плоди поглинутого

Я знаю, шо надто довга в мені самотність ось такий в мені породила дефіцит. Я дізналася це вже в процесі близькості з тобою, з ним, з терапевткою. В цьому й суть близькості – вона трігерить, бо вона підсвічує усі дефіцити, потреби і травми контакту

Внутрішнє - це важливо. Коли людина живе тільки зовнішнім, мені здається це перетворюється в оболонку без аналізу, людина пересувається по верхах, можливо результатом цього стає акцент виключно на матеріальному/статусі, тільки на досягненні, відсутнє проживання життя. Але коли людина живе тільки внутрішнім - це також стає руйнівним. Особисто для мене так. Мої внутрішні води наповнені великою кількістю холоду, болі. Це як ці найнижчі рівні океану, куди вже не доходить світло. І там плавають страшні риби. Я не кажу, щоб цього не було - воно там є. Але це не значить, що я повинна щосекунди на такій глибині ниряти, якщо це вже приносить такий біль (я втомилась себе мучити). І тому мені важливо переплітати зовнішнє внутрішнє, як нитки, через символи, поезію, красу. Я хочу обирати життя. І я хочу обирати себе. Бо все своє життя я обирала інших і їхні потреби. Я сама собі створюю право займати місце.

- Мені здавалося я пройшла це і рухаюсь далі, чому воно (цикл) повертається? - Ти над тим же місцем, але не в цій самій точці. Коло знайоме, а висота інша - це і є ріст.

This is where opportunity meets chance. Where purpose meets a plan. This is a new life, a new way, a new possibility, a new day.

This is where opportunity meets chance. Where purpose meets a plan. This is a new life, a new way, a new possibility, a new day.

Психіка має здатність до самозагоювання, інколи достатньо лише цьому не мішати

Отакееее життяяяяя Тільки зараз помітила Ой класно так самовиражатися інколи Можна на гарне натрапити те, що тримаєш зазвичай в собі