VIBE

зранку тупо розплакався після перегляду нового кліпу троя сівана на “she’s the best”. один з найгарніших кліпів за останній час. так приємно впізнавати кожне обличчя, не тільки ніколь кідман в головній ролі. трой показує квірність такою, якою вона відчувається в найкращі її моменти. шкода, що війна мінімізує ці моменти для нас з вами. дуже шкода.

дуже цікава сторіз у джонатана андерсона… але я цю плітку навіть не чув. зізнавайтеся, хто там уже казав про колабу zara та jw?

Хто, як не Б’єрк, міг так органічно виглядати в постапокаліптичному образі з останньої кутюрної колекції Robert Wun? Співачка зустріла повне сонячне затемнення за діджейським пультом просто неба у Víðistaðatún — парку скульптур на вулканічному плато Хабнарфйордюра, де проходив фестиваль Echolalia. На очах у 7000 людей Ісландія поринула в темряву на 1 хвилину 4 секунди, поки Б’єрк грала сет у сюрреалістичному образі Robert Wun, створеному з десятків білих повітряних кульок.

хотів зробити продовження сторітелу про роботи назара стреляєва-назарько, які в березні прикрасили жіночу колекцію louis vuitton, але виявилося, що у себе на каналі я про це так і не написав… я тоді скористався своїми друзями в інших великих українських медіа, і про цю новину дізналося багато-багато людей. цим друзям дякую ще раз, а у себе тоді напишу про те, що бренд не просто показав ці речі на подіумі, а виготовив їх, і зараз вони доступні до придбання. на першому фото — сам назар тримає лонгслів lv зі своєю роботою, який так і назвали «nazar t-shirt». пишаюся сильно. за ексклюзивні фото дякую yugen buying service. у них ці айтеми, до речі, можна і замовити.

як же приємно брати участь в класних проєктах. в інстаграмі я вже розповів, чому для мене таким важливим став проєкт gunia до дня незалежності з особистих причин. але тут хочу розповісти більше про сам проєкт, адже вважаю, що одна визнана помилка не має перекреслювати мету всієї величезної роботи. до 35-річчя незалежності gunia створила ювелірне прочитання майже завершеної георгієм нарбутом української абетки. нарбут — графік й ілюстратор, який у 1917 увійшов до складу професорів української академії мистецтв (на ряду з бойчуком, мурашком, братами кричевськими). разом із цим бренд презентував фотопроєкт «абетка», яким бренд робить зріз сучасної української культури. серед героїв (без «ґ») — ліна костенко, василь байдак, жанна кадирова, міралі ділбазі, маша цуканова, ганна васик і, як всі вже мабуть зрозуміли, я. експозицію можна переглянути в музеї михайла грушевського до 23 серпня.

#бачу тиждень почався 🖼: Дмитро Молдаванов «Дівчинка з палкою», 2019

я реально любив школу за список літератури на літо, хоч встигав прочитати 2-3 великих твори (кататися на велосипеді мені більше подобалося), і цього літа якось знову відчув цей вайб. але ви не думайте, я про книжки ще писати не вмію — тому дав ані задачу…

відбувається черговий прес-тур «людини павука». сьогодні зендея вигуляла кастомний лук від laquan smith. в 1987 американський дизайнер віллі сміт створив серію одягу для мері джейн, яку зендея і грає. лоу роуч попросив laquan smith відтворити сукню з цієї серії. аплодую — стоячи.

роузі хантінгтон-вайтлі стала обличчям величезного російського бренду взуття і сумок ekonika. собі цю свою «роботу» пані ще не репостила, а першу годину я взагалі думав, що це згенеровані зображення. саму роузі в публікації навіть не відмітили.

Життя бентежне. Одразу два мої улюблені українські бренди постраждали через російські обстріли. У Cili Nochi, які створюють одні з найсексуальніших суконь у дусі модниць початку 2000-х, згоріла колекція High Summer. А в Rimmart, які створюють одні з найкрасивіших прикрас, пошкоджено будівлю, де розташовувалося виробництво бренду. Підтримати Cili Nochi покупкою можна тут, а Rimmart — тут.

“music, fashion, film” charli xcx вийшов вчора трохи непомітно. хоча промо було, не вдалося якось цій новині пробити в мій інфопростір. послухав я цей альбом сьогодні за своїм улюбленим заняттям — ходьбою. з одинадцяти треків девʼять (!) тривають менше трьох хвилин. я сильно не люблю пісні по 02:00-02:30 хвилин, а тут весь альбом складається з таких «скетчів», а не пісень. лірика неглибока, але відчувається дуже «charli». вона не намагається бути розумною, чи крутою, чи тусовочною як в «brat». мені взагалі здалося, що половина треків — це повторення однієї-двох фраз. саунд новий, але не інноваційний. a.g. cook та finn keane свою роботу зробити класно. якщо чесно, зараз це відчувається як альбом на 1-2 рази, але водночас я вважаю, що це правильний хід після такого гучного “brat”. основні хайлайти для мене — rock music, ss26, camera — себто три сінгли. альбом точно не поганий і вартий прослуховування, але ось ці короткі треки тупо вбивають весь кайф. я тому не слухаю pinkpantheress. і ще весь час прослуховування «music, fashion, film» я думав про daft punk. як вам?