#безцензури

Друзі, розпочинаємо допоміжний збір для нашого друга на закупку пластика для 3D-друку деталей, епоксидної смоли та металевих елементів для «холодного» БК для БПЛА. Наша мета — 30000 грн. 📚 Для досягнення мети розігруємо 3 набори: 1️⃣  Літературний набір: романи «Артас. Сходження Короля-Ліча», «Право на чари» і «Магічний рецепт для Лоїс». 2️⃣ Азійський набір: манґа «Кривавий Марс», «Монстреслінг. Том 1» і маньхва «Хлоп'я у масці кота».  3️⃣ Український набір: мальописи «Троє проти Зла. Книга 1», «Лис Микита. Пісня перша», «Серед овець #1-4», «Кур'єр» і «Двері Агари #1» ✅ Переможців буде троє (1 місце — літературний набір, 2 місце — азійський набір, 3 місце — український набір) 🛡 Також серед всіх донатерів розіграємо статуетку Батьківщини-Мати. 🤖 А серед всіх донатів від 500 гривень розіграємо G-Arcane. ПРОСИМО ПОШИРИТИ ІНФОРМАЦІЮ ТА ДОЛУЧИТИСЯ БУДЬ-ЯКИМ СПОСОБОМ ••••• УМОВИ РОЗІГРАШУ ••••• 1. Перерахувати 50 гривень (або більше) на вказані реквізити. 2. Донатити кошти можна будь-яку кількість разів. Або один великий донат, а ім’я буде вписано кілька разів у список. Для прикладу, задонативши 500 грн, ім’я буде у списку 10 разів. 3. Донат може складати й менше 50 грн, але у розіграші брати участь не будете. Та ви допоможете важливій і потрібній справі. 4. Розіграш через Monobank. Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу чи контакти, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги. 5. Як допомогти без участі у розіграші? Поширенням інформації будь-яким способом. 6. Список учасників буде зі всіх соцмереж: Facebook, Instagram, Twitter, Telegram, Threads, Bluesky. 7. Розіграш і оголошення результатів проведемо після досягнення мети. 🎯 Ціль: 30000 ₴ 🔗 Посилання на збір: https://send.monobank.ua/jar/A29jCXJi1u

АААААААААААА https://www.youtube.com/watch?v=g79GPZSQHBk

​​Подивився я «Суперґьорл» (Supergirl, 2026). Чесно, хотілося, щоб фільм вийшов хорошим, але це чергове розчарування. Що у нас пішло не так? Почнімо з того, що в одній з реклам буквально казали «тільки вона здатна врятувати всесвіт», а по факту ні про яке рятування всесвіту навіть близько мова не йде. Може не йде навіть про рятування якогось світу, чи навіть йобаного міста. Все зводиться до порятунку їбаної собачки (привіт, Джоне Вік). І хуй з тим Крипто, це могло б бути захопливою пригодою з розвитком персонажа і знайомством з іншими персонажами, але ніхуя з цього списку не вийшло. Почнемо з прекрасного (ні) антагоніста. Чувак просто пірат, такий весь злий-злий похуїст, який вбиває просто так, краде у всіх їжу (він буквально куди не прийде – пиздить будь-яку їжу, яку бачить) і літає туди-сюди по галактиці, щоб робити це по колу. Якась логіка, мета, малюсінька ціль – хуй вам. Чувак просто поганий поганець, от і все. До речі, ви пам'ятаєте, що це супергеройське кіно? Так от з усіх суперсил в чувака немає тупо ніхуя. Він просто дуже сильний і дуже поганий. Все. Звідки він, що він може – ніхто в душі не їбе, особливо автори фільму. Яким хуйом він має взагалі протистояти Суперґьорл з усіма її силами – незрозуміло. І отакий дуже нікчемний антагоніст не просто не допомагає розкрити головну персонажку, а навіть заважає, крадучи дорогоцінний екранний час. Другорядна персонажка, що слугує одним з основних рушіїв сюжету теж не додає позитиву. Це класична дитина чиїх батьків убили й вона така вся потужна біжить мститися. Дуже прямолінійно та нудно. Навіть Лобо у виконанні Джейсона Момоа не рятує це все, бо, знову ж таки, у персонажа не прописана мотивація нормально. Він просто з'являється в сюжеті, робить пару екшен моментів і на тому все. Драми рівно нуль. Взагалі, найкращим моментом фільму є передісторія Кари Зор-Ел та розповідь про загибель Криптону. Ця частина має найкращий драматичний ефект за весь фільм. Ну і головна героїня. Як би гарно акторка не втілила цей образ, але коли сценаристи жують хуя, то нічого доброго не вийде. Тож у нас в результаті цинічна соціопатка, що не вірить у світ якого хуя вирішує, що для дівчини, що прагне помсти буде дуже погано вбити убивцю її батьків. Але якщо це зробить Суперґьорл своїми руками – це вже норм. Логіка просто пиздець. А антураж виглядає ніби суміш Зоряних воєн та Вартових Галактики. Але в тих є хоч якась історія (навіть в останніх ЗВ), а тут немає нічого цікавого. Я б це охарактеризував як посередня посередність. Фільм, щоб вимкнути мізки і поспостерігати за космічними пригодами. Лише так він працює хоч трохи. А, ну і не забувайте, що це цілком така собі сімейна фантастика. Ще багато чого хотілося б обісрати, але то вже буде забагато тексту. В кіно йти не рекомендую, вдома подивитися можна. Оцінка: 5/10 #ррцз #безцензури #кінорецензія #dc

Настав час трошки винести в публічний простір мій "чудовий" досвід з видавництвом Пінзель. В комікс спільноті у нього й так не дуже репутація через те, що дістати їх видання це ще той квест, зазвичай. Але комікси про Тентена, на щастя, можна вільно купити в магазинах і навіть є окремий сайт, де це можна зробити https://tintin.in.ua/ Тож в березні 2025 через сайт я оформив замовлення на «Тентен в Америці», «Фараонові сигари» та «Тентен в Конго» (який ще досі на передзамовленні). Через певний час я побачив, що «Тентен в Америці зник з продажу (мабуть, закінчився тираж) і я почав хвилюватися, чи не зачепить це моє замовлення. Тож я написав на пошту, але відповіді не отримав. Контактний номер мені теж не відповів. Тому я став шукати інші шляхи виходу на видавництво і добрався до засновників. Іван Рябчій має повністю закритий профіль, навіть написати не можна, тому я написав Федору Баландіну. Він повибачався і пообіцяв розібратися і мене набрати. В результаті виявилося, що моє замовлення таки проїбали і «Тентена в Америці» я не побачу, бо наклад таки закінчився. Він пропонував повернути гроші або компенсувати кавою в кав'ярні Тентена, але ми погодилися залишити все як є і почекати виходу «Тентена в Конго» і тоді вже вирішити. Але потім я подумав і вирішив, що краще забрати «Фараонові сигари», щоб не вийшла ситуація повторно, якщо наклад закінчиться. Тому я написав знову Федору та попросив відправити мені його новою поштою. Через три тижні посилки так і не було, тому я перепитав коли очікувати, на що отримав відповідь, що вони відправили відразу. Я сказав, що нічого не отримував і попросив номер накладної. І з тих пір повна тиша та ігнор. Тому дуже не рекомендую зв'язуватися з цим видавництвом, тим паче щось у них передзамовляти.

​​Четвертий том «На добраніч, Пунпуне» відчувається дещо інакшим від попередніх трьох. Можливо, тому що після смерті матері він лишився сам і ми вперше спостерігаємо як він пробує поратися з тим, що називається його життям. Все ніби якось пливе своїм руслом, аж поки він випадково не бачить Айко в метро і ця зустріч його настільки розйобує, що він вирішує шукати її, щоб відновити стосунки. Та невдалі пошуки лише заганяють його все глибше в депресію і навіть його представлення для читача змінюється. Якщо раніше це був ніби карикатурний птах, то тепер це трикутник. Просто трикутник. Я хуй його зна, що хотів показати автор, але кожен може інтерпретувати це по-своєму. Мені здається, що це ніби гостра мушля, в якій Пунпун закривається від зовнішнього світу. Чи зможе він якось вилізти з неї? На це питання зможе дати відповідь лише випадкова знайома з минулого, яка стає другою головною персонажкою тому. Паралельно з особистою історією Пунпуна нам показують періодичні вставки про групу Good vibrations, яка об'єдналася навколо харизматичного та їбанутого лідера. Все, що той робить виглядає максимально йобнутим та незрозумілим, але при цьому, ніхуя поганого він не чудить. І його посіпаки теж трошки йобнуті, але найголовніше в цьому всьому – що це група та нафіга вона в цій історії? Думаю, відповідь буде десь далі, але поки що ці сцени виглядають максимально незрозуміло та не в тему. А от малюнок – це все ще кайфовий кайф. Не знаю чи це я все більше смакую, чи то Асано покращується, але мені здається, що в цій частині стало відчутно крутіше. І мова не лише про дуже пиздато зроблений фототрейсинг (це коли для сцен використовуються реальні фото, художник їх обводить та редагує під стиль манґи) а й про малюнок загалом. Деталізація росте, особливо це відчутно на малюнках персонажів. В кінці ми знову маємо кліфгенґер, але не такий розйобний, як минулого разу. Та якщо ви, як читач, дійшли сюди, то сенсу зупинятися просто немає. Ініо Асано розйобує, як завжди, тому хто не взявся ще за нього – беріться. Сюжет: 8/10 Малюнок: 9/10 Оцінка: 9/10 #ррцз #безцензури #коміксрецензія #манґа @nashaidea Відгуки на попередні частини: Том 1: https://t.me/uncensoredreview/1448 Том 2: https://t.me/uncensoredreview/1507 Том 3: https://t.me/uncensoredreview/1543 Придбати можна тут: https://tinyurl.com/bde6daxz

​​Третій том «Берсерка» прочитано і можу сказати, що рівень цієї історії все такий же високий. Але й не без нюансів цього разу. Ця частина відчувається як певне просідання, а все тому, що тут весь том присвячений подіям з молодих років Ґатса. Це пряме продовження попереднього тому, але повернення до подій, які відбуваються "зараз" тут немає взагалі. Від першого малюнку й до останньої букви це опис минулого. Міура продовжує показувати, що він пиздатий сценарист і дає нам не лише карколомні повороти сюжету, а й чудовий розвиток персонажів. Основну роль приділили Ґриффіту, але дуже добре розкривають і Каску, яка, схоже, потроху перетворюється на основну кандидатуру для любовного інтересу головного героя. Хоча між ними поки ще взагалі нічого не відбувається навіть близько, але тут той випадок, коли з їх комунікації вже видно, що щось між ними буде. Також в цьому томі вводять додаткових персонажів для розширення всесвіту Берсерка, які частково показують світобудову на той момент минулого про який ми читаємо, та дають певне розуміння як тут все працює. Після успішного завершення битви, що почалася в кінці минулої частини, Ґриффіта посвячують в лицарі й таким чином його загін перетворюється з найманців на, можна сказати, підрозділ регулярної армії. Разом з цим вони потрапляють в клубок придворних інтриг, адже не всі задоволені несподіваним новим конкурентом за владу. Попри всю красу та захопливість, ця частина все ж відчувається трохи другорядною, бо в пам'яті постійно виринає спогад про те, що це всього лиш передісторія. Крім того, в цій частині фентезі елементу дуже мало, це більше схоже на середньовічний лицарський роман. Але що точно не просідає, то це малюнок. Він стає все кращим з кожним тоном. Найбільше відчувається, що автор набирається досвіду з малюванням персонажів та розставлянням акцентів за допомогою тіней. Взагалі гра з тінями тут ледь не найпиздатіша з тих, які я бачив у манзі. Тому за це жирний плюс. Не можу обійти стороною, що нам представили нового антагоніста – Носферату Зодда. І якщо всі попередні антагоністи були досить прямолінійно мудаками, то цей персонаж криє в собі якусь таємницю і складно назвати його відверто поганцем. Він більше схожий на такого ж найманця, як і сам Ґатс і ще й з якоюсь цікавою передісторією, яку нам наразі не розказали ще. Все тримається купи й усе пиздато, але мало, як завжди. Вже хочеться наступного тому і трохи більше історії в сучасності. Тож, рекомендую всім. Топова шняга. Сюжет: 8/10 Малюнок: 9/10 Оцінка: 9/10 #ррцз #безцензури #коміксрецензія #манґа #берсерк @nashaidea Придбати можна тут: https://tinyurl.com/p2w8hphc Огляди на попередні томи: Том 1 – https://t.me/uncensoredreview/1557 Том 2 – https://t.me/uncensoredreview/1569

​​Останній фільм у всесвіті Хижака виявився на диво оригінальним та цікавим. Як сказала моя дружина в кінці: «Нарешті я побачила фільм, де не було людей!» (не дослівно, але щось таке). І, не повірите, тут реально за весь фільм немає жодної людини. Лише інопланетяни, фауна інших планет та андроїди. Це створює дуже унікальну атмосферу, яка захоплює. Щось схоже можна було відчути в «Аватарі» Кемерона, де ми всі кайфували від краси іншої планети. Тут схожі відчуття від того, що бачиш на екрані. Це пригода про одного з раси «хижаків», який народився трошки маленьким і його всі вважали слабким через це. Тож, щоб довести свою силу він вирішує впоювати найстрашнішого звіра. Це у його клану такий процес ініціації – молодняк має вполювати когось серйозного, щоб довести свої вміння та перейти в категорію дорослих. За іронією долі, на планеті з найстрашнішим звіром вже присутня експедиція з андроїдів, які теж полюють на цього звіра, бо він має певний біологічний нюанс про який я не буду розказувати, бо це охуєнний спойлер, який в певний момент може глядачу зробити ефект «вау!» Пригода вийшла дуже гарно прописаною. Динамічні сцени гарно переплітають з взаємодією між головним героєм та зламаною андроїдкою. Це створює гарний баланс між екшеном та спокійними перервами. Трошки невдало, як на мене, додали комічні сцени з однією тваринкою (привіт Дісней), але це не дуже критично псує враження. Ще дуже цікаво було помітити, що в одній сцені бою хореографія дуже сильно надихалася хореографією зі сцени битви Ахілла та Гектора з «Трої» (2004). Ніби й халтура, але виглядає гарно, хуй посперечаєшся. Вийшло дуже класно та оригінально. Люблю отакі окремі історії у вже відомих всесвітах, які не намагаються примазатися до основних фільмів, а просто розказують свою історію. Оцінка: 8/10 #ррцз #кінорецензія #фантастика #хижак #безцензури

​​Переглянув останню частину серії «Закляття» (The Conjuring: Last Rites, 2025). Загалом, можна сказати, що я отримав те, що очікував. Фільм дуже близький по атмосфері до попередніх частин і хоч логіка працює набагато гірше, але будьмо відвертими, ми такі фільми не задля логіки дивимося, правда? Можна пробачити деякі пройоби. Подружжя Ворренів відійшли від справ, бо в Еда трошки срака з серцем і зайві стреси можуть зробити йому повну сраку, аж до того, що може дати дуба. Але ж не просто так зняли фільм, правда? Тому чергова історія про охуєвше прокляття, яке тероризує одну нещасну сім'ю повертає наших борців з паранормальним у стрій. Цьому, звісно, не останню роль зіграла їхня донька, але то вже нюанси. Взагалі ця частина це не так про історію прокляття, як історія про передачу естафети від старого покоління до молодого. Цілком логічно, що в молодій команді бере участь донька Ворренів, яка завдяки батькам, має певні знання та досвід з такими справами. Абсолютно випадково (насправді ні) вона знаходить собі хлопця який не просто готовий її підтримати в цій справі, а й сам горить цим. Можна сказати, що він трошки підмазався, але виглядає все цілком гармонійно, насправді. Ну, більше нєхуй що додати, тому якщо любите отаку містику з помірними скрімерами – вийшло непогано, можна дивитися. Не найпотужніший фільм серії, але як передача естафети працює добре. Оцінка: 6/10 #ррцз #безцензури #кінорецензія

​​Подивився продовження «Джокера» (Joker. Folie à Deux, 2025). Дуже боявся за нього братися, бо перша частина дуже охуєнна була, буквально шедевральна. А відгуки про продовження та й чутки про те, що це буде мюзикл не вселяли позитиву та надій. У підсумку можу сказати, що не все так хуйово, як розказують, але далеко не добре, як того хотілося б. По черзі. Почну з хорошого. В першій частині режисеру вдалося дуже пиздато подати нову історію становлення вже класичного персонажа, про якого важко розказати щось нове. Але йому вдалося і не просто вдалося, а охуєнно вдалося показати перебудову від зламаної людини з психічними проблемами до впевненого в собі альтер-еґо, яке жорстоко мстить кривдникам. Автору дуже пиздато вдалося показати перехід цієї психологічної межі. У продовженні він продовжив деконструкцію персонажа. Після завершення першого фільму ми вже очікували, що головний герой остаточно трансформувався, але нам відразу показують, що це не так. Це, як у більшості людей з психічними проблемами, був лише окремий епізод, а більшу частину часу Артур все ще залишається невпевненим у собі, замкнутим, переляканим, та досі зламаним чоловіком. Тут на сцену виходить Гарлін, яка потрапляє до лікарні Аркхем з певних причин і знайомство з Джокером, не остання з них (якщо не перша). На прикладі стосунків Артура та Гарлін нам показують як зламані люди можуть підпадати під вплив більш психологічно сильних людей. На противагу Гарлін у сюжеті є адвокатка Артура, яка представляє іншу сторону особистості головного героя. Фактично протягом сюжету постійно відбувається протистояння між Джокером (який представлений персонажем Гарлі) та Артуром (який представлений персонажем адвокатки). Кульмінація цієї боротьби відбувається на суді над Артуром, де він протягом всього процесу коливається від однієї своєї особистості до іншої. Хоча тут складно сказати, що це прямо окремі особистості, але точно близько до того. У фіналі підіймається також питання не лише особистості головного героя, а й наслідків того, що запустив Джокер. Розкривається питання «А що ж далі?» Події попереднього фільму надихнули багатьох людей, тому навіть якщо Артур перестане буде Джокером, вплив вже відбувся і в ньому більшість все одно бачать саме його. Ну і фінал може дуже розчарувати, але він збіса логічний для завершення цієї історії. Ну і про погане. Мюзикл. Це пизда. Ідея була через музичні сцени передати внутрішні роздуми персонажів, розкрити їх внутрішній світ, щоб був певний контраст між тим, що відбувається назовні та всередині героїв. Ідея ніби цікава, але вийшла повна хуйня. Якби це був окремий фільм, то такий хід міг би спрацювати, але коли у вас вже є один охуєнно успішний фільм з певним стилем, то такий хід у продовженні відчувається як кардинальна зміна і ця зміна не в кращу сторону. Я б хотів сказати, що можна було викинути всі музичні сцени й було б заєбісь, але ні, на жаль. В цих сценах дійсно розкриваються важливі аспекти стосунків між Гарлі та Джокером, тож просто викинути їх не спрацювало б. Тут варто було б якось інакше їх подати. І навіть, якби їх інакше подали б, ця частина не дотягнула б до першої навіть близько. Але це міг би бути нормальний фільм. У підсумку можу сказати, що якщо перший фільм зайшов, то продовження дивитися можна, щоб дізнатися історію до кінця. Музичних сцен не так щоб дуже багато, можна терпіти. Це не повне гімно вийшло, бо ідеї реально класні тут розкриті. Але Можна було б набагато краще. Оцінка: 6/10 #ррцз #безцензури #кінорецензія #джокер

​​«Сталевий алхімік» в сьомому томі набирає обертів. Буквально з перших сторінок починається дикий екшен, який триває майже до кінця цієї частини. Брати вперше напряму стикаються з головними антагоністами серії. Якщо точніше, то лише один брат, бо вони розділилися в минулому томі, як ми пам'ятаємо. Саме тут вже досить яскраво видно, що історія перетворюється не лише на оповідь про братів Елріків, а й про інших персонажів теж. На передній план виходить Рой Мустанґ, який виступає головним організатором спротиву невідомим силам, які роблять усю хуйню в цій історії. Саме він виступає головним бійцем цьому тривалім замісі, що відбувається на сторінках цього тому. І сама тут починає пороху вимальовуватися його план, який він таємно будував для боротьби з темними силами. А поки Альфонс бере участь в наймасштабнішому замісі серії, Едвард мандрує в іншу країну де відкриває для себе нові, невідомі, грані алхімії. Таке розширення всесвіту пиздато доповнює історію та збільшує масштаб. Нарешті потроху починає відчуватися певний рівень епічності, бо це вже не просто про історію двох персонажів, це вже про боротьбу народів та долю світу. Малюнок тримається в тих же рамках, що й у попередніх частинах історії, тут немає якихось стрибків кардинальних в кращу чи гіршу сторону. Але хочу зауважити, що саме в цій частині перебільшено емоційні вирази персонажів, які мене бісять в Алхіміку, зведені до мінімуму. І це прям дуже сильно додає до відчуття серйозності подій. Наразі, це найкращий том серії, як на мене. Якщо далі буде продовжуватися в тому ж дусі, то я буду дуже радий. Якщо ви ще не почали читати й хочете чогось пригодницького - це саме воно. Якщо почали, до дуже рекомендую продовжувати, бо далі стає тільки краще. Сюжет: 8/10 Малюнок: 7/10 Оцінка: 8/10 Придбати можна тут: https://tinyurl.com/46fuyemj #ррцз #безцензури #коміксрецензія #манґа #сталевийалхімік @nashaidea Огляди на попередні частини: Том 1 – https://t.me/uncensoredreview/1043 Том 2 – https://t.me/uncensoredreview/1117 Том 3 – https://t.me/uncensoredreview/1212 Том 4 – https://t.me/uncensoredreview/1423 Том 5 – https://t.me/uncensoredreview/1442 Том 6 – https://t.me/uncensoredreview/1492

Їбать воно велике

​​Уххх… я дістався до друкування на клавіатурі відгуку на другий том «Берсерка». Здається, в мене з'явилася друга улюблена манґа. Перший том був непоганим, але другий остаточно зафіксував моїй голові наскільки це пиздато. В цій частині основний акцент йде на передісторію Ґатса з самого дитинства і до моменту як він став найманцем. Тут нам покажуть чому він ходить з таких охуєвшо здоровим мечем, замість звичайних. І повірте – це охуєнно. Починається історія прямо з моменту на якому ми закінчили читати попередню частину. Це завершення битви з графом яке різко переходить в інший вимір, де ми зустрічаємо нових антагоністів цієї серії. Ну а далі до кінця тому йде історія походження Ґатса, яка закінчується на моменті де головний герой знайомиться з одним із цих майбутніх антагоністів. Нам покажуть як саме так вийшло, що наш протагоніст став отаким жорстким пиздюком, яким став і як жорстоке життя перетворили безневинну дитину на жорсткого Чорного мечника. Тут все ще нам не розкривають всю картину світу, в якому відбуваються події, але вже відчувається, що це брутальний та жорстокий світ, який дає дуже густу атмосферу темного фентезі. Малюнок з першого тому став кращим. Проблеми з фізіологією тіл повністю не зникли, але видно, що автор став краще малювати персонажів. Дуже сподіваюся, що ця тенденція продовжиться й надалі, бо це єдиний реальний недолік у малюнку. А от коли мова заходить про оточення, то це повний розйоб. Не так часто в манзі можна зустріти таку деталізацію антуражу навколишнього. Це заслуговує окремої похвали. Окремо хочу зауважити, що тут майже немає притаманних манзі перебільшених емоцій в персонажів. Це прям охуєнно додає до загального враження, але що головніше – не псує всю цю темну атмосферу твору. Тож чекатиму продовження з нетерпінням і рекомендую всім. Це одна з кращих манґ, які є українською. Сюжет: 9/10 Малюнок: 8/10 Оцінка: 9/10 #ррцз #безцензури #коміксрецензія #манґа #берсерк @nashaidea Придбати можна тут: https://tinyurl.com/4fx2eyxh Відгук на попередній том: https://t.me/uncensoredreview/1557

З народженням доньки часу читати та писати відгуки стало кардинально менше) але завтра я таки щось напишу)

Іди нахуй

Черговий рік нагадування, що на Оскарі оцінюють переважно тупорилі довбойоби. Але радий за Шона Пена.

​​Трохи відстав по читанню «Синьої тюрми» тому тепер от наздоганяю. Прочитав 7-9 томи і є кілька висновків. Перший – оптимальний обсяг читання цього тайтлу – по два томи за раз. Три то вже трошки забагато, треба перерва для рефлексії над подіями двох частин. Другий – історія змінюється і я поки не певен чи на краще. Якщо в усіх попередніх томах акцент був у першу чергу на розвиток головного персонажа у футболі й за цим розвитком було цікаво спостерігати, то в цих трьох частинах дуже яскраво видно як з кожним наступним розділом зростає рівень «самолюбування». Тепер це не лише про розвиток окремих персонажів, а й про презентацію на сторінці того, що відбувається. Оскільки хлопці тут подані ніби якісь супергерої, кожен зі своєю футбольною суперздібністю, то коли вони їх використовують нам не просто показують як це відбувається, а й буквально прописується текстом. Відчуття ніби в аніме з дитинства, де герої перед використанням патосно озвучували назву того чи іншого прийому. Не можу сказати, що мені це подобається, але поки розвиток персонажів не відходить на задній план, це можна терпіти. І тут ми підходимо до розвитку персонажів. Це дійсно найкраще в цій манзі й саме те, що так чіпляє. Чим далі ми рухаємось в історії, тим більше перетасовок у командах і тим більше нових персонажів виходять на сцену. І коли я згадую розвиток персонажів, то мова йде не лише про головного героя, а й інших учасників теж. Тому чим далі, тим різноманітнішою стає історія й тим більше є шансів, що ви зустрінете саме того персонажа, який сподобається конкретно вам. По сюжету все просто. У всіх цих трьох томах логіка одна – команди грають і та, яка виграє, забирає одного гравця з команди переможених. Переможені, в свою чергу, не вибувають, а грають з іншими переможеними, доки не залишиться один в команді, який і вибуває нахуй. Бляха, написав оце матюк і зрозумів, що якось мало став їх використовувати останнім часом. Буду виправлятися. Та не відволікаймось надовго. Очевидно, що Ісаґі не виключать, але яким буде його шлях та скільки буде гравців у його команді (і якими будуть ці гравці) – це найбільше інтрига, яку я запрошую вас розкрити власноруч, якщо попередні томи вам зайшли. Малюнок трохи просів. Видно, що більше уваги стали приділяти моментам самих матчів, а міжматчевим діалогам та подіям трохи «врізали бюджет». Та до гімна тут ще навіть не близько, тож скаржитися немає на що поки. У підсумку: вийшло трошки слабіше, ніж було, але все ще ніхуйово захопливо. Сюжет: 8/10 Малюнок: 7/10 Оцінка: 8/10 #ррцз #безцензури #коміксрецензія #манґа @nashaidea Придбати можна тут: https://bit.ly/44mvd6r Огляди на попередні частини тут: Том 1 – https://t.me/uncensoredreview/1314 Том 2-3 – https://t.me/uncensoredreview/1398 Том 4-5 – https://t.me/uncensoredreview/1457 Том 6 – https://t.me/uncensoredreview/1487