Щось на літературному

ВАСИЛЬ СТУС "В ПОНЕДІЛОК ЗУСТРІВСЯ" В понеділок зустрівся з дівчиною. У вівторок — поцілував. За першим разом — образилась. За другим — мовчала. В середу освідчувався в коханні. Доводив довго-предовго, коли четвер пропливав, як козацький байрак — порогами. В п'ятницю не прийшов на побачення. У суботу згадав, але не прийшов і в неділю.

Сьогодні, 17 серпня, свій 58-й день народження міг би святкувати Андрій Кузьменко — легендарний Кузьма Скрябін ❤️ Він був значно більшим, ніж просто музикантом і телеведучим. Кузьма був голосом української щирості: говорив без прикрас про те, що болить, волонтерив без зайвого пафосу, підтримував військових ще з 2014 року і щодня будував навколо себе країну вільних людей. Згадуємо висловлювання людини, яка назавжди залишила свій слід у серці кожного українця.

ВАСИЛЬ СТУС "ЛІТО" Сонце пада, як дощ, Сонце пада, як злива, Сонце плавиться І стікає ринвами хмар. Пий Крізь соломинку променя Літа Червоне вино!

16 серпня 2014 року в Києві на 85-му році життя помер видатний дитячий письменник Всеволод Нестайко 🕯️ “Неволя – це найстрашніше, що може бути в світі – коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму, образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з того часу я став дорослим, напевно. Дитинства у мене вже не було”.

Актори Молодого театру в Одесі, літо 1918 року. Сидять (зліва направо): Поліна Самійленко, Гнат Юра, Олімпія Добровольська. Стоїть праворуч: Семен Семдор

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО "ЛЮБОВ" Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтлива обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси. Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси. Мені здається, — може, я не знаю, Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає.

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО "ЗАМІР" Блискучих слів я б міг сказать багато І виявить палкого почуття Але вогнем шукань я запалився брате Шукаю квінтесенцію модерного життя Схопить момент переходу Схопить момент історії Щоб перекинуть міст в епоху аеро Прозріть у світ де сни прекраснохорі Чюрльоніса і Врубеля Сезанна і Гуро. 7. VI. 1914, Київ

1 серпня 1913 року у селищі Сурамі (Сакартвело) на 43-му році життя померла українська поетеса, письменниця та перекладачка Леся Українка🕯️ Дивлюся я на смерть натури, і благання Я посилаю доленьці своїй, Щоб і мені дала кінець такий, Щоб я була спокійна в час конання. Ніхто щоб не почув тоді мого ридання. Та й по мені не мають сльози лить, Сама в собі я буду жаль носить. О доленько моя, сповни моє бажання! І так наш світ повитий горем та журбою, Нехай ніхто не плаче по мені, Нехай не засмучу нікого я собою. Нехай побачу я в смутні для мене дні Утіху щирую та усміхи ясні. Темноти й смутку досить і в труні! 1890

ІРИНА СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ "ЧИ Ж ВИННІ МИ - ТАКА ДОРОГА ДОВГА..." Чи ж винні ми — така дорога довга на безбач певне бо нема кінця маленькі горбики ростуть обабіч це ті що вже позбулися її вихлюпуються з них барвінку сині води і мак цвіте неначе свічка що пам’ять мертвих хоче воскресити та день для воскресіння вже давно минув давно відгув воскресний дзвін між нами

31 липня 2012 року після тяжкої недуги пішла з життя талановита письменниця, поетеса та шістдесятниця Ірина Стасів-Калинець🕯️ "Не пам'ятаю себе, щоб я не мріяла про Україну. Мені ввижалося, що тоді дзвенітимуть усі дзвони, стоятиме гучний передзвін… над усією Землею".

ВОЛОДИМИР СОСЮРА "МЕНІ ТИ ПРИСНИЛАСЬ ДАВНО..." Мені ти приснилась давно, ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно нагадує очі твої. Розкрив я до сонця вікно й дивлюсь крізь проміння рої… Я небо люблю, бо воно нагадує очі твої. І радісні квіти весни, коли у садах солов’ї, люблю я фіалки — вони нагадують очі твої.

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ "КРОПИВКА НА СТАВУ ЦВІТЕ І ПАХНЕ..." Кропивка на ставу цвіте і пахне, Мигдалі й мед розточуючи звільна. Забуте вчора і брудне і жахне, За поплавцем слідкують очі пильно. Стежки узенькі і жита високі. І вихорці над ними пил здіймають. Отак собі проминуть, друже, роки... Нехай минають! Ходи собі шумливими шляхами, Гукай, кричи, роби акторські жести А я б хотів у тиші над удками Своє життя непроданим донести. 1921 р. *Вірш належить до поетичної збірки «Синя далечінь», Київ, 1922 р.