Військово-історичне товариство студентів

Після катастрофи під Плiскою для Візантії влітку 811 року, коли загинув імператор Никифор I, а болгарське військо здобуло одну з найбільших перемог в історії протистояння двох держав, хан Крум перейшов від оборонної до наступальної стратегії. Його метою стало послідовне здобуття укріплених візантійських міст на чорноморському узбережжі Фракії – регіону, який роками слугував буфером між Пліскою та Константинополем. Навесні 812 року болгарське військо обложило фортецю Девелт. У травні облога завершилася капітуляцією міста, а вже в червні місто здалося. Показово, що вже тоді, при взятті Девелта, болгари захопили сифони для метання грецького вогню – запальної морської зброї. Крум наказав зруйнувати укріплення, а населення переселити вглиб Болгарії – ознака того, що на цьому етапі він ще не планував постійно утримувати завойовані території, а радше послаблював візантійську оборонну лінію. Восени 812 року болгари запропонували Візантії мир. Посольство очолював Добромир, проте новий імператор Михаїл I Рангаве відмовився укладати угоду: за словами хроніста Феофана Сповідника це сталося через вплив "лихих радників" на нього. У відповідь болгарське військо рушило на Месемврію. Месемврія (сучасний Несебр) була одним із найважливіших та найбагатших портів візантійської Фракії – стародавнє грецьке місто з потужними мурами, яке довгий час вважалося практично неприступним. Проте Крум мав чудові облогові машини, збудовані арабським емігрантом, ймовірно, дезертиром або найманцем, який приніс до Болгарії передові на той час інженерні знання середземноморського світу. Це стало першим масштабним застосуванням облогової техніки болгарським військом – до того армія Крума покладалася переважно на мобільність кінноти та засідки, а не на позиційну війну проти кам'яних мурів. Болгари захопили 36 мідних сифонів для метання знаменитого грецького вогню, а також велику кількість золота і срібла. Йшлося не лише про матеріальну здобич – у руках болгар опинилася технологія, яку Візантія ретельно оберігала понад століття. Втім, сучасні дослідники зауважують, що хоч болгари й здобули обладнання під час облоги Месемврії, самих операційних знань – рецептури та технології застосування – вони, судячи з усього, так і не отримали, оскільки перші достовірні свідчення про використання ними цієї зброї з'являються лише за понад століття по тому. Показово, що навіть після цього імператор не наважився повернути місто силою. Візантійське військо рушило на північ, але не спробувало відбити Месемврію. Натомість, за свідченнями Іоана Скилиці, під час походу 4 травня 813 року військо застало сонячне затемнення, що деморалізувало солдатів ще до вирішальної битви при Версінікії у червні 813 року, що обернулася для Візантії катастрофою попри чисельну перевагу. Шлях на Константинополь виявився відкритим, і вже 17 липня 813 року Крум стояв під стінами візантійської столиці, де провів язичницький жертовний обряд, намагаючись деморалізувати захисників. Похід на Константинополь завершився без здобуття міста, а сам Крум помер 13 квітня 814 року під час підготовки нового наступу. Завоювання Месемврії – момент технологічного й стратегічного перелому. Болгарська держава, яку візантійці звикли сприймати як союз кочових воїнів-вершників, продемонструвала здатність вести складну позиційну війну і використовувати захоплені технології супротивника. Саме ця кампанія відкрила шлях до найбільш успішного для Болгарії десятиліття у її ранньосередньовічній історії. Автор: Богдан Демчук Дизайнерка: Марія Вертецька Редакторка: Олена Безносюк

Terra Ludens — це блог присвячений відеоіграм🎮 🧩 Ми вам розкажемо про: ▪️найцікавіші елементи геймінгу; ▫️історію становлення жанрів та франшиз; ▪️ відображення історичних подій у іграх; ▫️ to be continued🤫 Тут ви зможете слідкувати за новинками геймдеву, а вже дуже скоро – брати участь у наших івентах👾 Підписуйтесь і прокачуйте свій геймерський кругозір разом із нами! 🎮 Телеграм 🕹 Інстаграм Автори: Саша Бойко та Ілля Нюнькін Редакторка: Леся Алексіна Дизайнер: Ілля Нюнькін

Просимо вас долучитися до збору нашого друга та колеги

Моєму батьку ФПВ вчора розʼєбало машину З батьком, нащастя, все добре проте машину потрібно оперативно відновити Отже, ми відкриваємо ЗБІР на 150к грн на ремонт буса для 18-Словʼянської Бригади НГУ ББС "Вій" які виконують бойові задачі у місті Словʼянськ, і я прошу всіх долучитись Гривнею, Донатом, Репостом і Допоміжними банками на будь яку суму. Навіть 5,10 чи 50 грн зможуть наблизити потрібну суму Буду дуже радий якшо допоможете в такій важкій ситуації, Слава Україні! Інстаграм пост збору: https://www.instagram.com/p/Da-DcE2jL_u/?igsh=dHA0emNoeXppamV2 Основна банка: https://send.monobank.ua/jar/5rTafFmjiS Моя невеличка допоміжна банка: https://send.monobank.ua/jar/7eeZLMqgqy

Війна Бошін. Частина 2 27 січня 1868 року війська колишнього шьоґуна Токуґави Йошінобу вирушили на Кіото, з вірою на відновлення свого впливу та жагою до скасування рішення про реставрацію імператорської влади. Їм протистояли значно менші за чисельністю сили Сацума, Тьошю та Тоса, проте вони були краще навчені й оснащені сучасною західною зброєю. Поблизу Тоба та Фушімі відбулася перша велика битва тієї війни. Попри чисельну перевагу, війська шьоґунату не змогли зламати оборону противника. Вирішальним моментом стало те, що імператор Мейджі офіційно оголосив армії Сацума, Тьошю і Тоса урядовими військами, а прихильників Йошінобу - ворогами трону. Після кількох днів боїв шьоґунські сили відступили, а самому Йошінобу невдовзі довлеось залишити Осаку та повернутись до Едо. Хоча на морі прихильникам шьоґунату вдалося здобути перемогу в битві при Ава, врешті-решт, вона не мала суттєвого впливу на перебіг війни. Натомість дедалі важливішим ставав дипломатичний фронт. Представники західних держав спочатку схилялися до підтримки старого уряду, однак після переговорів із посланцями імператора визнали нову владу законною та оголосили нейтралітет. Навесні 1868 року урядові війська розпочали наступ на Едо. По дорозі вони розбили загони Сінсенґумі та інших прихильників шьоґунату. Особливо болючою для опозиції стала страта Кондо Ісамі - одного з найвідоміших командирів Сінсенґумі. Поступово опір у центральній частині Японії згасав, а місто Едо опинилося під контролем прихильників імператора. Проте війна ще не була завершена. На півночі острова Хоншю кілька ханів утворили союз для боротьби проти нового уряду. До них приєднався і флот адмірала Еномото Такеакі, котрий залишив Едо разом із тисячами самураїв та групою французьких військових радників. Незважаючи на значну чисельність, Північний союз поступався урядовим військам у підготовці та озброєнні. Після низки поразок, зокрема під Хокуецу та Айдзу, опір на Хонсю було також зламано. Восени 1868 року залишки прихильників шьоґунату відступили на Хоккайдо. Там вони заснували Республіку Едзо - першу і єдину республіканську державу в історії Японії. Її президентом став Еномото Такеакі. Повстанці сподівалися закріпитися на острові та домогтися компромісу з урядом Мейджі, однак імператор відмовився визнавати їхню автономію. Навесні 1869 року імператорські війська розпочали кампанію проти Республіки Едзо. Перед початком вторгнення прихильники шьоґунату намагалися захопити новітній броненосець "Котецу", але зазнали невдачі в битві при Міяко. Після цього урядова армія висадилася на Хоккайдо та швидко просунулася до Хакодате - серця опору повстанців. У травні 1869 року відбулася вирішальна битва в бухті Хакодате. Імператорський флот розгромив кораблі Республіки Едзо, а сухопутні війська оточили головну фортецю повстанців. Усвідомлюючи безнадійність становища, Еномото Такеакі капітулював. 27 червня 1869 року Республіка Едзо офіційно припинила існування, а війна Бошін завершилася перемогою імператорського уряду. Наслідки війни, без перебільшень, виявилися доленосними для Японії. Влада шьоґунату була остаточно ліквідована, а країна вступила в епоху реформ Мейджі. Хани поступово замінили префектурами, було створено сучасну армію, реформовано освіту та державне управління. Самураї втратили свої привілеї, а уряд узяв курс на масштабну модернізацію та запозичення західних технологій. Саме перемога у війні Бошін відкрила шлях до перетворення Японії з напівізольованої феодальної держави на одну з найпотужніших країн світу. Події 1868–1869 років стали переломним моментом японської історії та визначили розвиток країни на десятиліття вперед. Автор: Олександр Бойко Дизайнер:Олександр Бойко Редактор: Павло Хохлов

🎎Війна Бошін. Частина 1 Японія у другій половині XIX століття переживала не найкращі часи. Економічні негаразди, політика ізоляціонізму, політичні прорахунки, та соціальні проблеми були наслідком правління шьоґунату Токуґава. У 1854 році під тиском США японський уряд був змушений покінчити з ізоляцією країни, а у 1858-му уклав із західними державами низку нерівноправних договорів. Їхнє втручання у внутрішні справи Японії, а також прибуття на острови іноземців, створило реальну загрозу колонізації країни. Реакцією на це стало утворення у середовищі японських інтелектуалів і самураїв суспільно-політичного руху "Шануймо Імператора, виженемо варварів!"🎴 На тлі цих подій, імператор, який за тогочасними законами виконував суто церемоніальну та символічну функцію, почав активно втручатись в політику. У 1863 році він наказав розірвати угоди, однак шьоґунат відмовлявся виконувати його волю. Наступного року значно посилилися напади на іноземців, наслідком чого став обстріл Шімоносекі. Ці події, включно з негараздами в країні, призвели до різкого падіння престижу шьоґунату та зростання популярності ідеї реставрації прямого імператорського правління. Під час конфліктів із західними державами керівники Сацума-хану й Тьошю-хану зрозуміли безперспективність політики "вигнання варварів" і таємно перейшли до курсу "відкриття країни", (закуповували зброю та запрошували радників із Британії та США). Шьоґунат також розпочав модернізацію, але орієнтувався на французьких фахівців, які після європейських воєн мали авторитет найкращих військових експертів. Було створено сучасний флот із дев’яти пароплавів. У 1865 році француз Леонс Верні збудував у Йокосуці перший морський арсенал, а з 1867-го французи формували елітні флотилії з броненосцями, хоча США продали Японії лише один такий корабель.🚤 У 1864 році шьоґунат із союзниками здійснив каральний похід проти Тьосю-хану, який капітулював, але невдовзі відновив опір. Незабаром Сацума-хан також перейшов на антишьоґунатівські позиції під керівництвом Сайґо Такаморі та Окубо Тошімічі. У 1866 році Сацума і Тьошю уклали союз для повалення шьоґунату.🤩 Наприкінці 1866 року до влади приходять імператор Мейджі та шьоґун Йошінобу. Останній намагався реформувати систему і в жовтні 1867 року формально передав владу Імператору, розраховуючи зберегти вплив. Однак опозиція домоглася видання "Указу про реставрацію Імператорського правління", який ліквідував шьоґунат. 🕊 3 січня 1868 року війська Сацума, Тьошю і Тоса зайняли Кіото. Йошінобу відмовився визнати указ і почав готуватися до війни. У січні 1868 року його війська підпалили резиденцію Сацума-хану в Едо та стратили багатьох імператорських прихильників, що фактично стало початком громадянської війни. Автор: Олександр Бойко Дизайнер: Олександр Бойко Редактор: Леся Алексіна

Битва при Кастійоні 1453 року - двобій між французькими та англійськими військами у Гієні. У підсумку завершилася перемогою Франції і багатьма дослідниками визнається останньою битвою Столітньої війни. У 1451 році війська короля Франції Карла VII завоювали місто Бордо, центр Гієні - південно-західної частини Франції, протистояння за яку було однією з причин Столітньої війни. Жителі Гієні зберігали лояльність королю Англії. Англійський воєначальник Джон Талбот, граф Шрусбері за сприяння місцевих жителів швидко повернув Бордо та гієнські землі. У 1453 році французи взяли в облогу місто Кастійон у Гієні. Одним із французьких командирів був Жан Бюро - військовий інженер, відповідальний за розробку артилерії Карла VII. Він наказав збудувати поблизу Кастійона укріплений табір для розміщення численної артилерії та одразу розраховував на боротьбу з військами, які намагатимуться зняти облогу. Літній Талбот, за наполяганням гієнців, погодився допомогти Кастійону. Передовий кінний загін англійців прибув вранці 17 липня та розбив групу французів поза межами табору. Талбот планував перепочити після маршу, дочекатися прибуття піхотинців та артилерії і вже після цього атакувати французький табір. Через декілька годин спостерігачі доповіли про відступ французів із табору. Імпульсивний Талбот вирішив негайно атакувати, не дочекавшись піхоти. Майже впритул підійшовши до французького табору, англійці зрозуміли, що ознаки відступу відсутні. Виявилося, що маневри французів були хибно сприйняті як відступ. Незважаючи на те, що французи переважали чисельно та мали артилерію і велику кількість стрільців, Талбот наказав своїм людям злізти з коней та йти в атаку. Французькі війська розпочали обстріл англійців. Попри значні втрати, останнім вдалося досягти стін табору та вступити в рукопашні сутички. Прибуття англійської піхоти не змогло переломити хід битви. Вступ у битву союзної французам бретонської кінноти змусив англійців відступати. Під час відступу Талбот був придавлений до землі своїм застреленим конем, а потім зарубаний французьким ополченцем. Битва при Кастійоні вважається одним із перших у Західній Європі прикладів успішного застосування артилерії саме в польовій битві. Жан Бюро впродовж наступних місяців взяв Бордо та вигнав англійців із Гієні. Це фактично ознаменувало кінець Столітньої війни. Автор: Олександр Сайчук Дизайнер: Олександр Сайчук Редактор: Павло Хохлов

​🇺🇦 Від Внутрішніх військ до Нацгвардії: як створювалася сучасна НГУ ​Багато хто вважає, що історія Національної гвардії розпочалася з чистого аркуша у 2014 році. Проте фундаментом для нового відомства стали Внутрішні війська - структура зі складною, а подекуди й суперечливою історією. Як сталося, що війська, які брали участь у подіях Революції Гідності, згодом стали основою для оборони країни? Хто зберіг вірність присязі, звільняв Харківську ОДА та тримав оборону на Сході в перші дні війни? Розповідаємо про непростий шлях трансформації Нацгвардії у нашому матеріалі. 👇 Від Внутрішніх військ до Нацгвардії:як створювалася сучасна НГУ Автор: Андрій Матюшенко Дизайнер: Марія Вертецька Редактора: Павло Хохлов та Олександр Бойко

​На початку XX століття Іспанія, після втрати колоній на Кубі та Філіппінах у 1898 році, зосередилася на розширенні свого протекторату в Північній Африці — Марокко. Ця експансія натрапила на збройний опір місцевих племен рифів, яких очолив Абд аль-Крім. Однією з ключових і водночас трагічних подій цього конфлікту стала облога іспанського форпосту Ігерібен. ​ ​Облога тривала з 17 по 21 липня 1921 року. Іспанський гарнізон, що складався з приблизно 350 солдатів під командуванням майора Хуліо Бенітеса, обороняв невеликий кам'янистий пагорб. Форпост мав стратегічне значення для захисту головного іспанського табору в Аннуалі. Проте його розташування мало критичний недолік: джерело води знаходилося за межами укріплень. Рифські повстанці швидко оточили пагорб, відрізавши іспанцям доступ до колодязя. ​ ​Головним викликом для іспанських військових стали не стільки атаки противника, скільки екстремальні природні умови — африканська спека та відсутність водопостачання. Запаси води вичерпалися за кілька днів. ​Психологічний аспект та спроби порятунку ​На відміну від знаменитого гарнізону в Балері (Філіппіни), який перебував у повній ізоляції роками раніше, захисники Ігерібена підтримували візуальний зв'язок із головною базою в Аннуалі за допомогою геліографа (оптичного телеграфа). Майор Бенітес міг спостерігати за спробами іспанського командування прорвати оточення. ​Проте всі рятувальні експедиції кінноти та піхоти були відбиті щільним вогнем рифів. Розуміючи безвихідність ситуації, Бенітес передав командуванню своє останнє повідомлення, у якому зазначив, що гарнізон ніколи не здасться і готовий загинути з честю. ​ ​21 липня 1921 року, після вичерпання артилерійських боєприпасів і досягнення критичної межі фізичного виснаження, командування в Аннуалі віддало наказ знищити зброю та йти на прорив. Рифи пропонували іспанцям капітулювати в обмін на збереження життя, але Бенітес відкинув цю пропозицію. Залишки гарнізону здійснили спробу прорватися до своїх позицій крізь лави противника в рукопашному бою. ​З усього складу гарнізону до Аннуала змогли дістатися лише близько кількох десятків осіб (за різними даними — від 11 до 36), більшість з яких померли того ж дня від теплового удару, виснаження або шоку після різкого споживання води. Майор Хуліо Бенітес загинув у бою, прикриваючи відступ, за що був посмертно нагороджений найвищою військовою відзнакою Іспанії — Хрестом Святого Фердинанда. ​Падіння Ігерібена стало прелюдією до катастрофи при Аннуалі — найбільшої військової поразки Іспанії у XX столітті. В іспанській історіографії цей епізод розглядається як приклад військової дисципліни та виконання обов'язку в екстремальних умовах. Автор:Чайка Яна Дизайнер:Олександр Бойко

Після розпаду СРСР у 1991 році перед новими державами постала проблема розподілу величезної військової спадщини Радянського Союзу. Особливо гострим виявилося питання Чорноморського флоту, головна база якого розташовувалася в Севастополі(Автономна Республіка Крим). І Київ, і Москва вважали себе законними власниками. Україна наполягала на тому, що майно та військові формування, розташовані на її території, і тому повинні перейти під її юрисдикцію, тоді як Росія розглядала Чорноморський флот та базу в Севастополі як стратегічно-важливу точку впливу на увесь Чорноморський регіон, а тому має залишитися під її контролем. Ситуація ускладнювалася політичною нестабільністю в Криму. У першій половині 1990-х років півострів став ареною гострих політичних дискусій щодо його статусу. Частина місцевих політичних сил виступала за широку автономію або навіть приєднання до РФ. Наявність у Севастополі одного з найбільших військово-морських угруповань колишнього Радянського Союзу лише посилювала напруження. Протягом 1992-95 років між Україною та Росією відбувалися тривалі переговори, які неодноразово заходили в глухий кут через розбіжності щодо кількості кораблів, базування флоту та статусу Севастополя. Одна з таких зустрічей відбулася 9 червня 1995 року в російському місті Сочі, президенти України Леонід Кучма та Росії Борис Єльцин підписали угоду щодо поділу Чорноморського флоту. За цією домовленістю, 18,3% кораблів відійшли Україні, а 81,7% Росії. Головною базою залишився Севастополь, а кожен офіцер, мічман і прапорщик Чорноморського флоту мав право на вільне визначення приналежності: до ВМС ЗСУ чи ВМФ РФ. Також було створено механізми для подальшого врегулювання питань щодо корабельного складу, військової інфраструктури та умов перебування російських сил на території України. Але дана угода не розв'язала всіх суперечностей. У подальших переговорах в 1996-97 рр було визначено остаточні параметри розподілу флоту: більша частина кораблів перейшла Росії, тоді як Україна отримала основу для створення власних Військово-Морських Сил. Водночас Росія зберегла свою військову присутність у Севастополі, що в майбутньому залишалося одним із ключових факторів напруженості між двома державами. Сьогодні, через 31 рік після підписання угоди, поділ Чорноморського флоту залишається важливою сторінкою новітньої історії України та прикладом того, наскільки складним може бути розмежування військової спадщини після розпаду великої держави. Автор: Богдан Пух Дизайнер: Марія Вертецька

Цікавитесь мілітарною історією та подобаються ігри на історичну тематику? Тоді об'єднання україномовних телеграм-каналів «Ігри та Історія» саме для вас: тут зібрано багато цікавих проєктів з воєнної історії в цілому, а також з ігрового світу стратегій, тактичних симуляторів й іншого варгейм матеріалу загалом, в атмосфері різних історичних епох/фантастичних світів. 📁Доєднуйтесь: https://t.me/addlist/b2jPlSfcUBwyZWMy 🌟 Також до вашої уваги (для тих кому так буде зручніше) - перелік каналів з нашої теки зі стислим описом та прямим посиланням на кожен з них: 🌟 ТІПова гойка — канал про гру Hearts of Iron 4. В нас є меми, огляди модів, шаблони, гайди, опис оновлень та просто цікаві моменти з гри. Ми просуваємо і розвиваємо українську спільноту стратегічних ігор, починаючи з нашої улюбленої стратегії. 🌟 Північна Вежа — розкриваємо невідомі факти Визвольних змагань: десантники УПА, спецназу УНР, українські захисники Бранденбургу. Зацікавило? Підписуйтесь 🌟 Тактик — усе про стратегії: новини, меми, анонси, роздачі та багато іншого українською. 🌟 Львівський історичний клуб — на нашому каналі ви знайдете дописи на довільну тематику з історії світу та України, студентські та й не тільки наукові публікації, а також актуальні думки про наше сьогодення. 🌟 Військово-історичне товариство студентів — це студентське товариство про військову тематику: від історичних битв і видатних особистостей до розвитку озброєння та сучасних військових процесів. У матеріалах поєднуємо історичний контекст, аналітику та прикладні аспекти. 🌟 Мілітарі історія в іграх — тут публікуватиметься багато цікавого з воєнної історії в цілому, та ігрового світу стратегій тактичних симуляторів й іншого варгейм матеріалу загалом, в атмосфері різних історичних епох/фантастичних світів. 🌟 На Західному фронті — це свіжий погляд на Першу світову війну. Поправте свій монокль, оберсте, і слідкуйте уважно - тут цікаво! 🌟 Deep Sea - все, чим дихає світовий океан. Аналітика торгового флоту, потужність військових кораблів та романтика професії для тих, хто мріє про горизонти. 🌟 SMAIRLINES — все що має літати, літає, і могло б літати на непершому авіаційному. Долучайтеся та не залишайте свої водяні знаки без нагляду. 🌟 Deus Militaria — ми історично-мілітарний канал, на якому купка студентів-ентузіастів діляться з вами своїми зацікавленнями у військовій історії! 🌟 Адмірал — ми розповідаємо цікаві історії про морські пригоди та військові дії, показуємо унікальні фото та відео. Приготуйтесь до неймовірних подорожей в світ морської історії разом з нами! 🌟 Останній легіонер — римська мілітарія Старого і Нового Риму. Тактика, озброєння, спорядження, стратегія і стратегеми римських військ та воєначальників. 🌟 Праски та море — згадуємо часи вугілля і пару, коли кораблі були маленькими, а простори великими. Від перших пароплавів і до класичних броненосців. На річках, і на морі. З гумором, і не дуже. Але завжди з любов'ю і великою кількістю ілюстрацій. 🌟 ІГРИ ТА ІСТОРІЯ — ПРИЄДНАТИСЬ 🌟

15 липня 1410 року відбулася одна з найвизначніших битв середньовічної Європи – Битва під Грюнвальдом. У ній об’єднані сили Королівства Польського та Великого князівства Литовського завдали нищівної поразки Тевтонському ордену, поклавши край його військовому домінуванню в регіоні. На початку XV століття Тевтонський орден залишався однією з наймогутніших військових сил Північної Європи. Лицарі-хрестоносці під приводом християнізації сусідніх народів постійно розширювали свої володіння та втручалися у справи Польщі й Литви. Особливе загострення конфлікту сталося після повстання в Жемайтії у 1409 році, яке підтримало Велике князівство Литовське. У відповідь Орден оголосив війну Польщі та Литві. Для вирішального походу польський король Владислав II Ягайло та великий князь литовський Вітовт зібрали величезне військо, до складу якого входили поляки, литовці, русини, татари та чеські найманці. Загальна чисельність союзної армії перевищувала сили Тевтонського ордену, однак лицарі мали значний бойовий досвід і вважалися одними з найкращих воїнів свого часу. 15 липня 1410 року поблизу сіл Грюнвальд, Танненберг і Людвігсдорф розпочалася вирішальна битва. Бій відкрили загони Великого князівства Литовського під командуванням Вітовта. Після запеклих сутичок частина литовської кінноти відступила, що дало тевтонцям підстави вважати перемогу близькою. Проте відступ виявився частково організованим маневром, який розтягнув бойові порядки лицарів. У центрі та на правому фланзі польські війська витримали найсильніший натиск тевтонців. Боротьба тривала кілька годин і неодноразово схилялася то на один, то на інший бік. Вирішальним моментом стало повернення частини литовських загонів на поле бою та атака резервів Ягайла. Союзники оточили значну частину сил Ордену, а великий магістр Ульріх фон Юнгінген загинув у бою. Поразка стала катастрофою для Тевтонського ордену: загинули сотні лицарів та більшість вищого командування. Хоча союзникам не вдалося одразу захопити столицю Ордену – Марієнбург, військова могутність тевтонців була серйозно підірвана. Після війни Орден втратив значну частину свого впливу, а Польща та Велике князівство Литовське зміцнили свої позиції в Центрально-Східній Європі. Битва під Грюнвальдом увійшла в історію як одна з найбільших битв Середньовіччя та стала символом перемоги об’єднаних народів над однією з найсильніших військових організацій свого часу. Автор:Олександр Бойко Дизайнер:Олександр Бойко Редактор:Олена Безносюк

Футбольна війна 1969 року між Сальвадором і Гондурасом була викликана глибокою кризою через міграцію сотень тисяч сальвадорських селян, а три емоційні футбольні матчі у червні стали іскрою для вибуху. Бойові дії спалахнули ввечері 14 липня, коли повітряні сили Сальвадору несподівано атакували головні аеродроми та військові об'єкти Гондурасу, одночасно розпочавши масштабний сухопутний наступ уздовж основних доріг та на прикордонних островах у затоці Фонсека. Сальвадорська армія, краще підготовлена, швидко прорвала оборону, захопила декілька прикордонних міст і за два дні просунулася вглиб території Гондурасу на кілька десятків кілометрів, загрожуючи столиці Тегусігальпі. Проте Гондурас швидко оговтався і перехопив ініціативу в повітрі – його авіація розгромила сальвадорські нафтосховища та бази постачання, повністю позбавивши наступаючі війська пального та боєприпасів, що зупинило просування сальвадорців. Ця війна також увійшла в історію як останній конфлікт, де з обох боків у повітряних дуелях змагалися поршневі винищувачі часів Другої світової війни, зокрема F4U «Корсар» та P-51 «Мустанг». Вже 18 липня Організація американських держав домоглася припинення вогню, пригрозивши Сальвадору економічними санкціями, після чого активна фаза боїв завершилася, забравши за чотири дні життя понад трьох тисяч людей, переважно мирних жителів. Автор: Влад Пархоменко Дизайнер: Марія Вертецька Редактор: Олена Безносюк

6 червня 1944 року о першій годині ночі небо над Нормандією розірвав гуркіт сотень літаків C-47. Почалася операція «Оверлорд» — наймасштабніша військово-морська десантна операція в історії людства. Для військових істориків День Д це титанічний шедевр логістики, тактики та стратегічного обману, який відкрив Другий фронт у Європі. Але для солдатів 101-ї чи 82-ї повітрянодесантних дивізій, які стрибали у ніч під вогонь зеніток, це був момент абсолютного страху, братерства та готовності віддати життя за свободу континенту. Це день, коли історія людства писалася кров’ю на піску Омаха-Біч. ​Найкраще цей емоційний і людський вимір Дня Д передав культовий серіал «Брати по зброї» (Band of Brothers, 2001) від Тома Генкса та Стівена Спілберга. Він показав війну без фальшивого пафосу: через бруд, холод, втрати та неймовірну відданість роти «Easy». А головним провідником у цей світ стала музика композитора Майкла Кеймена. Його головна тема це не войовничий марш, а глибока, щемлива елегія, де струнні інструменти плачуть за загиблими, а хорал підносить подвиг живих. Музика Кеймена перетворює кінематографічний досвід на акт живої пам'яті, змушуючи нас відчувати біль і тріумф так, ніби ми самі стояли в тих окопах. ​Сьогодні, коли українські воїни тримають власні оборонні вали та йдуть у запеклі штурми, пам'ять про День Д та «Братів по зброї» резонує як ніколи гостро. Ця дата та ця музика нагадують нам про дві речі: жоден тиран не є всемогутнім, коли проти нього об'єднується вільний світ, а справжня перемога тримається на плечах звичайних людей, які стали побратимами. Ми пам’ятаємо подвиг союзників 1944 року і продовжуємо свій бій сьогодні під ту саму вічну симфонію свободи. ​Наприкінці серіалу звучать легендарні слова ветерана, які закарбовують суть цього дня краще за будь-які підручники: «Дідусю, а ти був героєм на війні? Ні, відповів я. Але я служив у роті героїв». ​Пам’ятаємо. Перемагаємо. Слухаємо найкраще. 🎵Музична Пауза 🪖Військово-історичне товариство студентів