діректор дуальності

Скромність — це збочена гординя, гординя — збочена жалюгідність, їх синтез — рівність. Можна сказати приниженість та гординя, зверхність та нікчемність і так далі. Але вцілому суть дуже схожа. Слова вказують на один феномен чи, принаймі, подібні.

Якщо ви схильні ідеалізувати людей, то, можливо, ви ідеальні. І це не прикол. Тобто цей ідеал уже присутній в вас. Як би коряво мова це не передавала, але, думаю, суть ясна.

Страх, що вас «покинуть», може бути спричинений тим, що ви самі відчуваєте свободу завершити романтичні взаємини та інколи міркуєте про це. Я ставлю «» там, де саме формулювання звучить драматично. Адже завершення романтичних взаємин і трансформація їх, скажімо, у дружні чи припинення комунікації — звучить довше, але, вірогідно, точніше. Ця точність не є ідеальною картою реальності, але, принаймі, може розмежувати, скажімо, відсилку до болісного стану емоційної покинутості батьками у дитинстві (де дійсно було важко знайти хоч якийсь добрий прихисток) від дорослості, де ви завжди можете дати собі увагу та любов.

Буддисти, от чесно, мені здається що зараз важко знайти довбойоба, що не прозрів у мінливість сущого. Це ж реально треба бути напрочь отбітим і тупющим. Чи може я надто високої думки про людей? Але. От як при цьому всьому прозрінні в непостійність не схилятися до бажання просто скоріше здохнуть — оце майстерність. І головна причина яку особисто я щиро бачу в цьому — великий прикол. Любов надто порожнє поняття і засалене всім що попало, а от сміх від прикола знайомий усім. Мабуть це єдине про що я не жартую. Жити прикольно. Якщо важко прозріти в прикол чи в принципі є люба житейська проблема, яку можна виразити словами — запрошую на консультацію, поправім це дєло. Пишіть: @director_of_duality

Одна вміла дія з ясного розслабленого стану може принести більше блага, ніж роки зусиль.

Парадоксально, що лінь та уникання зусиль — дуже важка робота. Це втомлює, позбавляє ресурсу. На це потрібні зусилля. Це буквально зайняття і дуже далекі від, вибачте за французьку, у-вей.

Ми сваримось через неточність комунікації та неуважність, бо свідомо ніхто не хоче нікого образити (окрім прямого запиту: «образь мене», але це інша історія). Це просто невигідно і це ясно видно уму, який дивиться на усе згори. Але коли боляче або страшно, то розум може затьмарюватися. Людина кричить або закривається, захищаючи свій уразливий центр. Ми сваримося не тому, що хочемо зробити боляче, а тому, що в моменті захищаємо те, що і так болить. Ми розуміємо, що це руйнує, але коли вмикаються емоції, раціональність капітулює. Без емоцій ясно, що люди залежать від любові та доброї волі одне одного, тому корисно, щоб всі були щасливі і вдоволені. Адже нещасні та невдоволені люди частіше схильні до проявів агресії та байдужості. Отже, якщо ви хочете миру в серці та світової експансії любові, то почніть з того, щоб зрозуміти себе. Вірогідно, на найнайглибшому рівні ви просто хочете бути щасливі. Це мотивувало усі дії. І коли вам добре з собою, ви принаймі частково звільнили внутрішній простір від самозвинувачень, злості чи внутрішніх конфліктів, то за бажання можете спробувати зрозуміти Іншого. Можливо ця людина теж просто хотіла бути щасливию? Більшість людей — відчайдушні шукачі безпеки та прийняття. Навіть найкривіші, найагресивніші вчинки — це часто невміла спроба захистити своє право бути щасливими. Звісно, це не про нормалізацію насилля чи неповаги. Це про відпускання образ, пробачення недосконалостей, світлу радість розуміння, ясне усвідомлення потреб та мир у серці.

Свідомо можна прагнути лише блага. Причому для всіх. Чим вище рівень усвідомленості — тим ближче благо до абсолютності.

Іноді за страхом проявленості стоїть те, як ви обходились із чужою вразливістю. Людина боїться, що з нею вчинять так само, судить по собі. Що ж робити? Зрозуміти, що жорстокість — ознака потьмареності та неадекватності. І ті, хто хотітимуть ранити вас, самі у потьмареному стані та їм болить, їх підхід неадекватний. Огорніть свою вразливість теплою ковдрою любові — це єдине адекватне ставлення. Та сміливості вам, друзі.

Лайфхак для тих, хто тривожиться чи хоче продумати всі можливі сценарії — подумайте про власну смерть чи життя в аду постійного продумування. В принципі, це 2 найгірші варіанти, щоб не плодити зайві сутності. Але найцікавіший і парадоксально звільняючий тут варіант про смерть. Бо якщо приймаєш смерть, то і жоден сценарій не такий страшний, бо всьому є кінець. Хоча, я дуже вибачаюсь, часто кінець набагато ближче — усвідомити, що прям зараз керуєш умом і направити його на те, що приємно і вигідно. Усвідомити, що маєш повне право на щастя просто по факту народження і установки, що заперечують це — хиби зумовлені попереднім досвідом.

Страждання — не доказ любові.

Не обов’язково знецінювати минулі відносини, щоб відкритися для кращого.

Одна из наибольших лжей, что люди любят правду. Ни за что люди не готовы платить больше, чем за поддержание любой ерунды, на которой стоит их мир. Посему правду говорят дураки, коим становится искренне похуй на лживые деньги, на уважение ложного «я», на одобрение проявлений. Короче, если вы любите правду, то вам её никогда не говорили. Или вы правда любите правду и успешно прожили башню. Вернее как, вы уже за пределами дуальности деления на правду и ложь. Вами движет только любовь. [пост драматический, скорее искусство, чем знание]

Є речі важливіші за життя, саме вони роблять його вартим жити.

Чому танатос виглядає як лібідо? Лібідо прагне розрядки. Танатос прагне того самого, але радикально. Це все про неіснування, злиття, деіндивідуацію. Жага смерті «одягає» еротичні шати, щоб свідомість пропустила її всередину. Коли прагнення розчинення усвідомлюється не як "кохання до когось", а як жага спокою, постає питання: від якої саме напруги чи болю психіка так сильно втомилася? Можливо це парадокс: смерть настільки страшна, що хочеться вмерти?

Самий простий спосіб відчути щастя навіть в найскладніших обставинах: зробити приємно іншому. Сказати, що любиш, допомогти чи хоч мем відправити. А для сильно потєряних станів і дофамінових ям я створила надзвичайно ефективну і дуже просту медитацію з моїм голосовим супроводом. Метод медитації радикально нейтралізує кілотони інфошуму від думскролінгу, завдяки точно продуманому глибокому зануренню і заземленню. Медитація творча і дуже цікава. Чесно скажу, дістане з любої жопи. І, що найцінніше, медитація допомагає знайти власні відповіді на турбуючі питання і зрозуміти, який наступний крок. Медитація називається «Точка збірки», хто ще не робив, то донат від 200 грн на цю банку і лінк на медитацію приходить прямо у монобанк. Якщо інший банк — пишіть в особисті @director_of_duality

Лайк, якщо вайб твого дитинства

Страждання від нещасного кохання? Мрії, що це довгоочікуване єднання принесе дорогоцінне відчуття цілісності і щастя? Ні, не принесе. Ця істота тимчасова і вона помре. Це просто спалах того, що вже по суті своїй не існує. А от про Дгарму ви колись чули? Чи принаймі про присвоєння власного фантазму? Гуру — це весь світ. Замість зацикленої попайки на одній людині можна служити усьому світу. Розчинити межі его, дійсно «розширити» свідомість до безмежжя та розтіктися любовʼю усім світом. Коли живеш так, то розумієш, що кожна істота особлива. Просто старі самскари звужували сприйняття. Завершу словами Лами Оле Нідала: «Посвітлення — як закоханість у весь світ, а світ при цьому закоханий в тебе».

Лякає нестача контролю? А що викликає думка, що ви контролюєте абсолютно все?

Якщо ви хочете подолати залежність від порно, то поставте на якісь нагадування та будильник звуки порно. Відраза виникне швидко… Чистий біхевіоризм :)