Трушний книголюб

Григорій Многогрішний тікає з ешелону просто до Буськового Саду. Там Андрій Гайстер намагається з’ясувати, хто тут справжній Сірко, а Григорій полює на Суботу, закохується в Звіра і шукає вхід у катакомби аби показати Ксенії карточні фокуси. Це роман який поможе вам розкрити свого внутрішнього тігра.

{G}old

пост аби ви в коментарях могли розказати шо купили/замовили в рамках підтримки видавництв

«Ерос і Психея» Єрмоленка - добротний такий курс небезінтересних лекцій дещо шкода, що книжкові блогери не продали цю книжку своїм підписникам свого часу і не вивели в топи але це не міняє того, що читати її можна й зараз вона виходить за тему кохання далеко, а місцями навіть грішить якимись дрібнотними історичними неточностями, радше навіть не неточностями, а недоперевіреними фактами, АЛЕ загальний вайб книги чарівний читать, читать, читать і ще раз … хоча можна ще послухати аудіоверсію, такі майже альмаматерні книги навіть краще заходять у форматі аудиторному не пожалієте 😉

окей, такий псевдоінтелектуальний шмурдяк в моєму виконанні, але я буквально чи не вперше не знаю, що сказати про книжку аби хоч якось хоч когось зацікавити до її прочитання і я не знаю як вам це пояснити, але ви маєте прочитати книжку Кужавської «Боги мого краю дуже люблять кров» окей, пояснити направду знаю як, але слова підібрати не можу, бо можу ритись в деталях, сиплючи спойлерами, але не знаю як відштовхнутись від безособового відгуку, який не таїть за собою переставляння букв місцями заради більшої кількості слів з претензією на глибоке розуміння це настільки прекрасно було від старту і до фінішу. Це Кубрик, це Уоллес, це розенкрейцери і космологія, це Флобер і здорова езотерика описуваної епохи (не тої блаватськівської теософської мразотної хуєти, яка не те, що гарної обгортки не мала, а від початку відганяла як якась псевдоінтелігентна хуєта) і це врешті решт історія, яка нестримним імантеним рухом напротивагу транцедентному в розвагах знуджених людисьок ламає все мирське аби виплюнути десь на узбіччя кожну вбогу піщинку, яка зве себе людиною і вважає, що вхопила бога за бороду те, що починається як містика, червоною детективною ниткою перетікає в масштабну ідею, обіграну досконало настільки, наскільки взагалі здатна рука авторки в моменті перенесення концепції на папір гарна книжка, шикарний текст, неймовірні зміни декорацій і люта ідея в основі, яка губиться за ширмою, через що важко стежити за пальцями, але яка вдала в свої простоті я буду в щирому ахуї здивування, якщо ця книга не збере хоча б 3-4 літературні нагороди чи відзнаки (є ж у нас якісь в кінці то кінців?) почитайте реально ну чи послухайте на абук

Баночки для ваших донатів: 1️⃣Крипта Архівіста (подробиці): https://send.monobank.ua/jar/4Msn4gmWw 2️⃣Книгарня Арфа (подробиці): https://send.monobank.ua/jar/2mhqg2iAuB 3️⃣Оксана Павленко (подробиці): https://send.monobank.ua/jar/5pgn3DEGsc

2027: Bukhman International Booker Prize 2028:

🫶🫶🫶

Літопис сірого ордену топ (зображення ілюстративне)

Відсмоктати Ушкалов же все написав у БЖД 🙄

Хочете відгуків? Чи ну йо в сраку?

Чому? 🤔

подумав, що було б цікавим кейсом аби якесь видавництво "вкрало" в іншого згенеровану нейронкою обкладинку і влупило на свою книгу постіронія, якої не вистачає в українській книжковій галузі

від якої книжки не відірватись? 🤔

цей який факультет гогвортса?

лгбт. І трохи феміністки

Якщо нескінченна кількість мавп протягом нескінченного часу будуть випадково бити по клавішах друкарських машинок, то рано чи пізно вони напишуть «Сонячну машину» Винниченка А якщо хтось захоче створити злоєбучий стимпанк і загорнути його в українську обгортку - це буде Ігор Сілівра. Цепелін до Києва на звʼязку 😎 Цей чоловяга тонко він відчуває свого кінцевого субʼєкта з вкрай вузького кола допитливих читачів /ну бо давайте чесно, мало того що абсолютна більшість слинячи пальці аби перегорнути чергову сторінку єбліту // не те, щоб мені було прям принципово не похуй, що в когось епістемологічна нішевість проявляється у тязі до єбліту. Література, очевидно, як прищавий підліток має право на будь-які прояви від антисемітизму до дитячих оргій в катакомбах. Аби еврестичний вибір читача не звучав на виході російською. так от про допитливих читачів, яких мало. Бо хто в тверезому стані сидить і думку гадає « а чи є блять у нас якась небанальна література, щось таке стімпанкове, наукове, люте і нестандартне?». Маркетинг так не працює, якщо не вистрелило, але я знову тягну кудись вбік. А оцей от дядя Ігор. Він сотворив дійсно гарне технофантестезі чи шо воно є у жанрі відвертого стимпанку, з цепелінами (ох ніхуясобі, вони там є), паровими двигунами і ліхтами, які не розбиваються. Поки додіки всякі не вірили в останнє, виробнику навіть довелось кілька разів рубати троси і падати аби рубнути бабла нарешті, бо скільки ж можна ходити пішки. Але про це вже ви можете почитати в книжці, чого це я. Та бля, Сілівра там так грається з індустріальним детермінізмом, що Гайдеггер нервово курив би свій Dasein десь в куточку. А мало того, що тут гарна обгортка, тут ще й заплутана детективна лінія, трохи всраті діалоги (оп, підловили, це не плюс), культурна інверсія хронології, ширина розмаху і просто приємна альтернативна Україна. Гарно, сміливо і варто уваги. Почитайте між єблітом, набагато цікавіше буде повертатися.

просто бере блять за вухо і бʼє обличчям об асфальт, а потім ще кілька разів протягує, смачно, з божевільним вишкіром від якого холоне шкіра і прокидається люте нестримне бажання кричити, убивати і плакати ловець повітряних зміїв люта читанка, особливо на фоні існування йобаної русні, котра додає відверто неприємних і лячних аналогій але те, як таліби згвалтували свою ж країну жахає ще більше, навіть болить попри відсутність прямих рушіїв але навіть без талібів тут розігрується така неосяжна трагедія, що автор робить боляче без того. скільки рівнів, скільки аналогій, скільки питань без відповіді і тих, на які відповідь є, але озвучувати її не хочеться чи, ще гірше, неможливо через жмут колючого дроту, який рве і жалить горло, намагаючись нагадати тобі, що в тій мразотній потворі якою ти стаєш з роками ще є людське обовʼязково до прочитання, але побережіть свої нерви і психіку, краще не читайте