Телекритик

«Найкращі західні практики» у всій своїй красі Гучна історія з американського Forbes: головного редактора Рендолла Лейна звільнили після того, як виявилося, що він таємно отримав $6 млн від індійського бізнесмена та партнера видання (нібито як інвестицію в арт-проєкт). Прямий конфлікт інтересів, красиво загорнутий у «приватне партнерство». У нашому грантовому та громадському секторі словосполучення «найкращі західні практики» вже давно перетворилося на священний штамп. Ним звикли виправдовувати будь-які реформи, а іноземних антикорупційних менеджерів та експертів у нас часто ідеалізують, наче вони єдині знають, як будувати доброчесність. Але ця ситуація чудово ілюструє: людська природа всюди однакова, а корупційні оборудки за кордоном цвітуть не менше — просто там їх краще упаковують у правильний юридичний та PR-глянець. Цікаво, чи перейме український Forbes та вітчизняні грантові ГО оці «найкращі» західні практики? Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

Як давно у нас в українських журналістських колах стало нормою для офіційно зареєстрованих медіа писати про «перемоги» російських спортсменів? Сьогодні на сайті Sport.ua з'явилася новина про те, як дагестанський боєць Іслам Махачев захистив титул чемпіона UFC у бійці з ірландцем Іеном Геррі. Не просто згадка в загальному контексті, а повноцінний заголовок про успіхи спортсмена з країни-агресорки. І це при тому, що Sport.ua — це не якийсь сумнівний анонімний Telegram-канал чи новинарт-сміттярка. Це одне з найдавніших та найповажніших спортивних видань України: * Історія та вага: Проєкт працює ще з 2003 року, пройшовши шлях від невеликого ресурсу про футбол до одного з найбільших спортивних медіа країни з мільйонною аудиторією. * Офіційний статус: Видання є офіційно зареєстрованим суб'єктом у сфері онлайн-медіа (індентифікатор у реєстрі Нацради — R40-05688). Виникає цілком логічне запитання до редакційної політики: чи доречно під час повномасштабної війни тягнути в український інформаційний простір інфоприводи про здобутки представників РФ? Навіть якщо це комерційна франшиза на кшталт UFC, підсвічування «здобутків» російських атлетів у зареєстрованому українському медіа виглядає як мінімум як дивний редакційний сліпота, а як максимум — як нехтування базовою медіагігієною. Згідно з офіційними даними реєстру та розділом контактної інформації видання: * Юридична особа та власники: Видання належить ТОВ «СПОРТ ЮА». Співзасновником та історичним творцем ресурсу є Дмитро Копій. Власником та ключовим інвестором ТОВ є український бізнесмен Максим Кріппа (відомий також як власник кіберспортивної організації NAVI, студії GSC Game World та компанії Maincast). * Головний редактор: Віталій Петровський. * Випускаючий редактор: Сергій Циба. Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

«Це буде не ротація, це буде зачистка»: Нацраду готують до повного переформатування У Парламенті планують відновлення конкурсу на посади членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Перезавантаження регулятора може виявитися значно жорсткішим, ніж просто планова зміна кадрів. Про що мова: * Конкурс повертається: Втім, за кулуарними розмовами, мова йде не про звичайне заповнення вакантних місць, а про повне оновлення складу. * Приціл від НАБУ: Найцікавіше відбувається за лаштунками. Антикорупційне бюро вже готує підозри чинним членам Нацради. * Схема з процедурою: НАБУ фактично чекає офіційного звільнення регуляторів. Як тільки вони втратять посади та відповідний імунітет, епізоди їхньої діяльності одразу конвертуються в офіційні підозри та процесуальні дії. Очевидно, медіаринок чекає великий перерозподіл впливу, а для нинішнього складу регулятора вихід із кабінетів може плавно перейти у візити до суду. Стежимо за розвитком подій. Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

🚨 Сюрреалізм українського медіаринку: як «обнулити» борги перед журналістами та спокійно запускати нові медіа Показова історія про те, як працюють деякі українські медіаструктури, коли справа доходить до виплати зарплат власним працівникам. Про що мова? ⚖️ 1. Суди та банкрутство Десять колишніх працівників телеканалу Ukraine World News (UWN) звернулися до Господарського суду Києва із заявою про відкриття справи про банкрутство ТОВ «Корона Санрайз» (юридичної особи, де вони були працевлаштовані). Експрацівники вже виграли щонайменше 22 позови щодо стягнення заборгованості із заробітної плати! Компанія рішення не оскаржувала, але й гроші повертати не поспішає. Тому єдиний вихід для людей — ініціювати процедуру банкрутства боржника. 📺 2. Паралельна реальність у Нацраді Поки «Корона Санрайз» тоне в боргах та судових позовах, пов'язана з тією ж орбітою юрособа — ТОВ «ТАК ТВ ЦЕНТР +» — спокійно подає заяви до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення: * вносить зміни до реєстру щодо логотипа «ТАК TV»; * реєструє нове медіа (лінійне мовлення без використання радіочастотного спектра). Класична та, на жаль, цинічна схема: вивести «брудну» юрособу з боргами під банкрутство, а ліцензії, бренди та нове мовлення переставити на «чисту» структуру, продовжуючи працювати так, ніби нічого не сталося. 📢 Максимальний репост! Якщо ви працювали на UWN / «ТАК TV» або знаєте когось із колишньої команди — перешліть їм цей пост. Колективу важливо триматися разом та стежити за процесом у судах, щоб домогтися чесно зароблених грошей. Підтримаємо журналістів та медіапрацівників у боротьбі за їхні права! ✊ #UWN #ТАКTV #Нацрада #Медіа #ПраваПрацівників #Банкрутство #Скандал Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

360 хвилин емоцій беріть попкорн ми перезавантажуємо спогади https://youtu.be/vUy9pvfXgpU?si=1vB8E5PmfxCQOCBc 📹    YouTube        |    🎬Телеканал     |  🌐    TikTok             |    😎Facebook       | ✉️   СПІВПРАЦЯ   |    🏦Задонатити  |

Мільйони з держбюджету, краудфандинг та елітний автопарк: що відомо про БФ «СМАРТ АНГЕЛ»? У 2022 році українські та міжнародні онлайн-медіа разом зібрали на краудфандингу понад 4.8 млн євро благодійної допомоги. Важливо зазначити: ця краудфандингова кампанія була спрямована суто на підтримку роботи незалежних онлайн-медіа та немала жодного відношення до телемарафону. Водночас держава виділяла солідні сумина забезпечення інформаційного фронту: лише у 2022 році на виготовлення телемарафону «Єдині новини» було витрачено близько 400 млн грн з держбюджету,зокрема на канали-учасники (детальніше у матеріалі Детектор Медіа).Проте, як виявляється, окрім прямих державних субсидій, існували й інші фінансові артерії для марафону.🔍 68,3 мільйони за рік та автопарк Згідно з офіційною фінансовою звітністю, Благодійна організація «БФ "СМАРТ АНГЕЛ"» (CO "SMART ANGEL") станом на кінець 2023 року зафіксувала баланс активів у розмірі 68 млн 299 тис. грн Окрім грошових потоків, благодійний фонд у 2023 році активізував і матеріально-технічну базу. На балансі або у власності організації з'явилися:· 🚗 3 легкові автомобілі / пікапи (зокрема Nissan Navaraта Nissan Pick-Up);· 🚛 1 причіп-платформа (модель Палич Z02615, 2023 р випуску). Зв'язок із «1+1» та міністерські листи Чому саме цей БФ привертає увагу? 1.Структурні зв'язки: За даними yuocontrol, одним із засновників/учасників БО «БФ "СМАР ТАНГЕЛ"» є В.К. Мієнко, який одночасно фігурує як учасник у ТОВ «ТРК "СТУДІЯ 1+1"» та «1+1 ПРОДАКШН». 2. Офіційне протекціонування: Саме БФ «СМАРТ АНГЕЛ» фігурував в офіційних листах Міністерства культури та інформполітики за підписом ексміністра Олександра Ткаченка від березня 2022 року. МКІП офіційно закликало міжнародних донорів перераховувати кошти на рахунки цієї організації для «підтримки телемарафону». Куди саме спрямовувалися десятки мільйонів благодійної допомоги, зібраної під егідою підтримки марафону, та яка доля придбаної автотехніки це питання, що потребує максимальної прозорості та публічних звітів. #Розслідування#СмартАнгел #1плюс1 #Телемарафон #Благодійність #МКІП

🔥 Битва за крісла в Нацраді: списки кандидатів та інтрига, яка залишається за кадром «Детектор медіа» оприлюднив перший перелік претендентів на посади членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. У списку вже є як знайомі ринку прізвища, так і висуванці від ключових гравців: Шевченко, Головченко, Литвищенко, представники StarLightMedia, телеканалу «Сонце» та інших. Проте поспішати з висновками не варто — це ще далеко не повний перелік. За нашою точною інформацією, у списку бракує як мінімум трьох кандидатів, які також подали свої документи. Тож підсумковий перелік претендентів буде ширшим, а інтрига довкола оновлення складу регулятора тільки наростає. Окремо варто зазначити: на тлі загального пулу претендентів постать Тараса Шевченка виглядає просто глибою — як за рівнем експертизи, так і за вагою в медійній та правозахисній галузі. Стежимо за оновленнями та чекаємо на офіційне оголошення повного списку! P.S. Нагадую, в результаті "прозорого" конкурсу призначать членів Нацради з наступними іменами: Олена, Тетяна, Оксана, Дмитро. Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

🎬 Хочеш роль для дружини чи коханки? Тільки щоб не в одному кадрі! Як FILM.UA шукає інвесторів і розганяє хейт у Threads На тлі затяжної кризи в українському кіно FILM.UA, здається, випробовує нові й доволі креативні (або відчайдушні) способи залучення капіталу. Валерій Созановський, син співвласника компанії Сергія Созановського, анонсував у Threads новий сервіс під назвою People placement — фактично продаж ролей, камео чи реплік у фільмах та серіалах для заможних людей. "Хочеш з'явитись в кадрі кіно/серіалу? Камео? Репліку? А може сюжетну сцену? Або подарувати роль дівчині, дружині. Ну або коханці. Головне, щоб вони не зустрілися в одному кадрі" Пост викликав бурхливу реакцію. Режисер Ярослав Лодигін лаконічно резюмував: «Яка жесть», а актори та представники індустрії обурилися знеціненням професії. Зрештою пост було видалено. 🎭 Vanity Casting або бізнес на марнославстві Світовий кінематограф знає такі явища як Vanity Casting або сервіси Impression Economy (купівля унікального життєвого досвіду). Для кіностудії це високомаржинальний кеш-флоу, але для режисури та драматургії — ризик перетворити кіно на дорогий корпоративний капусник. Втім, People placement — це лише частина ширшої стратегії фандрейзингу. Зараз Созановський-молодший шукає інвесторів (слоти від 10%) у нову романтичну комедію «Емілі в Emily» від авторів «Скаженого весілля» та «Потяга до Різдва» (реліз заплановано на лютий 2027 року). Обіцяють бюджет у $550к, прокат, TV, Netflix та 17% прибутку для інвесторів за перший рік. 📊 Чому це відбувається: цифри та фінансовий стан FILM.UA Шукати приватний капітал та продавати ролики кіностудію змушує жорстка фінансова реальність: * Чистий прибуток у мінусі 6 років поспіль: За даними Opendatabot, з 2020 по 2025 рік компанія щороку закривала зі збитками від -2,4 до -11,4 млн грн. * Динаміка рентабельності: * 2020 рік: -167% * 2021 рік: -30% * 2022 рік: -392% (найгірший період) * 2023 рік: -199% * 2024 рік: -24% * 2025 рік: -13% (Позитивний сигнал — збиток відносно выручки суттєво зменшується). * Скорочення штату: Кількість працівників впала з 44 осіб у 2021 році до 6 осіб у 2025-му, що свідчить про перехід на проектну/аутсорсингову модель. * Критичне боргове навантаження: Станом на серпень 2026 року зобов'язання FILM.UA становлять 88,4 млн грн при активах у 91,7 млн грн (борг складає ~96% усіх активів), а власний капітал танув до символічних ~3,3 млн грн. Фактично компанія майже повністю живе за рахунок позикового капіталу. Запас міцності мінімальний, тому студія шукає будь-які альтернативні джерела кешу — навіть якщо це викличе скандал у соцмережах. Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

24 стабільно в ТОП10 за переглядами. Він зіграє на виборах 100% Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

Гранти, «свої» та монополія на правду: ZN.UA підняло тему, про яку ми попереджали давно Видання «Дзеркало тижня» опублікувало резонансний матеріал «Ліцензія на друк грошей: як антикорупційна реформа та міжнародні донори опинилися у глухому куті». Стаття порушує болюче питання: як система фінансування та взаємодія з міжнародними донорами перетворилися на закритий клуб, де ключову роль грають не показники реальної ефективності, а приналежність до «обраного кола». Ми в «Телекритику» вже не раз звертали увагу спільноти на аналогічну ситуацію, яка давно сформувалася безпосередньо в середовищі журналістів-розслідувачів. За останні роки в цій ніші фактично утворилися своєрідні «мафіозні сім'ї». Вони замикають на собі розподіл донорської допомоги, одноосібно визначають, хто є «правильним розслідувачем», і ділять бюджети виключно між своїми. Окрема історія — пул «запасних експертів з усіх питань». Грантодавці та організатори тягають їх із панелі на панель, із конференції на конференцію, немов аніматорів на весілля. Раніше в нас були «весільні генерали», а тепер з'явилися «весільні експерти» — універсальні спікери, які з однаковим виразом обличчя та тими самими слайдами готові коментувати і медіареформу, і суди, і відбудову, і антикорупцію. Головне — правильно освоїти кошторис на захід. Коли будь-яка спільнота втрачає внутрішню конкуренцію, прозорість та перетворюється на кругову поруку, вона неминуче деградує. Те, що про це нарешті говорять на рівні провідних медіа, свідчить: криза системи дозріла і вимагає публічного розголосу. 👇 А ви теж помічаєте одні й ті самі обличчя на всіх грантових панелях? Пишіть у коментарях. Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

Чому ротація в Нацраді — це не забаганка, а запорука здорового глузду Дивують публічні висловлювання окремих посадовців Нацради з питань телебачення і радіомовлення, які демонструють дивну трансформацію сприйняття державної служби та відносин із медіаспільнотою. Ротація членів Нацради та держслужбовців загалом — це обов'язкова, демократична процедура, перевірена часом. Вона існує саме для того, щоб запобігти професійній деформації та відриву від реальності. Яскравий приклад — коли людина, яка прийшла у регулятор із громадянського суспільства, очолювала профільні громадські організації (зокрема ГО «Платформа прав людини»), менше ніж за п'ять років у чиновницькому кріслі повністю змінює оптику. У коментарях дозволяють собі зверхній скепсис щодо євроінтеграції та закиди на адресу медіаспільноти. З огляду на це, виникає логічне питання: якщо чиновника так деформує ще до завершення першої каденції, то два терміни на посаді — це вже явно забагато. Постійна зміна кадрів та оновлення регулятора — єдиний спосіб зберегти інституцію живою, а не перетворити її на закритий клуб із високою колокольнею. P. S. На моїй пам'яті це сама швидка деформація. Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

Притча, яка ідеально описує те, що зараз відбувається на українському медіаринку 👇 «Жив собі бідний рибалка зі своєю родиною на березі повноводної річки. Риболовля була єдиним способом життя, який він знав — ця професія передавалась із покоління в покоління. Були часи, коли річка була повноводною і вони жили в достатку. Але ті дні давно минули. Річка стала мілководною, риби в ній було мало. Рибалка не міг собі дозволити купити новий човен, а його старий ледь тримався на плаву. Щоранку, замість того щоб ловити рибу, він годинами латав пробоїни. Сім'я голодувала, але він уперто чіплявся за цей човен, бо вважав, що це його єдине джерело існування. Одного разу в його хаті ночував мудрий старець. За гостинність рибалка попросив пораду: як вилізти із злиднів? Старець відповів коротко: «Втопи свій човен» — і пішов. Рибалка лише покрутив біля скроні: «Втопити? Та ми ж взагалі з голоду здохнемо!». І далі жив у злиднях. Поки під час чергової повені той човен не розлетівся на друзки. Зрозумівши, що втрачати більше нічого, родина вирушила вниз за течією. Через кілька днів вони прибули до жвавого рибальського порту. Човна в нього не було, але, дивлячись на інші судна, він помітив, що вони постійно ламаються, а ремонтувати їх нікому. А він за роки мук зі своїм коритцем навчився їх віртуозно латати. Зрозумів: він давно вже не просто рибалка, а майстер із ремонту. Узявшись за справу, він швидко здобув славу найкращого майстра в регіоні. Гарні заробітки дозволили купити добротний будинок, а про злидні забули назавжди. І тільки тоді він усвідомив пораду старця: старий, зламаний човен був не рятівним колом, а якорем». Чому ця притча сьогодні — про українські медіагрупи? Спостерігаючи за кадровими тектонічними зсувами на ринку, все частіше ловиш себе на думці: сотні медійників роками сиділи у власних «поламаних човнах». Усе менше співробітників великих холдингів зараз чіпляються за ці хисткі конструкції: * Токсичний менеджмент: «Ну якось же треба терпіти директора-самодура, це ж ім’я / бренд / статусна посада». * Фінансова скрута: Копійчані зарплати за роботу 24/7 у режимі вигорання, зате «зате стабільно і 1-го числа». * Ілюзія незамінності: Переконання, що поза межами рідного холдингу чи телеканалу «життя немає і ринку не існує». Але часи змінилися. Людям більше не треба чекати шторму, який рознесе їхній човен на друзки. Вони тихо йдуть самі. І найцікавіше: за останні роки я ще не зустрічав жодного медійника, який би після виходу з такої «зони комфорту» шкодував про рішення. Хтось пішов у суміжні цифрові ніші, хтось відкрив власні продакшни чи агенції, хтось капіталізував експертизу в суто технологічних або суміжних секторах. Виявилося, що роки «латання дірок» у медіагрупах дали їм такий загартований скілсет, який на вільному ринку коштує співмірних грошей та поваги. Це дуже симптоматичний тренд. Медіахолдингам час усвідомити: утримати людей лише страхом «за бортом нічого немає» більше не вдасться. Рибалки виросли і навчилися будувати власні кораблі. Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

⚡️ Парадокс Нацради: Чому «Радіо Нікополя» штрафують, поки інші не можуть домогтися реєстрації? Скандал навколо штрафу у 170 тисяч гривень для засновника «Радіо Нікополя» Володимира Заграничного вибухнув у соцмережах не просто так. Поки регулятор звiтує про «дотримання закону», медіаспільнота бачить у цьому класичний приклад бюрократичного глухого кута. Наталія Лигачова, Оксана Романюк та члени Нацради Олександр Бурмагін і Максим Онопрієнко влаштували справжню юридичну дуель у коментарях. Але за цими суперечками стоїть фундаментальна колізія, з якою ринок стикається щодня. 📉 У чому парадокс? Наш медіаринок зараз спостерігає дивовижні подвійні стандарти кваліфікації: 1️⃣ Коли ти ХОЧЕШ зареєструватися: Ти збираєш документи, сплачуєш збір, подаєш заяву як онлайн-медіа чи аудіосервіс. Але Нацрада вивчить твій сайт під мікроскопом і відмовить, доводячи, що в тебе «немає достатніх ознак медіа». 2️⃣ Коли ти НЕ ВВАЖАЄШ себе медіа: Ти створюєш застосунок для сповіщення цивільних у прифронтовому Нікополі, додаєш туди музику та позивні для підтримки людей у сірій зоні. І тут Нацрада робить фінт на 180 градусів: миттєво знаходить усі ознаки медіа, визнає діяльність «незареєстрованою» та впаює 170 000 грн штрафу + звернення до поліції. Так де межа? Чому наявність чи відсутність «ознак медіа» у нас залежить виключно від того, яке рішення розглядає регулятор — про відмову чи про покарання? ⚖️ Буква закону vs Верховенство права Логіка Нацради зрозуміла: є Закон «Про медіа», є мінімальний штраф, 4–6 місяців вмовлянь і консультацій. Формально — регулятор діяв за процедурою. Але Нікополь — це місто під щоденним дроновим терором, де немає світла, води та стабільного зв'язку. Міряти прифронтовий сервіс виживання та київський холдинг однією лінійкою — це відмова від принципу пропорційності. Закон писався у мирний час під великих гравців. І якщо він доводить до того, що під час війни закриваються локальні сповіщувальні сервіси, цей закон (або практики його застосування) треба терміново міняти. #Нацрада #ЗаконПроМедіа #РадіоНікополя #Регулювання #ПрифронтовіМедіа Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

Втрата Т2, відмова від «парасольки» Жеваго та ставка на YouTube: як «Еспресо» виживає та перебудовує бізнес Продовжуємо розбирати, як українські мовники адаптуються до нових економічних і регуляторних реалій. Слідом за розбором бізнес-моделі «Ми-Україна», з’явилися деталі перебудови іншого помітного гравця — телеканалу «Еспресо». Видання Forbes Ukraine опублікувало інтерв'ю з топменеджментом мовника — генеральною продюсеркою Анастасією Раввою та СЕО Олександром Коростишевським. Вони відверто розповіли, що відбувається з фінансами та редакцією після виключення з цифрового ефіру Т2 у 2022 році та фактичної втрати рекламних контрактів від структур Костянтина Жеваго. Головні цифри та факти перебудови «Еспресо»: Фінансова динаміка: За даними YouControl, виторг основної юридичної особи каналу (ТОВ «Голдберрі») за 2025 рік склав 107 млн грн (проти 243 млн грн у 2024-му — падіння на 56%). Утім, менеджмент зазначає, що загальний консолідований дохід усіх юросіб компанії за 2025 рік сягнув близько 183 млн грн, що на 30% менше, ніж роком раніше. Скорочення та оптимізація: Команда сайту за 2025 рік зменшилася вдвічі (з 40 до 20 людей), а загальний штат компанії наразі становить близько 250 співробітників (проти 300+ у пікові часи). Прямоефірне мовлення суттєво урізали, відмовившись від дороговартісних новинних марафонів і складних токшоу. Кадрові ротації: Після 6 років роботи посаду головної редакторки залишила Ольга Крупник. Новою очільницею редакції стала її колишня заступниця Анна Мороз. Нова структура доходів: Медіа будує диверсифіковану модель: близько 40% забезпечує виробництво контенту для партнерів (продакшн-послуги), ще 40% — реклама, спонсорство та диджитал-монетизація, і до 15% припадає на грантові проєкти. Рекламних грошей від компаній Жеваго в структурі майже не залишилося. Переорієнтація на YouTube та Digital First: Після втрати Т2, який давав до 50% ТБ-аудиторії, YouTube став основним каналом дистрибуції. За даними менеджменту, унікальна охоплюваність YouTube зараз становить 7–10 млн користувачів на місяць, тоді як телевізійна — 5–6 млн. Середній CPM для українського YouTube складає $0,8–1 за 1000 переглядів. Міжнародна кооперація: Канал активно співпрацює з польським Slawa TV (виробляє для них 7 програм та запустив спільний ранковий блок із часткою 2,5–3% за Nielsen), а також ділить контентний сітку з BBC, France 24, DW та «Радіо Свобода». Підхоплення кадрів: На тлі припинення американського фінансування та скорочень у «Радіо Свобода», «Еспресо» бере у виробництво два нові мультиплатформні проєкти з колишніми журналістами видання — щоденне шоу «Що далі?» та програму «Чорна скринька» (Віталій Портников і Катерина Некреча). Попри наявність чинної цифрової ліцензії, продовженої у 2025 році ще на 10 років, «Еспресо» досі оскаржує в судах своє відключення від Т2. Проте кейс мовника демонструє показовий тренд ринку: інформаційні канали, відрізані від держпідтримки або великих олігархічних бюджетів, вимушені трансформуватися в диджитал-продакшни та шукати синдикацію на зовнішніх ринках. Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

ШІ в українському медіапросторі: як Суспільне впроваджує штучний інтелект Штучний інтелект у медіа — це вже не футуризм чи загроза «замінити журналістів», а реальний інструмент для підсилення редакцій. Суспільне запустило власну ШІ-стратегію та створило окремий Департамент інновацій та ШІ. Директорка департаменту Лора Яремчук розповівa про ключові напрями роботи та етичні рамки використання нових технологій: * Для чого ШІ мовнику: автоматизація рутини (розшифровка аудіо, переклад, транскрибація), аналіз великих масивів даних для розслідувань та допомога у створенні адаптивного контенту. * Етика та контроль: ШІ використовується лише як помічник. Фінальне слово та відповідальність за факти завши залишаються за людиною (human-in-the-loop). * Дипфейки та дезінформація: мовник активно розробляє внутрішні інструменти для верифікації контенту, щоб ефективно протидіяти фейкам. Повне інтерв’ю про майбутнє цифрового мовлення та підходи до інновацій читайте за посиланням: https://corp.suspilne.media/novyny/70438-shi-strategiya-suspilnogo-intervyu-z-loroyu-yaremchuk-dyrektorkoyu-departamentu-innovatsij-ta-shtuchnogo-intelektu/ Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

На низькому старті перед фіналом: творчість чи лояльність? 🎬💸 Напередодні фінальних пітчингів «флагманського» проєкту Мінкульту «Тисячовесна» (де на кону стоїть астрономічний куш у 4 мільярди гривень), ринок завмер у очікуванні публікації результатів. До третього етапу пройшли 1227 проєктів, але головна інтрига полягає зовсім не в креативності чи оригінальності сценаріїв. Ви ж чудово розумієте, що на подібних державних конкурсах ваші суперідеї, глибокі смисли та креативні пітчі давно не мають жодного значення. Схема розподілу пирога проста й прагматична: * Ти «друг влади» — отримуєш левову частку бюджету та повне зелене світло. * Ти не в числі обраних — будь ти хоч тричі генієм чи володарем Каннських левів, залишишся або без грошей взагалі, або з символічними копійками для звітності. Фактично, майбутні переможці пітчингів, які забрають основні мільйони, — це не просто «упішні митці», а майбутня медійна та культурна гвардія Банкової на наступних виборах. Ті ж, кого залишать з порожніми кишенями, автоматично отримують маркер «потенційних опонентів». Тому уважно й ретельно стежимо за тим, як саме розподіляться ці 4 мільярди. Список фаворитів покаже реальну карту політичних лояльностей на медіаринку значно краще за будь-які соціологічні опитування. #Тисячовесна #Держкіно #Мінкульт #Гроші #Конкурс #Telekritik Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

«Суспільне» оголосило про відкриття реєстрації на другу індустрійну подію — «Суспільне PRO». Захід відбудеться 11 вересня у Києві. Це платформений нетворкінг і майданчик для фахових дискусій між Суспільним мовником та гравцями аудіовізуального ринку. Для кого це: Продюсери, режисери, документалісти, сценаристи, дистриб'ютори, культурні менеджери, представники медіа, кіноіндустрії, креативного сектору та міжнародних організацій. Що буде в фокусі: * Точки дотику між незалежними авторами та суспільним мовником. * Можливості для копродукції та залучення фінансування через мистецькі конкурси й аутсорс. * Досвід створення мультиформатних і digital-проєктів (від YouTube-інтерв’ю до документальних фільмів з потенціалом міжнародного дистриб’юшингу). * Питання фестивальної та міжнародної представленості українського контенту. Участь у «Суспільне PRO» безкоштовна, проте кількість місць обмежена. Зареєструватися можна за посиланням у новині: Стартувала реєстрація на Суспільне PRO Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

Медіаполітика передвиборчого сезону: хто де розставляє акценти? 📺📊 Чим ближче Україна наближається до можливого виборчого циклу, тим виразнішими стають політичні симпатії найбільших вітчизняних медіахолдингів. Орієнтири медіагравців викриваються у підходах до висвітлення чутливих тем. * Starlight Media: Холдинг чітко тримається в фарватері проурядової лінії. Така лояльність регулярно винагороджується системною присутністю в державних процесах — від політичного паритету до конкретних призначень (наприклад, включення представників до конкурсної комісії з відбору членів Нацради з питань телебачення і радіомовлення). * 1+1 Media: Тут ситуація стає дедалі цікавішою. Акценти в матеріалах ресурсів групи (зокрема ТСН) свідчать про те, що холдинг починає дистанціюватися від владної вертикалі. Замість згладжування гострих кутів висвітлюються чутливі внутрішньополітичні та міжвідомчі конфлікти — як-от закиди очільника НАБУ Кривоноса щодо незаконних дій із боку СБУ стосовно детективів бюро. Подібна риторика явно не вписується у стандартний «тепловізор» лояльності. Медійна карта України знову стає різнобарвною, а тональність новин підказує, що велика політична гра вже розпочалася. За чиєю інформаційною кампанією спостерігати найцікавіше? Пишіть у коментарях 👇 Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.

Війна медіагігантів за кнопочки в пульті: чому шоу талантів знову заполонили наш інфопростір Якщо ваша стрічка новин щодня вибухає «блискавками» про те, що Наталія Могилевська замінить усіх суддів одразу, а Станіслав Боклан очолить нове шоу розмовного жанру, ви не одні. Медіапростір накрила чергова хвиля агресивного інфоприводного маркетингу від топгравців ринку. Провідні медіагрупи — 1+1 Media («Плюси»), Starlight Media та стрімінг Sweet.tv (який усе активніше заходить у нішу власного виробництва) — розпочали жорстку боротьбу за увагу глядача. У хід іде класична стратегія промо: нескінченний потік чуток, «витоків» та прогрівів довкола складів журі. Що насправді відбувається за лаштунками цієї «чуткоманії»: * Битва за повернення аудиторії. Після довгої паузи великі розважальні формати («Голос країни», «Україна має талант», нові комік-шоу) повертаються в ефір та на ОТТ-платформи. Головне завдання маркетологів — нагадати про формат ще до старту зйомок. * Перестановки облич. Наталія Могилевська та Станіслав Боклан — перевірені «важковаговики» українського ТБ, які гарантують охоплення серед класичного глядача. Саме тому їхні імена курсують від проєкту до проєкту, створюючи дежавю. * Нішеві кадри. Поява в чутках медійників на кшталт Дяді Жори — це спроба перевірити реакцію аудиторії на гумор «нульових» у нових реаліях. Замість унікальних анонсів ми бачимо однотипний контент-конвеєр, де міняються лише назви каналів і прийменники. Проте для медіахолдингів це працює: згадки в ЗМІ ростуть, охоплення в соцмережах падають повільніше, а глядач — хоч і роздратований — усе одно чекає на офіційні пресрелізи. Чекаємо, коли офіційні пресслужби нарешті розкриють карти, а поки запасаємося терпінням і фільтруємо «сенсації». Підписатися 📺 Це таблоїд у формі аналітики. Переважно гуманітарної — з акцентом на інтерпретацію, а не метод. Ступінь довіри кожен визначає сам.