УП. Кляті питання

ЗСУ – котики, а от ТЦК – це зло. Як поєднується несумісне в головах тих, хто нападає на військових? Вулиця наразі не диктує порядок денний в Україні і не підміняє собою державні інституції, але є лакмусовим папірцем настроїв принаймні частини суспільства. УП поговорила з психологом Ольгою Кухарук про напади на ТЦК, "картонкові" протести і психологію натовпу. Якщо коротко: Про розшарування в соціальній динаміці: В хронічному стресі і травмі ми один від одного віддаляємося. До чужих груп зростає настороженість, упередженість, відчуття, що іншим мій досвід не зрозумілий. Наприклад, сім'ї ветеранів будуть переважно орієнтуватися на своїх, розвиваючи внутрішні соціальні зв'язки. Причому це не буде атомізація з розряду "ми об'єднаємося, а потім до вас вийдемо взаємодіяти". Це буде атомізація у стилі "нас ніхто не розуміє", "весь світ проти нас". Про мобілізацію: Якщо ми спитаємо, чи треба міняти хлопців у війську, думаю, що 100% опитаних скажуть: звісно, так, люди п'ятий рік там, хтось більше. Але якщо це питання загострювати до "чи маю особисто я служити?", то відповідь дуже часто буде мати продовження. Умовно кажучи, все буде зводитися до того, що міняти людей треба, але ж це маю робити не я і не мої рідні. Це відбувається, зокрема, через те, що з 2014 року не формувався адекватний образ війни, війська, того, чим займається людина у війську. Про образ війська у суспільстві: У нас є публікації про дуже крайні досвіди війни – або про героїчних героїв, або про зраду. Водночас дуже мало говорять, як працює служба тилу, як працюють повари, як працює друга і третя лінія оборони. Своє уявлення про життя у війську люди формують з тих спорадичних висвітлень у пресі, соцмережах, випадкових розповідей і фільмів про війну. На це накладається вороже ІПСО, яке качає і посилює страхи. Про те, як держава мотивує людей іти на службу: Держава фактично не продукує нічого, крім ідеї незламної незламності. На що має спертися людина, приймаючи рішення мобілізуватися? Вона може спертися на свій патріотизм – такі люди точно є, але їх меншість. На що ще? На знання, на мотивацію з інших, більш раціональних причин, на відчуття чітких перспектив і розуміння правил гри. А з цим у нас великі проблеми. Про різницю між "шакалячим експресом" в соцмережах і агресивним вуличним натовпом: Безкарність – раз. Анонімність – два. Розтягнутість в часі – три. Стає холодно, їсти хочеться – треба йти додому. І чотири – стійкою бульбашкою та алгоритмами подачі інформації в цифровому світі. Зараз у фейсбуку "мої" будуть завжди біля мене. Ба більше, алгоритми соцмереж мені будуть знову і знову формувати теплу ванну в бульбашці. І очевидно, що, враховуючи хронічний стрес і втому, я не хочу вилазити з комфортного оточення.

Що нам розповів Кирило Верес? У новому інтерв'ю командир бригади К-2 у складі Сил безпілотних систем Кирило Верес пояснює, чи можемо ми достукатися до всієї РФ через Крим, відверто говорить про своє ставлення до Федорова, Сирського та Драпатого. Перед вами скорочена версія розмови, повна – у відеоформаті: Про зміну театру бойових дій: Якщо ми пролітаємо 1800 км, то, повірте мені, цей же літак пролетить 2200 і 2300 км. Ми зараз можемо перенести війну в любу точку світу проти тої країни, яка здійснює агресію проти нас. Я вважаю це ефектно. І мінус флот, мінус електроенергія. Да, цивільних жалко, тут да. Але мені своїх жалко ще більше. Тому хай зупинять, хай хоч хтось вийде на протести, хай вийдуть помітингують. Да їб*ніть ви вже його (Путіна – УП). Самі зупиніть цю війну. Про те, як вплинула відставка Федорова на бригаду: Поставила на паузу і мінуснула деякі проєкти. Для розуміння, пан Михайло був один із тих, хто підтримав, започаткував і впроваджував "Лінію дронів". Ексміністр завжди підтримував і пушив. До нього можна було завжди зателефонувати і щось попросити. Це вирішувалося за секунду. Бо мені це було важливо зараз на зараз. Про оцінки військового керівництва цивільними: Ти був у цій шкурі, ти знаєш, як краще? Я колись думав: дайте мені бригаду і все. Це дуже важко, коли в тебе тисяча людей. А коли в тебе сотні тисяч – це ще важче. Я приймав непопулярні рішення, будучи на смузі фронту 11 км і маючи тисячу людей, посилав відділення у бій. А тут 1200 км, і треба когось також посилати в бій, треба вибрати, хто піде. Тому це все дуже важко. Про очікування на осінь і зиму від ворога: Я думаю, що у нас ще місяців 2 є підпортити ще їм життя в рази, поднаср*ть конкретно. Треба довести ту країну, щоб вона вся розуміла, що вони живуть у стані війни. Вони ж не знали, що війна іде. Де та зал*па знає про Слов'янськ? А тепер вони хоча б знають про своє місто, про сусіднє місто. І вже не цікавить війна у Слов'янську багато кого, а цікавить, де пропала заправочка. "Пацани, сх*ра лі так, де продуктики?". Хай вчать карту Росії – я ж її чогось почав вчити.

Хто утримує силовий блок для президента Зеленського? Які зміни відбулися в силовому блоці після літнього пересаджування, чому Татаров посилив свій вплив у системі, як Поклад позбувся багатовладдя в СБУ і чи залишилися у правоохоронній системі люди, здатні відмовити президента від поганих рішень? Розповідаємо у тексті, а ось – лише кілька тез: 1. Основним центром контролю за силовиками для Зеленського залишається незмінний – його Офіс і персонально заступник глави ОП Олег Татаров. Після урядового перезавантаження Татаров несподівано суттєво приростив свої можливості в силовому блоці, принаймні на певний час. Передусім скориставшись наслідками відставки міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. 2. У ЗМІ нинішнього очільника МВС Івана Вигівського тривалий час пов'язували з Татаровим. Однак, за даними УП, до призначення керівником Нацполу вони із Татаровим навіть не були особисто знайомі. Проте за роки роботи в одній президентській вертикалі у них виробились дуже тісні робочі стосунки. 3. Чого не скажеш про людину, яка опинилася на чолі Національної поліції – Максима Цуцкірідзе. Як переконують співрозмовники УП у правоохоронній системі, в останні роки у Вигівського не раз виникали проблеми з Цуцкірідзе на тому ґрунті, що формально той працював у його вертикалі, але фактично орієнтувався на Татарова як на своє безпосереднє начальство. 4. Для впливу Олега Юрійовича на систему це, безумовно, означає миттєве посилення. Хоч його навряд чи планували, і воно навряд довго триватиме. "Зеленський дуже ревно ставиться до надмірного накопичення впливу окремими людьми. Навіть якщо це цілком лояльний до нього "роботяга" Татаров. Тому посилення в МВС очевидно у Татарова є, але, думаю, це не дуже надовго", – переконує співрозмовник УП у президентській команді. 5. Недовго, суто формально, триватиме і нинішній рівень впливу Татарова і на ДБР. У чинного керівника ДБР Олексія Сухачова, який є людиною з орбіти Офісу і особисто Татарова, наприкінці грудня закінчується строк повноважень. Втім, вплив на ДБР перестав бути виключно внутрішньоукраїнською справою. Реформу ДБР із вимогою залучити до конкурсної комісії міжнародних експертів із вирішальним впливом на результат вписали до переліку вимог по Ukraine Facility та до вимог кластеру "Основи" на шляху України до інтеграції в ЄС. 6. Руслана Кравченка на посаду генпрокурора просував Андрій Єрмак, розраховуючи, що він буде чітко виконувати вказівки Банкової. На початку все приблизно так і виглядало. Але з часом генпрокурор почав дедалі більше страхуватися від креативних ідей з ОП. Особливо важливим став епізод, коли Кравченко наприкінці 2025-го відмовив Єрмаку, який, за даними кількох джерел УП в політичних колах, вимагав підписати підозри в держзраді Арахамії, Гетманцеву та ще кільком людям за "роботу на Росію".

Снаряди в обмін на ЄС: навіщо Зеленський поїхав до Сербії та що отримали обидві сторони? Візит Зеленського до Сербії виглядає справді сенсаційним. На перший погляд, відносини Белграда з Москвою є безпрецедентно тісними. Тож навіщо потрібен був візит Зеленського до Сербії, і яку користь з цього матиме Вучич? Якщо коротко: 1. Всупереч неодноразовим заявам сербського керівництва про те, що Белград не продає Україні товарів військової номенклатури, насправді постачання сербських боєприпасів для ЗСУ ніколи не припинялися. Формально Сербія продає їх різним країнам ЄС, однак ні в кого немає сумнівів, хто є кінцевим їх отримувачем. 2. За словами посла США у Сербії у 2022-2025 роках Крістофера Гілла, готовність Сербії де-факто постачати Україні весь необхідний асортимент боєприпасів, а одночасно – гарантувати, що вона не продаватиме військову продукцію Росії, було набагато важливішим за згоду бути "статистом у санкційному режимі, що навряд чи щось змінить у загальній ситуації". 3. Важливий момент – Сербія виготовляє боєприпаси для зброї радянських калібрів, що є дуже дефіцитними в Європі. Зараз потреба в них знову зросла – після заяви нового уряду Болгарії про зупинення військової допомоги Україні. Наразі невідомо, чи не зупинить Софія також комерційне постачання боєприпасів – також радянських калібрів. 4. Тож одним із ключових завдань візиту було отримання від сербської влади гарантій збереження нинішньої схеми продажу боєприпасів, а за необхідності – збільшення продажів. 5. Водночас у Белграді сподіваються, що візит Зеленського дозволить покращити відносини з ЄС. Довгі роки від гострої критики з боку ЄС сербську владу захищав Віктор Орбан. Після зміни влади в Угорщині Сербія зіткнулася із жорсткішим ставленням – і це вже призвело до заморожування фінансової допомоги. А візит Зеленського має надати сербській владі аргумент, що Сербія діє в рамках загальноєвропейського курсу з підтримки України.

Чому удари по російській компанії є законною військовою ціллю України? Чергові удари по українській логістиці та бізнесу відбулись паралельно із серією атак України на склади російського маркетплейсу Wildberries. І хоч може здаватися, що російські удари – це симетричні атаки у відповідь на українські, це не так. Чому? Пояснюємо: 1. Звісно, в російських ЗМІ вони можуть подавати ці атаки як "реакцію-відповідь", хоча насправді вони це роблять ще з 2022 року. Лише за 2026 рік Росія завдала понад 20 ударів по відділеннях, сортувальних терміналах та депо "Нової пошти", здебільшого в прифронтових містах. А з 2022 року таких ударів було зо 70. Атаки на Rozetka теж були не вперше. 21 березня 2024 року Росія зруйнувала склад компанії в Києві. 2. 18 липня Україна почала бити по Wildberries. За даними росЗМІ, станом на серпень вже пошкоджено 12 із 15 найбільших складів компанії. Володимир Зеленський заявляв, що удари по російських логістичних складах відбуваються через те, що ці компанії забезпечують поставки підсанкційних комплектуючих для виробництва дронів і навігаційного обладнання. 3. Засновниця Wildberries Тетяна Кім не заперечує, що маркетплейс продає товари військового призначення, але не вважає, що їхні склади є законною військовою ціллю. Кремль називає удари виключно "терактами". 4. За даними видання "Meduza", Wildberries справді допомагає забезпечувати російську армію, однак не напряму, а через волонтерські організації. Товари можна легко замовити будь-кому та отримати в пункті видачі, які є в Криму, Донецьку, Луганську, Маріуполі та Мелітополі. 5. На сайтах Wildberries навіть не намагались цього приховати, адже ще донедавна там був окремий розділ "Все для СВО". Ба більше, деякі товари навіть мали помітки: "перевірено на СВО", "вибір бійців СВО". Розділ зник тільки після початку масованих ударів з боку України, однак товари все ж можна замовити. 6. Найчастіше на Wildberries купували медичні товари для окупантів: аптечки, турнікети, бинти та інше. Окупантів також забезпечували інструментами: бензопили, насоси, паяльники та інше. Також російські військові отримували з Wildberries холодильники, табуретки, матраци та засоби особистої гігієни. 7. Зброю російська компанія не продає. Однак, за даними видання "Meduza", росіян забезпечували комплектуючими для безпілотників, бронежилетами, приборами нічного бачення, раціями та системами супутникового зв'язку. Зокрема, йдеться про Starlink і "Ямал-601".

Чи чекати українцям енергетичного колапсу взимку? У соцмережах пишуть про можливий колапс систем теплопостачання та енергетики прийдешньою зимою. Чи виправдані прогнози? Пояснюємо: 1. Оптимістичний сценарій передбачає вчасне завершення планових ремонтних робіт на електростанціях, запуск анонсованих урядом генеруючих потужностей, відсутність масованих обстрілів та помірний температурний режим. Навіть у разі окремих несистемних ударів енергетики зможуть швидко відновлювати пошкоджені об'єкти. Тоді відключень може не бути взагалі або вони будуть нетривалими. 2. Базовий сценарій передбачає, що удари по енергетиці триватимуть упродовж усієї зими (найбільш імовірно). Частину пошкоджених об'єктів намагатимуться оперативно відновлювати, однак компенсувати втрати буде складно. Щоб уникнути масштабних аварій, диспетчерам доведеться балансувати систему, відключення у дні найбільшого навантаження сягатимуть 8-14 годин на добу. 3. Песимістичний сценарій можливий у разі поєднання двох чинників: серії масштабних атак на енергетику та тривалих сильних морозів. За такого сценарію електропостачання буде доступне по 4-8 годин на добу. Бізнес буде вимушений самостійно імпортувати електрику або працювати на генераторах. 4. Чи можливий "апокаліптичний" сценарій, за якого ворог повністю знищить енергосистему? Опитані ЕП експерти та учасники ринку вважають такий розвиток подій малоймовірним. Українська енергосистема будувалася в радянські часи та є стійкою. В останні роки велика кількість об'єктів отримала захист першого та другого рівня – від прямого влучання шахедів та уламків ракет. 5. Найбільшим викликом для України може стати теплопостачання. Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко попереджає, що навіть за максимальних зусиль не вдасться створити резервні потужності, які автоматично підхоплять усе навантаження у разі виведення з ладу всіх ТЕЦ. 6. За оцінками експерта, приблизно 75% житлових будинків Києва матимуть альтернативне джерело тепла, якщо ТЕЦ будуть уражені. Водночас близько 25% будинків, а це орієнтовно 2,5 тисячі багатоповерхівок, залишаться без резервної схеми теплопостачання. Причина часто полягає у технічних обмеженнях самої теплової інфраструктури столиці, яку неможливо кардинально перебудувати за такий короткий час.

Умєров – новий очільник СЗР. Як він туди потрапив та чи причетний до призначення Єрмак? На цій посаді Умєров координуватиме укладення нових дронових угод. "Йдеться про Drone Deal, які ми почали в РНБО і продовжимо далі вже на новій посаді", – пояснила його речниця Діана Давітян. Також новий очільник продовжить брати участь у переговорному процесі із США у складі української делегації. Що ще відомо про це призначення? Розповідаємо: 1. Служба зовнішньої розвідки збирає дані за межами України для збереження національної безпеки. З лютого 2026 року і дотепер СЗР мала лише тимчасового голову – генерал-майора Олега Луговського. Керівник відділу розслідувань УП Михайло Ткач розповів, що нового очільника СЗР довго не призначали з простої причини – не могли "скласти конструкцію" кадрових змін. 2. За даними Ткача, головним тригером був Михайло Федоров, тому після нього вони вже прийшли до того, що треба кудись прилаштувати Клименка, який відмовився бути міністром оборони, і дати більше повноважень Умєрову, який на посаді міністра оборони продемонстрував себе як лояльний до "Династії". 3. Зеленський зазначив, що новий очільник СЗР відповідатиме за дронові угоди з країнами у форматі Drone Deals – наразі таких документів вже є 9, а ще з 15 країнами тривають переговори. Зеленський пояснив, що Drone Deals забезпечує Україні довгострокове щорічне фінансування. Цей формат передбачає експорт українських озброєнь, а також розвиток кооперації між компаніями MilTech-галузі України та партнерів. 4. Михайло Ткач, посилаючись на власні джерела, повідомив, що призначення Умєрова було погоджено з колишнім керівником ОП Андрієм Єрмаком. Попереднього керівника Служби зовнішньої розвідки також погоджував Єрмак. В Офісі президента, надаючи коментар УП, назвали цю інформацію"хворобливим потягом до Єрмака". 5. Нагадаємо, вже після відставки з Міноборони прізвище Умєрова з'явилось у матеріалах справи "Мідас". У серпні 2025 року бізнесмену та співзасновнику "Кварталу 95" Тімуру Міндічу повідомили про підозру у створенні злочинної організації та відмиванні понад 311 млн грн. І саме в цьому документі йшлося про підозру у незаконному впливі на Умєрова – начебто Міндіч тиснув, аби колишній міністр оборони прийняв бронежилети компанії "Мілікон". 6. Сам Умєров у листопаді 2025 року, перебуваючи уже секретарем РНБО, заперечив причетність до корупційної схеми. Водночас він підтвердив, що з Міндічем справді зустрічався щодо питання бронежилетів за контрактом. За словами колишнього міністра, контракт тоді все ж розірвали через невідповідність продукції вимогам.

Що нам розповів Сергій Рахманін? На тлі останніх перестановок у Міноборони та Генштабі ми вирішили поговорити з членом парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Сергієм Рахманіним. Інтервʼю вийшло дуже пізнавальним, його можна як подивитися, так і почитати. А ось – лише кілька важливих тез: Про протести: Мені найбільше не подобається в цій історії спроба зробити картинку чорно-білою. Надмірна демонізація одних і надмірна ідеалізація інших. Життя набагато складніше і воно точно не чорно-біле, особливо коли йдеться про політику і про політичні постаті. А Михайло Федоров – політична постать, хоча він це заперечує. Про те, чи може Федоров повернутися в МО: Не думаю, що це можливо, через низку обставин. По-перше, через особливості характеру самого президента. Він не любить визнавати помилки і не любить демонструвати слабкість. По-друге, призначення вже відбулося, заміна міністра оборони в країні, яка воює – це стрес. Нехай і в.о., але він уже почав займатися величезною кількістю складних питань. Ще один стрес буде ще більшою проблемою, ще більшою помилкою, на моє глибоке переконання. Про те, що вдалося зробити міністерству на чолі з Федоровим: Деякі дуже цікаві, яскраві, класні ідеї Федорова все одно були стартапами. Почасти він правий, коли говорить, що створює систему і не боїться великих завдань. Йому подобалося бути міністром війни, а він – міністр оборони. А Міноборони – це політика оборонного планування, військової освіти, військової науки, забезпечення, усього ОПК. У нього якісь речі провисали, натомість він вкладався в завдання, які вважалися йому особисто більш пріоритетними. Про закупівлі: Федоров вважав, що позиція Генштабу в питаннях закупівель не є істиною в останній інстанції. І він правий. Наприклад, він запитував, який сенс нам закуповувати малу артилерію і малі боєприпаси, якщо артилерія вразлива і неефективна. Федоров вказував і на те, що деякі види БПЛА не користуються належним попитом, але з невідомих причин ці види замовляються Генштабом. Але під час його перебування на посаді ті безпілотники, від яких військові відмовляються, все одно закуповувалися. Характер закупівель, скажу дуже делікатно, не відповідав зробленим заявам самого Федорова. Про Драпатого: Ідея запропонувати йому цю посаду з'явилася реактивно, назвемо це так. І тому це не історія, що він до цього довго готувався, виношував плани. Його плани були трошки іншим, наскільки я знаю. У короткий список потенційних головкомів Михайло Васильович не входив, був "першим запасним", про що, безумовно, знав. Тому психологічно, з одного боку, він прагнув цієї посади і заслуговував, але не розраховував отримати.

Що нам розповів Михайло Федоров? В інтерв'ю УП Федоров уперше детально розповідає як дізнався про своє звільнення, відповідає на запитання про конфлікт із Генштабом, тиск навколо оборонних закупівель та власне бачення того, чому його реформи зустріли такий спротив. Це перша частина великого інтерв'ю з Михайлом Федоровим. А ось – декілька тез: Про реальну причину звільнення: Причина, яка пов'язана із закупівлями, з тендерами, з тим, що ми почали перебудовувати процеси в цьому напрямку – це викликало велике незадоволення в багатьох людей, які почали постійно впливати і сіяти негатив не тільки навколо президента, а і в цілому в медіапросторі. Про перебудову системи закупівель: Я ніколи не боровся з конкретною людиною або групою людей, ми завжди вибудовували і будуємо системи. Наша задача була – максимально швидко вирішити корінь проблеми. По-перше, запустити тендери. По-друге, перебудувати систему управління в Міноборони, по-іншому підбирати людей, які там працюють на основі цілей, з якими ми прийшли. Тиск з різних сторін я сприймав як частину процесу – тобто потрібно просто перебудувати фундамент і тоді питання вирішиться. Про конфлікт між Міноборони і Генштабом: Насправді в нас прямо такого особистого конфлікту з головкомом не було. Це більше світоглядний конфлікт. У нас є певна візія війни, з якою ми прийшли. (...) У нас був більш інституційний конфлікт щодо реалізації цієї візії. Плюс культурний конфлікт. Тому що потрібно давати свободу молодим лідерам, потрібно швидше приймати рішення, потрібно закінчувати певні реформи, які почалися. Ми як Міноборони не заблокували жодного рішення Генштабу і головкому. Про відмову від інших посад: Я не ставив ніякого ультиматуму. Я пішов з посади разом з урядом. Потім почалися протести. Був мій пресбрифінг, і після цього мені запропонували ряд посад. Я просто сказав, що в мене є певна візія, що робити далі. Де б я не був, я буду слідувати цій візії, але займати якусь декоративну посаду не буду. Про ставлення до Зеленського: У нас не було фінальної розмови з президентом, ми не посварилися, не було такого, що ми домовилися більше не спілкуватися. З моєї точки зору, комунікація ще триває, і ми повинні вийти з цієї ситуації для того, щоб Україна стала сильніша. Про власне майбутнє: В Україні з'являється велика кількість можливостей: де працювати, викладати, створювати фонди інновацій... Я буду в Україні залишатися, тобто я не поїду працювати в якісь інші держави. І точно можу сказати, що будь-яка моя подальша діяльність буде пов'язана з тим, як реалізовувати цей план війни. Я можу взяти один якийсь домен з цього плану, одну якусь технологію, в яку я вірю, що вона може змінити все на полі бою, і працювати над цією технологією.

Зеленський у США. Головне про зустріч з Трампом, нову риторику та сигнали для України Офіційним приводом візиту Зеленського до США стала церемонія прощання з давнім другом України сенатором Ліндсі Гремом. Втім, між офіційними заходами вдалося поспілкуватися з президентом Трампом. Чи можна вважати візит успішним? Розповідаємо: 1. Зустріч президентів була закритою для преси і тривала приблизно годину. Зеленський у своєму телеграмі назвав розмову з Трампом "хорошою". Президент США написав у Truth Social, що все пройшло "дуже добре". 2. Зеленський та Трамп обговорили ліцензії на виробництво перехоплювачів для систем Patriot, а також заінтригували "деякими іншими ідеями". Також говорили про можливий візит Віткоффа та Кушнера до Києва. Це важливий крок, адже Україна дуже довго запрошувала спецпредставників, проте наразі вони були лише у Москві. Посилаючись на власні джерела, блогерка Лора Лумер заявила, що візит відбудеться протягом найближчих 2 тижнів. 3. У розмові президентів також пролунали заяви про активізацію дипломатичного процесу. Загалом позитивний тон зустрічі показує, що риторика Трампа щодо України справді змінилась у кращий бік. Американські оглядачі головною причиною називають розвиток воєнних технологій в Україні. Наприклад, дуже популярною у США стала історія із захопленням російських позицій за допомогою роботів спеціалізованою ударною ротою NC13. 4. Цікавий момент. Під час зустрічі української та американської сторін 28 липня Джей Ді Венса не було. Через деякий час він приєднався до зустрічі Трампа з прем'єром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу. У мережі обговорювали цей факт, пов'язуючи його з минулорічним конфліктом в Овальному кабінеті. Насправді ж Венс пропустив зустріч із Зеленським, адже в цей час був на службі за покійним сенатором Ліндсі Гремом. 5. Візит Зеленського підтверджує, що тиск на Росію посилюватиметься. Про завершення війни говорити рано, однак є сподівання, що Трамп найближчим часом працюватиме в напрямку хоча б тимчасового припинення бойових дій. Такий результат президент США зможе представити як своє досягнення. У кулуарах Білого дому, за словами Остапа Яриша, все більше чутно про сильнішу особисту прихильність Дональда Трампа до України.

Що нам розповіла американська блогерка Лора Лумер? Лора Лумер – одна з найближчих до Трампа ультраправих інфлюенсерок, чия позиція впливає на частину консервативного електорату США. Роками Лумер була жорсткою критикинею України. В інтерв'ю УП Лумер пояснює, що саме змусило її переглянути власні переконання, і на які думки її наштовхнув візит до України: Про вплив роспропаганди: Певний час у мене не було жодної соцмережі, окрім Telegram (як писали американські медіа, Лора Лумер була заблокована в соцмережах через мову ненависті, – УП). Тож я споживала багато новин саме звідти. Мені вдалося повернути доступ до свого акаунта в Twitter (після того, як його купив Ілон Маск, – УП), тоді як в інших соцмережах я й надалі була заблокована. Через це значну частину інформації про війну я отримувала з Russia Today. Про те, чи збирається переконувати американських консерваторів, що тоді це було помилкою: Насправді я не маю змоги змінити їхню думку. Я можу продовжувати публікувати те, що публікую зараз, але зрештою кожна людина має сама дійти до правильних висновків. Їм доведеться зробити те саме, що й мені: визнати, що вони могли повірити російській пропаганді, і переосмислити свої погляди. Дехто це зробить. Інші, ймовірно, будуть надто гордими, щоб це визнати. Про те, як візит до України змінив ставлення до війни: Побачити руйнування від балістичних ракет, а також самій спускатися до бомбосховища – це дуже змінило моє сприйняття. Я зрозуміла, що українці мають повне право захищатися від російської агресії. Про українців: Усі люди, яких я тут зустріла, дуже добрі, гостинні й мають проамериканські настрої. Чомусь у США існує наратив, що українці не люблять Америку або налаштовані проти неї, але це абсолютно не відповідає дійсності. Крім того, це дуже гарна країна, попри всі ракетні удари й спроби росіян знищити вашу інфраструктуру. Сподіваюся, війна закінчиться, і люди зможуть побачити Україну на власні очі та переконатися, наскільки вона красива. Про те, що сказала б Трампу після повернення до США: Я скажу, що як людина, яка побувала в Україні, вважаю, що йому варто самому сюди приїхати. Також я думаю, що частину мирних переговорів треба проводити в Києві, а не в Москві. І ще я би сказала президенту Трампу, що, на мою думку, США мають підтримувати Україну в цій боротьбі. Хоча я вважаю, що ми вже це робимо. Про те, що Украіні потрібно змінити в публічних комунікаціях: Скрізь має звучати: "До речі, ми настільки підтримуємо Америку, що щойно підірвали іранське судно, тому що не підтримуємо вбивства американських військових". Варто наголошувати, що Росія направила делегацію на похорон аятоли, а Україна – ні. Потрібно показувати, чим Україна відрізняється від Росії, тому що Росія постійно намагається переконати всіх, ніби ви – однакові. Тож покажіть світові, чим ви відрізняєтеся.

Ракетні удари по збройній виставці. Хто винен і чому Україна не може відмовитися від оборонних форумів? "Оборонка" опитала очевидців трагедії у Київській області та організаторів оборонних виставок. Розповідаємо, навіщо потрібні збройні форуми і які висновки треба зробити від трагічної загибелі людей після ракетних прильотів: 1. Організатором заходу була дронова асоціація "Армада". Це – об'єднання приватних виробників озброєнь. Захід було присвячено технологіям захисту критичної інфраструктури. На ньому відбулася демонстрація дронів-перехоплювачів, систем виявлення, нетворкінг із представниками держави, бізнесу та військових. На місці розклали намети й облаштували виставкову зону. 2. У мережі часто лунають закиди, що про проведення форуму було відомо заздалегідь. Це і правда, і неправда водночас. "Оборонка" теж отримала запрошення на цей захід, і жодних локацій там справді вказано не було – місце проведення повідомляли лише зареєстрованим учасникам пізно ввечері напередодні. Також у відкритому доступі не вдалося знайти слідів публічних анонсів цієї події. 3. З іншого боку, інформацію про цей захід, ймовірно, поширювали профільними групами для зброярів для реєстрації зацікавлених. Там справді не було вказано локацію і навіть регіон проведення, але було достатньо даних, щоб можна було оцінити масштаб події та звернути на неї увагу. Наявність російських шпигунів у профільних мілтек-спільнотах – не новина. 4. Питання виникають не тільки до конспірації заходу, але і до заходів безпеки на самому форумі. "Ми не бачили чергових швидких. Укриття там було дуже умовне, якийсь перший поверх. Насправді всі побігли ховатись у ліс. Найстрашніше – це організаційний хаос одразу після першого прильоту, бо їх було кілька", – анонімно описав ситуацію "Оборонці" один з учасників форуму. 5. Подібні зброярські форуми, випробування, виставки та інші заходи проходять чи не щодня. Ринкове облаштування українського оборонного комплексу передбачає необхідність горизонтальних зв'язків. Та й загалом специфіка оборонного бізнесу в усьому світі вимагає високого рівня довіри та особистих контактів. 6. При цьому хибним видається сценарій, коли в Україні буде введено заборону на проведення будь-яких збройних форумів. Можливо, варто зробити ревізію та оновити протоколи безпеки. Повне ж скасування такого явища, як виставки військової техніки, може сильно вдарити по галузі.

Що відомо про нового головнокомандувача ЗСУ? УП розбиралася, як військові ставляться до призначення Драпатого головнокомандувачем, і чи знайдеться в цій історії місце для Михайла Федорова. Дуже радимо читати повну версію тексту, а ось – дуже коротко про історію становлення нового головкома: 1. Новий головнокомандувач служить у ЗСУ з кінця дев'яностих, відколи вступив до Харківського інституту танкових військ. Після закінчення вишу приєднався до 72-ої ОМБр. 2. На початку російсько-української війни Драпатий командував батальйоном у 72-ій, який брав участь у звільненні Маріуполя. Влітку 2014-го підрозділи 72-ої бригади опинилися в оточенні на Луганщині. Драпатий під обстрілами вивів 260 бійців з оточення. 3. Упродовж 2016–2019 років Драпатий очолював 58-му окрему мотопіхотну бригаду, яка воювала в районах Авдіївки та Бахмутської траси. Після командування бригадою Драпатий розпочав дворічне навчання в Національному університеті оборони імені Черняховського. 4. Повномасштабне вторгнення Драпатий зустрів у статусі заступника командувача Об'єднаних сил. В перші місяці великої війни очолював угруповання військ "Південь", що зупинило просування росіян в напрямку Кривого Рогу. Під час деокупації правобережжя Херсонщини Драпатий керував угрупованням військ "Херсон". 5. У травні 2024-го Сирський призначив Драпатого командувачем ОТУВ "Харків". Тоді російський наступ углиб Харківщини вдалося спинити. Паралельно Драпатий працював заступником начальника Генштабу ЗСУ з підготовки військових. Восени того ж року генерала відрядили командувати ОТУ "Луганськ". 6. Із листопада 2024-го до початку червня 2025-го Драпатий був командувачем Сухопутних військ. Паралельно він командував ОСУВ "Хортиця". Щоправда, у доволі обмеженому форматі, бо всі ресурси і резерви були в руках головкома. За цей період відбулося два гучні скандали з російськими ударами по полігонах ЗСУ. Після другого інциденту Драпатий подав рапорт про відставку і взяв особисту відповідальність за загибель військових. Після розмови з президентом офіцер заявив, що залишається в строю. 7. За кілька днів Зеленський призначив Драпатого командувачем Об'єднаних сил. В той момент напруга між Драпатим і Сирським почала переростати в серйозний конфлікт. Лише за останні пів року комісії Генштабу приїжджали перевіряти діяльність Драпатого 8 разів. 8. Наприкінці вересня 2025-го Сирський розформував ОСУВ "Дніпро" (колишнє "Хортиця"), яким командував Драпатий. Після ліквідації ОСУВ "Дніпро" Драпатий разом із командою перемістився на схід. Зона його відповідальності зменшилася приблизно вдвічі – до частини Сумщини та Харківщини. Один зі співрозмовників УП називав це "способом прибрати конкурента".

Федоров пішов – рахунок лишився. Видатки на оборону збільшать на чверть трильйона Через підвищення виплат військовим уряду потрібно вносити зміни до бюджету. Однак після відставки Михайла Федорова ці зміни опинилися під питанням. Чи вистачить державі грошей на зарплати військовим? Розповідаємо: 1. 10 червня Рада ухвалила масштабні зміни до держбюджету. Відповідно до законопроєкту, обсяг видатків збільшили на 1,5 трлн грн, з яких 1,3 трлн грн – на потреби оборони. Однак проголосований депутатами документ не враховує змін до системи оплати праці військових, які розробило Міноборони Федорова. 2. Востаннє розмір грошового забезпечення військових переглядали в лютому 2023 року. З того часу ціни зросли на 34%, тож питання виплат стало більш ніж актуальним. 3. Зміни, запроваджені урядом, передбачають, що військові отримуватимуть такі доплати: 100 тис грн на місяць – за безпосередню участь у боях; 170 тис грн або 70 тис грн на місяць – зональна винагорода; 40 тис грн – за кожен день наступу та звільнення нових позицій; 20 тис грн – за кожен день повернення втрачених позицій. 4. У Мінфіні підрахували, що реалізація цієї постанови до кінця 2026 року потребуватиме додаткових 107,7 млрд грн. У бюджеті, навіть після збільшення видатків оборони на 1,5 трлн грн, ці кошти не передбачені. 5. Федоров повідомляв, що ці гроші знаходять всередині Міноборони. Під час завершальної пресконференції на посаді він заявив, що завдяки переведенню частини закупівель озброєнь на тендери відомству вдалося зекономити до 20% – мільярди доларів, які воно спрямовувало на інші цілі. 6. Чи збережеться економія на закупівлях після зміни міністра оборони, незрозуміло. Проте оборонний бюджет потрібно буде збільшувати на 200-250 млрд грн у будь-якому разі. Запит на таке збільшення видатків Міноборони озвучило ще до відставки Федорова.

Що нам розповів Тарас Чмут? За останній час склалася традиція, що двічі на рік УП записує інтерв'ю з керівником фонду "Повернись живим" Тарасом Чмутом. Адже розмова з ним – це наче звірити компас, щоб розуміти, куди рухаємося. Отже: Про відставку Федорова: Я вважаю, що для України це може бути найбільша помилка за останні роки, яка може призвести до поразки у війні. Про кандидатури на посаду головкома: Ми за понад 10 років війни з Росією маємо 3–5 компромісних прізвищ, де ми прямо вагаємося. Чи стягнуть вони, чи відповідатимуть рівню попереднього головкома, чи не провалиться фронт, чи не втратиться керованість армії – це черговий приклад про накопичений зворотний відбір в армії. Це ненормально, коли в ситуації, де треба замінити головкома, у вас всього декілька компромісних прізвищ. Про Євгенія Хмару: Так виглядає, що ОП хоче перекрити той негатив, який вони отримали від суспільства, військових і партнерів, гарною репутацією Хмари. (…) І на сьогодні у нас 4 міністри оборони за один календарний рік. Ці проблеми не вирішуються просто так за місяць чи за пів року. Новій команді міністерства треба 6–9 місяців, щоб нормально розібратися, куди вони потрапили, знайти й поміняти ключових людей і почати щось робити. Про "Скелю": Відповідні правоохоронні органи, які в нас доволі сильні, коли треба, і відповідні командири-начальники, знають про ситуацію в подібних підрозділах. Cтрах доповідати правду, страх приймати рішення, накладені на результативність подібних штурмових підрозділів під час штурмових дій ціною втрат, як у росіян, але на карті то село тепер під нами і президенту є що доповісти – "значить, ми молодці". Воно перетворилося на те, що всі закривають очі і не діють так, як мали би діяти. Про те, хто має нести відповідальність за мобілізацію: Вся ця вертикаль, починаючи від президента, закінчуючи ТЦК та СП – відповідальна за результат. Відповідно, президент має очолити зміну всієї системи. І це задача роки на 2, отак, щоб чесно. Бо швидко нічого доброго не буває. В якийсь момент хтось має прийняти непопулярне рішення по відношенню до всіх. Правильна ситуація – не коли всі будуть щасливі. А коли всі будуть в однаковій мірі незадоволені. Ще раз: всі і в однаковій мірі. Про ситуацію на фронті: Дуже багато залежить від ситуації зі Збройними силами і Міноборони. Бо краще на фронті точно не буде. Питання, наскільки буде гірше. Бо якщо прямо дуже гірше, то фронт розвалиться. Але тут є ще момент інерції певної, десь 6 місяців, коли те, що закуплено, буде доходити. Нам пора починати системні зміни в секторі безпеки й оборони. Повна версія інтервʼю – за посиланням

Кого можуть призначити новим головкомом замість Сирського? На другий день протестів і пресконференції Федорова Зеленський почав обдзвонювати командирів корпусів, угруповань та військ. Дехто припускав, що це схоже на кастинг на нового головкома. Та чи справді це так? Розповідаємо: 1. Дотичні до цих зустрічей співрозмовники УП схиляються до думки, що це радше був спосіб зняти напругу в суспільстві на тлі протестів. 2. Усіх присутніх можна умовно розділити на три групи. Перша – Командири корпусів, які стоять на найбільш "гарячих" напрямках фронту. Це, зокрема, Денис Прокопенко, Ігор Оболєнський, Олексій Майстренко, в.о. командира 19-го корпусу Валерій Скред, Ярослав Сидоров, Андрій Білецький тощо. 3. Друга група – трохи вищі за статусом командири – угруповань та родів військ. Це командувач угруповання Об'єднаних сил Михайло Драпатий та командувач ДШВ Олег Апостол. І третя – заступники командувачів. Це заступник начальника Генштабу Володимир Горбатюк та заступник командувача, друга людина в ДШВ після Апостола, Андрій Ткачук. 4. Що цікаво: президент, як і звітував публічно, запитував у військових про ситуацію в їхній смузі відповідальності, наявні проблеми та способи їхнього вирішення. Ні слова про Сирського, Федорова та потенційних кандидатів на їхніх наступників. 5. Загалом список потенційних наступників Сирського плюс-мінус стабільний – розповідають УП у військових колах: улюбленець Сирського командувач ДШВ Апостол; командувач угруповання Об'єднаних сил Драпатий; Білецький та Редіс. 6. Більшість наших співрозмовників у війську нині ставлять на призначення Драпатого. Мовляв, в ОП про нього довгий час і чути не хотіли, але зараз, щоб втамувати запит вулиці на справедливість, доведеться чимось пожертвувати. Адже Федорова на посаду міністра оборони вже не повертатимуть. 7. Також є ймовірність, що ніхто з ключових потенційних кандидатів у принципі надто не хоче бути головкомом. Адже для частини комкорів погодитися на це крісло означає втратити свій вплив на вже наявний успішний корпус або командування.

Хто такий Сергій Корецький? Верховна Рада проголосувала за призначення прем'єром ексголови "Нафтогазу" та "Укрнафти" Сергія Корецького. Що про нього відомо? Якщо коротко: 1. Корецький понад 20 років займався розвитком компаній, оптимізацією процесів та управлінням великими командами. Саме репутація ефективного кризового менеджера стала головною причиною, через яку президент розглянув його кандидатуру на посаду премʼєра. 2. Кар'єра Корецького почалася наприкінці 1990-х у групі "Континіум". За кілька років пройшов шлях від охоронця до CEO управляючої компанії групи "Континіум" та гендиректора мережі АЗК WOG. За його каденції компанія активно розширювала мережу, запускала нові формати сервісів та інвестувала у супутній бізнес. 3. Після звільнення з WOG у 2018 році Корецький з партнерами створив у Швейцарії енергетичного трейдера Centurion Group SA, а згодом став співзасновником кавового бренду Idealist Coffee Co., який досить швидко виріс у мережу закладів та працює до сих пір. 4. У листопаді 2022 року погодився очолити "Укрнафту" та "Укртатнафту", які держава забрала у Коломойського. За відносно короткий час "Укрнафта" перейшла від багаторічних збитків до рекордної прибутковості. Компанія збільшила видобуток, розвивала мережу АЗС, почала оновлювати активи та стала одним із найбільших платників податків серед держпідприємств. 5. Навесні 2025 року за результатами конкурсу Корецький став головою "Нафтогазу". Корецький отримав компанію з історично низькими запасами газу. За час його роботи "Нафтогаз" збільшив запаси до понад 13 млрд куб. м, залучивши майже $1 млрд власних коштів та €1,57 млрд фінансування від ЄБРР, ЄІБ та державних банків. 6. Прихильники Корецького вважають, що саме досвід швидкого ухвалення рішень, орієнтація на ефективність і відсутність страху перед непопулярними кроками можуть стати його головними перевагами. Утім, головним випробуванням для Корецького стане здатність поєднати ефективність приватного менеджера з логікою великої державної політики.

Відставка року і призначення Кабміну. Чому Зеленський усуває Федорова з Міноборони? Чому президент вирішив пожертвувати одним зі своїх найближчих соратників, чому обрав збереження нинішнього генеральського статус-кво замість продовження реформ і хто, зрештою, обійме ключові посади в новому уряді? Розповідаємо: 1. Після відставки Єрмака саме Федоров був одним із головних претендентів на посаду глави ОП. Втім, Зеленський не наважився поставити його керувати Офісом – надто радикальні ідеї реформування міністр пропонував. Перезавантаження ДБР, конкурс на генпрокурора, зміна всіх заступників в ОП – це тільки невелика частина. 2. Натомість Федорова відправили в Міноборони, бо у нього єдиного "була візія війни". Президенту здавалося, що в МОУ Михайло муситиме поводитись стриманіше й обережніше. 3. Але виявилося, що Федоров про таке навіть не думав. Масові кадрові чистки, переведення закупівель на відкриті тендери, жорсткий аудит оборонних контрактів, небажання автоматично погоджувати всі запити Генштабу, спроба перевести військове планування на автоматичні алгоритми і математичні моделі замість традиційного ручного управління. 4. З одного боку конфлікту опинилася команда Федорова, яка намагалася будувати технологічну армію, з іншого – Генштаб і команда Сирського, який планомірно вибудовує під себе маленьку лампову радянську армію. 5. За словами співрозмовників УП, президент пояснював фракції, що більше не може миритися з постійним конфліктом між Федоровим та Сирським. "Ну, я не можу допустити, щоб у воюючій країні Міноборони й Генштаб воювали між собою. По-хорошому треба міняти обох. Але одночасно я цього зробити не можу", – сказав Зеленський депутатам. 6. Окремо президент наголосив на тому, що Федоров не провів обіцяну ним реформу мобілізації. Натомість Ігор Клименко в системі поповнення ЗСУ людьми зможе "навести лад". "Зеленський сказав, що от якщо 23 вересня Путін оголосить загальну мобілізацію, то всім буде не до жартів і цифрових реформ. Треба розібратись з мобілізацією до того", – переказує слова глави держави один із депутатів "Слуги народу". 7. Люди, які ще минулої осені повністю віддали Росії ініціативу на полі бою, переконали президента, що для перемоги треба звільнити міністра, при якому Україна ініціативу перехопила. І Зеленський, як годиться, з важким серцем, пішов на це "складне рішення".

Таганрог, Кізел, Вязьма: як Росія перетворила свої тюрми на конвеєри смерті? В Офісі омбудсмана говорять про 695 задокументованих форм катувань, які Росія застосовує до українських військовополонених. У цьому тексті ми зібрали декілька історій з російських тюрем, у яких утримують полонених українців. Читати це фізично боляче, але вкрай важливо. Тому ось – повна версія, а ось – лише декілька фактів: 1. СІЗО № 2 у Таганрозі Ростовської області. В цьому ізоляторі внаслідок тяжких побиттів і ненадання медичної допомоги загинули щонайменше 16 українських військовополонених. Це найбільший відомий рівень смертності серед усіх місць утримання в Росії. Не виключено, що реальна кількість загиблих більша. 2. Як свідчать звільнені захисники, лише приблизно в 30% випадків метою катувань була самообмова. У решті 70% оперативники установи катували без очевидної мети – заради самоствердження і власного задоволення. Тортури починалися з перших годин, ще під час так званої "прийомки". Полонених били електрошокерами й гумовими кийками, ставили у "розтяжку", змушували битися одне з одним, "поки не впадуть". 3. Найстрашніший доказ жорстокості до новоприбулих це те, що щонайменше четверо полонених загинули саме під час "прийомки". Інші – діставали каліцтва. А за прохання викликати медика їх часто карали. В СІЗО Таганрога росіяни тримають не тільки українських військових, а й цивільних – в однакових умовах. 4. СІЗО № 3 міста Кізел. Український військовий на ім'я Данило розповідав журналістам, що чекало на нього в цьому ізоляторі: "Годину – дві мене постійно били. Давали хвилину передихнути і знову починали бити. За "прийомку" двічі втрачав свідомість. Жінок стригли налисо, було чути, як вони плакали". За словами свідків, одного разу цивільного полоненого забили до смерті просто під час ранкової перевірки. 5. Виправна колонія № 10 у селищі Ударний у Мордовії. Щонайменше троє українських військовополонених загинули у ВК № 10 через наджорстке побиття. Було багато випадків, коли полонені намагалися вкоротити собі віку. Електрошокером катували з такою інтенсивністю, що часто він повністю розряджався під час допиту одного військовополоненого. Якщо полонений просив про медичну допомогу, його могли побити електрошокером або залити рану фарбою. 6. Українців били не лише під час допитів, не тільки за скарги на стан здоров'я чи прохання відвідати лазню. Покарати могли й за те, що людина зменшила гучність радіо, з якого лунала пропаганда, або вбила комара. В цій колонії на полонених часто нацьковували службових собак.

Зеленський міняє уряд: відставка Свириденко, Корецький у Кабміні, інтрига навколо Федорова Кабінет Міністрів Юлії Свириденко не дожив навіть до своєї першої офіційної річниці, яка мала бути 17 липня. Що саме змусило Зеленського прискорити перезавантаження Кабміну, чому відставка відбулася саме зараз, хто може стати новим прем'єром та які ще ротації передбачаються? Розповідаємо: 1. Першою причиною, яка робила зміну уряду неминучою, стала зміна балансу сил у владі після обшуків, звільнення і підозри в корупції Андрія Єрмака. Уряд Свириденко, свого часу формувався під колишнього керівника ОП, і після його відставки нові важковаговики хочуть отримати свою частку впливу. 2. Друга причина відставки уряду – поступова втома президента від моделі "урядового бебіситерства", як співпрацю з Кабміном називають між собою в команді Зеленського. За словами співрозмовників УП, Зеленський дедалі більше очікував від прем'єра не погодження кожної дрібниці, а самостійності. Навіть на деяких нарадах міг публічно сказати щось типу: "ну хоч це ви ж самі можете зробити без мене". 3. Третя причина ротації КМУ – календар. Україна вже пройшла основні міжнародні події літнього політичного сезону: переговори з фінансовими партнерами, саміт НАТО, Ukraine Recovery Conference тощо. До початку осіннього політичного сезону утворилося кілька тижнів відносного затишшя. Саме цей проміжок часу дозволяє новому прем'єру сформувати команду, перебрати на себе управління урядом і підготуватися до осені. 4. Четверта причина – системний конфлікт глави Міноборони Михайла Федорова з усіма без винятку угрупованнями, які понаростали навколо оборонного бюджету за роки великої війни. Критикують Федорова, очевидно, за "не таку" реформу мобілізації і забезпечення, але звільнити хочуть, бо він, сівши в корупційний потяг, замість замовити еспресо і спокійно їхати з усіма, вирішив зірвати "стоп-кран". 5. Пасажирам із вагонів люксової корупції це не сподобалось. І тепер "президент Міндіча" бореться з "президентом реформ" у роздумах – чи залишитись із агресивним міністром, який своєю суспільною довірою прикрив його після ганебних корупційних скандалів, чи йти далі зі "старими друзями", але лишити систему стабільною. 6. Втім, головною причиною стала інша обставина: на Банковій остаточно змирилися, що восени жодних виборів не буде. Натомість країні доведеться готуватися до, можливо, найважчої зими за весь час великої війни. На думку влади, Росія ще до початку холодів намагатиметься максимально добити українську енергетику, газовидобуток, паливну інфраструктуру, словом – все, що залишилося від енергетичної системи.