Ухилянт Мандрівник

Що ми втратили, можливо назавжди (в межах нашого життя), внаслідок дурацької війни, так це чорнобильське сталкерство. Зухвале адміністративне правопорушення по статті 46-1, порушення вимог режиму радіаційної безпеки. В країні, в якій в принципі можна було робити що хочеш, якщо ти не зачіпаєш нічиї інтереси і не завдаєш нікому шкоди. Нічні переходи і сон в закинутих будинках Прип'яті та напівзруйнованих хатах мертвих сіл. Принаймні, походи в Зону відчуження ніколи не матимуть такого вайбу, як було. Поки українці грають в Сталкера-2, а Зона частково замінована, частково заселена серйозними хлопцями-військовими, жарти з якими недоречні, я згадую свої походеньки. Не скажу що я такий гуру сталкерства, але разів 5 в тих місцях був, оминаючи охорону і жодного разу не отримавши штрафу за свої приколи. Ту статтю в журналі "кореспондент", де моє фото з улюбленої квартири із видом на нову Арку, під псевдонімом написав покійний друг Паша Сивокінь, котрий успішно вмовив його зводити.

В соцмережах зараз обговорюють творчість Івана Багряного і чи його читають на Сході (автор родом із Охтирки), а ще раніше один патріотичний діяч пропонував читати Багряного замість Булгакова (тому що на букву Б). Не знаю як в патріотів, а в мене "Тигролови" були однією з улюблених книг із української літератури, прочитаних в пубертатному віці. Головний герой - бунтар проти системи, втікає під час перевезення в місце несвободи, знаходить "людей у статусі людини", котрі живуть в глухій тайзі і намагаються мінімально взаємодіяти із державою, заробляють із полювання і продажу здобичі під час нечисленних візитів в цивілізацію. Чувак стає таким же і закохується в дівчину, разом з якою продовжує намахувати систему. Агента радянської "служби б...", ой, тобто, "служби антихристової" він взагалі вбиває. А потім вони разом незаконно переходять кордон, щоб втекти з країни, де так вольно дышет человек. Не впевнений, що це той сюжет, що сприяє пропаганді державних (будь-яких) цінностей, і що пропагадисти його читали.

Христос Воскрес, як кажуть християни. Гарно вам відсвяткувати, а якщо й не святкуєте, то просто бажаю чогось хорошого в цьому буремному житті. Важко розповісти про те, що зі мною відбувалося і відбувається, чому нічого не пишу в цьому каналі, але завтра-післязавтра спробую. На фото пляж Крорез неподалік від Саранди, я повернувся в Албанію.

Давнє фото з моїх архівів, року мабуть 2015. Київ.

Зима (iarna).

Якось під час напливу натхнення, речовин чи просто радісного біполярного настрою, я написав в чат із знайомими, що планую бути багатим, успішним, перемандрувати всі країни, перекохати всіх красивих дівчат і при цьому робити неймовірно ціннісні соціально важливі…

Якось під час напливу натхнення, речовин чи просто радісного біполярного настрою, я написав в чат із знайомими, що планую бути багатим, успішним, перемандрувати всі країни, перекохати всіх красивих дівчат і при цьому робити неймовірно ціннісні соціально важливі проекти, look ye mighty (not despair). Знайшовся заздрісник, який це заскрінив і потім мене намагався троллити, мовляв, що там ти, проектант уєв. А й справді, подумав я, чому в мене або все, або нічого? Або підкоряю цей світ, не привертаючи уваги санітарів (та воєнкомату), або переймаюсь, що не зможу заплатити за оренду та комуналку? Зрештою залишився з думкою, що треба якомога більше намагатись покращити своє життя, коли маю натхнення, щоб мати ресурс пережити той час, коли не те що натхнення, а й взагалі енергії ні на що нема. От мені виповнилось сакральні 42, і я шукаю своє місце у Всесвіті, хочу більше ресурсів і можливостей, ніж здатен забезпечити собі зараз. Менше марнувати час і більше пливти на своїй хвилі.