ВОНИ

«Деревня Сухари Могилевского района. Пенсионерка Ольга Никифоровна Власова увидела за пригорком, на склоне которого находится ее дом, бордовое зарево. Неужели где-то пожар? На горке, куда поднялась женщина, ее взору открылась следующая картина. На другой стороне ложбины, по которой протекает речка, на месте бывшего церковного поселка, на самом бугре ярко сиял оранжевым светом необыкновенный источник: огромный шар (метра 2-3 диаметром) с какой-то «надстройкой» сверху. В первый момент подумалось, что это луна, но она не поднималась, да и находилось тело на юго-востоке. Свидетельница этого необычайного зрелища бросилась домой, чтобы позвать мужа. Когда старики вновь оказались на бугре, они с ужасом увидели, что объект за это время переместился в их сторону и поднимается по склону, уже перейдя речку. Они вновь скрылись в доме. Малиновое зарево продолжало освещать небо и окрестности. Но любопытство все же победило испуг. Ольга Никифоровна, оставив мужа у калитки, в третий раз поднялась по склону холма: в двухстах метрах за молодыми березами метрах в двух над землей ростом с четырехметровые березки светилась, заливая светом окрестности, малиновая «матрешка». Так, где у обычной матрешки – лицо, ясно виделись две точки (глаза), между ними – вертикальная черта вниз (нос), под ней – горизонтальная линия (рот)… (см. рис.). Прошло уже несколько месяцев с того памятного события, но и теперь хозяйка старается затемно не выходить из дома. А такое зарево Ольга Никифоровна видела еще раз, недели две спустя после первого случая. Правда оно возникло на этот раз с северной стороны от дома и держалось около часа. Но на этот раз старики так и не решились выйти посмотреть. (По данным А.Ю. Белофонова и В.Л. Малышева)» Джерело

Приблизно о 20:00, мешканка села Сухарі, Могильовського району, Ольга Никифорівна Власова помітила багряне сяйво за пагорбом на схилі, де розташований її будинок, Думаючи, що може бути пожежа, вона піднялася на пагорб і побачила наступне: на іншому боці яру, де протікає струмок, на місці колишнього церковного поселення, на самій вершині пагорба сяяло яскраво-помаранчевим незвичайне джерело світла. Його описували як величезну кулю, діаметром 2-3 метри, з якоюсь «надбудовою» зверху. Спочатку вона подумала, що це Місяць, але він не сходив та і знаходився на південному сході, жінка побігла додому, щоб покликати чоловіка. Коли ж літня пара повернулася на пагорб, вони з жахом побачили, що об'єкт вже рухався до них і тепер піднімався по схилу, вже перетнувши струмок. Тоді подружжя повернулося в будинок. Багряне сяйво продовжувало освітлювати небо та околиці. Охоплена цікавістю, Ольга Никифорівна залишила чоловіка біля воріт і втретє підійшла до пагорба. На відстані приблизно 200 метрів, за двома молодими березами, між березами заввишки 4 метри та світилися, заливаючи місцевість багряним світлом, яке формувало щось схоже на «матрьошку». Там, де на звичайній матрьошці було б обличчя, чітко було видно дві точки (очі), між якими вертикальна лінія (ніс), а під нею горизонтальна лінія (рот). Подібне сяйво Ольга Никифорівна побачила ще раз, приблизно через два тижні після першого інциденту, цього разу воно з'явилося на північній стороні будинку та тривало близько години, тоді літня пара не наважилася вийти і подивитися, після цієї події жінка довго уникала виходу на вулицю вночі. Сборник "Могилев встречает НЛО", сост. В. Л. Малышев; Могилевское общество биоэнергоинформатики. Вып. 1. Могилев, 1991

Схематичний малюнок світлової "матрьошки", яку спостерігали у Могильовскому р-ні Білоруської РСР, восені 1990 року Далі...

Рано вранці 16 серпня 1955 року, водій вантажівки Ернест Саддард та його 13-річний син повертаються додому в Бредфорд, Західний Йоркшир, Англія, коли їхні фари освітлюють маленьку фігуру на вулиці. Вона має зріст 1,2 метра, одягнена в облягаючий чорний одяг і рухається, різко підстрибучи вперед. На грудях фігури, трохи нижче її горла, з'являється круглий сріблястий предмет, пронизаний дірками. Фігура наближається до вантажівки, а потім різко повертає в прохід. Саддард повідомляє поліцію, але вони нічого не знаходять Jack Ibson, "Did a Space-Visitor Land in Bradford?," Flying Saucer News (Autumn 1955): 4-5; / Patrick Gross, URECAT

15 серпня 1981 року, близько 18:00, двадцять робітників, які поверталися з полів на станції Лісової комісії Ла-Рошель, за 5,5 миль на північний схід від Мутаре, Зімбабве, побачили сферу зі світла, що рухалася на низькому рівні. Кліффорд Мучена на чолі групи, спостерігає, як 1,5-метрова вогняна куля маневрує по території, потім піднімається до оглядової вежі, потрапляючи всередину через верхнє вікно, перш ніж спалахнути. Коли Мучена дзвонить у дзвін попередження, він бачить, як вогняна куля вже спускається з вежі, пролітає повз нього і знову спалахує біля господарської будівлі. Мучена йде загасити вогонь, але зупиняється, побачивши трьох невідомих чоловіків у срібних комбінезонах. Світло надто яскраве, щоб чітко бачити, і після того, як воно гасне, цих вже істот немає. Жінки, що були на території комплексу, коли побачили літаючу вогняну кулю та істот у срібних костюмах, в страху вибігли в кущі, думаючи, що це привиди. CUFOS

"Літаюча голова на Ред Лайон Сквер" - свідоцтво від 5 серпня 1923 року про з'явлення невідомого нічного візітера, надруковане в каліфорнійській газеті "The San Francisco Examiner"

Це була не перша зафіксована зустріч із дивними, технологічно облаштованними літаючими гуманоїдами в сучасну епоху. У 1948 році Берніс Зайковскі з Чехаліса, штат Вашингтон, також стверджувала, що бачила чоловіка, який ширяв над її будинком на парі гігантських нерухомих металевих крил. Того ж року кілька людей у ​​Лонгвью, штат Вашингтон, повідомили про трьох чоловіків у «льотних костюмах», які ширяли повітрям за допомогою невидимого моторизованого обладнання. Ще далі, у 1880 році, відвідувачі Коні-Айленду в Нью-Йорку стали свідками чоловіка з «крилами кажана та вдосконаленими жаб’ячими лапками» та «жорстоким і рішучим виразом обличчя», який ширяв над парком розваг. Що ж це могли б бути за дивні, механічно оздоблені літаючі гуманоїди? Можливо, як дехто припускає, це були винахідники-авіаноніми, які випробовували нову технологію планерів. Ця ідея не є безпрецедентною. Наприкінці 1800-х років німецький інженер Отто Лілієнталь провів масштабні дослідження фізики крил (його дані послужили натхненням для перших випробувальних польотів братів Райт) і навіть побудував кілька планерів, на яких він особисто літав. Подальші спостереження за Чехалісом переконливо свідчать про те, що пані Зайковська бачила саме таку людину на дельтаплані. Але як щодо демонічного обличчя та масивної дев'ятифутової висоти істоти з річки Фоллз? Чи це була маска? Або, можливо, містер Хенк просто в паніці неправильно інтерпретував побачене. Якщо хтось хоче застосувати надприродний підхід, можливо, ці істоти з металевими крилами були черговою ітерацією потойбічних крилатих криптидів, таких як Людина-метелик, Корнуольська Людина-сова та Візітер з Ван Метера... Дослідник надприродного Джон Кіл припустив, що криптиди та інші дивні явища, такі як НЛО, снігова людина, привиди тощо, можуть бути проявами ультраземних істот - істот з вищих вимірів, що перевищують чотири відомі нам. За словами Кіла, люди не можуть повністю осмислити справжній вигляд цих гіпервимірних істот, тому наш розум складає приблизні уявлення, які ми можемо осягнути. Можливо, містер Хенк і туристи на Коні-Айленді отримали короткі погляди на істот з іншого світу, які замаскувалися у форми, які здатний осмислити наш смертний розум. Джерело

Пізнього вечора 1956 року «містер Хенкс» (псевдонім, який використовував свідок для захисту своєї особистості) їхав сільською дорогою поблизу Фоллс-Сіті, штат Небраска, коли істота, що перебувала в стані гіпнагогічної галюцинації, пролетіла над його головою. Істоту, як стверджував містер Хенкс, тримали в повітрі п'ятифутові металеві крила, вкриті різнокольоровими вогнями. Ці крила залишалися жорсткими, проте істота, здавалося, якимось чином керувала своїм польотом за допомогою панелі керування, прикріпленої до грудей. Можна було б природно зробити висновок, що це привидіння було просто якимось ексцентричним людським винахідником, який тестував новий планер. Але що ж тоді робити з опису містером Хенком спотвореного, шкірястого демонічного обличчя сутності та її дев'ятифутового зросту? Хоча зустріч була короткою — сутність пролетіла над головою та зникла в сутінках лише за кілька секунд — вона глибоко вразила містера Хенкса. Далі...

Валерий Кратохвиль - НЛО - Гости из будущего; Минск, ИПФ "Георг", 1992 Множество наблюдений не только у нас, но и во всем мире, сопоставленное с древними и средневековыми свидетельствами о НЛО, показывает, что человечество издавна сосуществует и поневоле взаимодействует с крупномасштабным явлением, модель которого не укладывается в привычную картину мира. Валерий Кратохвиль - НЛО - машина времени. Неизвестные документы, фотографии, исследования; Киев, ВИПОЛ, 1993 Из показаний очевидцев читатель узнает, как НЛО погасил взрыв реактора четвертого энергоблока ЧАЭС, какую молчаливую поддержку НЛО оказывают Киеву и другим пострадавшим районам. Материал носит сенсационный характер.

Чжан стверджує, що бачив якусь світну субстанцію, що проходила крізь стіну. Вона мала темно-червоні і блакитно-фіолетові тони та була утворена численними маленькими світними точками, які швидко рухалися. Ці точки, як повідомляється, почали набувати гуманоїдних форм, нагадуючи тіла, що складаються з великої кількості маленьких світних комах. Хоча ці гуманоїдної істоти не рухали ротами, Чжан стверджує, що почув чоловічий голос у своїй голові, який казав: «Ходімо з нами». Він відчув невидиму силу, яка контролювала його тіло, що супроводжувалося дивним відчуттям у голові та поступовою втратою відчуття ваги. За словами Чжана, істоти потім пройшли крізь стіну, і він також пройшов крізь неї, не зруйнувавши конструкцію. Він стверджує, що відчув запах стіни, схожий на вологу землю, і відчув оніміння в п'яті, коли проходив крізь неї. Зовні, Чжан стверджує, що бачив маленьку жіночу гуманоїдну фігуру, заввишки приблизно один метр. Він описав її як таку, що мала дуже великі очі, рожево-білу шкіру, маленьке, вигнуте тіло та переважно чорне волосся з блакитно-фіолетовими відтінками. Пізніше він ідентифікував цю фігуру як Мілі. Він також описав схожу на неї чоловічу істоту, таку ж маленьку, з великими очима та вухами та рожево-білою шкірою. Невдовзі після цього, Чжан стверджує, що спостерігав літальний апарат у небі. Згідно з його описом, об'єкт виглядав наче утворений двома з'єднаними пластинами, що надало йому вигляду подвійного диска. Слабке світло окреслило його край, тоді як об'єкт, здавалося, здійснив своєрідний світловий промінь над регіоном. Потім світло вразило Чжана і змусило його тіло почати плавати. Він стверджує, що його повільно понесли до корабля та помістили всередину нього. Істоти, які були з ним, також увійшли в об'єкт і через деякий час зникли з його поля зору. З цього моменту почалася найнезвичайніша частина розповіді - Чжан стверджує, що його перенесли на планету Гоке, або Гок. За його словами, він залишався на цьому світі приблизно місяць, де зіткнувся з цивілізацією, набагато більш технологічно розвиненою, ніж земна. Чжан описує великі споруди та будівлі, які, на думку мешканців, могли бути фактично створені за допомогою передових технологій. Він також стверджує, що Гоке вже пройшов період, подібний до земного, з різними країнами та війнами, але ці розбіжності зникли з розвитком цивілізації. Ще одним аспектом, який привернув його увагу, був високий рівень автоматизації. Згідно з його розповіддю, багато завдань виконували технологічні системи, що дозволяло мешканцям присвячувати значну частину свого часу особистим заняттям, розвагам та отриманню інформації. Приблизно через місяць Чжан стверджує, що повернувся на Землю. Однак, після прибуття, він виявив, що з моменту його зникнення минула лише одна ніч. Ця різниця між часом, який він, як він стверджує, пережив у Ґоке, і часом, що минув на Землі, пізніше стала одним із центральних пунктів його теорій про простір і час. Після цього епізоду Чжан почав публікувати свою історію, публікуючи книги, тексти та малюнки, засновані на його нібито пережитому досвіді. Раніше про випадок