postfolk

https://youtu.be/yKH4VJq4hUs?list=RDxJumj6uwy7Y

Може ви будете сміятись, але здається я почав розуміти вапорвейв. Згадайте цю естетику: 3D моделі торгівельних центрів у фантасмагоричних просторах, схожих на сновидіння, а сама музика – повільні мелодії, які лунають ніби звідкись з периферії свідомості та…

Може ви будете сміятись, але здається я почав розуміти вапорвейв. Згадайте цю естетику: 3D моделі торгівельних центрів у фантасмагоричних просторах, схожих на сновидіння, а сама музика – повільні мелодії, які лунають ніби звідкись з периферії свідомості та викликають почуття ностальгії. Коли я в підлітковому віці чув про те, що естетика вапорвейва сформувалась як сатира на сучасне суспільство споживання, то думав що це дешева концептуалізація щоб наповнити глибиною просто прикольний напрямок мистецтва. Однак зараз це почало мати сенс. По-перше, фантасмагорія, яку відтворює візуал цього жанру. У 90-ті роки люди сприймали інтернет ніби певний парарельний до нашої реальності світ – в кіно та іграх нам демонстрували низькополігональні міста, безкрайні геометричні поля. Озирніться навколо, де зараз це "реальне життя", якому протиставляється інтернет? Ви приходите в кафе, щоб поїсти наводите прямокутник на квадрат аби побачити картинки з їжою, а потім повторюєте цю дію щоб число в одній квадратній рамці стало менше, а в іншій – більше. Фізичний відбиток цієї події – мільони засічок на диску в кімнаті з металевими шафами за сотні чи тисячі кілометрів від вас. По-друге, я раніше дійсно недооцінював феномени споживання та торгівлі – наскільки вони фундаментальні для нашого соціуму та особистостей. Відкрийте стрічку будь-якої соцмережі. Ви можете легко побачити на екрані десять авторів з дуже різною творчістю, однак всього хвилина уваги до когось з них, і ви вже бачите товар, послугу або рекламу чогось. Ви заходите не в соцмережу – ви заходите в магазин, де ви або продавець, або перехожий, що розглядає вітрини. Однак хочу зауважити, що я зараз не критикую це явище, а просто вказую на його актуальність. Деякими соцмережами я, наприклад, просто не можу користуватись інакше – в інсті я би ніколи нічого не постив, якби не сподівався принаймні на потенційний шанс хоч якоїсь матеріальної вигоди від цього. Сучасний інтернет – це величезний чудернацький ТЦ, однак і наша фізична буденність проходить у Торгівельному Центрі не в меншій мірі. Люди будують кар'єри, переїжджають з маленьких місць у великі можливо лише тому, що там більше предметів, які можна купити, та продуктів, які можна спожити. Інколи здається, що це споживання і є основним двигуном нашої соціальності. Як легко та як довго ви можете проводити час зі своїми друзями не підв'язуючи це під риночний ритуал? Не піти кудись, щось поїсти, попити, подивитись та послухати. От просто бути і все, безкоштовно. Здається, для більшості з нас це доволі складно. Звичайно я розумію, що капіталізм та консюмеризм, симулякри, абстракції що визначають факти – це явища не виключно сьогодення, сутнісно вони завжди було притаманні людині та людству. Однак здається, що ми дійсно спостерігаємо певну інтенсифікацію. Уявіть, що ми останнє покоління, яке застало початок інформаційної революції. Мені важко згадати те натуралістичне відчуття реальності, коли між цифрами та відчуттями була помітна дистанція. Наступні покоління можуть навіть не повірити в те, що це можливо. Хмарні технології. Небо над нашими головами змінилося, чи не так? І сповільнене відлуння старих пісень навіває спогади про те, що реальність може бути інакшою.

Мені на днях наснилося, що людство зайшло в еволюційний глухий кут. Це не було апокаліптичним видінням. В ньому не було відрази, відчуття спротиву, демонізації. Це відчувалось просто фактом. Те, що винаходить людина для задоволення актуальних потреб майже завжди задовольняє одні потреби та створює інші, які також вимагають нових рішень. Люди мали потребу у швидкому переміщенні, тож світ заповнився автомобілями. Разом з цим з'явилась масова потреба у бензині та вирішенні всіх наслідків, які з цього випливають. Це лише окремий приклад, їх можна знаходити в історії та сучасності скільки завгодно. Думка, яка виникла уві сні: з кожним наступним покращенням, пришвидшенням, автоматизацією, ростом виробництва все більш розмитою стає відповідь на питання – для чого? Погляд на сучасну економічну та політичну ситуацію не сповнює сенсом відповідь "Для загального блага". "Для особистого щастя" також ні про що – в світі безліч нещасливих людей у будь-якій соціальній групі, будь-якої кількості та якості споживання. З іншого боку, щасливі люди також зустрічаються всюди незалежно від соціальної групи та статусу. Коли ми відкидаємо ці відповіді, то починаємо шукати більш утилітарні та приземлені. X для того, щоб Y, Y для того, щоб Z. Але чим довше намагаєшся знайти корінь, тим більше помічаєш, що його нема – нема цієї кінцевої потреби, заради задовільнення якої ми проходимо величезний ланцюг транзакцій. Це скоріше просто безрозмірне колесо виробництва та споживання, яке супроводжується реакціями людини на цей процес. Колесо стосується не лише економічних процесів у традиційному сенсі. Їх супроводжують політичні теорії, філософські та релігійні ідеї. Всі способи словесно оформити сенс людьского буття – це вагончики потяга, який їде зі звуком "це щоб те, те щоб це, це щоб те...". На одній з безлічі відповідей можна зробити зупинку. Сказати: "Так, це і є кінцевий сенс. Навколо нього я побудую все своє життя та ідентичність". Однак якщо це частина ланцюга, то щоб утриматись на ній треба докласти багато зусиль, і все одно рано чи пізно мінливість життя зіб'є ці опори з під ніг. А як же цінності накшталт Любові, Свободи, Добра? Скажу чесно, цим цінностям я вірю та вважаю їх гідними опорами. Однак нерідко цими словами ми позначаємо не самі ці речі, а їх криве відображення на диску причин та наслідків. Любов як отримання та володарювання, свобода як дозвіл робити або не робити, добро як образ реальності, приємний для суб'єкта. В той же час самі цінності, про які говорять усі духовні вчення, неможливо знайти на диску, вони не є частиною ланцюга – вони відкриваються лише тим, хто дивиться крізь ланцюг або всередину себе. Для втілення їх неважливо хто ти, що маєш, в якій частині часу та простору знаходишся. До чого ж тут сон, про який я написав спочатку? Ми живемо в чудовий момент! Кількість зараз настільки переважає над якістю, що прозріти в пустотність сансари стає легше ніж будь-коли. Зетабайти мемів, новин, інтернет-перепалок, трильйони грошей, які друкують нацбанки – цифри та цифри, безмежні й порожні не дають ані шансу сховатись від абсурдності буття. Але найголовніше – це природний процес. Не варто думати, що реальність була "хорошою", а потім з'явилось "зло", яке її зіпсувало. Багато хто все ще шукає прихисток у пошуку ворогів: індустріалізації, капіталізмі, корпораціях, імперіалістах, масонах, мігрантах, лівих та правих – але все це лише примари на диску причин та наслідків, що не мають початку і не мають кінця. Ми всі опинились саме в цій точці – бо це результат усіх рішень, які були прийняті всіми людьми та всіми істотами. Що ж з цим робити? Можна поборотись з природою, постаратись знайти та знищити "ворога", який стає на перешкоді омріяного "блага". Можна зайняти протилежну позицію, сказати "все відбувається правильно, але мало" – намагатись кинути більше дров у вогонь кількості. Можна спостерігати без оцінок. Можна зупинитись, відпустити, зробити вдих та видих, зазирнути скрізь та всередину, усвідомити, згадати. Усвідомлення вплинуть на дії. Дії вплинуть на наслідки. Хто знає, може ваші дії зроблять когось щасливим?

Зустрічайте, postfolk! Тепер це особистий блог. Насправді для мене дуже незвично і ніяково самовиражатись крізь текст і не робив я так дуже давно. Хоча періодично я пишу різні тексти, зазвичай вони мають публіцистичний характер, мають на меті донести певні факти, знання чи поділитись відкриттями з якоїсь галузі. Наскільки можливо я стараюсь їх писати як би знаходячись осторонь. Однак маю гіпотезу, що говоріння від себе, висловлення думок та мнєній саме зі сторони персони позитивно впливає на емоційний стан багатьох людей. Тому мої друзі часто мають свої локальні канали. Спробую і я. Коментарі та реакції вимкнув. В каналі велика кількість підписників з різних джерел, і далеко не всі мені близькі. Поратись з реакціями неблизьких людей, прагнути скласти певне враження - цього я не хочу. Хочеться писати щиро і в задоволення. Хто бажатиме дати на щось зворотній зв'язок, пишіть особисто: @AmonRa_666 Кому мої тексти будуть не до душі (а будуть вони такими багато кому), йдіть з миром. Дякую що були підписані. Хто захоче лишитись, ласкаво прошу.

Channel name was changed to «postfolk»

Tübingen House Book, Iatromathematical Calendar Book; The Art of Astronomy and Geomancy, 15th century