віддаленіші дати. Тобто ШІ не просто тицяв кнопки — він сам розібрався, як працює система, знайшов вразливість та використав її, щоб виконати завдання. Але на цьому він не зупинився. Ендрю на той момент був 4-м у черзі на топ тайм. Він запитав агента, чи можна якось піднятися вище. І агент вирішив… перевірити, чи можна скасувати бронювання людини, яка стояла перед ним. Виявилося, що API взагалі не перевіряв, чи має користувач право скасовувати чужий резерв. ШІ скасував бронювання іншого відвідувача і таким чином підняв Ендрю з 4-го на 3-тє місце в черзі. Тут важливий момент: Ендрю каже, що він цього не просив 🙂 І коли він попросив усе відкотити назад, агент відповів «що це неможливо». Фактично маємо історію коли людина дає ШІ мету, але не прописує всі можливі способи її досягнення. А агент може обрати варіант, який формально виконує завдання, але взагалі не відповідає тому, що людина мала на увазі як адекватне «законне» рішення. Він же просто дуже добре робить те, що йому сказали. І іноді — занадто добре 🤦 Джерело: ABC Australia

Притула, Стерненко, Усик, Полякова... Я просто насолоджуюся спогляданням нового олігархічного меню, яке готують для лоха електорального. Додайте до згаданих діячів легіони медіа-воєнних та єдиномарафонних "героїв", трохи старої політичної "закваски", нові мілітарні смаколики - Залужного, Буданова, Бровді... Чавкайте, не затраскайтесь...

Чи відбувається в Україні геноцид: https://www.facebook.com/share/p/1CxZCUeKTY/

«Бывали хуже времена, но не было подлей» Януковича в Украине нет уже 12 лет, но патриоты до сих пор его вспоминают при очередном закручивании гаек режимом Зеленского. Мол, «будет как при Януковиче». Причём такие заявления часто звучат не только из уст откровенных кастрюль, но и от вполне уважаемых мною коллег и единомышленников. Хотя некоторые из них во время последнего Майдана были ещё подростками, а о «временах Януковича» вообще почти ничего не знают или не помнят. Но демонизация Януковича до и после Майдана вдолгую — вплоть до, скажем так, его отрицательной сакрализации — сделали своё дело. Я сам всегда был строго против Януковича, как и против всех тех, кого тогда было принято называть донецкими исключительно в кавычках. Об этом сама за себя говорит вся моя профессиональная деятельность. Но, как известно, все познается в сравнении. А мне, как журналисту, первые 10 лет (до марта 2014-го) своей карьеры боровшемуся с т.н Донецкой мафией, к тому же находясь непосредственно в самом Донецке, есть что с чем сравнивать. Могу сказать одно: тогдашний Янукович относительно даже режимного тандема заклятых друзей Порошенко и Авакова был сущим агнцем. Что уже говорить о нынешней администрации концлагеря в центре Европы! Но патриотам жизненно необходимо поминать Яныка "незлым, тихим". В противоположном случае выяснится, что никаких побед революции никогда и не было, а все рассказы о свободолюбивом и сознательном украинском народе — не более чем тщательно культивировавшийся в постмайданные времена миф. Особенно тяжело верить в подобные иллюзии в ужасное нынешнее время. Потому все власть предержащие последыши Януковича без исключения перманентно страшали и стращают народ злым и ужасным Януковичем. Что-то наподобие сказки про Бабая, которым пугали детей в далеком детстве. Или же того анекдота про "СъесТ КПСС!" (игра слов, производная от СъезДа КПСС), ходившего в народе на закате Союза. Или что-то навроде того, как российские политтехнологи стандартно эксплуатировали животный страх перед «лихими 90-ми» ради консервации власти Путина. Одних фильмов на эту тему сколько сняли в РФ. И речь уже давно не о пресловутой романтизации бандитов - с этим акцентом уже лет 15 как кино не снимают. Хотя куда сегодняшней реальности до 90-х! Да, жили бедно и крайне нестабильно даже на фоне Перестройки, тем более Застоя. В первую очередь именно на контрасте все так и ощущалось. А разве сегодня вы можете что-то распланировать далее чем на месяц? Но убивали, пытали, насиловали и похищали людей с улиц тогда преимущественно между своими - то есть, в результате бандитских разборок. Либо же прессинговали цеховиков, коммерсов, у которых, как правило, у самих были рыльца в пушку. Рядовому же гражданину могла прилететь разве что шальная пуля-дура, если оказался "не в то время не в том месте". Сегодня же жизнь насильничает более всего именно простых людей по обе линии фронта. Да и границы, как сегодня в Украине, завтра — в России, закрыты не были. Люди могли и тысячами вызжали за границу в поисках лучшей жизни. Плюс какие-никакие правила игры в 90-е, нравились они кому-то или нет, всё же были. Можно было приспособиться. А сейчас? Вопрос риторический. Все происходящее в сами 90-е как раз и называлось одним ёмким словом - «беспредел». И дело здесь в общем не только и не столько в войне: она — лишь производная от качества власти и качества самого общества. Хоть в РФ, хоть в Украине. Да и по всему современному миру так или иначе. Поэтому останься до сегодня "донецкие" у власти — лучше бы всё равно вряд ли было. Сама логика развития процессов (в которой Украина - давно не субъект) подсказывает, что отличались бы лишь декорации театра абсурда. Но всё же история, как известно, не терпит сослагательного наклонения. Подписывайся на канал 📃 Мой ютуб "Фурманюк без купюр" 📺

Юрій Касьянов: Згідно з опитуванням КМІС, більше 80% українців вірять, що Україна переможе у війні з росією, і тільки 3% вважають, що переможе росія. Чудово! Але черг в війсккомати (ТЦК) немає. Припустимо навпаки - черги є, військо повністю укомплектоване, є навіть постійний резерв для планових ротацій і демобілізації тих, кому за пʼятдесят, і хто воював більше трьох років. Що тоді?.. Ми виграємо війну?.. Що взагалі означає виграти війну?.. Повернути окуповані території, Крим, війти на границі 1991 року, чи взяти москву?.. Окей, нам це вдалося - ми повернули свої території. Чи закінчиться війна?.. - Ні. Росія проведе мобілізацію, і виставить проти нас вдвічі, втричі більшу армію, почне наступати з півночі, і, можливо, знову з Білорусі, і, можливо, застосує тактичну ядерну зброю. Дехто вважає, що війна закінчиться після «обовʼязкового» і «неминучого» розпаду росії. Це, безумовно, приємний для нас варіант, проте фантастичний - окрім завжди мʼятежних республік північного Кавказу, поки що не помітно ніяких рухів від москви. До того ж, Захід, Європа, Штати, страшенно бояться дезінтеграції росії через побоювання втрати контролю над чисельною ядерною зброєю і її виробництвом. Розраховувати на революцію в росії теж не варто. Путін міцно тримає владу, і навіть, якщо він раптом помре, на його місце прийде новий цар, можливо не такий людожер, але точно не той, хто зупинить війну з Україною, тому що зараз існує певний консенсус між елітою і підданими імперії стосовно «українського питання» і місця росіі в новому світі. Війну на виснаження ми не виграємо, навіть якщо запад подвоїть допомогу. Тут проста арифметика: якщо росія запускає по Україні кожен місяць - умовно - 100 балістичних ракет, 100 крилатих ракет і 10 тис ударних дронів, то ми повинні виробляти і запускати в 3-4 рази більше ракет і дронів по обʼєктах на території ворога, з урахуванням території, чисельності і щільності населення, щоб зрівнятися в масштабах руйнувань. І ще нам потрібно кидати свої КАБи в таких саме кількостях, як це робить ворог, щоб так само руйнувати прифронтову інфраструктуру, або всерйоз зайнятися протидією носіям КАБів. Поки в нас немає в достатньої кількості ні балістичних ракет (400 штук на місяць), ні крилатих ракет (400), ні ударних дронів (40 тис), ні великої кількості КАБів, і немає протидії КАБам, війна на виснаження приведе до суттєвої руйнації України, коли росія буде почуватися ще тільки на чверть зруйнованої. Можна або вести війну «вічно», за умови постійної західної допомоги - до повного руйнування України і критичного скорочення людського потенціалу (виробники зброї за цей час стануть мультимільярдерами). Вести війну, намагаючись дочекатися маловірогідного розпаду росії, смерті путіна, міфічної «змови еліт», падіння метеорита на москву, військової допомоги дружніх інопланетян, тощо. Або погоджуватися на умови путіна - віддати ще території без бою, відмовитися від повного суверенітету, і очікувати нової війни до повної втрати незалежності. Або примусити путіна до миру на безумовно компромісних, але більш підходящих для нас умовах, показати російській еліті і мешканцям імперії, що воювати з нами небезпечно. Як це зробити?.. Треба розуміти логіку дій ворога, його цілі на даному етапі війни, його больові точки, щоб прийняти правильні рішення. /Це перша частина моєї великої статті, яку ніхто не береться публікувати/

Светлана Сокова: «Давайте на время забудем всё, что нам рассказывают Россия, Украина, США, Европа, Китай, Израиль. И сосредоточимся на том, что настоящего противостояния между теми, кого нам показывают по телевизору на самом верхнем уровне, уже давно нет, а, возможно, и не было никогда. Нет, я не говорю, что сами войны ненастоящие. Войны настоящие, ракеты настоящие, разрушение городов, погибшие люди — это всё настоящее. Представьте мир как огромную строительную площадку. На поверхности государства воюют, вводят санкции, закрывают границы, обвиняют друг друга и обещают победить противника. А этажом выше корпорации, банки, инвестиционные фонды, технологические компании, оборонные предприятия, энергетические гиганты и государственные структуры одновременно строят инфраструктуру мира, который должен существовать после нынешнего кризиса. И первый вопрос, который мы задаем: если все действительно стремятся закончить войны, то почему практически все одновременно готовятся к следующему десятилетию военного противостояния? Россия планирует вооружение до середины 2030-х годов. НАТО тоже. Европа строит военную мобильность, расширяет ВПК, создает стратегические запасы и готовит гражданскую инфраструктуру к чрезвычайным ситуациям. А параллельно происходят совсем другие процессы. Меняются деньги, строятся цифровые валюты, создаются гигантские дата-центры, прокладываются новые подземные кабели, переносятся производственные цепочки, покупаются порты, строят новые энергетические и транспортные коридоры. А самое странное, сроки-то у них сходятся. Войны – не конечная цель, а инструмент перехода между двумя мировыми системами. Старую систему невозможно просто взять и выключить в пятницу вечером, и в понедельник включить новую. Слишком много собственности, обязательств, границ, предприятий, долгов, валют, договоров и населения. Кризис способен сделать то, что невозможно сделать в спокойное время. Война меняет границы, санкции разрывают старые экономические связи. Энергетический кризис заставляет менять поставщиков, военная угроза оправдывает огромные государственные расходы, миграционный кризис позволяет менять законодательство. Финансовый ускоряет реформу денег, а технологический оправдывает создание совершенно новой цифровой инфраструктуры. И на самом верхнем уровне существуют интересы вышенациональных. Тогда Путин, Зеленский, Трамп, европейские лидеры, Китай, Израиль – все они оказываются совершенно не на вершине пирамиды. Они фигуры на доске, но фигуры еще не тот, кто придумал эту игру. И задавать вопрос или рассуждать на тему, а кто победит – Россия или Украина, или Запад, – это в корне неправильно поставленный вопрос. Посмотрим на результат. Россия отрезана от значительной части прежней европейской экономики. Европа перевооружается, НАТО расширилось, энергетические маршруты изменились, оборонная промышленность получила огромные запасы. Украина превращается в часть европейской военной инфраструктуры.... То есть идет некая борьба за то, по какой территории будут проходить артерии следующей мировой экономики: товары, энергия, данные, деньги. Публичная вражда нужна именно потому, что населению необходимо объяснить происходящие изменения. Если мы позволим убедить себя, что решения нескольких могущественных ублюдков неизбежны только просто потому, что они могущественны, тогда они уже победили. Поэтому вопрос не как выжить, не как приспособиться, а вопрос другой. Какие границы миллиарды обычных людей готовы коллективно поставить тем, кто считает себя вправе проектировать наше будущее без нашего согласия?». От «Паноптикона». Совпадение процессов слишком масштабно, чтобы не задавать вопросов. Поэтому мы давно ими задаёмся на страницах нашего тг-канала. Пока общества спорят о флагах и лидерах, меняется сама инфраструктура мира. И потому главный вопрос действительно может звучать иначе: не кто победит в нынешней партии, а кто пишет правила следующей — и кто дал ему это право? 🎭 Рубрика «Театр суверенов» ПАНОПТИКОН XXI: ПОСТДЕМОКРАТИЯ #ТеатрСуверенов #РечьВнеСценария

Владислав Смірнов: Україна стала єдиною державою у світі, що змусила ЄС відловлювати своїх громадян Те, що зараз відбувається з українцями в країнах ЄС — це не просто порушення прав людини. Це абсолютно унікальний, безпрецедентний правовий пиздець у новітній історії міжнародного міграційного права. У сучасній Європі немає жодної іншої національності, групи біженців чи іноземців, до яких застосовувалися б такі блядські вимоги. Жодна інша держава на планеті не додумалася делегувати відлов своїх громадян іноземним урядам. І жодна інша нація не опинилася в статусі безправного шматка м'яса своєї адміністрації, перебуваючи на території вільного світу. За Женевською конвенцією 1951 року та базовим законодавством ЄС про притулок, гуманітарний захист надається людині на основі загрози її життю. У міжнародному праві діє залізне правило: держава, яка надає притулок, ніколи не вимагає від біженця виконання обов'язків перед державою, з якої він з'їбав. Німецький чи польський чиновник ніколи, блядь, не запитає сирійця, чи відслужив той у армії Асада, і не вимагатиме довідку з дамаського військкомату. Ніхто не вимагає від еритрейців, які тікають від довічної примусової служби, показувати військовий квиток для отримання прихистку. Ніхто не вимагає від білорусів чи росіян жодних дозволів на виїзд від їхніх урядів. Більше того, ухилення від мобілізації в РФ — це пряма, законна підстава для Європи дати людині гуманітарну візу чи статус біженця. Європа десятиліттями захищає іноземців від репресивних апаратів їхніх власних держав. Але українців виділили в окрему, нижчу касту безправних терпил. Український громадянин став єдиним іноземцем у ЄС, чиє базове право на порятунок від війни цинічно обумовлено дозволом від власного уряду. Європа десятиліттями без зайвих питань роздає прихисток і статуси сотням тисяч мігрантів із країн, що потопають у криміналі. Офіційні поліцейські та наукові звіти в тій же Скандинавії фіксують катастрофу: зростання кількості зґвалтувань на 500% за десять років. Зафіксовані десятки підривів ручних гранат на вулицях мирних міст. Поліція відкрито пише, що ці гранати активно використовують організовані кримінальні групи мігрантів. І що робить європейська бюрократія? Їй норм! Їм дають притулок, соцвиплати, їх толерують. Нікому і в голову не прийде вимагати від них довідки з військкомату чи дозволу на виїзд від їхніх урядів. Для них європейські двері відчинені безумовно. Але коли йдеться про українців, які тікають від найкривавішої війни на континенті — європейські чиновники різко згадують про правила і починають пропускати їх через фільтраційне сито, відмовляючи в базових правах через відсутність галочки у смартфоні. Європейська солідарність закінчується там, де починається український «Резерв+». Цей пиздець не впав з неба. Цей прецедент — результат цілеспрямованої, системної роботи української влади, яка вирішила витратити свій дипломатичний капітал не на захист людей, а на розширення зони свого мобілізаційного терору. Це не ініціатива Брюсселя. Європейським міграційним службам нахуй не здався цей зайвий бюрократичний геморой. Цей механізм — прямий наслідок політичного тиску з Києва. Українська держава фактично заявила Європі: "Це не люди, які тікають від ракет. Це наш мобілізаційний ресурс, який самовільно з'їбався з плантації. Допоможіть нам загнати це стадо назад, або хоча б позбавте їх прав". Експортуючи ці драконівські міри, уряд стрімко перетворює країну на цифровий концтабір. Це сучасний тоталітарний паноптикум, де держава розглядає громадян не як вільних людей, а як біологічну власність — худобу, яку треба відстежувати, обмежувати і контролювати навіть за межами країни. Європа фактично делегувала функцію поліцаїв над іноземцями іноземному ж уряду на своїй території. Сьогодні німецький, чеський чи польський інспектор працює як позаштатний шнир українського ТЦК, перевіряючи додатки і відмовляючи тим, хто виїхав абсолютно легально. Кожен українець, який зараз стоїть перед віконцем європейської міграційної служби і змушений доводити, що він не є власністю Кабміну, має розуміти: цей принизливий фільтр склепали в Києві, а європейці радісно підмахнули. Нас офіційно продали як безправний ресурс. Єдиний спосіб зупинити це — не мовчати, вимагати письмових відмов, наймати європейських адвокатів і завалювати суди ЄС позовами. Кріпацтво скасували у 1861 році. Але у 2026-му його цинічно відродили, зробивши українців єдиним народом у світі, який офіційно позбавили базових свобод. Архітектори цієї політики повинні нести не лише політичну, але й жорстку кримінальну відповідальність. За свідоме і системне порушення фундаментальних прав людини: права на свободу пересування, права розпоряджатися власним тілом та невід'ємного права на життя.